Ухвала

від 15.05.2022 по справі 160/11245/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 травня 2022 року

Київ

справа №160/11245/20

касаційне провадження №К/990/10118/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс), Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - Казначейство) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості та пені,

УСТАНОВИВ:

Управління 25.04.2022 звернулася до Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022. Також скаржник порушив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте, всупереч цим вимогам скаржником до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2022 - не більше 49620,00 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (21020,00 грн.); немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2020 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 141192076,89 грн., відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром, в сумі 21020,00 грн.

З огляду на наведене, за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір у сумі 42 040,00 грн. (21020,00 грн. * 200%).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень застосували висновок Верховного Суду, викладені у постанові від 14.03.2019 у справі № 822/553/17, відповідно до якого позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена у межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

На переконання скаржника, є необхідність у відступленні від такого висновку Верховного Суду, оскільки до спірних правовідносин мають застосовуватися положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Необхідність відступлення від висновку Верховного Суду скаржник зазначає те, що надання платнику податків збільшених строків, тобто 1095-денного строку замість шестимісячного, може призвести до порушення інтересів держави, оскільки збільшений порівняно із шестимісячним строк дозволяє платнику штучно затягувати із зверненням до суду з позовом з метою одержання більших сум пені відповідно до судового рішення.

Однак, така позиція скаржника не відповідає правовому змісту пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, згідно з абзацом третім пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

Відкриття касаційного провадження на підставі зазначеного пункту частини четвертої статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник обґрунтує, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Уникнення втрат бюджету не можна вважати вмотивованим обґрунтуванням необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Крім цього, предметом спору у даній справі є стягнення не лише пені, а й бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, тоді як скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення у повному обсязі.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

При цьому скаржник має врахувати, що наявність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах та відповідність судових рішень такому, є підставою для відмови у відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 6 частини першої статті 333 КАС України, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення її недоліків тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції: документ про сплату судового збору; уточнену касаційну скаргу, зміст та вимоги якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду