Постанова

від 27.01.2021 по справі 308/9198/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/9198/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,

за участі секретарки судового засідання Терпай С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гук Ольга Олегівна, на дії та рішення державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, де заінтересованими особами є стягувачі ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальність Еталон , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатеса Гук Ольга Олегівна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2019 року, постановлену суддею Данком В.Й., повний текст якої складено 28.11.2019,

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гук О.О., звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, де заінтересованими особами є стягувачі ОСОБА_2 та ТОВ Еталон .

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області /далі - Ужгородський МВ ДВС/ перебуває зведене виконавче провадження № 50276750 по виконанню: 1) виконавчого листа № 308/10824/15-ц, виданого 20.04.2016 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором суборенди від 01.01.2012 за період з 01.11.2014 по 12.06.2015 у розмірі 854 303,79 грн та 3 654 грн судового збору; 2) виконавчого листа № 308/5250/14-ц, виданого 06.03.2015 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 залишку заборгованості за договором суборенди від 01.01.2012 за період з 1 червня 2013 року по 1 листопада 2014 року в розмірі 522 852,80 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 3 654 гривень; 3) наказу № 910/2332/15-г, виданого 12.05.2015 Господарським судом м. Києва, про стягнення з нього на користь ТОВ Еталон витрат на правову допомогу в розмірі 3 200 гривень; 4) наказу № 910/2332/15-г, виданого 21.04.2015 Господарським судом м. Києва, про стягнення з нього на користь ТОВ Еталон інфляційних збитків у розмірі 34 148,25 грн та 1 827 грн судового збору.

У межах цього виконавчого провадження та за дорученням Ужгородського МВ ДВС, 27 березня 2019 року державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області /далі - Києво-Святошинський РВ ДВС/ було здійснено опис та арешт шести земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Посилався, що постанова про опис та арешт майна боржника є незаконною та її з органу державної виконавчої служби він не отримував. Також зазначав, що його не було повідомлено про дату і час здійснення опису та арешту майна, у постанові є відсутніми паспортні дані понятих, які були залучені до цієї виконавчої дії, відсутні розміри і цільове призначення земельних ділянок та вказано лише про один виконавчий лист за № 308/5250/14 від 06.03.2015, чим державним виконавцем порушено вимоги статей 19, 28, 56 Закону України Про виконавче провадження , а також пункт 10 Інструкції про організацію примусового виконання рішень.

За наведених обставин просив поновити йому строк на оскарження постанови про опис та арешт майна боржника від 27.03.2019, винесеної старшим державним виконавцем Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Беланом І.В., визнати неправомірними дії цього старшого державного виконавця та скасувати зазначену постанову про опис та арешт майна боржника, а також зупинити передачу на реалізацію описаного й арештованого майна.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2 630 гривень.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року заяви ОСОБА_2 та ТОВ Еталон про ухвалення додаткового рішення з приводу судових витрат задоволені. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ТОВ Еталон судові витрати на правничу допомогу в розмірі, відповідно, 1 615,00 грн і 3 629,42 гривень.

Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду Готри Т.Ю. від 13 січня 2020 року поновлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гук О.О., строк на апеляційне оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатеса Гук О.О., подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тими ж доводами, які наведені у скарзі від 07.08.2019 при зверненні до місцевого суду, а також тим, що суд першої інстанції обмежився лише формальним наведенням правових норм, не спростувавши при цьому доводи скаржника. Зауважував апелянт і про те, що суд не звернув у повній мірі уваги на відсутність в оскарженій постанові про опис та арешт майна боржника неіснуючих понятих, оскільки останніх державний виконавець належним чином не встановив, їх паспортні дані не вказав.

Посилався також, що державним виконавцем його не було повідомлено про дату і час здійснення опису та арешту майна, що призвело до унеможливлення ним бути присутнім під час проведення цієї виконавчої дії. Вказував і на те, що з метою установлення чіткого розташування земельних ділянок, слід було все ж таки залучити землевпорядника Ходосівської сільської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 стягувач ТОВ Еталон просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначало, що пункт 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачає зазначення паспортних даних і місця проживання понятих під час накладення арешту на майно лише у разі передання майна на зберігання не боржнику, а іншій особі (зберігачу). Також посилалось, що боржнику ОСОБА_1 було відомо про дату і час проведення даної виконавчої дії, а залучення до її проведення землевпорядника не передбачено чинним законодавством. За таких обставин уважало апеляційну скаргу безпідставною, оскільки доводи скарги спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 стягувач ОСОБА_2 також просив цю скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представниця ОСОБА_1 - адвокатеса Гук О.О. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, з підстав наведених у ній.

Представник ТОВ Еталон - адвокат Роля І.І. та представник ОСОБА_2 - адвокатка Козакова М.В. апеляційну скаргу не визнали, просили залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Представники Ужгородського МВ ДВС, Києво-Святошинського РВ ДВС у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому їх неявка, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Положеннями ч. 3 ст. 3 ЦПК України констатовано, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Приписами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їхні права чи свободи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Виконавець зобов`язаний уживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно й у повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Судом установлено та не заперечується й учасниками справи, що на виконанні Ужгородського МВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 50276750 по виконанню: 1) виконавчого листа № 308/10824/15-ц, виданого 20.04.2016 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором суборенди від 01.01.2012 за період з 01.11.2014 по 12.06.2015 у розмірі 854 303,79 грн та 3 654 грн судового збору; 2) виконавчого листа № 308/5250/14-ц, виданого 06.03.2015 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 залишку заборгованості за договором суборенди від 01.01.2012 за період з 1 червня 2013 року по 1 листопада 2014 року в розмірі 522 852,80 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 3 654 гривень; 3) наказу № 910/2332/15-г, виданого 12.05.2015 Господарським судом м. Києва, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ Еталон витрат на правову допомогу в розмірі 3 200 гривень; 4) наказу № 910/2332/15-г, виданого 21.04.2015 Господарським судом м. Києва, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ Еталон інфляційних збитків у розмірі 34 148,25 грн та 1 827 грн судового збору. У межах цього зведеного виконавчого провадження та за дорученням Ужгородського МВ ДВС, 27 березня 2019 року державним виконавцем Києво-Святошинського РВ ДВС Беланом І.В. було здійснено опис та арешт, належних боржнику ОСОБА_1 , шести земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 1, 2 і 5 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній на березень 2019 року) /далі - Закону/ , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, зокрема, якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 10 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень , затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції на час складення оскарженої постанови про опис та арешт майна боржника) /далі - Інструкція/ передбачалось, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані, зокрема, назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки, прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі (зберігачу), - паспортні дані, її місце проживання.

Як убачається з постанови про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 від 27.03.2019, то в ній зазначено розмір, цільове призначення, відомості щодо комунікацій, кадастровий номер і місце розташування кожної з шести земельних ділянок, а також зазначено прізвище, ім`я та по батькові присутніх під час проведення цієї виконавчої дії понятих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , адресу їх проживання, їм роз`яснено права та обов`язки, відповідно до ст. 22 Закону, що підтверджується їх власноручними підписами, у тому числі й акті державного виконавця від цієї дати - 27.03.2019. При цьому дані земельні ділянки на відповідальне зберігання не передавались (а.с.8-12).

За змістом положень ст. 22 Закону присутність понятих є обов`язковою лише у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час учинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням, зокрема на земельні ділянки під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Колегія суддів зауважує, що матеріалами справи не установлено, що державним виконавцем було здійснено примусове входження на земельні ділянки боржника ОСОБА_1 .

За наведених обставин, на переконання апеляційного суду, є голослівними доводи апеляційної скарги про не зазначення у цій постанові паспортних даних і місця проживання понятих, про не встановлення без землевпорядника точного місця розташування земельних ділянок, оскільки вони не узгоджуються із положеннями ч. 5 ст. 56 Закону, пунктом 10 Інструкції, а місцезнаходження земельних ділянок визначено державним виконавцем відповідно до його повноважень за їх кадастровими номерами. Водночас установити за кадастровим номером точне місце розташування земельної ділянки на мапі (місцевості) можливо і через загальнодоступну публічну кадастрову карту України.

Статтею 28 Закону регламентовано, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, окрім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник уважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу не повідомлення його державним виконавцем Беланом І.В. про вчинену оскаржену виконавчу дію та прийнятого в її результаті рішення у вигляді постанови, оскільки із системного правового аналізу Закону та Інструкції не вбачається обов`язку державного виконавця заздалегідь повідомляти боржника, у тому числі з рекомендованим поштовим відправленням, про майбутню вчинену ним виконавчу дію відносно боржника, як у даному випадку опис та арешт майна земельних ділянок без примусового входження до них, а також ці нормативно-правові акти не забороняють державному виконавцю проводити такі дії та складати відповідну постанову за відсутності боржника.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо несвоєчасного одержання ним оскарженої постанови державного виконавця, як підстави для її скасування, оскільки його права на доступ до правосуддя, у тому числі конвенційні (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), не були обмеженні чи порушенні, як місцевим судом, який по суті розглянув його скаргу, так і апеляційним судом при поновленні йому строку на подачу апеляційної скарги та її розгляду по суті.

Також колегія судів звертає увагу, що факт існування цього зведеного виконавчого провадження № 50276750 ОСОБА_1 був відомий, а відповідно до усталеної та прецедентної практики ЄСПЛ, особа повинна цікавитися з розумним інтервалом провадженням у своїй справі та добросовісно користуватися своїми правами.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржена ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстав для її зміни чи скасування, апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на це, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатеса Гук Ольга Олегівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 5 лютого 2021 року.

Суддя-доповідачка

Судді