Ухвала

від 14.02.2022 по справі 640/3493/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 640/3493/17

провадження № 61-1635ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

розглянув заяви суддів Верховного Суду Лідовця Р. А., Воробйової І. А., Черняк Ю. В. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних, штрафу за прострочення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком Андрієм Вікторовичем, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики з урахуванням інфляційних втрат к розмірі 26 627 010 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 527 817,48 грн, штраф за прострочення суми боргу у розмірі 1 230 225,93 грн.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та просив суд визнати договір позики, укладений 12 червня 2013 року між ним та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 недійсним.

Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 червня 2013 року у розмірі 24 604 518,10 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком А. В., залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д., Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком А. В., задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та постанову Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 червня 2013 року у розмірі 24 604 518,10 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком А. В., залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року - без змін.

У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком А. В., на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2022 року касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком А. В., на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року передана для розгляду колегії суддів: Лідовцю Р. А. (суддя-доповідач), Воробйовій І. А., Черняк Ю. В.(провадження № 61-1635ск22).

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

14 лютого 2022 року судді Верховного Суду: Лідовець Р. А., Воробйова І. А., Черняк Ю. В. заявили про самовідвід у справі з тих підстав, що вони брали участь у перегляді цієї справи у суді касаційної інстанції, за наслідком якого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалено постанову від 12 лютого 2020 року (провадження

№ 61-16154св19), у якій висловлювалася правова позиція щодо вирішення спору.

Оскільки, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком А. В., задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та постанову Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, тому це може викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів під час повторного касаційного перегляду справи, так як суд вже виклав свою правову позицію у даній справі.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).

Судді Верховного Суду Лідовець Р. А., Воробйова І. А., Черняк Ю. В. раніше брали участь у перегляді цієї справи у суді касаційної інстанції та висловлювали свою правову позицію щодо спірних правовідносин, тому з метою уникнення сумнівів у неупередженості чи об`єктивності суддів, заяви про самовідвід слід задовольнити та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяв про самовідвід суддів Лідовця Р. А., Воробйової І. А., Черняк Ю. В.

Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяви суддів Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича, Воробйової Ірини Анатоліївни, Черняк Юлії Валеріївни про самовідвід задовольнити.

Відвести суддів Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича, Воробйову Ірину Анатоліївну, Черняк Юлію Валеріївну за їхніми заявами від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком Андрієм Вікторовичем, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних, штрафу за прострочення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Тищенком Андрієм Вікторовичем, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк