Постанова

від 21.12.2021 по справі 640/3493/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021року

м. Харків

справа № 640/3493/17

провадження № 22ц/818/3142/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хорошевського О.М.

суддів - Бурлака І.В., Яцина В.Б.

за участю секретаря - Жмай Ю.С.,

імена (найменування) сторін:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021року постановлене суддею Зуб Г.А. ,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

у с т а н о в и в:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила стягнути на її користь заборгованість за договором позики з урахуванням інфляційних втрат у сумі 26 627 010, 10 грн., три відсотки річних в сумі 527 817,48 грн. та штраф за прострочення суми боргу 1 230 225,93 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 12 червня 2013 року між нею, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передає позичальнику - ОСОБА_2 у власність 24 380 595,00 грн. на термін три роки. Пунктом 2 договору встановлено, що повернення вказаної суми може мати місце за бажанням позичальника протягом трьох років рівновеликими частками, однак останній внесок повинний бути зроблений не пізніше 12.06.2016 р. Позика є безвідсотковою. Протягом визначеного в договорі позики строку відповідач жодної частки в погашення боргу не вніс. Письмова вимога від 02.02.2017 р., якою відповідачу було встановлено строк повернення боргу до 12.02.2017р., направлена відповідачеві поштою, залишилася без розгляду з боку відповідача. Станом на 15.07.2016 р. та на момент подачі позовної заяви відповідачем не повернуто борг в сумі 24604518,70 грн. Окрім того, згідно п.3 договору у випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 5 % від суми, що залишилася неповернутою. Штраф за прострочення повернення суми боргу по вказаному договору складає 1230225,93 грн. Також за змістом ст. 625 ЦКУ нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, на день подачі позову термін невиконання грошових зобов`язань боржником склав 261 день. Три відсотки річних за вказаний період прострочення становить 527 817,48 грн.(24 604 518,70 грн. х 3 %: 365 днів х261 днів). Інфляційні втрати від несвоєчасності виконання грошових зобов`язань за договором позики від 12.06.2013 р. складають 2 022 491,44 грн. 1) 99,8% х 99,9% х 99,7% х 101,8% х 102,8% х 101,8% х 101,9% х101,1 % = 108,22%, 2) 24 604 518,70 грн. х 108,22% = 26 627 010, 10 грн. - проіндексована сума заборгованості; 3) 26 627 010, 10 грн,- 24 604 518,70 грн.= 2 022491,44 грн. - інфляційні втрати, а тому просить стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену суму внаслідок не виконання умов договору позики від 12.06.2013 року, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

ОСОБА_2 позов не визнав, заперечуючи факт його укладання та отримання коштів. В вересні 2017 року звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він не підписував договору позики, а його підпис є підбробним. Крім того, зазначав, що договір позики не відповідає вимогам статті 1048 ЦК України, оскільки сума, що надана в борг, перевищує встановлений законом розмір для безпроцентної позики, і перераховувалася на його рахунок з підприємницького рахунку відповідача за зустрічним позовом. Посилаючись на підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, просив визнати недійсним Договір позики, укладений 12 червня 2013 року між ним та ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг за Договором позики від 12 червня 2013 року в розмірі 24 604 518 грн. 10 коп. В задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09.08.2019 року вказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2020 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та постанову Харківського апеляційного суду від 09.08.2019 року скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині зустрічного позову рішення не оскаржувалось та не переглядалось.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12.06.2013 року в розмірі 24604518 гривень 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 8000 гривень 00 коп. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Представником ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено без врахування правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15. Позивачем не надано оригіналу договору позики, а із банківської виписки неможливо встановити умов отримання позичальником в борг грошей та його зобов`язання щодо їх повернення, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 зобов`язаний повернути ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 24 604 518 грн. 10 коп. Зауважує, що суд безпідставно вирішив спір на підставі виписки по особовому рахунку, не звернув уваги на висновки Верховного Суду. Судом проігноровано висновки почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, з якої вбачається, що ОСОБА_2 ніколи не отримував грошей.

30 квітня 2021 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтвердженими наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 у відповідності до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позов в частині стягнення суми позики підлягає задоволенню, оскільки із банківської інформації випливає, що зазначені кошти перераховано ОСОБА_1 і отримані ОСОБА_2 , як позикові, що за характером даних правовідносин передбачає їх повернення. Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки позика безвідсоткова, без визначення терміну виконання, суд вважає настанням строку виконання зобов`язання, саме строк звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогою до суду. Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 відсотків річних та штрафу.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 12 червня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено в простій письмовій формі Договір позики, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 у власність грошові кошти в розмірі 24380 595 грн. 00 коп. строком на три роки.

Пунктами 2, 3 договору було погоджено, що повернення вказаної суми може мати місце за бажанням позичальника протягом трьох років різновеликими частками, однак останній внесок повинен бути зроблений не пізніше 12 червня 2016 року. Позика є безвідсотковою та підлягає поверненню. У випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 5% від суми, що залишилася, за кожний день.

На банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритий 23 квітня 2013 року в ПАТ АКТАБАНК , ОСОБА_1 перерахувала: 19 червня 2013 року - 4 104 000 грн. 00 коп.; 25 червня 2013 року - 4 105 000 грн. 00 коп.; 27 червня 2013 року - 4 094 695 грн. 35 коп.; 02 липня 2013 року - 4 099 348 грн. 00 коп.; 05 липня 2013 року - 4 101 761 грн. 98 коп.; 08 липня 2013 року - 4 099 713 грн. 35 коп. Всього - суму в розмірі 24 604 518 грн. 68 коп. Вказані суми були перераховані з призначенням платежу згідно договору безвідсоткової позики на зворотній основі б/н від 12 червня 2013 року (а. с. 17-25, 100-104, 148-155 т. 1).

Надходження зазначених платежів в ті ж дати і в тих самих сумах підтверджено випискою по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в ПАТ "Актабанк" із посиланням в рядку "призначення платежу" на договір позики від 12.06.2013 (а.с. 100-102 т. 1).

02.02.2017 року позивачкою було направлено на адресу ОСОБА_2 лист з вимогою про повернення відповідачем боргу в строк до 12.02.2017 року, копія поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа від 02.02.2017 року, копія електронного витягу з пошукової системи сайту Укрпошти (штриховой ідентифікатор 6102305789304), згідно з якою письмова вимога була отримана особисто відповідачем.

Узятих на себе зобов`язань за Договором позики ОСОБА_2 не виконав.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Факт укладення між позикодавцем та відповідачем договору позики підтверджується копією Договору позики від 12 червня 2013 року (а. с. 4 т. 1).

Факт відкриття ОСОБА_2 банківського рахунку підтверджено Договором банківського рахунку №В11-0027/Т/615445 від 23.04.2013 р. про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ АктаБанк (т. 1 а.с. 68).

Згідно з матеріалами, надісланими на виконання Ухвали Київського районного суду м. Харкова ПАТ "Актабанк" ОСОБА_2 був клієнтом Банку, мав рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 , який закритий 26.06.2014р. самим відповідачем ОСОБА_2 . Залишок коштів на даному рахунку відсутній (а.с. 97, т. 1).

Крім того, за умовами п. 2.2.7 договору по відкриттю банківського рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "АКТАБАНК" від 23.04.2013, Банк прийняв на себе зобов`язання при надходженні коштів на рахунок клієнта повідомляти останнього про надходження грошових коштів.

Дати перерахування грошових сум та їх розмір за рахунками як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 збігаються; при цьому як у виписці по рахунку ФОП ОСОБА_1 , так і в виписці за рахунком ОСОБА_2 призначення платежів вказано як згідно договору безвідсотковій позики на зворотній основі б/н від 12.06.2013 р. , тобто з посиланням на договір позики.

Відповідач представив суду копії заяв про видачу готівки ПАТ "Актабанк" за період 12.06.2013-08.07.2014р.,особистість ОСОБА_2 засвідчена його паспортом НОМЕР_3 , виданими 05.11.1996р. Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. Вказаними документами підтверджено, що відповідач знімав грошові кошти з вказаного рахунку за мірою їх надходження на вказаний рахунок. Факт зняття ОСОБА_2 вказаних грошових коштів також підтверджується випискою по банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в ПАТ "Актабанк".

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року у справі було призначено судову технічну експертизу документа - Договору № В11-0027/Т/615445 від 23 квітня 2013 року на банківське обслуговування, укладеного між ПАТ Актабанк та ОСОБА_2 , проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

17 серпня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання від завідуючого лабораторією криміналістичних досліджень про надання додаткових матеріалів, а саме - 1) вказати ймовірний (перевіряємий) період часу виконання досліджуваного документа; 2) для проведення порівняльного дослідження надати: вільні зразки відтисків круглої печатки Україна М.ДНІПРОПЕТРОВСЬК ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКТАБАНК і.к. 35863708 та вільні зразки текстів, які надруковані на цьому ж друкуючому пристрої (принтері чи багатофункціональному пристрої), що і текст досліджуваного документа.

Згідно супровідного листа від 21 серпня 2018 року вищезазначене клопотання було направлено сторонам на виконання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року витребувано у ліквідатора ПАТ Актабанк вільні зразки відтисків круглої печатки Україна м. Дніпропетровськ Публічне акціонерне товариство Актабанк і.к. 35863708 та вільні зразки текстів, які надруковані на цьому ж друкуючому пристрої (принтері чи багатофункціональному пристрої), що і текст досліджуваного документа.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2018 року по справі призначена судова технічна експертиза документа Договору № В11-0027/Т/615445 від 23 квітня 2013 року на банківське обслуговування, укладеного між ПАТ Актабанк та ОСОБА_2 , проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

16 жовтня 2018 року на адресу суду надійшло повідомлення від директора Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса про неможливість надання висновку на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року.18 жовтня 2018 року на адресу суду знов надійшло клопотання від завідуючого лабораторією криміналістичних досліджень про надання додаткових матеріалів, а саме - 1) вказати ймовірний (перевіряємий) період часу виконання досліджуваного документа; 2) для проведення порівняльного дослідження надати: вільні зразки відтисків круглої печатки Україна м. Дніпропетровськ Публічне акціонерне товариство Актабанк і.к. 35863708 та вільні зразки текстів, які надруковані на цьому ж друкуючому пристрої (принтері чи багатофункціональному пристрої), що і текст досліджуваного документа.

29 жовтня 2018 року справа була повернута на запит суду для продовження розгляду.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не підписував договору позики, а його підпис є підбробним, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на її користь з ОСОБА_2 суми боргу за Договором позики від 12 червня 2013 року в розмірі 24 604 518 грн. 10 коп.

Доводи апеляційної скарги про відсутність оригіналу договору позики є безпідставними.

Згідно з повідомленням про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_4 - представника ОСОБА_6 від 03 жовтня 2017 року, остання звернулася до Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та повідомила, що 29 вересня 2017 року невстановлена особа приблизно о 17 год. 30 хв., таємно, шляхом сканування автомобіля Тойота Яріс , який належав їй та знаходився на майдані Свободи, в м. Харкові, викрала сумку з документами, в якій знаходився, у тому числі Договір займу від 12 червня 2013 року, укладений між сторонами. За вказаними обставинами 30 вересня 2017 року було розпочато кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань під № 12017220480004781 за частиною 1 статті 185 КК України (а. с. 75, 76 т. 1).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в складі суддів Котелевець А.В., Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю. по справі призначалась судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручалось Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Оскільки відсутній оригінал Договору позики від 12 червня 2013 року експертом Сиротенко Н.В., направлено повідомлення від 25 липня 2019 року про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи № 13518.

За клопотання відповідача судом була призначена судова почеркознавча експертиза, на виконання якої надано повідомлення про неможливість надання висновку експерта №21268 від 12.01.2021 року, оскільки відсутній оригінал договору позики (т.3, а.с. 178).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги експертне дослідження проведене в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018221080000089 від 16.03.2018 за його заявою та висновок експерта державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 19/17-3/1/159-СЕ/18, складений 24 січня 2019 року судова колегія відхиляє.

Згідно з копією Висновку експерта № 19/17-3/1/159-СЕ/18, складеного 24 січня 2019 року на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Харкова Смик С.І. від 04 червня 2018 року за клопотанням старшого слідчого в ОВС Манзенка Р.А. у кримінальному провадженні № 42018221080000089, підписи від імені ОСОБА_2 в графах: Підпис отримувача в: заявах на видачу готівки № 235888 від 08 липня 2013 року, № 179592 від 05 липня 2013 року, № 56673 від 02 липня 2013 року, № 583522 від 19 червня 2013 року, № 813405 від 27 червня 2013 року, № 716733 від 25 червня 2013 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Питання, чи ОСОБА_1 виконано підписи в графі підпис отримувача в заявах на видачу готівки№ 583522 від 19 червня 2013 року, № 56673 від 02 липня 2013 року, № 235888 від 08 липня 2013 року, № 179592 від 05 липня 2013 року, № 716733 від 15 червня 2013 року, № 813405 від 27 червня 2013 року не вирішувалось у зв`язку з відсутністю в розпорядженні експерта експериментальних зразків ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 .

Питання Ким, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підписи в графі Позичальник: ОСОБА_2 договору позики від 12 червня 2013 року не вирішувалось у зв`язку з відсутністю у розпорядженні експерта досліджуваного документа.

Крім того, Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва (справа №757/29596/20-к) від 11.08.2020 р. на підставі ч.9 ст.284 КПК України кримінального провадження № 42018221080000089 від 16.03.2018 закрито (т.3, а.с. 160-162). Позивач у вказаному кримінальному провадженні мала статус свідка (т.3, а.с. 109).

З врахуванням прийнятого кінцевого процесуального рішення по кримінальному провадженню суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невстановлення правоохоронними органами та відповідно не підтвердження доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 використовуючи підроблений договір позики б/н від 12 червня 2013 року зі свого банківського рахунку , відкритого у ПАТ АКТАБАНК , перерахувала без його відома на його банківський рахунок, відкритий у ПАТ АКТАБАНК , під виглядом безвідсоткової позики, грошові кошти у особливо великому розмірі, а в подальшому шахрайським шляхом зняла перераховані кошти з його рахунку на підставі підроблених від його імені заяв на видачу готівки № 583522 від 22 червня 2013 року, № 716733 від 25 червня 2013 року, № 813405 від 27 червня 2013 року, № 56673 від 02 липня 2013 року, № 179592 від 05 липня 2013 року, № 235888 від 08 липня 2013 року.

Інших доказів щодо оригіналу Договору позики від 12 червня 2013 року матеріали справи також не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.М.Хорошевський

Судді І.В.Бурлака

В.Б.Яцина

Повний текст постанови складено 23.12.2021