Постанова

від 05.04.2022 по справі 926/1051-б/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2022 р. Справа №926/1051-б/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н б/д (вх.№01-05/4093/21 від 08.12.2021)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2021 (повний текст складено 15.11.2021, суддя Дутка В.В.)

у справі №926/1051-б/21

за позовом ОСОБА_1 , м.Чернівці

до 1) ОСОБА_2 , м.Чернівці

та до 2) ОСОБА_3 , м.Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 , с. Чудей

про визнання договору дарування недійсним

в межах справи №926/1051-б/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2

за участі представників сторін:

від третьої особи ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

від відповідачів ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

Учасникам процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2021 у справі №926/1051-б/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2021 у справі №926/1051-б/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

09.12.2021 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження, де вона зазначає про неправильне зазначення скаржником даних відповідачів при надсиланні апеляційної скарги та не зазначення у описі вкладення кількості сторінок апеляційної скарги, що може бути кваліфікованим, як зловживання процесуальними правами.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н б/д (вх.№01-05/4093/21 від 08.12.2021) у справі №926/1051-б/21 - залишено без руху, зобов`язано апелянта протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи (відповідачам) листом з описом вкладення.

20.12.2021 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н та дати (вх. №01-04/8774/21 від 20.12.2021) про усунення недоліків до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи (відповідачам) листом з описом вкладення.

28.12.2021 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу, призначено розгляд справи, витребувано матеріали справи з господарського суду Чернівецької області.

14.01.2022 від представника позивача та 21.01.2022 від представника відповідачів надійшли заяви ( вх. № 01-04/237/22, № 01-04/393/22) про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку, які за результатами розгляду задоволенні ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022. Цією ж ухвалою з врахуванням того, що 26.01.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю членів колегії суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В. (з 24.01.2022 по 31.01.2022) судове засідання призначене на 16.02.2022.

Від представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на адресу суду 24.01.2022 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що оскаржуваний договір дарування від 10.10.2015 укладено після відкриття провадження у справі № 926/1475/15, а відтак станом на час його укладення він не порушував та не міг порушувати жодних прав та інтересів третіх осіб, та й ПП Світвуд Україна зокрема.

Зазначає і те, що в ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_2 виникло на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.03.2021, згідно якого скаржнику передано право вимоги ПП Світвуд Україна до боржника, що виникло на підставі рішення господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019 у справі № 926/1320/19. А відтак, станом на 10.10.2015 ОСОБА_1 не мав, і не міг мати легітимного очікування щодо стягнення коштів з ОСОБА_2 , як вказано у рішенні ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі Копецький проти Словачини. Саме тому скаржник не є особою права якої порушено договором дарування від 10.10.2015.

Щодо рішення господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1475/15, яким стягнуто з ФОП Харченко О.С. на користь ПП Світвуд Україна попередньої оплати за товар, то таке не набрало законної сили та було скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017, де у задоволенні позовних вимог підприємства відмовлено повністю.

В спростування вимог апеляційної скарги посилається на те, що станом на час укладення оскаржуваного правочину за ОСОБА_2 на праві власності була зареєстрована 1/3 квартири АДРЕСА_1 , що встановлено господарським судом та відомо скаржнику, за рахунок якої боржник мав можливість погасити вимоги кредиторів.

Щодо можливості оскарження договору представник відповідачів зазначає, що станом на час подання відзиву рішення суду, на підставі якого скаржника визнано кредитором відповідача скасовано постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у даній справі.

Враховуючи зазначене, просить суд прийняти даний відзив, в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Чернівецької області залишити без змін.

16.02.2022 ухвалою Західного апеляційного господарського суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 , зобов`язано скаржника надіслати третій особі копію апеляційної скарги з додатками докази про що надати суду, відкладено розгляд справи на 02.03.2022.

02.03.2022 ухвалою Західного апеляційного господарського суду судове засідання у справі призначено на 06.04.2022, оскільки судове засідання призначене на 02.03.2022 не відбулося у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану.

Представниками відповідачів 1, 2 та третьої особи 03.03.2022 подані клопотання про відкладення розгляду справи.

04.03.2022 арбітражним керуючим Мацьоцьким О.І. подано клопотання про проведення засідання Західного апеляційного господарського суду призначеного на 02.03.2022 без його участі. Щодо вимог апеляційної скарги просить її задоволити, та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі. Однак, згідно довідки начальника відділу документального забезпечення суду електронний лист не містить файлів з кваліфікованим цифровим підписом, відтак клопотання залишено судом без розгляду.

Представником відповідачів 30.03.2022 подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке за результатами розгляду ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 задоволено.

Представником третьої особи 04.04.2022 подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке за результатами розгляду ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 задоволено.

В судовому засіданні 06.04.2022 скаржник участі уповноваженого представника не забезпечив. Однак, враховуючи те, що скаржник був присутнім у судовому засіданні 16.02.2022 та надав пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги, явка представника скаржника в судове засідання призначене на 06.04.2022 не визнавалась судом обов`язковою, скаржник був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електронну адресу представника, що зазначена ним у заяві від 01.03.2022 вх. № 01-04/1315/22, неодноразове відкладення розгляду справи, відсутності клопотань від скаржника про неможливість участі у судовому засіданні чи його відкладення, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без його участі за наявними матеріалами.

11.04.2022 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представниці відповідачів 1,2 надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, які були озвучені нею усно в судовому засіданні 06.04.2022. Основними обґрунтуваннями представника є те, що станом на 10.10.2015 мали місце наступні об`єктивні обставини: укладено трьохсторонній договір про перевід боргу № 01/09 від 01.09.2012, який станом на час оскаржуваного правочину є дійсним та не оспорений (вказана обставина встановлена постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 926/1320/19); за умовами означеного трьохстороннього договору ФОП Харченко О.С. є кредитором по відношенню до боржника ПП Світвуд Україна (вказана обставина встановлена у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019 у справі № 926/1320/19); на виконання договору у період з 28.09.2012 по 30.05.2013 ПП Світвуд Україна перераховувало кошти ОСОБА_2 , як кредитору (загальна сума перерахованих коштів становить 681 585,00 грн., яка є меншою ніж передбачено умовами договору, що, зокрема, свідчить про те, що ОСОБА_2 станом на дату оспорюваного договору і надалі була кредитором по відношенню до ПП Світвуд Україна).

З огляду на зазначене представник вважає, що ОСОБА_2 укладаючи оспорюваний договір поза розумним сумнівом не мала й не могла мати мети зменшити свою платоспроможність, адже була кредитором, якому не повернули борг в повному обсязі.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 10.10.2015 між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдарована) укладений договір дарування Ѕ частки житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Вважаючи укладений правочин фіктивним і таким, що порушує його законні права, як правонаступника права вимоги ПП Світвуд Україна, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним припинивши право власності на нього за ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

На думку позивача дії сторін правочину під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на частку в будинку з метою приховання цього майна від наступного звернення на нього стягнення в рахунок виконання рішення суду про стягнення безпідставно отриманих коштів. Зазначає і те, що ОСОБА_2 здійснивши фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича, ініціювала процедуру власної неплатоспроможності в порядку передбаченому положеннями книги четвертої кодексу України з питань банкрутства, що в свою чергу може призвести до неповного задоволення вимог кредиторів .

Аналізуючи норми права, що підлягають до застосування при вирішенні даного спору, колегія суддів звертає увагу на таке.

Розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України ).

Разом з тим статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише про людське око, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

При цьому, Велика палата Верховного суду дійшла висновку про те, що сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнавати фіктивним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 369/11268/16-ц зазначено, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). (постанови Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Окрім того, зміст ч.3. ст. 215 ЦК України встановлює, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оcпорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

В даному випадку вирішується питання про спростування презумції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але і визначено , чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Самі по собі дії осіб, зокрема, що до вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Аналогічної позиції дотримується об`єднана палата Верховного суду у складі касаційного господарського суду, що відображено у постанові суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

При цьому, Цивільний кодекс України не містить визначення поняття Заінтересованої особи, тому при вирішенні даного питання слід виходити з того, що такою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

З позицій об`єднаної палати Верховного суду у складі касаційного господарського суду (постанова від 16.10.2020 у справі 910/12787/17) вбачається, що власний інтерес полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованої особи її прав.

Аналізуючи фактичні обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника ФОП Харченко О.С. на суму 712 753,62 грн.,обґрунтовані договором про відступлення права вимоги від 08.03.2021 на суму 324838,62 грн. та договором про відступлення права вимоги від 28.04.2021 на суму 387915,00 грн.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 08.03.2021, приватне підприємство Світвуд Україна (надалі - ПП Світвуд Україна) як Первісний кредитор передало, а ОСОБА_1 як Новий кредитор прийняв на себе права Первісного кредитора і став кредитором у зобов`язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме право вимоги, що належить Первісному кредитору, на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019. у справі № 926/1320/19, згідно якого стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства Світвуд Україна (58002, м. Чернівці, вул. Заньковецької, 19/9, код ЄДРПОУ 36755110) безпідставно отримані кошти в сумі 293670,00 грн., 3% річних - 26368,05 грн., судовий збір 4800,57 грн. За вказаним Договором ОСОБА_1 одержав право (замість Первісного кредитора ) вимагати від ОСОБА_2 (Боржника) належного виконання усіх зобов`язань за рішенням суду у справі № 926/1320/19.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2021 у справі № 926/1320/19 задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у відкритому виконавчому провадженні. Замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП №64135327, відкритому 13.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Коломійцем В.К. згідно наказу №926/1320/19 виданого 05.11.2019 Господарським судом Чернівецької області, з приватного підприємства Світвуд Україна на його правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 .

Згідно договору відступлення права вимоги (цесії) від 28.04.2021 ПП Світвуд Україна передало, а ОСОБА_1 набув право вимоги та став кредитором ОСОБА_2 за вимогою про стягнення безпідставно одержаних від ПП Світвуд Україна коштів в розмірі 387915,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.06.2021 у даній справі серед іншого визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на загальну суму 712 753,62 грн., основного боргу (четверта черга), в тому числі безпідставно одержані кошти в сумі 387 915,00 грн., та 4 540,00 грн. витрат по сплаті судового збору (перша черга).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.06.2021 у справі № 926/1051-б/21 залишено без змін.

19.01.2022 постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 926/1051-б/21 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.06.2021 у даній справі в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 у сумі 387 915, грн. скасовано. Справу у скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору дарування недійсним 07.06.2021 (вх. № господарського суду Чернівецької області 2409 від 09.06.2021). Відтак, колегія суддів зазначає, що станом на час подання позовної заяви позивач був кредитором боржника в межах справи про банкрутство ОСОБА_2 , а також був кредитором боржника станом на час апеляційного розгляду, оскільки судом касаційної інстанції скасовано попередні судові рішення лише в частині кредиторських вимог.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Велика палата Верховного суду в постанові 15.06.2021 у справі №922/2416/17 прийшла до висновку, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків із моменту його ухвалення, але його скасування саме собою (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які було вчинено на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися ні підставі відповідного рішення.

Щодо порушеного на думку позивача суб`єктивного права ПП Світвуд Україна, яке в подальшому переуступлене ОСОБА_1 , в частині отримання від ОСОБА_2 саме тих коштів, які сплачені на її користь протягом 2012-2013 років та які були предметом розгляду в межах справ № 926/1475/15, №926/1320/819 та № 926/1051-б/21 колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2015 порушено провадження у справі №926/1475/15 за позовом ПП Світвуд Україна до ФОП Харченко Олени Станіславівни про стягнення попередньої оплати в сумі 806885,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2017 у справі №926/1475/15 позов задоволено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 06.12.2017, рішення у справі 926/1475/15 скасоване і прийняте нове рішення про відмову у позові.

Погоджуючись із висновками господарського суду колегія суддів зазначає, що з огляду на зазначене в межах провадження у справі № 926/1475/15 господарським судом не встановлено порушення ОСОБА_2 прав та законних інтересів ПП Світвуд Україна. Отже, оспорюваний договір дарування на час його укладення не порушував і не міг порушувати прав та законних інтересів ПП Світвуд Україна.

Позов у справі №926/1320/19 поданий ПП Світвуд Україна до Господарського суду Чернівецької області 03.06.2019, а провадження у справі відкрито ухвалою від 06.06.2019. Відтак, на момент укладення оспорюваного договору дарування, а саме на 10.10.2015, жодних зобов`язань у ОСОБА_2 перед ПП Світвуд Україна по сплаті безпідставно отриманих коштів не було встановлено. Відтак, суд вважає, що укладений договір дарування 10.10.2015 не може свідчити про недобросовісність дій ОСОБА_2 з метою уникнення від виконання грошових зобов`язань перед ПП Світвуд Україна, які були предметом дослідження у справі №926/1320/19.

Щодо твердження позивача про те, що ОСОБА_2 безоплатно відчужено 1/2 будинку на користь своєї доньки й після відчуження спірного майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором спростовується тим, що станом на 10.10.2015 у ОСОБА_2 у власності була 1/3 квартири АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17.08.2017 (дата реєстрації права 08.08.2003), який долучений до матеріалів справи представником відповідачів.

Встановлені вище обставини підтверджують те, що оспорюваний договір дарування мав реальний характер і був спрямований на досягнення правового результату.

Сукупність наведених обставин дає підстави прийти до висновку, що дії відповідачів під час укладення оскаржуваного правочину не були направленні на зменшення платоспроможності ФОП Харченко О.С. та не свідчать про недобросовісність чи зловживання правами щодо кредиторів. Окрім того, позивачем не доведено належними доказами справжній намір учасників спірного правочину до або в момент укладення угоди. Встановлені судом обставини не свідчать про умисел обох сторін спірного договору приховати справжні наміри учасників правочину, а саме приховання майна від наступного звернення на нього стягнення в рахунок виконання судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджуючись в цілому із висновками господарського суду не вбачає підстав для визнання договору дарування укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.10.2015 недійсним.

Щодо тверджень відповідачів про подання позовної заяви про визнання договору недійсним із пропуском позовної давності колегія суддів зазначає, що з врахуванням усталеної практики Великої палати Верховного суду, яка відображена зокрема, у постанові від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, з врахуванням встановлених судом фактів порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Оскільки, судом встановлено відсутність порушених прав чи охоронюваних законом інтересів позивача під час укладення оскаржуваного договору, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, відтак рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2021 у справі № 926/1051-б/21 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н б/д (вх.№01-05/4093/21 від 08.12.2021) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.11.2021 у справі № 926/1051-б/21 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за подання апеляційних скарг покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 18.04.2022.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.