Рішення

від 02.02.2022 по справі 545/280/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/280/20

Провадження № 2/545/11/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Розсоха Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільний позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського багатопрофільного кооперативу Лан про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що тривалий час перебував в трудових відносинах з відповідачем. Спочатку наказом від 08.11.2019 року № 3, який скасований цього ж дня, а потім наказом № 5 від 15.11.2019 року звільнений з посади головного інженера на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки постійно та сумлінно відвідував роботу, виконував обов`язки, які на нього покладалися. Зазначив, що у жовтні 2019 року серйозно захворів, декілька разів перебував на лікарняному, про що повідомляв роботодавця засобами телефонного зв`язку. 07.11.2019 року , під час перебування на лікарняному, йому надійшов лист від відповідача, в якому зазначено, що він з 30.09.2019 року по 01.11.2019 року був відсутній на роботі. На що ним було направлено відповідь, в якій він зазначив, що у вказаний у листі період постійно з`являвся на роботу, за виключенням часу, коли перебував на лікарняному. 16.11.2019 року отримав листи від підприємства, в яких повідомлено про те, що його звільнено із 08.11.2019 року із займаної посади через відсутність на роботі з 30.09.2019 року по 08.11.2019 року. Після цього відповідач звернувся до нього із листами від 29.11.2019 р, 02.12.2019 р., 04.12.2019 р. та 12.12.2019 року з вимогами про надання медичної інформації стосовно стану його здоров`я. 30.12.2019 року він засобами поштового зв`язку отримав від відповідача трудову книжку, копію наказу про звільнення та довідку про проведення розрахунку. Вважає, що відповідач, дізнавшись про перебування його на лікарняних, підробив і фальсифікував як записи до його трудової книжки, так і самі накази щодо звільнення від 08.11.2019 року № 3, 08.11.2019 року №4 та 15.11.2019 року № 5. Вказав, що за виключенням

днів перебування його на лікарняному, весь час був присутній на роботі, виконував покладені на нього обов`язки , за що отримував заробітну плату .

Прохав суд визнати незаконним наказ про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Від представника відповідача - адвоката Бехтер Л.В. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому вона проти задоволення позову заперечувала.Вказала, що твердження позивача у позові про те, що він постійно відвідував роботу та виконував покладені на нього обов`язки не відповідають дійсним обставинам справи. Жодного доказу на підтвердження факту хвороби та перебування на лікарняному роботодавцю ним не було надано, а тому відсутні були підстави для проведення обліку у табелі робочого часу - відмітки лікарняний . Також вказала, що позивач в позові не зазначає кого із співробітників бачив на території підприємства, тобто тих, хто підтвердить факт його перебування на роботі у періоди, не охоплені лікарняними листами. В період із 01.10.2019 року по 15.11.2019 року комісією у складі трьох осіб - працівників СБК Лан складалися акти про відсутність на роботі головного інженера ОСОБА_1 з 08.00 год. до 17.00 год. без будь-яких відомих причин . Підприємством на адресу позивача 04.11.2019 року направлявся цінний лист з рекомендованим повідомленням з проханням в строк до 08.11.2019 року вказати причини відсутності на робочому місці із наданням підтверджуючих документів, відповідь на який не надійшла, у зв`язку з чим 08.11.2019 року його було звільнено за прогули без поважних причин. В подальшому було з`ясовано, що позивачем лист роботодавця від 04.11.2019 року було отримано лише 06.11.2019 року, а тому виникли сумніви стосовно не направлення ним відповіді на нього, у зв`язку з чим наказ про звільнення ОСОБА_1 з 08.11.2019 року було скасовано. Оскільки відповідь від позивача так і не надійшла, наказом № 5 від 15.08.2019 року його було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогули без поважних причин. Зазначила, що позивач так і не надав відповідачу жодного документу на підтвердження причин поважності відсутності на роботі, в тому числі і лікарняних листів, які ним долучені до матеріалів позову.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказав, що на території СБК Лан пропускного режиму запроваджено не було, не велося журналу обліку приходу на роботу та виходу з роботи, у коло його обов`язків входив огляд усієї території СБК Лан , огляд об`єктів, що знаходяться на земельних ділянках значної площі, належних підприємству, перевірка збереження товарно-матеріальних цінностей на території господарства, у зв`язку з чим він не повинен був перебувати протягом усього робочого часу в офісі відповідача, а тому його відсутність не можна вважати прогулом без поважних причин. Позов підтримав та прохав його задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Книш С.І. позов підтримали з підстав, наведених в ньому, та прохали задовольнити.

Представник відповідача адвокат Бехтер Л.В. проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві.

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - працівники Сільськогосподарського

багатопрофільного кооперативу Лан , в судовому засіданні підтвердили факт відсутності позивача ОСОБА_1 без поважних причин на роботі в період часу:30.09. 2019 року з 14.00. год. до кінця робочого дня (17.00 год), з 01.10.2019 року по 15.11.2019 року на протязі всього робочого дня.

Заслухавши пояснення позивача та його представника,представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 01.03.2010 року перебував в трудових відносинах з СБК Лан ( Т.1, а.с. 10-12).

Згідно довідки, виданої інспектором з кадрів СБК Лан ОСОБА_8 вбачається, що адмінперсонал СБК Лан працює при п`ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи протягом робочого тижня ( 40-ка годинний робочий тиждень ), тобто протягом 8-ми годин на день ( Т. 3 а.с. 23 ).

Згідно актів про відсутність на роботі позивача, складених та підписаних трьома працівниками СБК Лан , оригінали яких дослідженні в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі в період часу: з 14.00 год. до 17.00 год. 30.09.2019 року ; з 08.00 год. до 17.00 год. 01.10.2019 року, 02.10.2019 року, 03.10.2019 року, 04.10.2019 року, 07.10.2019 року, 08.10.2019 року, 09.10.2019 року, 10.10.2019 року, 11.10.2019 року, 15.10.2019 року,16.10.2019 року,17.10.2019 року,18.10.2019 року,21.10.2019 року, 22.10.2019 року, 23.10.2019 року,24.10.2019 року,25.10.2019 року,28.10.2019 року,30.10.2019 року, 31.10.2019 року, 01.11.2019 року, 04.11.2019 року,05.11.2019 року, 06.11.2019 року, 07.11.2019 року, 08.11.2019 року,11.11.2019 року, 12.11.2019 року, 13.11.2019 року, 14.11.2019 року та 15.11.2019 року ( Т. 1, а.с. 111-120 ).

З доповідної записки головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 від 28.10.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 з 14.00 год. до 17.00 год. 30.09.2019 року та з 08.00 год. до 17.00 год. в період з 01.10.2019 року по 28.10.2019 року був відсутній на робочому місці( Т. 1, а.с. 121 ). У зв`язку з чим у табелях обліку робочого часу зроблена відмітка про відсутність у вищезазначені періоди ( Т. 2, а.с. 38-43 ).

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці, СБК Лан направлялося на його адресу повідомлення від 04.11.2019 року про необхідність надання пояснень з даного приводу із наданням підтверджуючих документів до 08.11.2019 року ( Т.1, а.с. 122 ), відповідь на яке у визначений строк не надійшла.

Наказами № 3 від 08.11.2019 року визнано для ОСОБА_1 , головного інженера, робочі дні з 30.09.2019 року по 08.11.2019 року днями прогулів без поважних причин, за грубе порушення ним трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ( за прогули без поважних причин ) та звільнено його із займаної посади за прогули без поважних причин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУкраїни ( Т.3, а.с. 4 - 5 ).

Згідно наказу № 4 від 08.11.2019 року, у зв`язку із ненадходженням поштової кореспонденції 08.11.2019 року на адресу СБЛ ЛАН протягом 08.11.2019 року, а також з метою дотримання права ОСОБА_1 на надання пояснень та підтверджуючих документів щодо причин відсутності його на робочому місці,

скасовано наказ № 3 ( розпорядження ) від 08.11.2019 року про припинення трудового договору ( контракту ) з ОСОБА_1 ( Т. 3, а.с. 4 ).

Наказом № 5 від 15.11.2019 року звільнено ОСОБА_1 із займаної посади за прогули без поважних причин , на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ( Т. 3, а.с. 5 зв.ст. ).

Позивач 30.12.2019 року засобами поштового зв`язку отримав від відповідача трудову книжку, копію наказу про звільнення та довідку про проведення розрахунку у зв`язку із звільненням ( Т.1, а.с. 33-35).

Судом встановлено, що з боку роботодавця було проведено комплекс дій, передбачених законодавством, по фіксуванню відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, що підтверджується копіями актів, табелів обліку робочого часу, згідно яких позивач не виходив на роботу у період з 14-00 год. до 17-00 год. 30.09.2019 року та з 08.00 год. до 17.00 год. з 01.10.2019 року по 15.11.2019 року, та було повідомлено останнього про необхідність вказати причини відсутності на роботі. Крім того, роботодавець вживав заходи по з`ясуванню причин відсутності позивача на роботі шляхом направлення відповідних запитів до медичних установ( Т.1, а.с.16-154,164-183). З долучених позивачем ксерокопій лікарняних листів вбачається, що позивач перебував на лікарняних у період з 24.10.2019 року по 01.11.2019 року включно, з 05.11.2019 року по 12.11.2019 року включно та в період після його звільнення - з 18.11.2019 року по 02.12.2019 року включно ( Т. 1, а.с. 21-23 ). Лікарняні листи в підтвердження факту своєї хвороби позивачем за місцем роботи надані не були.

Встановлено, що лікарняними листами не охоплений період відсутності позивача на робочому місці з 14.00 год. до 17.00 год. 30.09.2019 року та з 08.00 год. до 17.00 год. за період часу з 01.10.2019 року по 23.10.2019 року включно ; з 08.00 год. до 17.00 год. 04.11.2019 року, з 08.00 год. до 17.00 год. з 13.11.2019 року по 15.11.2019 року ( день звільнення ).

Таким чином, доводи позивача про присутність його на робочому місці та виконання покладених на нього посадових обов`язків , за виключенням днів перебування на лікарняному , не підтверджені належними та допустимими доказами.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.21 КЗп П України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України , суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне

дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. (статті 149 КЗпП України ).

До порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 278/1232/18 (провадження № 61-19574св19) вказано, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі .

Відповідно до вимог ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ст.ст. 76 , 77 ЦПК України .

Згідно роз`яснень, які містяться в п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009р., предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні позивач не надав доказів його присутності на робочому місці та виконання ним посадових обов`язків в період часу: з 14.00 год. до 17.00 год. 30.09.2019 року ; з 08.00 год. до 17.00 год. 01.10.2019 року, 02.10.2019 року, 03.10.2019 року, 04.10.2019 року, 07.10.2019 року, 08.10.2019 року, 09.10.2019 року, 10.10.2019 року, 11.10.2019 року, 15.10.2019 року,16.10.2019 року,17.10.2019 року,18.10.2019 року,21.10.2019 року, 22.10.2019 року, 23.10.2019 року,24.10.2019 року,25.10.2019 року,28.10.2019 року,30.10.2019 року, 31.10.2019 року, 01.11.2019 року, 04.11.2019 року,05.11.2019 року, 06.11.2019 року, 07.11.2019 року, 08.11.2019 року,11.11.2019 року, 12.11.2019 року, 13.11.2019 року, 14.11.2019 року та 15.11.2019 року . Будь-яких доказів, які б підтверджували поважність причин відсутності ОСОБА_1 на роботі у вказаний період, матеріали справи не містять та позивачем не надані. Натомість, про відсутність позивача на роботі без поважних причин ( прогул без поважних причин) свідчать складені відповідачем акти відсутності на роботі, табелі обліку робочого часу, листи до позивача з проханням повідомити причини відсутності на робочому місці та надати докази поважності причин відсутності на роботі, які були надіслані позивачу засобами поштового зв`язку, показання свідків, допитаних судом.

Доводи позивача , що наказ про його звільнення підписаний нелегітимним керівником , є непереконливими, бо ніяким чином не впливають на встановлений судом факт відсутності позивача на роботі без поважних причин ( прогул без поважних причин) за вищевказані періоди. Твердження позивача про підробку та фальсифікаціюнаказів щодо звільнення від 08.11.2019 року № 3, 08.11.2019 року №4 та 15.11.2019 року № 5 та записів до його трудової книжки є безпідставними та непідтвердженими жодним доказом. Крім того, не заслуговують на увагу твердження позивача про відсутність попередньої згоди профспілкової організації на його звільнення.Оскільки судом встановлено, що у відповідача профспілкова організація - відсутня, а тому, відповідно до вимог ст.43-1 КЗпП України попередня згода профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України- прогул без поважних причин не потрібна.

Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, обставини , на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Оскільки позовні вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі , вони також не підлягають до задоволення.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач у відповідності до вимог ст.5 ЗУ Про судовий збір звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , ІНП НОМЕР_1 ) до Сільськогосподарського багатопрофільного кооперативу Лан ( юридична адреса : Полтавська область, Диканський район, с. Жадани, код ЄДРПОУ 30840733 ) про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити .

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Путря