Рішення

від 29.03.2022 по справі 141/436/21

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/436/21

Провадження №2/141/14/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2022 року смт Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Рожковій Л.М.,

за участю сторін -

позивача : ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Безугла І.С.,

представника відповідача та третьої особи: адвоката Богуна В.В.,

третьої особи: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/436/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Корвет» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та негайного повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

29.06.2021 року до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Корвет» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та негайного повернення земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167, що розташована на території Оратівської селищної ради (раніше Угарівської сільської ради Оратівського району) Вінницького району Вінницької області. Вказану земельну ділянку позивач згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року передав в користування строком на двадцять років відповідачу ТОВ «Агрофірма «Корвет». Відповідно до зазначеного договору сторони погодили розмір орендної плати, а також строки її виплати - до 31 грудня кожного року. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо сплати позивачеві орендної плати, оскільки станом на 18.02.2021 року відповідачем починаючи з 2013 року взагалі не сплачено грошових коштів в якості орендної плати за користування земельною ділянкою, при цьому, загальна сума за усі роки користування складає 24 620,19 грн. На неодноразові звернення позивача щодо здійснення повного розрахунку з ним відповідачем було відмовлено.

Так як відповідачем було порушено строки виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, позивач вважає, що вказане є порушенням умов договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року та підставою для його розірвання. Також вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача на його користь підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми, що складає 738,60 грн.

Таким чином, позивач просить суд розірвати договір оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, укладений між ним та відповідачем щодо земельної ділянки площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по сплаті орендної плати згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року в розмірі 24 620,19 грн., та 3% річних від простроченої суми в розмірі 738,60 грн. (сімсот тридцять вісім гривень шістдесят копійок), зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167, згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 26.08.2021 року.

18.08.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача ТОВ «Агрофірма «Корвет» адвоката Богуна В.В., відповідно до якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву адвокат Богун В.В. зазначив, що зобов`язання щодо сплати орендної плати за землю відповідачем виконані у повному обсязі, оскільки передумовою укладення договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року була вимога позивача щодо виплати йому наперед орендної плати у розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень), що станом на 03.09.2013 року було еквівалентом 7500,00 доларів США. Оскільки у відповідача не було вільних коштів для виплати орендної плати наперед у вказаному розмірі, позивачу було запропоновано оформити отримання необхідної суми шляхом укладення договору позики із гр. ОСОБА_2 , який на той час працював фінансовим директором ТОВ «Агрофірма «Корвет». У подальшому планувалось борг позивача, що виник перед ОСОБА_2 , передати відповідачу, внаслідок чого у позивача та відповідача виникли б обопільні однорідні вимоги один до одного на однакову суму, закриття яких відбулося б на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог. Позивач погодився на вказану пропозицію, про що свідчить факт укладення 26.09.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 договору позики № 1 та надання позивачем розписки у фактичному отриманні коштів у розмірі 60 000,00 грн. Крім того, кошти були отримані позивачем ще до набуття чинності договору оренди землі № 2-У, що, на думку представника відповідача, підтверджує передумову укладення вказаного договору. В подальшому, для закриття обопільних боргових зобов`язань, які виникли у відповідача перед позивачем за договором оренди землі № 2-У, та у позивача перед третьою особою за договором позики № 1, виконання якого в свою чергу безпосередньо пов`язано із виконанням зобов`язання по сплаті орендної плати за договором оренди землі № 2-У, третя особа передала відповідачу право вимоги боргу від позивача у розмірі 60 000,00 грн. шляхом переведення боргу від 25.12.2014 року. Внаслідок цього, у позивача та відповідача виникли обопільні однорідні вимоги один до одного на однакову суму 60 000,00 грн. За вказаних обставин, відповідач від 25.12.2014 року провів зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 ЦК України, про що свідчить акт №25/12/14 зарахування зустрічних вимог. Таким чином, відповідач виконав усі свої зобов`язання перед позивачем щодо сплати орендної плати за договором оренди №2-У, а позивач виконав усі свої зобов`язання перед відповідачем щодо повернення суми позики згідно договору позики № 1 у повному обсязі. Тобто, обопільні зобов`язання одного перед іншим погашені у повному обсязі. Окрім того, визначена сума у розмірі 60 000,00 грн. та встановлений термін дії на 20 років договору оренди землі № 2-У безпосередньо доводять, що кошти були надані позивачу саме за оренду землі, оскільки орендна плата за рік за умовами вказаного договору оренди становить 3,517,17 грн., та, відповідно, загальний розмір орендної плати за 20 років складає 70 343,4 грн. При відрахуванні суми податків із вказаної суми, згідно ст. 170 Податкового кодексу України, отримується вказана сума у розмірі 60 000,00 грн., а тому вказана отримана позивачем сума є орендною платою за користування земельною ділянкою. Крім того, позивач лише 14.02.2017 року звернувся до відповідача із листом щодо несплати орендної плати, на що йому було надіслано письмову інформацію щодо придбання боргу позивача відповідачем та проведення взаємозаліку вимог, зокрема, позивачу було відправлено копії договору № 1-Ц від 25.12.2014 року про переведення боргу та акт №24/12/14 зарахування зустрічних вимог. А тому, наведене свідчить про безпідставність та надуманість обставин, якими обгрунтовується позов до відповідача.

В підготовчому судовому засідання 26.08.2021 року клопотання представника позивача адвоката Безуглої І.С. про відкладення розгляду справи задоволено, оголошено перерву до 21.09.2021 року.

31.08.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача адвоката Безуглої І.С., з якої вбачається, що умовами розрахунків між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Корвет» було визначено виплату орендної плати в строк до 31 грудня кожного року, а тому порушення строків виплати орендної плати та невиплата орендної плати є порушенням положень ст. 526 ЦК України. Стосовно того факту, що ОСОБА_2 перевів борг ТОВ «Агрофірма «Корвет» відповідно до договору № 1-Ц про переведення боргу від 25.12.2014 року зазначає, що вказаний договір жодним чином не пов`язаний з договором оренди землі. Окрім того, позивач відповідно до п.5.1 вказаного договору, зобов`язаний повертати кошти щорічно при отриманні орендної плати та перераховувати їх на рахунок позикодавця, однак позбавлений такої можливості, оскільки не отримує орендної плати, а тому просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року до участі у справі № 141/436/21 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 . Також вказаною ухвалою суду встановлено ОСОБА_2 п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання пояснень щодо позову, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів з ініціативи суду та відкладено розгляд підготовчого судового засідання на 21.10.2021 року.

04.10.2021 року до суду надійшло пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , адвоката Богуна В.В., відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування заперечень адвокат Богун В.В. зазначив, що перемовини із позивачем щодо укладення оспорюваного договору оренди землі №2-У від 03.09.2013 року вів особисто ОСОБА_2 , оскільки останній у 2013 році працював фінансовим директором у відповідача. Ініціатором укладення договору оренди виступав позивач, який звернувся до ОСОБА_2 із пропозицією надати в оренду свою земельну ділянку за умови отримання наперед орендної плати у розмірі 60 000,00 грн. Оскільки у відповідача не було вільних коштів для виплати орендної плати наперед у зазначеному розмірі, ОСОБА_2 запропонував позивачу варіант укладення договору оренди на 20 років, а необхідну позивачу суму у розмірі 60 000,00 грн. надасть особисто ОСОБА_2 як фізична особа за договором позики. Згодом, борг позивача перед ОСОБА_2 останній передасть відповідачу за відповідним договором про переведення боргу, внаслідок чого у позивача та відповідача виникнуть обопільні однорідні вимоги один до одного на однакову суму, які закриваються зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Позивач погодився із запропонованим варіантом. 25.12.2014 року згідно договору переведення боргу ОСОБА_2 передав відповідачу право вимоги боргу до позивача у розмірі 60 000,00 грн., внаслідок цього у позивача та відповідача виникли обопільні однорідні вимоги один до одного на однакову суму 60 000,00 грн., а саме у позивача вимоги щодо отримання орендної плати за договором оренди, а у відповідача за договором позики № 1 від 26.09.2013 року. За вказаних обставин, а також враховуючи те, що виконання договору позики № 1 від 26.09.2013 року безпосередньо пов`язане із виконанням договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, оскільки обов`язок погашення боргу пов`язується із фактом отримання орендної плати за договором оренди землі, відповідач від 25.12.2014 року провів зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 ЦК України, про що свідчить акт №25/12/14 зарахування зустрічних вимог. Таким чином, відповідач виконав усі свої зобов`язання перед позивачем щодо сплати орендної плати за договором оренди №2-У, а позивач виконав усі свої зобов`язання перед відповідачем щодо повернення суми позики згідно договору позики № 1, у повному обсязі. Наведене також спростовує обґрунтування позивача щодо необхідності погашення боргу перед ОСОБА_2 за договором позики № 1 від 26.09.2013 року, оскільки, як зазначено вище, у ОСОБА_2 із моменту укладання договору № 1-Ц про переведення боргу від 25.12.2014 року, відсутнє право вимоги боргу від позивача. Отже, з огляду на вказані обставини, позовні вимоги є безпідставними та надуманими, а тому у позові слід відмовити.

Судове засідання, призначене на 21.10.2021 року, не відбулось та було відкладено на 23.11.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді.

Судове засідання, призначене на 23.11.2021 року, було відкладено на 21.12.2021 року, за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2022 року.

Судове засідання, призначене на 20.01.2022 року, не відбулось та було відкладено на 23.02.2022 року, у зв`язку з відпусткою судді.

У судовому засіданні 23.02.2022 року було оголошено перерву до 30.03.2022 року, у зв`язку з викликом для дачі особистих пояснень позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 , а також з метою надання відповідачем доказів нарахування та виплати орендної плати позивачу.

30.03.2022 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, суду пояснив, що 26 вересня 2013 року він позичив кошти у розмірі 60 000,00 грн. у ОСОБА_2 , та, фактично в рахунок застави, передав відповідачу ТОВ «Агрофірма «Корвет» земельну ділянку в оренду на 20 років, про що 03.09.2013 року було укладено відповідний договір оренди, оскільки він мав повертати частину коштів, одержаних з орендної плати, ОСОБА_2 шляхом зарахування коштів на рахунок останнього. Однак, жодного разу відповідачем не було виплачено йому орендну плату, а тому він не зміг повертати кошти ОСОБА_3 .

Представник позивача адвокат Безугла І.С. також позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Додатково зазначила, що, на її думку, договір позики № 1 від 26.09.2013 року та укладений договір № 1-Ц про переведення боргу від 25.12.2014 року жодним чином не пов`язаний з договором оренди землі, за користування якою позивачу відповідачем жодного разу не було виплачену орендну плату. Позивач неодноразово звертався до відповідача з питань невиплати орендної плати, однак жодної відповіді на свої звернення не отримав. Стосовно договору позики, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , то позивач кошти повертати не відмовляється. А тому, оскільки орендна плата позивачу не виплачується, у зв`язку з чим відповідачем не виконуються умови договору оренди землі, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи адвокат Богун В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Також вказав, що позивач орендну плату отримав у повному обсязі за 20 років оренди земельної ділянки наперед у розмірі 60 000,00 грн., а тому право позивача на отримання орендної плати не порушено. Стосовно неотримання позивачем договору № 1-Ц про переведення боргу від 25.12.2014 року та акту №25/12/14 зарахування зустрічних однорідних вимог зазначив, що вказані документи було надіслано на адресу, вказану позивачем у договорі оренди землі, однак вся кореспонденція було повернута відповідачу з відміткою «адресат не проживає за вказаною адресою».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Додатково пояснив, що у 2013 році до нього, як працівника ТОВ «Агрофірма «Корвет», звернувся позивач ОСОБА_1 з проханням укласти договір оренди та отримати наперед орендну плату у розмірі 7500 доларів США, що становить 60 000,00 грн. Працівниками ТОВ «Агрофірма «Корвет» було здійснено перерахунок та визначено, що вказані кошти надаються в рахунок оренди земельної ділянки строком на двадцять років, про що було погоджено з ОСОБА_1 , а також погоджено з останнім виплату орендної плати наперед на 20 років. Однак, оскільки у ТОВ «Агрофірма «Корвет» на той момент вказаних коштів не було, він особисто через три тижні позичив позивачу кошти, про що було складено договір позики, а також погоджено, що наданими позивачу коштами виплачується орендна плата на 20 років наперед еквівалентом 7500 доларів США. В подальшому ОСОБА_1 було виплачено наперед кошти в сумі 60 000,00 грн, що є еквівалентом 7500,00 доларів США, та підписано договір оренди землі, який в подальшому було зареєстровано у реєстраційній службі. Через певний час, а саме у 2017 році, оскільки був ризик інфляції та знецінення коштів, він звернувся до ТОВ «Агрофірма «Корвет» з договором позики та з розпискою ОСОБА_1 , та відповідач виплатив йому кошти, зазначені у договорі позики, а саме оренду плату наперед. На даний час він ніяких претензій до ОСОБА_1 не пред`являв. Також зазначив, що декілька років назад ОСОБА_1 звернувся до нього, як представника ТОВ «Агрофірма «Корвет» з пропозицією повернути йому кошти, для того, щоб відповідач знову платив йому орендну плату, на що ОСОБА_1 було повідомлено, що розрахунок по даному договору позики було проведено у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.08.2013 року, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 4,6894 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Угарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8387172 від 23.08.2013 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167, яка знаходиться на території Угарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03.09.2013 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет», укладено договір оренди землі № 2-У (далі по тексту - договір оренди). Як вбачається з п.1, п.2.1 та п. 2.3 договору оренди, орендодавець ОСОБА_1 надає орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет», а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167, що розташована на території Оратівської селищної ради (раніше Угарівської сільської ради Оратівського району) Вінницького району Вінницької області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 117 239,00 грн.

Згідно п. 3.1 та п. 3.2 договору оренди, договір укладено терміном на 20 (двадцять) років. Перебіг строку дії договору розпочинається із моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.5 договору оренди, орендна плата сплачується орендарем один раз на рік у грошовій формі в розмірі три відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься у строки з 15 серпня по 31 грудня кожного наступного року.

Як вбачається з п. 8.2 договору оренди, сторонами погоджено, що в разі дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку повернення земельної ділянки відбувається лише після збору врожаю та вивезення його орендарем із земельної ділянки, що належить орендодавцю.

Умовами договору оренди, зокрема п.2 та п. 11.4, встановлено обов`язки орендаря щодо сплати орендної плати в розмірах та на умовах, передбачених цим договором.

Також згідно пунктів 14.1-14.5 договору оренди, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність. Дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 23.10.2013 року Реєстраційною службою Оратівського районного управління юстиції Вінницької області внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,6894 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Угарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167 за орендарем ТОВ «Агрофірма «Корвет».

26.09.2013 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики № 1 (далі по тексту - договір позики), згідно якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн, що є еквівалентом 7500,00 доларів США за офіційним курсом НБУ іноземної валюти на день передачі грошей позичальнику.

Як вбачається з п. 2.2 та п. 2.3 договору позики, термії дії договору становить 20 років з моменту його укладання та підписання сторонами. Позичальник ОСОБА_1 зобов`язується виплачувати суму позики частинами щорічно, при відрахуванні коштів з орендної плати на весь період дії договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року.

Відповідно до п. 5.1 - п. 5.3 договору позики, позичальник зобов`язаний повертати позику за цим договором щорічно при нарахуванні орендної плати за користування земельною ділянкою згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, шляхом переведення коштів за оренду землі на рахунок позикодавця. Позика підлягає поверненню в порядку, передбаченому цим договором. Днем повернення позики вважається день останнього платежу орендної плати згідно договору оренди землі.

Згідно розписки від 26.09.2013 року, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 60 000,00 грн., що є еквівалентом 7500,00 доларів США за офіційним курсом НБУ іноземної валюти на день передачі грошей ОСОБА_1 , на виконання договору позики № 1 від 26.09.2013 року.

25.12.2014 року між ОСОБА_2 (далі по тексту - первісний кредитор) та ТОВ «Агрофірма «Корвет» (далі по тексту - новий кредитор) укладено договір 1-Ц про переведення боргу, зі змісту якого вбачається, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту - боржник) боргу у розмірі 60 000,00 грн. Борг виник по зобов`язанню боржника щодо повернення грошових коштів у вигляді позики за договором позики № 1 від 26.09.2013 року про отримання коштів, укладеним між первісним кредитором та боржником. Відступлене право вимоги за цим договором становить 60 000,00 грн. Заміна первісного кредитора на нового кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

25.12.2014 року ОСОБА_2 (далі по тексту - первісний кредитор) та ТОВ «Агрофірма «Корвет» (далі по тексту - новий кредитор) на підставі договору № 1-Ц про переведення боргу складено акт передачі прав, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, які засвідчують право вимоги боргу, а саме договір позики № 1 від 26.09.2013 року та розписку боржника від 26.09.2013 року про отримання коштів.

Також 25.12.2014 року ТОВ «Агрофірма «Корвет» (далі по тексту - господарство) в особі директора Молошного К.В. було складено акт №25/12/14 зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого гр. ОСОБА_1 , (далі по тексту - суб`єкт 1) має непогашене грошове зобов`язання перед господарством на загальну суму 60 000,00 грн. Зобов`язання виникло на підставі договору № 1-Ц про переведення боргу від 25.12.2014 року, у відповідності до якого господарство отримало від гр. ОСОБА_2 (далі по тексту - суб`єкт 2) право вимоги непогашеної заборгованості на загальну суму 60 000,00 грн. до суб`єкта 1, яка, у свою чергу, виникла на підставі договору позики № 1 від 26.09.2013 року, укладеного між суб`єктом 1 та суб`єктом 2. Господарство має свої зобов`язання перед суб`єктом 1, яке виникло по сплаті орендної плати за договором оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, на загальну суму 60 000,00 грн. Враховуючи, що господарство та суб`єкт 1 мають одне перед одним однорідні непогашені зобов`язання, керуючись ст. 601 ЦК України, господарство прийняло рішення зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними вище. З моменту підписання цього акту вважатиметься, що господарство виконало усі свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, а суб`єкт 1 виконав своє зобов`язання щодо повернення позики згідно договору позики № 1 від 26.09.2013 року у повному обсязі.

Відповідно до інформації ТОВ «Агрофірма «Корвет» від 30.12.2014 року про нарахування паїв № АК0000037 за 2014 рік, пайовику ОСОБА_1 нараховано 73 416,16 грн. орендної плати, утримано 13 214,90 грн., до виплати 60201,26 грн.

Згідно довідки ТОВ «Агрофірма «Корвет» № 16 від 29.03.2022 року, орендну плату по договору № 2-У від 03.09.2013 року в сумі 60 000,00 грн. було виплачено наперед терміном 20 років, податки нараховані та виплачені. Орендна плата отримана ОСОБА_4 (акт №25/12/14 зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.12.2014 року та на підставі договору № 1-Ц про переведення боргу від 25.12.2014 року).

Таким чином, суд констатує, що між сторонами виникли правовідносини щодо оренди землі, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Визначаючись щодо встановлених обставин справи та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Частина 1 статті 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно положень ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній чи відробітковій (надання послуг орендодавцю) формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватись у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено права та обов`язки орендодавця, у тому числі вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до норм ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Аналогічні положення щодо оренди землі передбачає й Земельний кодекс України.

Зокрема, згідно п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Суд зауважує, що розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не знайшла. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Судом встановлено, що у п. 4.1 та у п. 4.5 договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем один раз на рік у грошовій формі в розмірі три відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься у строки з 15 серпня по 31 грудня кожного наступного року.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, починаючи з 2013 року, належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання та систематично в установлений договором строк не виплачує орендну плату за користування належною позивачу земельною ділянкою, чим порушує умови договору та вимоги земельного законодавства. При цьому, зміни в договір оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року щодо умов сплати орендної плати у зв`язку із укладенням договору позики № 1 від 26.09.2013 року сторонами не вносились.

Поряд з цим, суд зауважує, що у договорі позики № 1 від 26.09.2013 року та у розписці від 26.09.2013 року не зазначено, що грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн., що є еквівалентом 7500,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ іноземної валюти на день передачі грошей ОСОБА_1 є фактично орендною платою, яка виплачена наперед позивачу згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року.

Зазначені обставини відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, доказів про нарахування та виплату орендної плати позивачу відповідачем суду не надано, а тому вимога позивача щодо розірвання договору оренди з причини неотримання орендної плати більш ніж сім років, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. За вказаних обставин суд доходить висновку, що вимога позивача щодо розірвання договору оренди землі є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Посилання представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача на зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, які виникли між сторонами за договором оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року та договором позики № 1 від 26.09.2013 року, суд до уваги не приймає, оскільки вказане суперечить нормам земельного законодавства України, що регулює відносини оренди землі в частині сплати орендної плати, а також суперечить положенням ст. 601 ЦК України.

Поряд з цим, обґрунтованою є вимога позивача щодо зобов`язання ТОВ «Агрофірма «Корвет» повернути позивачу належну йому земельну ділянку площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167, згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, що розташована на території Оратівської селищної ради (раніше Угарівської сільської ради Оратівського району) Вінницького району Вінницької області) в стані придатному для цільового використання, оскільки кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" щодо обов`язку орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку та має на меті відновлення прав позивача після розірвання вищезазначеного договору оренди землі.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за оренду плату та 3% річних, суд зазначає наступне.

В договорі оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року розмір орендної плати за рік визначено як три відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 117239,00 грн., а тому орендна плата за рік становить 3 517,17 грн. Оскільки, починаючи з 2013 року, орендна плата позивачу не виплачувалась, період невиплати орендної плати складає сім років (з 2014 року по 2020 рік включно), то загальна сума орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача за весь період користування земельною ділянкою, становить 24 620,19 грн. ( 3517,17 грн.*7 років =24620,19 грн.).

Також відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив невиконання умов договору в частині своєчасної виплати орендної плати, на користь позивача також підлягає стягненню із відповідача 3% річних від простроченої суми боргу 24 620,19 грн., що становить 738,60 грн.

Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Натомість, суд констатує, що представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів в спростування заявлених позивачем вимог.

З огляду на вказане, за результатами встановлених обставин справи та досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2 у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, з відповідача ТОВ «Агрофірма «Корвет» слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3407,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 14, 409, 526, 625, 628, 629, 638, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 15, 21, 22, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 96, 124-126, п. «д» ч.1 ст. 141 ЗК України, ст.ст. 1, 4, 13, 76- 81, 89, 258, 259, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» щодо земельної ділянки площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року в розмірі 24 620,19 грн (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять гривень дев`ятнадцять копійок), а також три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 738,60 грн. (сімсот тридцять вісім гривень шістдесят копійок).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,6894 га, кадастровий номер 0523185500:02:004:0167, згідно договору оренди землі № 2-У від 03.09.2013 року, що розташована на території Оратівської селищної ради (раніше Угарівської сільської ради Оратівського району) Вінницького району Вінницької області) в стані придатному для цільового використання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3407,60 грн. (три тисячі чотириста сім гривень шістдесят копійок).

Повний текст рішення суду виготовлено та оформлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України 11.04.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» (вул. Молодіжна, 43, с. Угарове, Оратівського району, Вінницької області, 22625, ЄДРПОУ 34719389 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Климчук