Постанова

від 08.12.2021 по справі 308/9198/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 308/9198/19

провадження № 61-5137св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Еталон ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Еталон на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області), нині - Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Еталон (далі - ТОВ Еталон , товариство), у якій просив поновити строк на оскарження постанови про опис та арешт майна боржника від 27 березня 2019 року, винесеної старшим державним виконавцем Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Беланом І. В., визнати неправомірними дії вказаного державного виконавця та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 27 березня 2019 року, зупинити передачу на реалізацію описаного і арештованого майна.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.

У лютому 2021 року ТОВ Еталон та ОСОБА_2 звернулися до апеляційного суду із заявами про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у задоволенні заяв ТОВ Еталон та ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяв ТОВ Еталон та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд посилався на те, що ТОВ Еталон та ОСОБА_2 у відзивах на апеляційну скаргу питання про вирішення апеляційним судом понесених ними судових витрат на правничу допомогу не ставили та відповідні докази про їх понесення не надавали, а також не зазначили про їхній намір понести такі витрати згодом, тому надані заявниками докази на підтвердження витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення суд не взяв до уваги.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників

У березні 2021 року ТОВ Еталон та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просилискасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції, справу передати для продовження розгляду до цього суду.

Касаційна скарга ТОВ Еталон мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу від 13 березня 2020 року товариство зазначило щодо вимушених витрат на оплату правничої допомоги і наміри щодо їх майбутнього відшкодування. 31 січня 2021 року товариство, у межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови, звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та надало суду всі необхідні документи на підтвердження таких витрат відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Апеляційний суд зазначеного не врахував та у порушення норм статті 452 ЦПК України відмовив у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином матеріалів справи та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. У порушення статті 270 ЦПК України додаткова постанова ухвалена іншим складом суду, відмінним від складу суду, який ухвалював рішення по суті.

У травні 2021 року від ТОВ Еталон надійшли доповнення до касаційної скарги , проте Верховний Суд їх до уваги не бере, оскільки відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України доповнення до касаційної скарги могли бути подані протягом строку на касаційне оскарження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ТОВ Еталон та витребувано її матеріали.

Касаційне провадження відкрите на підставі частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права, зокрема статті 137, частини восьмої статті 141, частини третьої статті 270, частини першої статті 452 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ Еталон підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідає.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено, що докази про розмір судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, мають бути подані у межах строків, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18.

Щодо вирішення вимог касаційної скарги ТОВ Еталон

У відзиві на апеляційну скаргувід 13 березня 2020 року № 11/03 (т. 1,

а. с. 169-170)ТОВ Еталон зазначило, що для захисту власних інтересів та належного представництва в суді апеляційної інстанції товариство уклало з адвокатом договір про надання правничої допомоги, розрахунок витрат та підтверджуючі документи будуть надані суду у встановлений законом строк.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, за наслідком якого Закарпатським апеляційним судом ухвалено постанову від 27 січня 2021 року, товариство 31 січня 2021 року надіслало на адресу суду апеляційної інстанції договір про надання правничої допомоги від 12 березня 2020 року № 6/03-20, ордер, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги, який підтверджує повноваження адвоката Роля І. І. на представництво інтересів товариства у суді апеляційної інстанції, акт приймання виконаних робіт/наданих послуг за договором, квитанції до прибуткового касового ордера. На підставі зазначених документів товариство просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ Еталон понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 412,17 грн.

Отже, при розгляді заяви ТОВ Еталон про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції не врахував, що у відзиві від 13 березня 2020 року товариство зазначило про намір подати докази щодо витрат на професійну правничу у встановлений законом строк. Надалі протягом п`яти днів після ухвалення постанови у цій справи товариство надало докази про понесені витрати на правничу допомогу. Таким чином, ТОВ Еталон виконало вимоги статей 137, 141 ЦПК України.

З урахуванням наведеного додаткова постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимоги ТОВ Еталон про розподіл судових витрат підлягає скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо вирішення вимог касаційної скарги ОСОБА_2 .

Після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 27 січня 2021 року, ОСОБА_2 31 січня 2021 року подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Проте під час апеляційного перегляду справи, у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, ОСОБА_2 не заявляв про намір подати докази щодо витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення апеляційним судом рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу від 23 квітня 2020 року ОСОБА_2 таких вимог також не заявляв.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи заяви ОСОБА_2 або його представника про намір подати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Тому додаткова постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що додаткова постанова від 17 лютого 2021 року на порушення статті 270 ЦПК України ухвалена іншим складом суду, відмінним від складу суду, який ухвалював рішення по суті, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2021 року, підставою такої заміни є перебування судді Басиги Т. Ю. у відрядженні. Відсутність на час вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення у складі колегії суддів апеляційного суду суддів, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для нерозгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувана додаткова постанова в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат на правничу допомогу ухвалена з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення судового рішення в цій частині без змін.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення заяви ТОВ Еталон про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з направленням справи в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еталон задовольнити.

Додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в частині вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Еталон про розподіл судових витрат на правничу допомогу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко