Ухвала

від 22.02.2022 по справі 202/1709/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/246/22 Справа № 202/1709/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалуслідчого суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від14грудня 2021року,про накладенняарешту намайно вмежах кримінальногопровадження №42020040000000659за ознакамизлочину ч.1ст.255,ч.2ст.255,ч.1ст.307,ч.3ст.307,ч.2ст.310 КК України, -

за участю секретаря ОСОБА_7

в режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року накладено арешт заборони права відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене в ході проведення обшуку 30 листопада 2021 року за місцем мешканняза місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон IPHONE 13 Pro; сім картку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; стартовий пакет «Оранж» з сім-карткою НОМЕР_4 ; сім-картку Київстар НОМЕР_5 ; флеш-носії: 8 Gbboco, 8 GbEDGE, 8 GbADATA, мікро SD 1 Gb, 8 Gb, 2Gb;сім-картку Київстар IMEI НОМЕР_6 ; сім-картку Київстар НОМЕР_7 ; сім-картку Київстар НОМЕР_8 ; тримач з сім-карткою НОМЕР_9 , тримач для сім-картки НОМЕР_10 , тримач для сім-картки НОМЕР_11 , тримач з сім-картою НОМЕР_12 , тримач для сім-карти НОМЕР_13 , тримач з сім-картою НОМЕР_14 ; мобільний телефон Samsung з сім-карткою НОМЕР_15 ; мобільний телефон «Асистент» в корпусі синього кольору; мобільний телефон Naomi у корпусі чорно-жовтого кольору з сім-карткою НОМЕР_16 ; мобільний телефон Nomi чорно - червоного кольору IMEI НОМЕР_17 ; відеореєстратор DVR серійний номер 6950061000065 DVR-7604 КТ; предмет прямокутної форми у пластиковому корпусі чорного кольору; грошові кошти у сумі 84 300 гривень, 5 200 доларів США та 100 Євро.

Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст.171КПК України таз метоюзбереження речовихдоказів таспеціальної конфіскації,конфіскації майна,підлягає задоволенню,оскільки зазначенеу клопотаннімайно,має важливезначення длявстановлення обставину даномукримінальному провадженні,а незастосування цьогозаходу створитьперешкоди встановленнюістини укримінальному провадженні№ 42020040000000659.

В апеляції:

- адвокат ОСОБА_5 просить поновити строк та ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту відмовити.

В якості доводів пропуску пропущеного строку адвокат вказує на те, що розгляд клопотання відбувся за її відсутності, а копію оскаржуваної ухвали було отримано адвокатом ОСОБА_5 - 14.01.2022 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в ході обшуку було вилучене майно, яке належить на праві особистої власності ОСОБА_6 , а саме грошові кошти 84 300 грн., 5200 доларів США, 100 Євро, мобільний телефон Iphone 13 pro, сім карта НОМЕР_1 . Грошові кошти, що були вилучені у розмірі отримані нею внаслідок продажу автомобіля Skoda Super B 27.10.2021 р, яка не перебувала в користуванні та не належала її співмешканцю ОСОБА_9 . Зазначає, що відсутність статусу підозрюваної у ОСОБА_6 виключає можливість накладення арешту на її особисту власність.

Звертає увагу на те, що клопотання про арешт майна необґрунтоване, а саме під час обшуку в особи не було знайдено жодних речей документів, які б мали на собі сліди злочину, були знаряддям злочину або використовувались у злочинній діяльності. Також, в житловому приміщенні не було знайдено жодних наркотичних речовин або заборонених препаратів, що вказує на відсутність підстав для визнання такого майна речовими доказами по вказаному провадженню. Разом з тим, в ухвалі не вказано, яким саме критеріям, передбаченим ст. 98 КК України, відповідає майно та які обставини на це вказують.

Зазначає, що прокурором не доведено, що вилучене майно може бути відчужене, передане чи знищене.

Адвокат вказує на порушення підсудності при зверненні з клопотанням про арешт майна, оскільки органом досудового розслідування є ГУНП в Дніпропетровські області, яке є юридичною особою та зареєстровано за адресою вул. Троїцька, 20-а та належить до Бабушкінського територіального району у м. Дніпрі.

Зазначає, про пропуск строків для звернення до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки матеріалами справи не підтверджено своєчасність подання прокурором клопотання про арешт майна.

Додатково вказує про численні порушення процедури обшуку автомобіля, про які також зазначалось в зауваженнях до протоколу обшуку.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали за апеляційними скаргами, обговоривши доводи апеляційних скарг, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів приходить до таких висновків.

Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржена ухвала слідчого судді була постановлена без виклику власників майна, копію оскаржуваної ухвали було отримано адвокатом ОСОБА_5 14.01.2022, а апеляційна скарга нею була надіслана поштою 18.01.2022, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не порушено, у зв`язку з чим його поновлення не потребує.

Доводи апеляції щодо необґрунтованості накладення арешту на майно є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином.

За наявними матеріалами долученими до клопотання про арешт майна встановлено, що 21 вересня 2020 року до ЄРДР за № 42020040000000659 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, 02 серпня 2021 року внесені відомості за ч. 2 ст. 310 КК України, 23 листопада 2021 року внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріально районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідне з метою виявлення та вилучення: наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, обіг яких обмежено; грошових коштів, здобутих злочинним шляхом; чорнових записів, мобільних телефонів, які використовуються для спілкування зі співучасниками; сім-карток операторів зв`язку до них; банківських карток; комп`ютерної техніки, ноутбуків, планшетів та інших носіїв цифрової інформації, які містять відомості про обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

В ході проведення обшуку приміщення 30 листопада 2021 року виявлено та вилучено майно, перелік якого відображений в протоколі обшуку від 30 листопада 2021 року.

Наявними матеріалами підтверджено, що постановою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42020040000000659 визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, предмети, яких перелік відображений у постанові.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ч. 4 ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні умисних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, та з урахуванням обставин кримінального провадження, та на даній стадії досудового розслідування існує достатньо підстав вважати, що майно, вилучене 30.11.2021 року в ході проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_9 , могло бути одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є доходами від такого майна, пристосоване або використане як засоби вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя в повному обсязі дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, враховано правову підставу для накладення арешту, а саме з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, конфіскації майна, наслідки арешту майна для підозрюваного або інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.

Та обставина, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної в межах кримінального провадження, не є обставиною яка перешкоджає на підставі вказаних норм закону на даній стадії здійснювати забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, якщо воно визнано і відповідає критеріям речових доказів.

Твердження захисника про те, що поверненню підлягають грошові кошти, отримані ОСОБА_6 після продажу автомобіля, який належав їй на праві особистої приватної власності є необґрунтованими, оскільки не є можливим встановити їх походження саме від його продажу через невідповідність розміру вилучених під час обшуку грошових коштів з ціною автомобілю, вказаною в договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 27.10.2021 року.

Щодо доводів апеляції про порушення процедури обшуку, то вони є безпідставними, оскільки обшук житла проводився у відповідності до ст. 234 КПК України на підставі ухвали слідчого судді, яка була виконана з дотриманням вимог ст. 236 КПК України.

Доводи апеляційної скарги захисника про порушення правил територіальної підсудності розгляду клопотання слідчого апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки під час розгляду клопотання враховуються конкретні обставини провадження, при цьому місце розташування СУ ГУНП в Дніпропетровській області територіально відноситься до Індустріального району м. Дніпра та в межах територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, тому слідчим суддею не допущено порушень положень п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, відповідно до якої клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини. Зазначена позиція також не суперечить ухвалам Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі № 607/5480/20 та від 23 квітня 2020 року у справі № 607/4214/20, якими визначалася підсудність за місцезнаходженням органу досудового розслідування.

Отже, оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляцій адвоката не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв`язку з чим апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала повинна бути залишена без змін.

У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року, про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 42020040000000659 за ознаками злочину ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, - залишити без змін.

Повний текст ухвали буде оголошено о 12 годині 30 хвилин 08 лютого 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3