Ухвала

від 03.10.2019 по справі 911/187/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"03" жовтня 2019 р. м. Київ Справа№ 911/187/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 (повний текст рішення складено 22.06.2018)

у справі № 911/187/18 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Гостомельської селищної ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 (третя особа 1), ОСОБА_2 (третя особа 2), ОСОБА_3 (третя особа 3),

ОСОБА_4 (третя особа 4), ОСОБА_5 (третя особа 5), ОСОБА_6 (третя особа 6), ОСОБА_7 (третя особа 7), ОСОБА_8 (третя особа 8), ОСОБА_9 (третя особа 9)

про зобов`язання передати майно

В судовому засіданні 03.10.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/187/18, позов задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гломаст" передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель в особі Гостомельської селищної ради по акту приймання-передачі гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 разом з об`єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей об`єкт.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст" на користь Гостомельської селищної ради 1 762,00 грн. судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст" залишено без задоволення, вказані рішення та постанова залишені без змін.

19.03.2019 представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" ознайомився з матеріалами справи, 29.03.2019 товариство подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/187/18.

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 у справі №911/187/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" повернуто скаржнику без розгляду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" 24.04.2019 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуваним рішенням було вирішено питання про права, інтереси і обов`язки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське".

Апелянт зазначає, що суд в порушення вимог ч. 5 ст. 236 ГПК України в частині повного і всебічного з`ясування обставин, які були підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, прийняв рішення, яким вирішено питання майнових прав і обов`язків Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське", що не було залучено до участі у справі.

Апелянт вказує, що суд не дослідив з чого конкретно складається обслуговуюча інфраструктура гуртожитку №137, чи володіє відповідач окремо розташованими об`єктами обслуговуючої структури та у володінні яких осіб перебуває визначене позивачем майно.

На думку скаржника, суд беручи до уваги лист директора СТОВ "Бучанське" за 2015 рік, як доказ волі власника на передання будівлі №137 (гуртожитку) до комунальної власності, не дослідив волю цього власника на час подання позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 3 ст. 202 ЦК України щодо правових наслідків одностороннього правочину і права змінити свою односторонню волю, оскільки двостороннього правочину щодо будівлі № 137 (гуртожитку) між власником (СТОВ "Бучанське") і позивачем (Гостомельською селищною радою Київської області) не відбулось.

Апелянт звертає увагу на беззаперечне конституційне право громадян на житло.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №911/187/18 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" залишено без руху з огляду на визнання неповажними вказаних у клопотанні підстав для поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 03.10.2019.

Представник скаржника в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове про відмову в позові.

Третя особа -1, третя особа - 2, представник третьої особи - 2, третя особа - 6, третя особа - 7 в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2019 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Треті особи 3-5, 8-9 та їх представники в судове засідання апеляційної інстанції 03.10.2019 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/2635/17 від 11.07.2018.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавством передбачений виключний перелік суб`єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб`єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов`язків скаржника, який не брав участь у справі.

Так, відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12 та від 19.09.2018 у справі №910/5459/15-г.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про зобов`язання передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 разом з об`єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток.

Позов обґрунтований нормами Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", за якими гуртожитки підлягають передачі у власність територіальних громад.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що об`єкти інженерної інфраструктури, що обслуговують гуртожиток по АДРЕСА_1 , а саме надвірна вбиральня, вигрібна яма, сарай, хвіртка, огорожа є окремими об`єктами, спростовуються наступним.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 гуртожитки відносяться до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації (п. 1 ч. 1 розділу II Інструкції).

На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти.

Технічний паспорт - це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Відповідно до п. 4 ч.І розділу II Інструкції господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі.

Відповідно до технічного паспорту на гуртожиток АДРЕСА_1 від 26.02.2016, розробленого КП КОР Північне бюро технічної інвентаризації , вбиральня, вигрібна яма, сарай, хвіртка, огорожа входять до складу основної будівлі, а саме гуртожитку.

Чинним законодавством України чітко не визначено поняття об`єкт інженерної інфраструктури . Однак з Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вбачається, що під об`єктом інженерної інфраструктури необхідно розуміти саме внутрішні та зовнішні мережі водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, електропостачання (повітряні та кабельні).

Тобто, вбиральня, вигрібна яма, сарай, хвіртка, огорожа не являються об`єктами інженерної інфраструктури, а є господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що перебувають у складі гуртожитку (основної будівлі).

Апелянт зазначає, що про об`єкти обслуговуючої інфраструктури гуртожитку № 137 (вбиральня, вигрібна яма, сарай, хвіртка, огорожа) селищній раді було відомо з пункту 2 рішення Гостомельської селищної ради № 1121-59-УІІ від 01.10.2015. Однак в п. 2 даного рішення йдеться про зовнішні інженерні мережі.

Термін зовнішні інженерні мережі у законодавстві України визначений як: зовнішні інженерні мережі - зовнішні теплові мережі (крім мереж систем автономного теплопостачання), зовнішні мережі гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання), зовнішні водопровідні мережі (крім мереж систем автономного водопостачання) до вузла комерційного облік (Закон України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання ).

В оскаржуваному рішенні Господарського суду Київської області від 04 червня 2018 йдеться про передачу саме зовнішніх інженерних мереж, а не про зазначені апелянтом об`єкти (вбиральня, вигрібна яма, сарай, хвіртка, огорожа).

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Частиною 4 статті 1 Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Належним доказом того, що сфера дії вищевказаного Закону поширюється на спірний гуртожиток є:

- лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 15.01.2018 №50-07-0174 (яке було стороною по Договору безоплатної передачі державного майна № 120-ВП від 03.07.1997) про те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 був включений до статутного капіталу КСП АК Бучанський ;

- лист СТОВ Бучанське від 26.03.2018 № 18 про те, що до статутного капіталу КСП АК Бучанський увійшло державне майно радгоспу Бучанський єдиним майновим комплексом.

А відповідно до ст. 3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (Фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад.

Відповідно до п.19 ст. 18 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону на безкомпенсаційній основі передаються гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, у власність територіальних громад відповідно до цього Закону за згодою власника гуртожитку - за його рішенням або без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.

Тобто зазначена норма Закону передбачає, що рішення щодо передачі (або про відмову в передачі) гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку (або уповноважена ним особа чи визначений статутом утвореної власником гуртожитку організації керівний орган) або суд за поданням місцевої ради, на території якої знаходиться гуртожиток.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).

Вимоги апеляційної скарги полягають у скасуванні рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18, яке на момент розгляду апеляційної скарги залишено без змін постановою Верховного Суду від 22.01.2019 у даній справі.

Враховуючи те, що ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного рішенням не містить вирішення питання про права і обов`язки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" стосовно сторін у справі, апелянтом не доведено перебування у його власності вбиральні, вигрібної ями, сараю, хвіртки та огорожі, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 закрити.

2. Матеріали справи №911/187/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 25.10.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська