Ухвала

від 17.02.2022 по справі 911/187/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/187/18

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: суддя О.В. Конюх - головуюча, судді О.О. Рябцева та Ю.В. Подоляк, при секретарі судового засідання Онофрійчук А.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Гломаст , м. Київ, про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18

за позовом Гостомельської селищної ради Київської області, смт. Гостомель Київської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю Гломаст , м. Київ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_1 , смт. Гостомель Київської області,

2. ОСОБА_2 , смт. Гостомель Київської області,

3. ОСОБА_3 , смт. Гостомель Київської області,

4. ОСОБА_4 , смт. Гостомель Київської області,

5. ОСОБА_5 , смт. Гостомель Київської області,

6. ОСОБА_6 , смт. Гостомель Київської області,

7. ОСОБА_7 , смт. Гостомель Київської області,

8. ОСОБА_8 , смт. Гостомель Київської області,

9. ОСОБА_9 , смт. Гостомель Київської області,

про зобов`язання передати майно,

за участю представників:

від заявника (відповідача): не з`явився;

від позивача: Гусєва Ю.М., в порядку самопредставництва, витяг з ЄДР;

від третіх осіб 1,2,3,4,6,7,8,9: Білоус-Литвиненко Л.О., адвокат, ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036589; ордер від 07.02.2022 серія АІ 1036589; ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036584; ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036581; ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036588, ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036583, ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036583, ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036575, ордер від 07.02.2022 серія АІ №1036590

від третьої особи 5: не з`явився;

третя особа 1: ОСОБА_1 , особисто;

третя особа 7: Матвієнко Г.К., особисто;

третя особа 8: Мамека М.І., особисто;

вільний слухач: ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Гостомельська селищна рада Київської області, смт. Гостомель Київської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 26.01.2018 №03-02/169 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Гломаст , м. Київ (далі за текстом - ТОВ Гломаст ) про зобов`язання передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , разом з об`єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , посилаючись на які, позивач просив суд передати спірний гуртожиток у власність територіальної громади на безкомпенсаційній основі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/187/18 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 позовні вимоги Гостомельської селищної ради Київської області до ТОВ Гломаст задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ Гломаст передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель в особі Гостомельської селищної ради по акту приймання-передачі гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 , разом з об`єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей об`єкт.

Рішення суду мотивовано тим, що норми Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків є імперативними, тому відповідач набув обов`язку щодо передачі в комунальну власність спірного гуртожитку, а відсутність затвердженої Гостомельською селищною радою місцевої програми передачі гуртожитків, не є підставою для не передання відповідачем спірного гуртожитку у комунальну власність.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/187/18 рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №911/187/18 рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі № 911/187/18 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2019 у справі №911/187/18 касаційну скаргу сільськогосподарського ТОВ Бучанське на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/187/18 повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №911/187/18 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Бучанське на рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18.

07.11.2019 господарським судом Київської області видано наказ на виконання рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №911/187/18 залишено без змін.

21.12.2021 від ТОВ Гломаст до господарського суду Київської області надійшла заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами від 20.12.2021, в якій ТОВ Гломаст просить суд:

- заяву про перегляд судового рішення від 04.06.2018 у справі №911/187/18 за виключними обставинами прийняти до свого провадження;

- задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, скасувати судове рішення у справі №911/187/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ Гломаст зазначає, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.10.2021 у справі №3-181/2020(440/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 4 вересня 2008 року №500-VI зі змінами.

Вказане, на думку заявника, є підставою для перегляду судового рішення в цій справі відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарським судом Київської області було прийнято рішення про передачу спірного гуртожитку на безкомпенсаційній основі до комунальної власності Гостомельської територіальної громади саме на підставі підпункту б пункту 1 частини 3 статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , який був визнаний Конституційним Судом України неконституційним.

Крім того, разом із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами ТОВ Гломаст подано клопотання про поновлення строку, встановленого для подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами від 20.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 ГПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021, визначено склад колегії суддів для розгляду вказаної заяви: суддя Конюх О.В. - головуюча, судді Рябцева О.О. та Черногуз А.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2021 заяву ТОВ Гломаст про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №911/187/18 залишено без руху. Зобов`язано ТОВ Гломаст усунути недоліки заяви, у строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху, шляхом приведення форми та змісту заяви у відповідність до вимог ст. 322 ГПК України.

10.01.2022 від ТОВ Гломаст до господарського суду Київської області надійшла заява від 06.01.2022, до якої додано виправлений, з врахуванням ухвали від 23.12.2021 про залишення без руху, примірник заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Крім того, 10.01.2022 від ТОВ Гломаст до господарського суду Київської області надійшли клопотання про поновлення строку, встановленого для подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами від 06.01.2022 та клопотання про виготовлення рішення суду від 06.01.2022, в якому ТОВ Гломаст , посилаючись на положення наказу ДСА від 24.03.2021 №92, просить суд виготовити копію рішення другого сенату Конституційного суду України у справі №3-181/2020(440/20) за конституційною скаргою приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків шляхом роздруківки електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2022 прийнято до розгляду заяву ТОВ Гломаст та відкрито провадження з перегляду за виключними обставинами судового рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18. Розгляд заяви призначено на 08.02.2022.

В ухвалі суд встановив, що строк подачі заяви заявником не порушено, у зв`язку з чим колегія суддів не розглядала клопотання про поновлення строку з мотивів, вичерпно наведених в ухвалі.

Також в ухвалі суд встановив, що клопотання про виготовлення Рішення другого сенату Конституційного Суду України у справі №181/2020(440/20) не відповідає чинному законодавству та не належить до задоволення з мотивів, вичерпно наведених в ухвалі.

Цією ж ухвалою від 21.01.2022 запропоновано учасникам справи надати пояснення щодо заяви ТОВ Гломаст про перегляд рішення за виключними обставинами.

08.02.2022 від позивача - Гостомельської селищної ради Київської області до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення №01.01-14/405, в яких позивач заперечує проти задоволення заяви ТОВ Гломаст про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18.

Заперечення мотивовані тим, що відповідно до частини 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше для його ухвалення. Аналогічне положення закріплено у ст. 91 Закону України Про Конституційний суд України .

Крім того, позивач твердить, що ТОВ Гломаст відчужило спірний гуртожиток за договором купівлі-продажу від 06.06.2018 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка від 01.02.2022 №297341517) на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у зв`язку з чим рішення у справі №911/187/18 не впливає на права та інтереси ТОВ Гломаст .

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2022 у справі №911/187/18 розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 17.02.2022 на 14:00, про що уповноважених представників позивача та третіх осіб 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9 повідомлено особисто під розпис, а відповідача шляхом надіслання рекомендованим листом із повідомленням копії ухвали від 08.02.2022, а також шляхом надіслання вказаної ухвали на електронну адресу заявника. Електронний лист було доставлено на електронну скриньку заявника (відповідача) 10.02.2022 о 12:39:22, відповідні докази залучено до матеріалів справи.

У зв`язку із направленням судді Черногуза А.Ф. до Національної школи суддів України для проходження підготовки (навчання), відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області від 14.02.2022 №29-АР Про проведення заміни у складі колегії суддів з розгляду заяви про перегляд судового рішення №911/187/18 за виключним обставинами , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 здійснено заміну судді Черногуза А.Ф. у складі колегії на суддю Подоляка Ю.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2022 колегією суддів у складі: суддя Конюх О.В. - головуюча, судді Рябцева О.О. та Подоляк Ю.В. прийнято до свого провадження справу №911/187/18 (перегляд рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 за виключними обставинами за заявою ТОВ Гломаст від 20.12.2021).

17.02.2022 від Гостомельської селищної ради Київської області до господарського суду Київської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу та третій особі-5 пояснень щодо заяви про перегляд рішення за виключними обставинами.

У судове засідання 17.02.2022 з`явились третя особа 1, третя особа 7, третя особа 8, представники позивача та третіх осіб 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9. Від заявника (відповідача) в судове засідання з`явився Постановський І.А., який не надав суду документів на підтвердження наявності у нього права на зайняття адвокатською діяльністю. Також ним не надано суду доказів на підтвердження права представляти інтереси заявника (відповідача) в судовому процесі в порядку самопредставництва.

Статтею 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За частиною першою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Верховний Суд у своєму рішенні (постанова КГС ВС від 27.07.2018 у справі №910/9224/17) дотримується позиції, що процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватись як в порядку самопредставництва, так і іншими особами - представниками юридичної особи за довіреністю.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.

З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВП ВС від 13.03.2018 у справі №910/23346/16, від 21.03.2018 у справі №916/3283/16, від 14.03.2018 у справі №910/22324/16.

До матеріалів справи додано Довіреність від 15.02.2022 за підписом директора ТОВ Гломаст Коцупея В.В., видана на три роки, відповідно до якої члена виконавчого органу товариства заступника директора Постановського І.А. уповноважено представляти інтереси довірителя в усіх державних та недержавних органах, установах, підприємствах і організаціях України, у тому числі в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах всіх рівнів з приводу розгляду заяви довірителя про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №911/187/18.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Доказів наявності у Постановського І.А. права на зайняття адвокатською діяльністю суду не подано.

Разом із тим, статтею 131-2 Конституції України встановлено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах , а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Частиною 2 ст. 58 ГПК України встановлено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Спір у справі №911/187/18 про зобов`язання ТОВ Гломаст передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель за актом приймання-передачі гуртожитку разом із об`єктами інженерної інфраструктури не є малозначним у розумінні наведених норм ст. 12 ГПК України; справа розглядалась судом у порядку загального позовного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 ст. 325 ГПК України у суді першої інстанції заява з перегляду рішення суду за виключними обставинами розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Разом із тим, згідно із частиною 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду 1) малозначних справ, 2) справ незначної складності та 3) інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

З огляду на викладене, помилковим є ототожнення понять малозначної справи та справи, що розглядається у порядку спрощеного провадження, позаяк порядок розгляду справи за правилами спрощеного провадження законом встановлений не тільки для малозначних спорів, а й для інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, як у даному випадку. Між тим, можливість бути представником у суді для особи, яка не є адвокатом, Конституцією України та ст. 58 ГПК України допускається лише у малозначних спорах.

Конституцією України врегульовано правила представництва в суді іншої особи, при цьому не заборонено особі представляти себе саму. Можливість реалізації права на самопредставництво передбачена відповідними положеннями ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Так, суду надано копію Наказу №14-к, затвердженого рішенням зборів учасників ТОВ Гломаст (протокол №9 від 19.01.2022), відповідно до якого Постановського І.А. призначено заступником директора ТОВ Гломаст з юридичних питань з покладенням на нього повноважень відповідно до Положення і підписаного контракту з 19.01.2022. Разом із тим, ані Положення, ані підписаного контракту, які б передбачали право Постановського І.А. представляти ТОВ Гломаст у судах в порядку самопредставництва за посадою суду не подано. Також відомості про наявність у Постановського І.А. права представляти юридину особу ТОВ "Гломаст" у судах у порядку самопредставництва відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізиних осіб - підприємців та громадських формувань.

Натомість у судовому засіданні 17.02.2022 суду для огляду подано оригінал Статуту ТОВ Гломаст , якій передбачає виконання заступником директора обов`язків директора у разі відсутності останнього.

Суду подано копію Наказу №78-ок про тимчасове виконання обов`язків директора, яким на Постановського І.А. покладено тимчасове виконання обов`язків директора на період перебування Коцупея В.В. на стаціонарному лікуванні з правом підписання всіх документів, на які має повноваження директор згідно Статуту. Разом із тим, вказаний наказ датований 19.02.2022, із посиланням у якості підстави на наказ від 18.02.2022 №77-к, відповідно не свідчить про наявність прав у Постановського І.А. представляти ТОВ Гломаст у порядку самопредставництва у судовому засіданні 17.02.2022, з огляду на те, що наказ складений на майбутню дату 19.02.2022.

Розглянувши заяву про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із ч. 3 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Отже, частина 3 ст. 320 ГПК України містить вичерпний перелік обставин, за якими судові рішення можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

Таким чином, з поданої заяви вбачається, що підставою для перегляду рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 за виключними обставинами відповідач вказав визнання рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021р. №7-р(ІІ)/2021 у справі № 3-181/2020(440/20) таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 № 500-VІ зі змінами, оскільки господарського суду Київської області від 04.06.2018 у вищевказаній справі було прийнято рішення про передачу спірного гуртожитку на безкомпенсаційній основі до комунальної власності Гостомельської територіальної громади саме на підставі підпункту б пункту 1 частини 3 статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 № 500-VІ зі змінами.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у рішенні від 24.12.1997 №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2010 №20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 №2222-IV Про внесення змін до Конституції України (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроспективності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, крім випадків, коли можливість застосування рішення Конституційного Суду України на правовідносини, що виникли до його ухвалення, встановлена самим рішенням.

Статтею 91 Закону України Про Конституційний Суд України також встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Окрім цього у ст. 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

У пункті 2 резолютивної частині рішення від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20) Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 №500- VІ зі змінами визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Рішенням КСУ у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України Про чинність Закону України Про Рахункову палату , офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України Про Конституційний Суд України стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14.12.2000 (справа №1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.

Тобто, положення підпункту б пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 №500-VІ зі змінами, втратили чинність саме з 20.10.2021.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ( Конституційний Суд України ) та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII Про Конституційний Суд України дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які виникли після його ухвалення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/187/18 рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 залишено без змін.

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №911/187/18 рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі № 911/187/18 залишено без змін.

Тобто, рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 набрало законної сили ще 03.09.2018.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20) не може бути підставою для перегляду та скасування остаточного рішення у справі №911/187/18 від 04.06.2018, оскільки спірні правовідносини у справі виникли, і рішення суду було ухвалене до прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20), і останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Також, суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 в якій викладено висновок, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 23.12.2019 у справі №814/1274/17, від 10.06.2021 у справі №813/1208/17.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

У справі Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін передбачено законом має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі Steel and others v. The United Kingdom ).

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок застосування господарськими судами норм матеріального права врегульовано статтею 11 ГПК України, частиною 2 якої передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальний принцип права, закріплений в частині 1 статті 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного суду України від 09.02.99 №1-рп/99 У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів у часі закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Україна має зобов`язання гарантувати право на житло і на міжнародному рівні. Так, відповідно до пунктів 1. 2 статті 31 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язується вживати заходів, спрямованих на сприяння доступові до житла належного рівня та запобігання бездомності, її скорочення з метою поступової ліквідації.

З аналізу положень другого речення частини першої, частини другої статті 47 Основного Закону України випливає, що право на житло може бути реалізоване у спосіб будівництва житла, придбання його у власність або взяття в оренду, а громадянами, які потребують соціального захисту, - у спосіб отримання соціального житла від держави або органів місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2019 № 12-р/2019).

Наведене у сукупності виключає можливість задоволення заяви ТОВ Гломаст про перегляд за виключними обставинами та скасування рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 в порядку п. 1 ч. 3 ст.320 ГПК України.

За таких обставин, у задоволенні заяви ТОВ Гломаст про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 слід відмовити, а зазначене рішення господарського суду Київської області у даній справі - залишити без змін.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 232-235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Гломаст про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 відмовити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 залишити без змін.

Ухвала господарського суду Київської області від 17.02.2022 у справі № 911/187/18 в порядку ч. 1 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її оголошення, та відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано __.02.2022.

Суддя О.В. Конюх

Суддя О.О. Рябцева

Суддя Ю.В. Подоляк