Ухвала

від 22.03.2022 по справі 202/1709/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/415/22 Справа № 202/1709/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 4202004000000659, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

в режимі відеоконференції:

адвоката ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування на автомобіль Honda Accord, 2008 року випуску, чорного кольору, VIN код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст.171КПК України таз метоюзбереження речовихдоказів підлягаєзадоволенню,оскільки зазначенеу клопотаннімайно,має важливезначення длявстановлення обставину даномукримінальному провадженні,а незастосування цьогозаходу створитьперешкоди встановленнюістини укримінальному провадженні № 42020040000000659.

В апеляції:

- адвокат просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що а ні в клопотанні прокурора, а ні в рішенні суду не наведені аргументи стосовно того, для яких цілей кримінального провадження необхідний автомобіль. Також захисник зазначає, що в рішенні суду не вказано, за якими саме критеріями автомобіль визнано речовим доказом. Окрім цього захисник звертає увагу, що факт користування автомобілем підозрюваним нічого не доводить, а тому автомобіль не може бути конфіскований, оскільки не належить підозрюваному.

Заслухавши сторони кримінального провадження, адвоката ОСОБА_5 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Перевіривши матеріали за апеляційною скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Доводи апеляції щодо необґрунтованості та безпідставності накладення арешту на майно не є слушними і обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином.

За наявними матеріалами долученими до клопотання про арешт майна встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 42020040000000659 від 21 вересня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріально районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2021 листопада 2021 року було проведено 30.11.2021 р. обшук автомобіля Honda Accord, 2008 року випуску, чорного кольору, VIN код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було вилучено вказаний автомобіль.

За постановою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 від 30.11.2022 р., автомобіль Honda Accord, 2008 року випуску, чорного кольору, VIN код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42020040000000659.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування є наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль Honda Accord, 2008 року випуску, чорного кольору, VIN код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, та його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з чим погоджується колегія суддів, оскільки такий висновок відповідає фактичним обставинам провадження і узгоджується за наведеними вище нормами закону.

Щодо відмови слідчим суддею в накладенні арешту на вилучений автомобіль з метою забезпечення спеціальної конфіскації, колегія суддів також погоджується, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що саме це майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

За наведеного, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя в повному обсязі дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, враховано правову підставу для накладення арешту, а саме з метою збереження речових доказів, наслідки арешту майна для осіб, у якої воно вилучено, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.

Та обставина, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної в межах кримінального провадження, як і доводи апеляції, що ОСОБА_9 не є власником автомобіля на який накладено арешт, а належить ОСОБА_6 , не є обставиною яка перешкоджає на підставі вказаних норм закону на даній стадії здійснювати забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, якщо воно визнано і відповідає критеріям речових доказів.

Отже, оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляції адвоката не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв`язку з чим, апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала повинна бути залишена без змін.

У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у розумінні ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 4202004000000659, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4