Рішення

від 29.03.2022 по справі 486/1917/21

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1917/21

Провадження № 2/486/228/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2022 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач Центр дитячої та юнацької творчості Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, третя особа Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Центру дитячої та юнацької творчості Управління освіти ім. Б. Грінченка Южноукраїнської міської ради (далі - Центр) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення, в якому просить визнати незаконним та скасувати Наказ директора Центру дитячої та юнацької творчості Наталі Волошиної від 08 листопада 2021 року № 75-к/тр «Про відсторонення від роботи Оксани Піряник»; стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період відсторонення від роботи.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що працює керівником гуртка Центру. 29 жовтня 2021 року вона отримала від відповідача повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 №203 про те, що до 05 листопада вона повинна надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 чи якийсь інший документ, який забороняє їй вакцинуватися, і в разі ненадання такого документу, її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. 08 листопада 2021 року їй було вручено наказ №75-к/тр «Про відсторонення від роботи Оксани Піряник» від 08 листопада 2021 року, де було зазначено відсторонити від роботи ОСОБА_3 з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19 без збереження заробітної плати. Зазначає, що у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу її позбавлено права на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України. Вказує, що такої підстави відсторонення, як відмова виконувати розпорядження державного органу, нормами ст. 46 КЗпП не передбачено. Вважає вказаний наказ незаконним.

17 грудня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що позивачем не було виконано вимоги наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та ознайомлено про відсторонення від роботи, якщо позивач не надасть документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 чи якийсь інший документ, який забороняє їй вакцинуватися. Однак вказаний документ надано не було, тому позивача правомірно було відсторонено від роботи. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 28 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не сплачено судовий збір. 29 грудня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява разом із квитанцією про сплату судового збору на суму 908 грн.

Ухвалою суду від 02 березня 2022 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради (далі - Управління).

21 березня 2022 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли пояснення, в якій вказує, що ОСОБА_1 на законних підставах відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року. Доказів порушення конституційних прав позивачем також суду надано не було. Просить відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, представником позивача надано суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надала суду заяву із проханням розглядати справу без її участі та в задоволенні позову повністю відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій заперечує проти задоволення позову, просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в Центрі дитячої та юнацької творчості Управління освіти ім. Б. Грінченка Южноукраїнської міської ради на підставі наказу відповідача з 11 листопада 1996 року на посаді керівника гуртка «Техніка крою і шиття» /а.с. 15-16/.

29 жовтня 2021 року позивач була повідомлена відповідачем про недопущення її до роботи на час відcутності щеплення від COVID-19 про те, що до 05 листопада вона повинна надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 чи якийсь інший документ, який забороняє їй вакцинуватися, і в разі ненадання такого документу, 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Вказане повідомлення містить біля прізвища Оксана ПІРЯНИК надпис «Не згодна, це незаконно». Номер повідомлення - 199 /а.с. 14/.

Згідно з наявної у матеріалах справи копії оспорюваного наказу, виданого відповідачем про відсторонення від роботи Оксани Піряник №75-к/тр від 08 листопада 2021 року, ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року у зв`язку із ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 без збереження заробітної плати. Серед підстав видання зазначеного наказу визначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від Оксані Піряник від 29 жовтня 2021 року № 199. З наказом ознайомлена, але не згодна /а.с. 13/.

Трудовий спір, який у даному цивільному процесі розглядається судом, стосується встановлення законності наказу про відсторонення від роботи працівника Центру дитячої та юнацької творчості і правомірності невиплати відповідному працівнику заробітної плати.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Зазначеним наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиціх України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України (далі-КМУ) від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (згідно постанови КМУ № 1096 від 20 жовтня 2021 року) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи - це один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 Постанови КМУ № 1236.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Суд зазначає, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

У рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08 квітня 2021 року рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), яке суд першої інстанції вірно також застосував до цих правовідносинах, наголосив таке: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], № № 28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016 р., з додатковим посиланням)».

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у позашкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Суд зазначає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції. Крім того, на думку суду, відсутнє порушення права позивача на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, оскільки трудові відносини між позивачем та закладом освіти не припинені, а обмеження цього права було законним та відповідало пріоритету забезпечення життя, здоров`я і безпеки людини.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Щодо посилання позивача про відсутність визначеного щеплення як обов`язкового, яке не внесене до Календаря профілактичних щеплень в Україні, суд звертає особливу увагу, що відповідним календарем визначено перелік біологічних препаратів, терміни та періодичність проходження щеплення проти певних захворювань, що не виключає можливості встановлення обов`язковості щеплень щодо інших хвороб для певних категорій працівників.

Судовий збір у сумі 908 гривень за вимогу про стягнення заробітної плати, від сплати якої, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений, на підставі ч. 7 ст. 141 ЦПК України, компенсувати рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Центру дитячої та юнацької творчості Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення.

Судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повне рішення буде складено протягом п`яти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. При проголошенні в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Зеленодольськ, Апостолівського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне ім`я представника позивача: Семенова Світлана Миколаївна, адвокат, АДРЕСА_2 .

Повне найменування відповідача: Центр дитячої та юнацької творчості Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, вул. Набережна Енергетиків, 41, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55002, код ЄДРПОУ 26132451.

Повне найменування третьої особи: Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка, пр. Незалежності, 16, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55002, код ЄДРПОУ 04653220.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

Повне рішення складено 01 квітня 2022 року.