Ухвала

від 21.02.2022 по справі 760/23565/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 760/23565/20 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-кп/824/2072/2022 Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 395 КПК України і на наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Ді-ВІ-Транс» на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 затверджено угоду про визнання винуватості від 21.10.2020, укладену прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , якому на підставіст. 37 КПК Українинадані повноваження прокурора у кримінальному №52020000000000282 від 24.04.2020, з одного боку таобвинуваченою ОСОБА_4 з іншого боку.

ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.1 ст.396 КК України та призначитиузгоджене сторонами покарання:за ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч.2 ст.28 ч.1 ст.396 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.1 ст.396 КК України остаточно визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК Українизвільнено ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом2 (двох) роківіспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК Українипокладено на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цим же вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 21.10.2020, укладену прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК Українинадані повноваження прокурора у кримінальному №52020000000000282 від 24.04.2020, з одного боку таобвинуваченоюта ОСОБА_5 з іншого боку.

ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.1 ст.396 КК України та призначеноузгоджене сторонами покарання: за ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;за ч.2 ст.28 ч.1 ст.396 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.1 ст.396 КК України остаточно визначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК Українизвільнено ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом1 (одного) рокуіспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК Українипокладено на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Не погоджуючись з вироком суду, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Ді-ВІ-Транс» подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 змінити, виключивши з нього затвердження угод про визнання винуватості, укладеної прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 з одного боку та обвинуваченими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншого боку, у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, тобто у складанні та видачі ними завідомо підроблених офіційних документів, а саме «Звіту про оцінку нежилого будинку автогосподарства (літера А), загальною площею 3 916, 7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 », в решті вирок залишити без змін, а також поновити строк апеляційного оскарження.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт, крім іншого зазначає, ТОВ «Ді-ВІ-Транс є власником нежилого будинок автогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про який йдеться у вироку суду, та яке ТОВ «Ді-ВІ-Транс», придбало на аукціоні з продажу майна 28 лютого 2018 року. При цьому, як на доказ того, що оскаржуваний вирок порушив права та інтереси ТОВ «Ді-ВІ-Транс», апелянт посилається на рішення Господарського суду мста Києва від 17.06.2021.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, вважаю, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Ді-ВІ-Транс» на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020підлягає поверненню на підставі п.2 ч.3 ст. 399 КПК України у зв`язку з наступним.

Статтею 394 КПК України встановлені особливості оскарження окремих судових рішень, у тому числі і вироків суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим, зокрема у ч.4 ст. 394 КПК України передбачено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою,сьомою статті 474цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно зчастиною четвертою статті 469цього Кодексу угода не може бути укладена.

Отже, вказаними нормами кримінального процесуального закону України встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутись з апеляційною скаргою на вказаний вирок.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

При цьому, згідно правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Судувід 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19),вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, щоу тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Разом з цим, посилання сторони на те, що рішення стосуєтьсяправ, свобод та інтересів інших осіб повинно бути вмотивовано, виходячи зі змісту вироку на підставі угоди.

Як вбачається з оскаржуваного вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020, то він стосується обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які уклали угоду про визнання винуватості. Дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, які таку угоду не укладали, суд першої інстанції не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про їх права, свободи чи інтереси. Жодних посилань на ТОВ «Ді-ВІ-Транс», ні установча, ні мотивувальна, ні резолютивна частина вироку не містить, не визнані встановленими у тексті вироку, і такі обставини, які б дозволили апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати дане Товариство. Отже, будь-яких ознак, за якими можна було б ідентифікувати ТОВ «Ді-ВІ-Транс» оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не містить.

В апеляційній скарзі, як на підстави того, що оскаржуваним вироком були порушенні права та інтереси ТОВ «Ді-ВІ-Транс», апелянт посилається на те, що ТОВ «Ді-ВІ-Транс» є власником нерухомого майна нежилого будинок автогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про який йдеться у вироку суду, а також на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021, однак такі посилання апелянта вважаю неспроможними, з огляду на зміст оскаржуваного вироку на підставі угоди, згідно якого, нежилий будинок автогосподарства (літера А), розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3 закріплений за комунальним підприємством Київської обласної ради «Автогосподарство» про, що також вказано і у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.06.2021. Що стосується подальших дій ТОВ «Ді-ВІ-Транс», на які апелянт посилається в апеляційній скарзі і які стосуються придбання Товариством зазначеного об`єкту нерухомості, то такі дії вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020не встановлювались.

З огляду на викладене та враховуючи, що адвокат ОСОБА_3 , таТОВ «Ді-ВІ-Транс» чиї інтереси він представляє,не відносяться до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, й оскаржуваний вирок суду першої інстанції не стосується інтересів ТОВ «Ді-ВІ-Транс», вважаю, що правові підстави у адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Ді-ВІ-Транс», на оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 відсутні.

Відповідно до п.2 ч.3ст. 399 КПК Україниапеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

За таких обставин та у відповідності до п.2 ч.3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Ді-ВІ-Транс» на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 399 КПК України,-

П О С ТА Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Ді-ВІ-Транс» на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвалу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.

Суддя Київського

апеляційного суду ОСОБА_2