Ухвала

від 15.03.2022 по справі 202/1709/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/241/22 Справа № 202/1709/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалуслідчого суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від14грудня 2021року,про накладенняарешту намайно вмежах кримінальногопровадження №42020040000000659за ознакамизлочину ч.1ст.255,ч.2ст.255,ч.1ст.307,ч.3ст.307,ч.2ст.310 КК України, -

за участю секретаря

секретаря судового засідання ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року накладено арешт шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 30 листопада 2021 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: банківські картки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; грошові кошти на загальну суму 14100 грн.; мобільні телефони: IPHONE білого кольору з чохлом рожевого кольору модель 8 Plus, IPHONE білого кольору, модель Х; флеш-накопичувач чорного кольору Apacer; sim-картка білого кольору 2300527107980; картки Київстар: НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; коробку до мобільного телефону IPHONE 8 Plus.

Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст.171КПК України таз метоюзбереження речовихдоказів таспеціальної конфіскації,конфіскації майна,підлягає задоволенню,оскільки зазначенеу клопотаннімайно,має важливезначення длявстановлення обставину даномукримінальному провадженні,а незастосування цьогозаходу створитьперешкоди встановленнюістини укримінальному провадженні№ 42020040000000659.

В апеляції:

- адвокат ОСОБА_5 просить поновити строк та ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту відмовити.

В якості доводів пропуску пропущеного строку адвокат вказує на те, що розгляд клопотання відбувся за її відсутності, а копію оскаржуваної ухвали було отримано адвокатом ОСОБА_5 - 14.01.2022 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в ході обшуку було вилучене майно, яке належить на праві особистої власності іншій особі, а саме ОСОБА_8 належить вилучений телефон Iphone білого кольору, модель Х з сім-картою. Грошові кошти, що були вилучені у розмірі 14 100 є спільною сумісною власністю подружжя, тобто половина належить ОСОБА_8 .

Звертає увагу на те, що клопотання про арешт майна необґрунтоване, а саме під час обшуку в особи не було знайдено жодних речей документів, які б мали на собі сліди злочину, були знаряддям злочину або використовувались у злочинній діяльності. Також, в житловому приміщенні не було знайдено жодних наркотичних речовин або заборонених препаратів, що вказує на відсутність підстав для визнання такого майна речовими доказами по вказаному провадженню. Разом з тим, в ухвалі не вказано, яким саме критеріям, передбаченим ст. 98 КК України, відповідає майно та які обставини на це вказують.

Зазначає, що прокурором не доведено, що вилучене майно може бути відчужене, передане чи знищене.

Адвокат вказує на порушення підсудності при зверненні з клопотанням про арешт майна, оскільки органом досудового розслідування є ГУНП в Дніпропетровські області, яке є юридичною особою та зареєстровано за адресою вул. Троїцька, 20-а та належить до Бабушкінського територіального району у м. Дніпрі.

Додатково вказує на порушення процедури обшуку.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомленні, причин своєї неявки чи заяв про відкладення розгляду справи не надали, що відповідно до положень ч.4 ст. 405 КПК України не є перешкодою для проведення розгляду.

Перевіривши матеріали за апеляційними скаргами, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Вирішуючи питання про дотримання строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржена ухвала слідчого судді була постановлена без виклику власників майна, копію оскаржуваної ухвали було отримано адвокатом 14.01.2022 року, а апеляційна скарга надіслана поштою 18.01.2022, що не спростовується матеріалами провадження, а тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не порушено, у зв`язку з чим його поновлення не потребує.

Доводи апеляції щодо необґрунтованості та безпідставності накладення арешту на майно не є слушними і обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином.

За наявними матеріалами долученими до клопотання про арешт майна встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 42020040000000659 від 21 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч.1, ч.2 ст. 255, ч.1, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 310 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріально районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2021 листопада 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, 30 листопада 2021 року виявлено та вилучено майно, в межах наданого дозволу, перелік якого зазначено в цьому протоколі обшуку.

За постановою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 від 30 листопаду 2021 року у цьому кримінальному провадженні №42020040000000659 зазначені вилучені речі та майно визнано речовими доказами.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування є наявність достатніх підстав вважати, що майно, вилучене в ході проведення обшуку за вказаною вище адресою, відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, та його визнано речовими доказами у кримінальному, з чим погоджується колегія суддів, так як такий висновок відповідає фактичним обставинам провадження і узгоджується за наведеними вище нормами закону.

Щодо відмови слідчим суддею в накладенні арешту на вилучені речі і майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, колегія суддів також погоджується, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що саме це майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

За наведеного, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя в повному обсязі дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, враховано правову підставу для накладення арешту, а саме з метою збереження речових доказів, наслідки арешту майна для осіб, у якої воно вилучено, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.

Та обставина, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної в межах кримінального провадження, як і доводи апеляції, що ОСОБА_6 не є власником майна на яке накладено арешт, а належить ОСОБА_8 не є обставиною яка перешкоджає на підставі вказаних норм закону на даній стадії здійснювати забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, якщо воно визнано і відповідає критеріям речових доказів.

Щодо доводів апеляції про порушення процедури обшуку з посиланням на присутність під час обшуку оперативних співпрацівників, то вони є безпідставними, оскільки обшук житла проводився у відповідності до ст. 234 КПК України на підставі ухвали слідчого судді, яка була виконана з дотриманням вимог ст. 236 КПК України.

Є безпідставними і необґрунтованими, доводи апеляційної скарги адвоката про порушення правил територіальної підсудності розгляду клопотання слідчого, оскільки під час розгляду клопотання враховуються конкретні обставини провадження, при цьому місце розташування СУ ГУНП в Дніпропетровській області територіально відноситься до Індустріального району м. Дніпра та в межах територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, тому слідчим суддею не допущено порушень положень п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, відповідно до якої клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини. Зазначена позиція також не суперечить ухвалам Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі № 607/5480/20 та від 23 квітня 2020 року у справі № 607/4214/20, якими визначалася підсудність за місцезнаходженням органу досудового розслідування.

Отже, оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляції адвоката не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв`язку з чим апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала повинна бути залишена без змін.

У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року, про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 42020040000000659 за ознаками злочину ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3