Ухвала

від 20.01.2022 по справі 953/15089/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/818/134/22 Суддя доповідач: ОСОБА_1

Справа № 953/15089/20 Слідчий суддя: ОСОБА_2

1-кс/953/4852/21

Категорія: у порядкуКПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

власника майна - ОСОБА_7 ,

представника власника майна - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2021 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019220500000715 від 26.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255 КК України (в редакції від 05.04.2001), частинами 1, 2 статті 255 КК України (в редакції Закону № 674-ІХ від 04.06.2020); частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 190, частиною 4 статті 28, частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 28, пунктами 3,4,6,9,12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 28, пунктами 3,4,6,9,12,13 частини 2 статті 115 КК України, частиною 4 статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 190 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2021 задоволено клопотання прокурора про арешт майна.

Накладено арешт на майно, а саме на:

-квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження;

- квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження;

-квартиру АДРЕСА_3 , право на яке в Державному реєстрі речових прав не зареєстроване, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження;

-квартиру АДРЕСА_4 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження;

-квартиру АДРЕСА_5 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_12 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив: поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2021 в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , шляхом заборони будь-яким способом укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2021 на зазначену квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

Доводи клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді мотивовані тим, що клопотання розглядалося без участі осіб, на майно яких було накладено арешт. З повним текстом ухвали представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 ознайомився лише 29.11.2021, у зв`язку з чим останнім днем на подання апеляційної скарги був 06.12.2021.

Колегія суддів доводи клопотання адвоката ОСОБА_8 щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2021 вважає поважними, та вважає за необхідне поновити представнику ОСОБА_7 строк на оскарження ухвали слідчого судді.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження до скасування у встановленому КПК України порядку на майно квартиру АДРЕСА_2 , представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 посилався на те, що прокурором було подано клопотання із порушенням норм КПК України.

Зокрема, адвокат зазначав, що прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_13 було подано клопотання про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12019220500000715 від 26.04.2019, без підтвердження відповідних на це повноважень, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова про призначення прокурора ОСОБА_13 до групи прокурорів за даним кримінальним провадженням.

В матеріалах справи відсутня постанова або інший документ, який визначає вищевказане майно, на яке накладено арешт, як речовий доказ.

Арешт було накладено на майно добросовісного набувача, що виключає актуальність накладення арешту, оскільки не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Нерухоме майно, зокрема, квартира, не є таким майном, що можна знищити в прямому сенсі.

Вислухавши доповідь судді, власника майна ОСОБА_7 та її представника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за № 12019220500000715 від 26.04.2019, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведена наявність підстав вважати, що були вчинені злочини, передбачені частиною 1 статті 255 КК України ( в редакції від 05.04.2001), частинами 1, 2 статті 255 КК України (в редакції Закону № 674-ІХ від 04.06.2020); частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 190, частиною 4 статті 28, частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 28, пунктами 3,4,6,9,12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 28, пунктами 3,4,6,9,12,13 частини 2 статті 115 КК України, частиною 4 статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 190 КК України, а тому з метою виключення можливості протиправно розпорядитись майном, яке є предметом злочину, вважав, що не накладення арешту на вказане майно може призвести до відчуження цього майна, що може зашкодити кримінальному провадженню та унеможливити забезпечення цивільного позову та конфіскації майна, може привести до подальшої передачі майна, а саме його продажу та відчуження.

З таким висновком слідчого судді погоджується й колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12019220500000715 від 26.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255 КК України ( в редакції від 05.04.2001), частинами 1, 2 статті 255 КК України (в редакції Закону № 674-ІХ від 04.06.2020); частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 190, частиною 4 статті 28, частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 28, пунктами 3,4,6,9,12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 28, пунктами 3,4,6,9,12,13 частини 2 статті 115 КК України, частиною 4 статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 190 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження квартира АДРЕСА_2 визнана речовим доказом.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 256862439 від 17.05.2021 квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

Зі змісту клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що зазначена вище квартира є предметом злочину, та з метою виключення можливості протиправно розпорядитись цим майном, з метою збереження речового доказу, необхідно накласти на нього арешт.

Крім цього, під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що 11.01.2022 кримінальне провадження, внесене 26.04.2019 до ЄРДР за № 12019220500000715, стосовно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 в порядку пункту 3 частини 2 статті 283 КПК України спрямовано для розгляду по суті до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова. Потерпілими у кримінальному провадженні заявлені цивільні позови.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), тобто з метою збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

З врахуванням встановлених обставин та виходячи із положень статей 98, 170, 173 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ті обставини, які встановлені досудовим розслідуванням на час розгляду клопотання прокурора давали достатні правові підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , оскільки під час розгляду клопотання у слідчого судді були усі правові підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є предметом злочину, який вчинений, відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення строку на звернення прокурора з клопотанням про арешт майна, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки майно, на яке прокурор просив накласти арешт, не є тимчасово вилученим майном, а тому норми частини 5 статті 171 КПК України не застосовуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання подане прокурором, який не мав на це повноважень, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду те, що в матеріалах провадження міститься витяг з ЄРДР за № 12019220500000715 від 26.04.2019, відповідно до якого визначено прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво, зокрема, прокурор ОСОБА_13 , яким підписане клопотання про арешт майна.

Обставин, які давали б беззаперечні докази та підстави прийти до висновку про скасування арешту з квартири АДРЕСА_2 , судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , висновків суду не спростовують, оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою, підстав для її скасування на даний час не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 20.05.2021.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2021 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України, але може бути оскаржена у касаційному порядку в частині поновлення процесуального строку.

Головуючий -

Судді: