Ухвала

від 10.04.2022 по справі 160/11245/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 160/11245/20

адміністративне провадження № К/990/8301/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2022 року

у справі №160/11245/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ"

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми заборгованості з бюджетного відшкодування,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2022 року у справі №160/11245/20 за позовом публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до реєстрів про повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість після завершення процедури судового оскарження, що призвело до неотримання ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" належної йому суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 96426431,41 грн; стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 96426431,41 грн; стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" пені на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 44765645,48 грн.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Звертаючись із касаційною скаргою, податковий орган, як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пунктів 55, 56 підрозділу ІІ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо їх співвідношення з нормами статті 200 ПК України та пріоритетності Перехідних положень ПК України над загальними нормами цього Кодексу, та які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції.

Норми пунктів 55, 56 підрозділу ІІ Перехідних положень Податкового кодексу України регламентують механізм відшкодування сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, у той час як норми статті 200 ПК України окрім механізму відшкодування сум податку на додану вартість, що значаться у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, встановлюють саме право платника податку на відшкодування сум податку на додану вартість. Різне правове регулювання наведених норм права виключає можливість говорити про пріоритетність Перехідних положень ПК України над загальними нормами цього Кодексу, на чому наголошує заявник касаційної скарги, що свідчить про необґрунтованість касаційної скарги в цій частині.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Доводи касаційної скарги побудовані на відсутності механізму відшкодування сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та відповідно неможливості податкового органу відшкодувати відповідні суми податку, проте відповідач у касаційній скарзі не спростовує і не заперечує саме право Товариства на відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість. Суд звертає увагу на усталену судову практику, яка в повній мірі відображена і в судових рішеннях, які оскаржуються в цій справі, суть якої полягає у тому, що Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Тобто, відсутність в Україні технічної можливості здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, не може позбавляти передбаченого діючим законодавствам права на таке відшкодування, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав юридичних осіб, які наділені такими правами.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин принцип належного урядування, визнали необґрунтованими посилання відповідачів на відсутність технічних можливостей здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, як на підставу для обґрунтування своєї бездіяльності щодо відшкодування позивачу сум ПДВ. І такий висновок судів повністю узгоджується з судовою практикою і не суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась при ухваленні рішень в подібних правовідносинах, що свідчить про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстав касаційного оскарження, встановлених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права, зокрема щодо строків звернення до суду, слід зазначити, що скаржником не вказано відповідного пункту статті 328, а також статті 353 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2022 року у справі №160/11245/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми заборгованості з бюджетного відшкодування - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова