Рішення

від 03.10.2007 по справі 20-7/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2007 р. справа № 20-7/258

За позовом:          Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва

          (98676, м. Алупка, вул. Леніна, 35)

до відповідачів:          Підприємства „Варта” Громадської організації „Спілка ветеранів

          органів внутрішніх справ міста Севастополя „Щит”

          (99003, м. Севастополь, вул. Токарєва, 2)

          Приватного малого підприємства „Геліка”

          (99028, м. Севастополь, вул. Дибенко, 9-1)

треті особи,          Фонд майна Автономної Республіки Крим

які не заявляють          (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

самостійних вимог

на предмет спору на          Міністерство охорони здоров'я України

стороні позивача:          (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7)

про          визнання договору безоплатного користування майном від 01.11.2005, укладеного між ПМП „Геліка” та підприємством „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит”, недійсним,

          виселення підприємства „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” з нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35,

          заборону ПМП „Геліка” здійснювати будь-які дії, у тому числі, укладати угоди, щодо нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35,

          заборону підприємству „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” здійснювати будь-які дії, у тому числі, укладати угоди, щодо нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35,

Суддя Г.П. Ілюхіна

Представники сторін:

від позивача          -          Нікітіна О.А., представник, довіреність б/н від 23.03.07;

від відповідачів          -          не з'явився (Підприємство „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит”);

          -          Позднякова М.М., представник, довіреність №8 від 12.02.2007 (ПМП „Геліка”);

від третіх осіб          -          не з'явився (Фонд  майна  Автономної   Республіки  Крим);

          -          не з'явився (Міністерство  охорони  здоров'я України);

Суть спору:

06.08.2007 (вх.№2001) Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва  звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Підприємства „Варта” Громадської організації „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ міста Севастополя „Щит” та Приватного малого підприємства „Геліка” про:

- визнання договору безоплатного користування майном від 01.11.2005, укладеного між ПМП „Геліка” та підприємством „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит”, недійсним;

- виселення підприємства „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” з нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35;

- заборону ПМП „Геліка” здійснювати будь-які дії, у тому числі, укладати угоди, щодо нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35;

- заборону підприємству „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” здійснювати будь-які дії, у тому числі, укладати угоди, щодо нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35, з посиланням на статті 321, 326 Цивільного кодексу України, статті 136, 147 Господарського кодексу України (арк.с.3-6).

Ухвалою суду від 07.08.2007 порушено провадження по справі, в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд майна Автономної Республіки Крим, Міністерство охорони здоров'я України (арк.с.1-2).

Третя особа (Фонд майна Автономної Республіки Крим) в поясненнях на позовні вимоги (вх.№28517) вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що між Фондом майна Автономної Республіки Крим та ПМП „Геліка” укладено договір оренди державного нерухомого майна від 29.11.2004, згідно з яким частина нежитлових приміщень загальною площею 617 м2, розташованих в корпусі ім. П. В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, передана в термінове платне користування з 29.11.2004 по 27.11.2005; пунктом 6.4. цього Договору передбачено, що орендар має право передавати майно у суборенду третім особам чи надавати будь-яке інше право користування ним –лише за погодженням орендодавця; суборенда з Фондом майна Автономної Республіки Крим не погоджувалась, що є підставою для визнання договору недійсним; листом № 08-08/10300 від 10.10.2005 Фонд майна Автономної Республіки Крим повідомив ПМП „Геліка”, що продовження договору оренди від 29.11.2004 не планується (арк.с.53-54, 55).

Відповідач (ПМП „Геліка”) вимоги ухвал суду від 07.08.2007, 23.08.2007 не виконав повністю, письмового відзиву та заперечень на позов, витребуваних ухвалами суду від 07.08.2007, 23.08.2007 документів та доказів не надав.

Відповідач (Підприємство „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит”) та третя особа (Міністерство охорони здоров'я України) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, вимоги ухвал суду від 07.08.2007, 23.08.2007 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Участь в судових засіданнях та надання відзиву, заперечень, пояснень згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України є правом сторін.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку статі 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнав можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, так як відсутність представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, так як надані позивачем докази в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.

По позовним вимогам щодо заборони ПМП „Геліка” та підприємству „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” здійснювати будь-які дії, у тому числі, укладати угоди, щодо нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва, площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35, провадження по справі підлягає припиненню в порядку пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України, про що винесено ухвалу (арк.с.80-84).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача (ПМП „Геліка”), суд  -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

29.11.2004 між Фондом майна Автономної Республики Крим та Відповідачем (ПМП „Геліка”) укладено договір оренди державного майна, предметом якого є частина нежилих приміщень загальною площею 617 м2, що розташовані в корпусі ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за адресою: м.Алупка, вул. Леніна, 35, визначених як державне майно.

Пунктами 1.2, 2.5, 2.6, 5.9 Договору зазначено наступне:

-          орендодавець з урахуванням того, що вказане майно знаходиться у оперативному управлінні  Позивача по справі, доручає останньому як балансоутримувачу, підписати акт приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 (згідно з Додатком № 1 до Договору);

-          у випадку припинення дії договору майно повертається орендатором балансоутримувачу;

-          майно вважається повернутим з моменту підписання акту приймання-передачі;

-          у випадку припинення чи розірвання договору орендатор зобов'язується повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його до оренди, з урахуванням фізичного зносу, а у  разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря –компенсувати балансоутримувачу збитки;

Пунктом 6.4 зазначеного договору передбачено, що Орендар має право передавати майно в суборенду третім особам або надавати будь-яке інше право користування ним тільки за згодою Орендодавця.

Пунктом 10 Договору встановлено строк його дії до 27.11.2005;

Пунктом 10.7 Договору передбачено, що дія договору припиняється в випадках, зокрема, закінчення строку дії (арк.с.71-79).

01.11.2005 між ПМП „Геліка” (Власник) та Підприємством „Варта” Громадської організації „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” (Наймач) укладено договір безвідплатного користування майном, згідно з яким Власник передає, а Наймач приймає в безвідплатне користування нежитлове приміщення корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва площею 617м2, розташоване за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, та майно, що знаходиться в цьому приміщенні; Вартість майна складає 700000,00 грн.; Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання особма сторонами та діє до 01.11.2010 (арк.с.10-11).

01.11.2005 між ПМП „Геліка” (Власник) та Підприємством „Варта” Громадської організації „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” (Наймач) складено Акт прийому-передачі майна до договору користування майном від 01.11.2005, згідно з яким Власник передає, а Наймач приймає в безвідплатне користування нежитлове приміщення корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва площею 617м2, розташоване за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, та майно, що знаходиться в цьому приміщенні (арк.с.12).

10.10.2005 листом вих.№ 08-08/10300 заступник голови Фонду майна Автономної Республіки Крим повідомив директора ПМП „Геліка”, що до Фонду надійшло звернення від адміністрації Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва про те, що передача в оренду державного нерухомого майна, розташованого в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, надалі не планується (арк.с.55).

03.04.2006-10.04.2006 рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-7/007 за позовом Санаторія ім. А.А  Боброва до ПМП „Геліка”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд майна Автономної Республіки Крим  про виселення  ПМП „Геліка” із нежитлових приміщень загальною площею 617 кв.м., розташованих  в корпусі № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за адресою: м.Алупка, вул. Леніна, 35 позов задоволено повністю, виселено ПМП „Геліка”  із нежитлових приміщень загальною площею 617 кв.м., що знаходяться в корпусі ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, і передати їх Дитячому спеціалізованому санаторію ім. А.А  Боброва, стягнуто з ПМП “Геліка”  на користь Дитячого спеціалізованого санаторія ім. А.А  Боброва  –85,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (арк.с.14-17).

06.07.2006 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 20-7/007 рішення господарського суду м. Севастополя від 03.04.2006-10.04.2006 по справі № 20-7/007 скасовано, в задоволенні позову відмовлено (арк.с.18-24).

09.11.2006 постановою Вищого господарського суду України по справі № 20-7/007 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 по справі № 20-7/007 скасовано, рішення господарського суду м. Севастополя від 03.04.2006-10.04.2006 по справі № 20-7/007 залишено без змін (арк.с.25-28).

09.11.2006 господарським судом м. Севастополя видано наказ № 20-7/007 про примусове виконання рішення господарського суду м. Севастополя від 03.04.2006-10.04.2006 по справі № 20-7/007 (арк.с. 29).

13.04.2007 державним виконавцем Державної виконавчої служби м. Ялта Автономної Республіки Крим при виконанні наказу господарського суду м. Севастополя № 20-7/007 від 09.11.2006 встановлено, що у спірному приміщенні замість ПМП „Геліка” знаходиться інша організація –Підприємство „Варта” Громадської організації „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит”, яке відмовилось звільнити незаконно зайняті ним приміщення, розташовані в корпусі ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, та які належать позивачу, як балансоутримувачу на праві господарського ведення (оперативного управління), посилаючись на те, що 01.11.2005 між ним та ПМП „Геліка” укладено договір безоплатного користування майном, про що складено Акт (арк.с.13).

16.05.2007 рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-7/112 за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до приватного малого підприємства „Геліка” про стягнення заборгованості в сумі 73069,40 грн. за період з 27.11.2005 по 16.05.2007, позовні вимоги задоволені частково, постановлено стягнути приватного малого підприємства „Геліка” на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим  неустойку за користування нерухомим майном за період з 10.11.2006 по 09.05.2007 в сумі 32560,80 грн.; в доход Державного бюджету України  державне мито в сумі  325,61 грн. та  на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 118,00 грн. (арк.с.68-70).

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що відповідач, не будучи власником майна, а його орендарем, за 27 днів до закінчення строку дії договору оренди від 29.11.2004 передав в безвідплатне користування другому відповідачу нерухоме майно, яке відноситься до державної власності без погодження з орендодавцем чи органом управління по договору безвідплатного користування майном.

Правовідносини сторін регулюються статтями 13, 16, 141, 203, 204, 215, 216, 319, 321, 326,391 Цивільного кодексу України, статями 20, 136, 137, 147 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 5, 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Статтею 141 Цивільного кодексу України встановлено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що здійснюють діяльність, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям.

Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 136, 137 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Спірний об'єкт нерухомості знаходиться у позивача на праві оперативного управління.

Згідно зі статтею 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, цей Закон регулює:

-          організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів;

-          майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.

Згідно зі статтею 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено, що передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється.

Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

Порядок використання плати за суборенду майна визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Згідно зі статтями 203, 204 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, мають бути дотримані спеціальні вимоги до укладення певних видів правочинів.

Наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України, згідно якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

ПМП „Геліка” не мало ні права власності на спірне майно, ні права господарського відання, ні права оперативного управління,  та, відповідно, не мало права передавати його в безвідплатне користування будь-кому.

ПМП „Геліка” привласнив собі в Договорі на безвідплатне користування майном безпідставно найменування Сторони –„Власник” в частині не житлового приміщення та майна, що в ньому знаходиться без його переліку.

Власником спірного майна є держава, органи управління державним майном: Міністерство охорони здоров'я України та Фонд майна Автономної Республіки Крим.

Органи управління державним майном не уповноважували ПМП „Геліка” на укладення спірного договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він був уповноважений власником (чи уповноваженим ним органами)  нежитлових приміщень загальною площею 617 кв.м., розташованих  в корпусі № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за адресою: м.Алупка, вул. Леніна, 35, на розпорядження спірним майном. Відповідач не міг розпоряджатись ним: передавати його в суборенду, надавати в безвідплатне користування.

Отже, договір безвідплатного користування майном від 01.11.2005 суперечить вищезазначеним актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним, як такого, що суперечить законам.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсним договору безвідплатного користування майном від 01.11.2005 та виселення відповідача-наймача обґрунтовані, законні, правомірні та є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно Постанови Пленуму Верхового суду України від 28.04.1978 N 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”  із змінами і доповненнями питання про визнання угоди недійсною і застосування пов'язаних з цим наслідків повинні вирішуватися в одному процесі, у зв'язку з чим при задоволенні позовів повинно зазначатись у рішенні про наслідки визнання угоди недійсною.

Наслідком визнання угоди недійсною в даному випадку є повернення приміщення балансоутримувачу шляхом виселення відповідача-наймача: підприємство „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит”, який знаходиться в приміщенні по спірному договору безвідплатного користування майном від 01.11.2005.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 16, 141, 203, 204, 215, 216, 319, 321, 326,391 Цивільного кодексу України, статями 20, 136, 137, 147 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 5, 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 12, 22, 33, 34, 35, 44, 49, 66, 67, 77, пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 82-84, 90Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати договір від 01.11.2005 безвідплатного користування майном - нежитловим приміщенням корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35/ 98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код № 01995731, р/р 35218003000084 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) площею 617м2, розташованим за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35, укладений між Приватним малим підприємством „Геліка” (99028, м. Севастополь, вул. Дибенко, 9-1, ідентифікаційний код № 20752541, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) та Підприємством „Варта” Громадської організації „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” (99003, м. Севастополь, вул. Токарєва, 2, ідентифікаційний код 32939957, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні)  –недійсним, як такий, що суперечить закону з моменту укладення.

3.          Виселити підприємство „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” (99003, м. Севастополь, вул. Токарєва, 2, ідентифікаційний код 32939957, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) з нежитлових приміщень корпусу № 5 ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35 / 98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код № 01995731, р/р 35218003000084 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026), площею 617 м2, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35.

4.          Стягнути з Приватного малого підприємства „Геліка” (99028, м. Севастополь, вул. Дибенко, 9-1, ідентифікаційний код № 20752541, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35 / 98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код № 01995731, р/р 35218003000084 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026)  витрати по оплаті державного мита в сумі 42,50 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у розмірі 59,00 грн.

5.          Стягнути з підприємства „Варта” ГО „Спілка ветеранів органів внутрішніх справ м. Севастополя „Щит” (99003, м. Севастополь, вул. Токарєва, 2, ідентифікаційний код 32939957, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва (98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 35 / 98676, АР Крим, м. Алупка, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код № 01995731, р/р 35218003000084 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026)  витрати по оплаті державного мита в сумі 42,50 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у розмірі 59,00 грн.

Накази видати  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                         Г.П. Ілюхіна