Ухвала

від 16.02.2022 по справі 640/3493/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 640/3493/17

провадження № 61-1635ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув заяви суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу за прострочення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Тищенка Андрія Вікторовича, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом у цій справі.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 червня 2013 року у розмірі 24 604 518,10 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тищенка А. В., залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тищенка А. В., задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та постанову Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 червня 2013 року у розмірі 24 604 518,10 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тищенка А. В., залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року - без змін.

У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тищенко А. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 33 ЦПК України автоматизованою системою розподілу справ визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Лідовця Р. А. та суддів: Воробйову І. А., Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року заяви суддів Лідовця Р. А., Воробйової І. А., Черняк Ю. В. про самовідвід задоволено, справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2022 року

№ 337/0/226-22призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2022 року, справу призначено

судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В.

Суддя-доповідач Луспеник Д. Д. та суддя Гулько Б. І.заявили про самовідвід у справі з тих підстав, що вони брали участь у перегляді цієї справи в суді касаційної інстанції, за наслідком якого Верховним Судом прийнято постанову від 12 лютого 2020 року (провадження

№ 61-16154св19) , в якій висловлювалася правова позиція щодо вирішення спору.

Заяви про самовідвід підлягають задоволенню.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених

у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).

Судді Верховного Суду Луспеник Д. Д. та Гулько Б. І. раніше брали участь у перегляді цієї справи в суді касаційної інстанції та висловлювали свою правову позицію щодо спірних правовідносин, тому з метою уникнення сумнівів у неупередженості чи об`єктивності суддів, заяви про самовідвід слід задовольнити та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду зробила висновок про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяв про самовідвід суддів Луспеника Д. Д. та Гулька Б. І.

Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяви суддів Верховного Суду Луспеника Дмитра Дмитровича та Гулька Бориса Івановича про самовідвід задовольнити.

Відвести суддів Луспеника Дмитра Дмитровича та Гулька Бориса Івановича за їх заявами від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу за прострочення боргу; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Тищенка Андрія Вікторовича, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року .

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тищенка Андрія Вікторовича, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць