КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

УХВАЛА

06 червня 2022 року

м. Київ

справа № 160/11245/20

касаційне провадження № К/990/10118/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс), Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - Казначейство) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості та пені,

УСТАНОВИВ:

Управління 25.04.2022 звернулося до Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022. Також скаржник порушив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 16.05.2022 касаційну скаргу Управління залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, а саме: надати суду документ про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу, зміст та вимоги якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.05.2022 про залишення касаційної скарги без руху Управлінням на адресу суду направлено клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додано документ про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Так, у касаційній скарзі, поданій скаржником 25.04.2022 через систему «Електронний суд», підставою касаційного оскарження Управління вказало пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки на переконання скаржника, існує необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.03.2019 у справі №822/553/17, який був застосований судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на те, що надання платнику податків збільшених строків, тобто 1095-денного строку замість шестимісячного, може призвести до порушення інтересів держави, оскільки збільшений порівняно із шестимісячним строк дозволяє платнику штучно затягувати із зверненням до суду з позовом з метою одержання більших сум пені відповідно до судового рішення.

В свою чергу, в уточненій касаційній скарзі, поданій на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.05.2022, Управління вказало, що бажає скористатися закріпленим частиною першою статті 13 КАС України правом на касаційне оскарження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пунктів 55, 56 підрозділу ІІ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо їх співвідношення з нормами статті 200 Податкового кодексу України та пріоритетності Перехідних положень Податкового кодексу України над загальними нормами цього Кодексу, та які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд вказує, що аналогічну за змістом касаційну скаргу із зазначенням підстави касаційного оскарження - пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України Управління вже подавало до Верховного Суду, який ухвалою від 11.04.2022 (К/990/8301/22) повернув касаційну скаргу як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Зокрема, Верховний Суд в ухвалі від 11.04.2022 наголосив, що норми пунктів 55, 56 підрозділу ІІ Перехідних положень Податкового кодексу України регламентують механізм відшкодування сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, у той час як норми статті 200 ПК України окрім механізму відшкодування сум податку на додану вартість, що значаться у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, встановлюють саме право платника податку на відшкодування сум податку на додану вартість. Різне правове регулювання наведених норм права виключає можливість говорити про пріоритетність Перехідних положень Податкового кодексу України над загальними нормами цього Кодексу, на чому наголошує заявник касаційної скарги.

Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Доводи касаційної скарги побудовані на відсутності механізму відшкодування сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та відповідно неможливості податкового органу відшкодувати відповідні суми податку, проте відповідач у касаційній скарзі не спростовує і не заперечує саме право Товариства на відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість. Суд звертає увагу на усталену судову практику, яка в повній мірі відображена і в судових рішеннях, які оскаржуються в цій справі, суть якої полягає у тому, що Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Тобто, відсутність в Україні технічної можливості здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, не може позбавляти передбаченого діючим законодавствам права на таке відшкодування, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав юридичних осіб, які наділені такими правами.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин принцип належного урядування, визнали необґрунтованими посилання відповідачів на відсутність технічних можливостей здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, як на підставу для обґрунтування своєї бездіяльності щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість. І такий висновок судів повністю узгоджується з судовою практикою і не суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась при ухваленні рішень в подібних правовідносинах, що свідчить про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстав касаційного оскарження, встановлених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, Верховний Суд наголошував, що у разі посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права, зокрема, щодо строків звернення до суду, то скаржнику слід вказати відповідний пункт статті 328 КАС України, а також статті 353 КАС України.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова

Дата ухвалення рішення 05.06.2022
Оприлюднено 22.06.2022

Судовий реєстр по справі 160/11245/20

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 12.07.2022 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 03.07.2022 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 05.06.2022 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 15.05.2022 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 10.04.2022 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Постанова від 09.02.2022 Третій апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 09.02.2022 Третій апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 29.11.2021 Третій апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 29.11.2021 Третій апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 08.11.2021 Третій апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Рішення від 08.07.2021 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 25.05.2021 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 14.04.2021 Третій апеляційний адміністративний суд Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 160/11245/20

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону