Ухвала

від 06.09.2022 по справі 760/23565/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

Справа № 11-кп/824/2467/2022 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-Ві-Транс» про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 затверджено угоду про визнання винуватості від 21.10.2020, укладену прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному №52020000000000282 від 24.04.2020, з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_8 з іншого боку.

ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання: за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за ч. 3 ст.28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України остаточно визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Також затверджено угоду про визнання винуватості від 21.10.2020, укладену прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному №52020000000000282 від 24.04.2020, з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_9 з іншого боку.

ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання:за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за ч. 3 ст.358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України остаточно визначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-Ві-Транс» подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 змінити, виключивши з його мотивувальної частини твердження щодо складання та видачі Звіту про оцінку нежилого будинку автогосподарства (літера А), загальною площею 3 916, 7 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок.

Також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст рішення отримав лише 25.11.2021, що підтверджується конвертом, тобто тільки з 25.11.2021 представнику товариства стало відомо про вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 на який послався став господарський суд, ухвалюючи рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, думку захисника, який підтримав доводи клопотання; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені в клопотанні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Положеннями частини 2 статті 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно ч. 4 статті 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього кодексу.

За змістом ст. 394 КПК України межі та перелік підстав, з яких таке судове рішення може бути оскаржено, а також коло осіб, які можуть подати апеляційну скаргу на вирок суду, є вичерпним.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Київського апеляційного суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Ді-ВІ-Транс» на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернуто особі, яка її подала, з тих підстав, що адвокат ОСОБА_7 , та ТОВ «Ді-ВІ-Транс» чиї інтереси він представляє, не відносяться до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, й оскаржуваний вирок суду першої інстанції не стосується інтересів ТОВ «Ді-ВІ-Транс».

Отже, захисник ОСОБА_11 не є стороною кримінального провадження № 52020000000000282 у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України та згідно ч. 4 ст. 394 КПК України не є суб`єктом права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченими про визнання винуватості, а тому апеляційна скарга у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України підлягає поверненню особі, яка подала апеляційну скаргу.

Водночас апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Ді-Ві-Транс» не містить достатніх даних, які свідчили би про те, що вирок стосується інтересів ТОВ «Ді-Ві-Транс» тією мірою, яка дає підстави стверджувати, що згідно із частиною 2 ст. 24, ч. 4 ст. 394 та ч. 4 ст. 475 КПК України надає апелянту право оскаржити його в апеляційному порядку.

Зазначене рішення у касаційному порядку не оскаржувалося, а відтак звернення в черговий раз з апеляційною скаргою на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 не узгоджується із принципом юридичної визначеності, оскільки не може бути два взаємовиключених рішення суду однієї інстанції щодо того ж предмету з тих же підстав.

Згідно частини 2 статті 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, порушує принцип правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Статтею 424 КПК України передбачені судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Представник ТОВ «Ді-Ві-Транс» - у разі незгоди із прийнятим рішенням за наявності підстав - не позбавлений процесуальної можливості оскаржити ухвалу Київського апеляційного суду від 21.02.2022 у касаційному порядку.

Водночас рішення господарського суду, на яке як на підставу, що дає право на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 (оскільки має наслідком позбавлення права власності на об`єкт нерухомості) посилається ТОВ «Ді-Ві-Транс», також саме по собі може бути оскаржене у визначеному законом порядку.

Оскільки захисник ОСОБА_7 не є стороною кримінального провадження № 52020000000000282 у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України та згідно ч. 4 ст. 394 КПК України не є суб`єктом права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченими про визнання винуватості, то апеляційна скарга у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України підлягає поверненню особі, яка подала апеляційну скаргу.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 розгляду не підлягає з підстав, наведених у мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 394, 399 КПК України, суддя-доповідач,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-Ві-Транс» на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернути.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/824/2467/2022

Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2