Постанова

від 08.03.2023 по справі 640/3493/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/3493/17

провадження № 61-1635св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року у складі судді Зуб Г. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М.,Бурлака І. В., Яцина В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2013 року між нею, як фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП), та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого вона передала у власність останньому грошові кошти в розмірі 24 380 595 грн строком на три роки.

Пунктами 2, 3 указаного договору встановлено, що повернення вказаної суми частинами може мати місце за бажанням позичальника протягом трьох років, однак останній внесок повинен бути зроблений не пізніше 12 червня 2016 року. Позика є безвідсотковою та підлягає поверненню. У випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцю штраф у розмірі 5 % від суми, що залишилася, за кожний день прострочення.

За період з 12 червня 2013 року по 08 липня 2013 року вона перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритий у публічному акціонерному товаристві «АКТАБАНК» (далі - ПАТ «АКТАБАНК»), 24 604 518, 70 грн із призначенням платежу «згідно договору безвідсоткової позики на зворотній основі б/н від 12 червня 2013 року».

У порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, заборгованість не погашав.

02 лютого 2017 року вона направила ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення позики з урахуванням штрафів згідно умов договору, проте відповіді не отримала.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 26 627 010 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 527 817, 48 грн, штраф за прострочення суми боргу в розмірі 1 230 225, 93 грн.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він не підписував договору позики, а його підпис у договорі є підробленим.

Крім того, зазначав, що договір позики не відповідає вимогам статті 1048 ЦК України, оскільки сума, що надана в борг, перевищує встановлений законом розмір для безпроцентної позики, перераховувалася на його рахунок з рахунку ОСОБА_1 як ФОП.

Посилаючись на вищевикладене та керуючись статтями 203, 215 ЦК України, ОСОБА_2 просив суд визнати договір позики, укладений 12 червня 2013 року між ним та ФОП ОСОБА_1 , недійсним.

Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 червня 2013 року в розмірі 24 604 518,10 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та постанову Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 червня 2013 року в розмірі 24 604 518,10 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що позов у частині стягнення суми позики в розмірі 24 604 518,70 грн підлягає задоволенню, оскільки із виписки по особовому рахунку відповідача та інформації, наданої ПАТ «АКТАБАНК», убачається, що зазначені кошти перераховано ОСОБА_1 і отримані ОСОБА_2 , як позикові, що за характером даних правовідносин передбачає їх повернення.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та штрафу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позика є безвідсотковою, без визначення терміну виконання. Настанням строку виконання зобов`язання суди вважали саме строк звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогою до суду.

Судами також ураховано, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 757/29596/20-к кримінальне провадження № 42018221080000089за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, закрито за закінченням строків досудового розслідування. Отже обставини, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме: щодо використання ОСОБА_1 підробленого договору позики від 12 червня 2013 року та перерахування зі свого банківського рахунку без його відома на його банківський рахунок, відкритий в ПАТ «АКТАБАНК», під виглядом безвідсоткової позики грошових коштів у особливо великому розмірі та зняття їх в подальшому на підставі підроблених від його імені заяв на видачу готівки, є недоведеними. У вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру, ОСОБА_1 мала статус свідка.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15; постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17, від 03 липня 2019 року у справі № 193/345/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 640/3493/17 із Київського районного суду м. Харкова.

Зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судових рішень суди не врахували правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, згідно якої договір позики як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів; правову позицію, що міститься в постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17, від 03 липня 2019 року у справі № 193/345/17, згідно якої ненадання стороною оригіналу письмового доказу, за умови заперечення іншої сторони щодо відповідності копії оригіналу, позбавляє суд можливості розцінювати копію письмового доказу як належний та допустимий доказ.

ОСОБА_1 ухилялася від надання оригіналу договору позики, що унеможливлювало проведення судово-почеркознавчої експертизи, а надана позивачем копія договору позики, ураховуючи заперечення відповідача щодо укладання та підписання договору позики, не мала братися судами до уваги відповідно до положень частини шостої статті 95 ЦПК України.

Крім того, суди не дали належну правову оцінку наданим ОСОБА_2 доказам звернення до правоохоронних органів із заявами про підроблення договору позики та отримання грошових коштів з його рахунку невідомими особами, а також висновку почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження № 42018221080000089, щодо заяв на видачу готівки з банківського рахунку ОСОБА_2 , яка підтверджує факт зняття коштів з його рахунку невстановленою особою.

Суди дійшли хибних висновків, що виписка ПАТ «АКТАБАНК» по особовому рахунку ОСОБА_2 підтверджує факт виникнення правовідносин, що випливають із договору позики, і обов`язок відповідача щодо її повернення, адже з її змісту неможливо встановити умови отримання позичальником в борг грошових коштів та зобов`язання щодо їх повернення, а зазначення ОСОБА_1 у призначенні платежу «згідно договору безвідсотковій позики на зворотній основі б/н від 12 червня 2013 року» не підтверджує волевиявлення відповідача на укладання договору позики. ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів виникнення між сторонами позикових правовідносин.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права; оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Вказує, що за період з 12 червня 2013 року по 08 липня 2013 року вона перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 у ПАТ «АКТАБАНК» 24 604 518, 70 грн з призначенням платежу «згідно договору безвідсоткової позики на зворотній основі б/н від 12 червня 2013 року». У порушення умов договору взяті на себе зобов`язання відповідач не виконував, заборгованість не погашав, у зв`язку з чим суди вірно стягнули заборгованість за договором позики.

Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 червня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено у простій письмовій формі договір позики, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 передає ОСОБА_4 у власність грошові кошти в розмірі 24 380 595 грн строком на три роки.

Пунктами 2, 3 договору позики встановлено, що повернення вказаної суми частинами може мати місце за бажанням позичальника протягом трьох років, однак останній внесок повинен бути зроблений не пізніше 12 червня 2016 року. Позика є безвідсотковою та підлягає поверненню. У випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 5 % від суми, що залишилася, за кожний день (а. с. 4, т. 1).

Факт укладення між сторонами договору позики підтверджується копією договору позики від 12 червня 2013 року, вірність якої засвідчено 09 червня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеренковим В. О., та зареєстрованою в реєстрі за № 645 (а. с. 49, т. 1).

На банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритий 23 квітня 2013 року в ПАТ «АКТАБАНК», ФОП ОСОБА_1 перерахувала: 19 червня 2013 року - 4 104 000 грн; 25 червня 2013 року - 4 105 000 грн; 27 червня 2013 року - 4 094 695, 35 грн; 02 липня 2013 року - 4 099 348 грн; 05 липня 2013 року - 4 101 761, 98 грн; 08 липня 2013 року - 4 099 713, 35 грн. Усього на суму 24 604 518, 68 грн.

Указані суми були перераховані з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ФОП ОСОБА_1 в ПАТ «АКТАБАНК», з призначенням платежу «згідно договору безвідсоткової позики на зворотній основі б/н від 12 червня 2013 року» (а. с. 17-25, 100-104, 148-155, т. 1).

Факт відкриття ОСОБА_2 банківського рахунку підтверджено договором банківського рахунку № В11-0027/Т/615445 від 23 квітня 2013 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 в ПАТ «АКТАБАНК» (а. с. 68, т 1).

Відповідно до пункту 2.2.7. вказаного банк прийняв на себе зобов`язання при надходженні коштів на рахунок клієнта повідомляти останнього про надходження грошових коштів.

Банківський рахунок № НОМЕР_1 було закрито за заявою ОСОБА_2 26 червня 2014 року. Залишок коштів на вказаному рахунку відсутній (а. с. 97, т. 1).

02 лютого 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 лист з вимогою про повернення боргу в строк до 12 лютого 2017 року, що підтверджується копією поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа від 02 лютого 2017 року, копією електронного витягу з пошукової системи сайту «Укрпошти» (штриховий ідентифікатор 6102305789304), згідно з якою письмова вимога була отримана особисто ОСОБА_2 .

Узятих на себе зобов`язань за договором позики ОСОБА_2 не виконав.

Згідно з повідомленням про прийняття і реєстрацію заяви представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від 03 жовтня 2017 року, остання звернулася до Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та повідомила, що 29 вересня 2017 року невстановлена особа приблизно о 17 год. 30 хв., таємно, шляхом сканування автомобіля «Тойота Яріс», який належав ОСОБА_6 на праві власності та знаходився на майдані Свободи, 7 у м. Харкові, викрала сумку з документами, в якій знаходився, у тому числі договір позики від 12 червня 2013 року, укладений між сторонами. За вказаними обставинами 30 вересня 2017 року було розпочато кримінальне провадження за частиною першою статті 185 КК України, яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань під № 12017220480004781 (а. с. 75, 76, т. 1).

Із заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів 16 березня 2018 року (а. с. 159-160, т. 2).

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 42018221080000089) ОСОБА_2 зазначив такі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_1 , використовуючи підроблений договір позики б/н від 12 червня 2013 року зі свого р/р № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ «АКТАБАНК», перерахувала без його відома на його р/р № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «АКТАБАНК», під виглядом безвідсоткової позики грошові кошти у особливо великому розмірі. У подальшому ОСОБА_1 шахрайським шляхом зняла перераховані кошти з його рахунку на підставі підроблених від його імені заяв на видачу готівки № 583522 від 22 червня 2013 року, № 716733 від 25 червня 2013 року, № 813405 від 27 червня 2013 року, № 56673 від 02 липня 2013 року, № 179592 від 05 липня 2013 року, № 235888 від 08 липня 2013 року.

Згідно з копією висновку експерта державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 19/17-3/1/159-СЕ/18, складеного 24 січня 2019 року на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Харкова Смик С. І. від 04 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018221080000089, підписи від імені ОСОБА_2 в графах: «Підпис отримувача» в заявах на видачу готівки № 235888 від 08 липня 2013 року, № 179592 від 05 липня 2013 року, № 56673 від 02 липня 2013 року, № 583522 від 19 червня 2013 року, № 813405 від 27 червня 2013 року, № 716733 від 25 червня 2013 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Питання, чи ОСОБА_1 виконано підписи в графі «підпис отримувача» в заявах на видачу готівки № 583522 від 19 червня 2013 року, № 56673 від 02 липня 2013 року, № 235888 від 08 липня 2013 року, № 179592 від 05 липня 2013 року, № 716733 від 15 червня 2013 року, № 813405 від 27 червня 2013 року не вирішувалось у зв`язку з відсутністю у розпорядженні експерта експериментальних зразків ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 . Питання «Ким, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підписи в графі «Позичальник: ОСОБА_2 » договору позики від 12 червня 2013 року» не вирішувалось у зв`язку з відсутністю у розпорядженні експерта досліджуваного документа (а. с. 163-169, т. 2).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 757/29596/20-к кримінальне провадження № 42018221080000089, відомості щодо якого внесені 16 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, закрито на підставі частини дев`ятої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування (а. с. 160-162, т. 3). ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні мала статус свідка (а. с. 110, т. 3).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року у справі було призначено судову технічну експертизу договору № В11-0027/Т/615445 від 23 квітня 2013 року на банківське обслуговування, укладеного між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_2 , проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса.

17 серпня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання від завідуючого лабораторією криміналістичних досліджень про надання додаткових матеріалів, а саме: 1) вказати ймовірний період часу виконання досліджуваного документа; 2) для проведення порівняльного дослідження надати: вільні зразки відтисків круглої печатки «Україна м. Дніпропетровськ ПАТ «АКТАБАНК» і. к. 35863708» та вільні зразки текстів, які надруковані на цьому ж друкуючому пристрої (принтері чи багатофункціональному пристрої), що і текст досліджуваного документа.

Згідно супровідного листа від 21 серпня 2018 року вищезазначене клопотання було направлено сторонам на виконання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року витребувано у ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК» вільні зразки відтисків круглої печатки «Україна м. Дніпропетровськ ПАТ «АКТАБАНК» і. к. 35863708» та вільні зразки текстів, які надруковані на цьому ж друкуючому пристрої (принтері чи багатофункціональному пристрої), що і текст досліджуваного документа.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2018 року у справі призначена судова технічна експертиза договору № В11-0027/Т/615445 від 23 квітня 2013 року на банківське обслуговування, укладеного між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_2 , проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса.

16 жовтня 2018 року на адресу суду надійшло повідомлення від директора Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса про неможливість надання висновку на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року.

18 жовтня 2018 року на адресу суду вдруге надійшло клопотання від завідуючого лабораторією криміналістичних досліджень про надання додаткових матеріалів, а саме: 1) вказати ймовірний період часу виконання досліджуваного документа; 2) для проведення порівняльного дослідження надати: вільні зразки відтисків круглої печатки «Україна м. Дніпропетровськ «ПАТ «АКТАБАНК» і. к. 35863708» та вільні зразки текстів, які надруковані на цьому ж друкуючому пристрої (принтері чи багатофункціональному пристрої), що і текст досліджуваного документа.

29 жовтня 2018 року справа була повернута на запит Київського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у справі призначалась судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручалось Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого проф. М. С. Бокаріуса (а. с. 256-260, т. 2).

Оскільки відсутній оригінал договору позики від 12 червня 2013 року судовим експертом, старшим науковим співробітником Сиротенко Н. В. направлено повідомлення від 26 липня 2019 року про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи (а. с. 8, т. 3).

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса. На розв`язання експертам поставлено питання: «Чи можливо провести почеркознавчу експертизу документу за наявності лише копії договору позики, якщо ні то чому, а якщо так то чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 в договору позики від 12 червні 2013 року в графі «Позичальник» ОСОБА_2 чи іншою особою?» (а. с. 173-174, т. 3).

У листі від 14 січня 2021 року № 21268 експерта установа повідомила про неможливість проведення експертизи за відсутності оригіналу договору позики (а. с. 178, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

З системного аналізу норм статті 1046, 1047 ЦК України вбачається, що оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті останнього сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, якщо факт передання грошових коштів відрізняється від моменту підписання договору між сторонами, то він може підтверджуватися розпискою або іншими документами, тобто письмовими доказами. При цьому чинне законодавство України не встановлює обов`язковості написання розписки про передачу грошових коштів, якщо між сторонами укладений договір позики в письмовій формі або ними використовуються інші документи на підтвердження факту передання грошових коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором позики до предмету доказування входять факти, що свідчать про укладення між сторонами договору позики, його умови, передання та повернення грошових коштів, то наявні в матеріалах справи нотаріально засвідчена копія договору позики та виписки по особовим рахункам сторін є належними доказами.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 12 червня 2013 року було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 позику в розмірі 24 380 595 грн строком на три роки.

Грошові кошти за цим договором передавались не одноразово, а протягом червня-липня 2013 року на банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритий 23 квітня 2013 року в ПАТ «АКТАБАНК», з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ФОП ОСОБА_1 в ПАТ «АКТАБАНК».

Судами досліджувались надані сторонами письмові докази, зокрема виписки по рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , на підставі яких встановлено, що дати перерахування грошових коштів та їх розмір у загальній сумі 24 604 518 грн з призначенням платежів «згідно договору безвідсоткової позики на зворотній основі б/н від 12 червня 2013 року» за рахунками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 збігаються.

Отже, зарахування грошових коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 свідчить про виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики та виникнення у ОСОБА_2 зобов`язань щодо їх повернення.

Факт відкриття ОСОБА_2 банківського рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «АКТАБАНК» підтверджено договором банківського рахунку № В11-0027/Т/615445 від 23 квітня 2013 року та відповідачем не спростовано.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наданим сторонами доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з`ясувавши правову природу укладеного сторонами договору, дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли зобов`язання на підставі договору позики від 12 червня 2013 року та обговорено сторонами його умови, за яким відповідач отримав від ОСОБА_1 24 604 518 грн.

Встановивши факт існування між сторонами позикових правовідносин, а також факт невиконання позичальником своїх зобов`язань із повернення суми позики, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за договором позики.

Доводи касаційної скарги щодо отримання грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 невідомими особами, є безпідставними та спростовуються поясненнями відповідача, який зазначив, що доступу до його карткового рахунку треті особи не мали та дії банку з цього приводу він не оскаржував.

Судами враховано, що із заявою про вчинення кримінального порушення ОСОБА_1 відповідач звернувся лише у березні 2018 року, тобто після звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення боргу за договором позики та майже через п`ять років після зняття з його банківського рахунку грошових коштів.

З моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення № 42018221080000089 від 16 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань жодній особі не було повідомлено про підозру, а отже не встановлено обставин причетності ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, у зв`язку з чим ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 757/29596/20-к кримінальне провадження № 42018221080000089 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, закрито за закінченням строків досудового розслідування. ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні мала статус свідка.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні спору враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 лютого 2020 року, зроблено об`єктивні висновки про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15; постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17, від 03 липня 2019 року у справі № 193/345/17, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Г. В. Коломієць

В. В. Шипович