Рішення

від 28.03.2022 по справі 921/592/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2022 року м.Тернопіль Справа №921/592/21 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Свергун О.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідача-1: Парафії Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль, м.Тернопіль

відповідача-2: Тернопільської районної державної адміністрації, м.Тернопіль

про скасування державної реєстрації права власності та закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

за участю представників:

позивача: Ахтемейчук Н.М., головний юрисконсульт, довіреність №1775/01 від 02.09.2019;

відповідача-1: Вирозуб Я.С., керівник; Балабан П.О., адвокат, ордер серії ВО №1021470 від 15.10.2021;

відповідача-2: не з`явився.

Зміст позовних вимог.

Тернопільська міська рада, м.Тернопіль, звернулася 07.09.2021 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№654) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів - Парафії Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль, м.Тернопіль та Тернопільської районної державної адміністрації, м.Тернопіль, про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на приміщення церкви, загальною площею 25,3м2, що знаходиться за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль за відповідачем-1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт; про закриття розділу Державного реєстру речових прав за №1906746261101 відносно даного об`єкту нерухомого майна.

В обґрунтування позову міською радою зазначено, що за результатами розгляду заяви, поданої парафією Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль від 26.01.2021 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею до 0,0350га для обслуговування культової споруди історичного значення за адресою: м.Тернопіль, вул.Шпитальна, 2, було з`ясовано такі обставини:

1) згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2006 у справі №2-764-2006 державним реєстратором Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації 02.09.2019 вчинено запис за №33071698 про державну реєстрацію права власності на приміщення церкви за відповідачем- 1 у справі на підставі рішення реєстратора №48514568 від 04.09.2019;

2) Тернопільським міськрайонним судом 30 січня 2006року прийнято рішення, яким визнано право власності на приміщення церкви по вул.Шпитальній, 2 в м.Тернополі за Церквою Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, а не за Парафією Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль;

3) в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо правонаступників Церкви Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, тобто особи, за якою визнано в судовому порядку речове право на спірне приміщення.

На думку позивача наведені обставини свідчать, що державну реєстрацію права власності на приміщення церкви за відповідачем-1 здійснено незаконно, без повного та об`єктивного розгляду поданих заявником документів.

Заявлені вимоги до відповідача-2 обґрунтовано зокрема, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №823/2042/16, де вказано, що у даній категорії спорів відповідачами мають виступати як особа, за якою зареєстровано оскаржуване речове право, так і державний реєстратор, яким порушено норми закону.

Оскільки оскаржувані реєстраційні дії вчинені державним реєстратором Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації Гавдьо Т.Г. однак дана районна державна адміністрація на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» є реорганізована шляхом приєднання до Тернопільської районної державної адміністрації, тому остання і визначена відповідачем-2 у справі.

Заперечення відповідачів.

Відповідач-1 Парафія Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль у поданому 21.10.2021 відзиві на позов без номера від 18.10.2021 (вх.№8563) та його представники в судових засіданнях позовні вимоги заперечили. Стверджують, що згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006 за Церквою Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату визнано право власності на приміщення церкви по вул.Шпитальна, 2 в м.Тернополі. Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату діє з 2002 року і правонаступниками цієї релігійної громади є Парафія Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль. Державним реєстратором вжито всіх передбачених законом заходів щодо перевірки поданих відповідачем-1 документів для здійснення реєстрації права власності на приміщення церкви, а тому відсутні законні підстави для скасування відповідної реєстраційної дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності на спірний об`єкт та закриття відповідного розділу Державного реєстру речових прав.

Відповідач-1 зазначає, що Тернопільська міська рада та засновані нею комунальні підприємства тривалий час намагаються через судові органи домогтися скасування, перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006, яким визнано право власності на приміщення церкви за відповідачем-1, зокрема й у даному спорі посилаючись на те, що Парафія Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль немає жодного відношення до Церкви Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату. Такі доводи позивача відповідач вважає надуманими та необґрунтованими.

На думку відповідача-1, Тернопільська міська рада не бажає вчиняти дії щодо виділення земельної ділянки церкві для обслуговування даного об`єкту нерухомості, і по надуманих причинах продовжує судові процеси з метою перегляду судових рішень, які набрали законної сили; заявлений позов не є виключенням.

Відповідач-2 Тернопільська районна державна адміністрація у поданому 13.10.2021 відзиві на позов без номера від 11.10.2021 (вх.№8403) позовні вимоги заперечив. При цьому зазначив, що у зв`язку із законодавчими змінами, зокрема на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації мережі та функціонування центрів надання адміністративних послуг та удосконалення доступу до адміністративних послуг, які надаються в електронній формі» від 3 листопада 2020 року №943-ІХ, постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», розпочався процес реорганізації районних державних адміністрацій та на даний час районні державні адміністрації (крім Київської, Севастопольської міської, районної у місті Києві, Севастополі державних адміністрацій) не є суб`єктами, які наділені правом на утворення центрів надання адміністративних послуг. Після внесених змін в законодавство України, Тернопільською районною державною адміністрацією приведено у відповідність свої розпорядчі документи, затверджено нову структуру та проведено скорочення посад, зокрема державного реєстратора та адміністратора. В зв`язку з цим у структурі Тернопільської районної державної адміністрації з 16.02.2021 діє Відділ цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації та організації діяльності центрів надання адміністративних послуг Тернопільської районної державної адміністрації, в якому відсутні державні реєстратори, а працівники Відділу не наділені правами суб`єкта державної реєстрації, не мають доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не можуть вчиняти будь-яких реєстраційних дій.

З урахуванням наведеного вважає, що Тернопільська районна державна адміністрація є неналежним відповідачем, оскільки не наділена повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, а тому у разі прийняття судом рішення про задоволення заявлених позовних вимог, його виконання Тернопільською РДА буде неможливим.

Процесуальні дії суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 дану позовну заяву розподілено судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 27.09.2021 після усунення виявлених недоліків, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.10.2021, яке неодноразово відкладалося; востаннє у підготовчому засіданні, яке відбулося 16.12.2021, оголошувалася перерва до 20.12.2021.

Строк підготовчого провадження у цій справі (з урахуванням усного клопотання представника відповідача) у відповідності до вимог ч.3 ст.177 ГПК України продовжувався на 30 днів - до 27.12.2021 включно (ухвала від 09.11.2021).

Ухвалою суду від 19.10.2021 задоволено заяву адвоката відповідача-1 про надання доступу до електронної справи №921/544/21.

Ухвалою суду від 30.11.2021 повернуто без розгляду заяву без номера від 25.11.2021 (вх.№9761 від 30.11.2021) Релігійної організації "Тернопільська парафія Храму Івана Хрестителя Української Автокефальної Православної Церкви", м.Тернопіль, про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, з підстав, визначених ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 30.11.2021 частково задоволено клопотання Тернопільської міської ради без номера від 29.11.2021 (вх.№9737 від 29.11.2021) про витребування доказів, а саме засвідчених належним чином копій документів, на підставі яких реєстратором Гавдьо Т.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48514568 від 04.09.2019 та проведено оскаржувану реєстраційну дію 02.09.2019 реєстраційний номер об`єкта: 1906746261101, номер запису про право власності: 33071698.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом відмовлено у задоволенні заяви без номера від 15.21.2021 (вх.№10250 від 16.12.2021) Релігійної організації «Тернопільська парафія Храму Івана Хрестителя Української Автокефальної Православної Церкви», м.Тернопіль про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 18.01.2022, яке неодноразово відкладалося; востаннє на 29.03.2022.

Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спору.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився; про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до довідки №22-84 від 08.04.1999, виданої Тернопільським обласним управлінням статистики до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включено Релігійну організацію «Тернопільська парафія храму Івана Хрестителя Української Автокефальної Православної церкви» за ідентифікаційним кодом юридичної особи 25694340; керівником організації призначено Вирозуба Ярослава Степановича (а.с. 124 том ІІ).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №28340517 від 08.11.2011 (а.с.114-119, том ІІ), відомості про юридичну особу - Релігійна організація «Тернопільська парафія храму Івана Хрестителя УАПЦ» (ідентифікаційний код 25694340) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включено 29.03.2013, про що в Реєстрі вчинено запис №16461200001008249.

Як вбачається з довідки Управління Тернопільсько-Бучацької Єпархії Православної Церкви України (до зміни найменування Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ) №171-юр від 24.11.2021 ОСОБА_1 з 03.09.1998 був керівником (настоятелем) Релігійної організації - Тернопільська парафія храму Івана Хрестителя УАПЦ, а 01.03.2018 звільнений з цієї посади на підставі Указу №38/03-18 Єпархіального Архієрея Єпископа Тернопільського УАПЦ.

19 січня 2002 року відбулися загальні збори віруючих громадян церкви Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП, на яких прийнято рішення про створення Релігійної організації - Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП; затверджено Статут організації; визначено органи управління Релігійною організацією (протокол зборів №1 (а.с188, том І).

На підставі Указу Управління Тернопільсько-Бучацької Єпархії Української православної церкви Київського патріархату (далі УПЦ КП) №08 від 01.02.2002 священнику (протоірею) отцю Ярославу Вирозубу надано благословіння на служіння настоятелем Церкви св. Івана Хрестителя міста Тернополя (а.с. 71 том І).

28.01.2018 відбулися загальні збори віруючих громадян УПЦ КП Тернопільсько-Бучацького Єпархіального управління, котрі оформлено протоколом № 5, на яких розглянуто та вирішено питання про перехід релігійної організації «Парафія церкви Івана Хрестителя» із юрисдикції Тернопільсько-Бучацького Єпархіального управління УПЦ КП до Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП із зазначенням у всіх церковних документах (протоколах, звітах, статуті) положення про правонаступництво прав і обов`язків релігійної громади церкви Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацької Єпархії. Також на зборах було ухвалено Статут РО «Парафія святого Івана Хрестителя міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП та доручено о. Я. Вирозубу здійснити відповідні дії щодо реєстрації Статуту.

22.03.2018 на засіданні загальних парафіяльних зборів «Парафії святого Івана Хрестителя міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП, котре оформлено протоколом № 1, вирішено створити Релігійну організацію «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП (а.с.92-92, том І); затверджено Статут Релігійної організації, який зареєстровано розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №468-од від 13.06.2018 (а.с.94, том І) та видано Свідоцтво про реєстрацію статуту за №3529 (а.с.95, том-1), також обрано органи управління організації.

Відповідно до п.5 Статуту даної релігійної організації (а.с.165-166, том І) Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства України і цього Статуту, а у канонічній діяльності керується постановами зборів УПЦ КП, Священного синоду УПЦ КП, визначеннями Помісного та Архієрейського Соборів, Статутом Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП, Указами єпархіального архієрея. Парафія у своїй діяльності підзвітна на підконтрольна архієрею (п.6 Статуту РО).

Відповідно до п.8 Статуту Парафія набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації у встановленому законом порядку. Парафія має цивільні права та обов`язки, здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства України та Статуту; майно Парафії становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі (п.п.11, 15 Статуту РО). Згідно з п.п.18, 19 Статуту РО Парафія володіє, користується і розпоряджається майном, яке належить їй на праві власності, відповідно до положень чинного законодавства та Статуту; у власності Парафії можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення її діяльності. Парафія може набувати та відчужувати власне майно у будь-який спосіб, не заборонений чинним законодавством України (п.23 Статуту РО).

Відповідно до п.п.52, 53 Статуту РО зміни до Статуту приймаються парафіяльними зборами, затверджуються єпархіальним єпископом та реєструються у тому ж порядку, що й Статут; внесення змін до Статуту Парафії оформлюється викладенням Статуту в новій редакції.

Указом Єпископа керуючого Тернопільсько-Теребовлянською єпархією УПЦ КП №174 від 06.04.2018 (а.с.89, том І) протоієрея ОСОБА_1 прийнято до складу Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП та призначено настоятелем Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя міста Тернополя», а указом №229-2 від 06.04.2018 (а.с.90, том І) настоятелем парафії Святого Івана Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП.

15.04.2018 відбулися загальні збори Релігійної організації "Парафія Святого Івана Хрестителя м.Тернополя", на яких отець Ярослав Вирозуб повідомив присутніх, що у зв`язку з переходом Релігійної організації «Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального управління УПЦ КП» під юрисдикцію Єпископату Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії УПЦ КП прийнято рішення здійснити перереєстрацію Релігійної організації, а на загальних зборах необхідно вирішити питання щодо правонаступництва прав та обов`язків Релігійної громади Церкви Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ КП; відтак, загальними зборами прийнято рішення, оформлене протоколом №2 (а.с.189, том І), яким визнано Релігійну організацію Парафія Святого Івана-Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії УПЦ КП правонаступником Релігійної організації Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП відповідно до протоколу загальних зборів віруючих №5 від 28 січня 2018 року (а.с.88, том І).

22.06.2018 проведено державну реєстрацію юридичної особи -Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» (ідентифікаційний код 42260055), про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16461020000011478, котра є відповідачем-1 у даній справі .

07.07.2019 відбулися Парафіяльні збори Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату», оформлені протоколом №4, який нотаріально посвідчений 26.11.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №№6008, 6009 (а.с.160-164, том І). На Парафіяльних зборах настоятелем повідомлено про те, що перед проведенням Помісного Об`єднавчого собору Православної Церкви України 15.12.2018 було також проведено Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, яким прийнято рішення припинити діяльність релігійного об`єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинити чинність Статуту та діяльність всіх статутних органів УПЦ КП; відтак вся повнота Української Православної Церкви України Київського Патріархату увійшла до складу новоствореної помісної церкви Православної Церкви України. Також рішенням Помісного Собору УПЦ КП від 15.12.2018 вирішено всім єпархіальним архієреям УПЦ КП, керівникам релігійних організацій, які перебували в її складі, взяти до уваги наведені рішення та після утворення єдиної помісної Православної Церкви України увійти до її складу шляхом внесення відповідних змін у статути релігійних організацій, не припиняючи їх статусу як юридичних осіб.

Рішенням Помісного Об`єднавчого собору Православної Церкви України від 15.12.2018 було утворено Православну Церкву України, затверджено її Статут, обрано органи управління; 06.01.2018 Патріаршим та Синодальним томосом Православній Церкві України надано статус помісної.

У зв`язку з зміною підлеглості Парафії в канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до Православної Церкви України парафіяльними зборами прийнято рішення про зміну найменування Релігійної організації на «Парафія Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» із зазначенням в Статуті положення про найменування Релігійної організації як «Релігійна громада «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» яка раніше називалась Релігійна громада «Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального управління Української Православної Церкви Київського Патріархату», Релігійна організація «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату і є правонаступником даних релігійних громад (організацій) (дане рішення, оформлене протоколом № 3 від 22.05.2019, який нотаріально посвідчений 24.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №№2564, 2565; про затвердження Статуту Парафії в новій редакції та державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (а.с.97-99, том І).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 нової редакції Статуту (а.с.129-138, том І), затвердженого рішенням Парафіяльних зборів №4 від 07.07.2019 та керуючим Тернопільсько-Теребовлянською єпархією Української Православної Церкви України (Православної Церкви України), зареєстрованого розпорядженням голови Тернопільської ОДА №468-од від 13.06.2018, РО «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви України міста Тернопіль» є місцевою релігійною організацією (Релігійною громадою) православних віруючих осіб, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб і визнають свою канонічну та організаційну належність до Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у складі релігійного об`єднання Православної Церкви України (ПЦУ); Парафія є складовою частиною релігійного об`єднання Православної Церкви України (ПЦУ), канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Органами управління Парафії є парафіяльні збори (вищий орган управління), парафіяльна рада (орган управління в період між парафіяльними зборами) та настоятель, який призначається та звільняється єпархіальним архієреєм (п.п.3.1, 3.4.1 Статуту). Відповідно до п.4.3 Статуту у власності Парафії перебувають будівлі, в тому числі культові споруди, земельні ділянки, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального, добродійного видавничого призначення, транспортні засоби, грошові кошти та інше майно (майнові права), набуте нею за рахунок добровільних пожертвувань або власних коштів, передане державою, територіальними громадами, а також набуте або створене нею на інших законних підставах.

Згідно витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №28229454 від 25.10.2021 (а.с.120-125, том І) вбачається проведення державної реєстрації зміни найменування Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» (ідентифікаційний код 42260055) на «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» (ідентифікаційний код 42260055), про що 27.11.2019 до Реєстру внесено запис №16464050001011478.

Указом №229-2 від 29.11.2019 протоієрея ОСОБА_1 призначено настоятелем Парафії Святого Івана Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Щодо спірного об`єкта нерухомого майна встановлено наступне.

У січні 2006 року Церква Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ Київського Патріархату звернулася до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації», Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», про визнання права власності на приміщення церкви по вул. Шпитальна, 2 в м. Тернополі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006 визнано за церквою Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського патріархату право власності на приміщення церкви за адресою: вул. Шпитальна, 2 у м. Тернополі. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що право власності за Церквою Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату виникло відповідно до Указу Президента України від 21 березня 2002 року №279 «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» та на підставі рішення засідання правління ВАТ «Тернопільміськгаз» від 06 березня 2004 року про передачу культової споруди за адресою: вул. Шпитальна, 2 у м.Тернополі, договору, укладеного між ВАТ «Тернопільміськгаз» та Єпархіальним Управлінням 06 вересня 2006 року про передачу в безкоштовне довгострокове користування Єпархіальному Управлінню приміщення газу регуляторного пункту (ГРП) за адресою: вул. Пирогова, 2 у м. Тернополі.

Постановами Апеляційного суду Тернопільської області від 08.06.2018, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.09.2018 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006 залишено без змін.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №926 від 10 серпня 2005 року «Про оформлення права власності Тернопільською міською радою» оформлено право власності за Тернопільською міською радою на будівлі та споруди, що знаходиться у повному господарському віданні міської комунальної лікарні швидкої допомоги за адресою: вулиця Шпитальна, 2 згідно додатку. Відповідно до Переліку будівель та споруд, спірна культова споруда - будівля церкви (каплиця), в даному списку не значилася. Згідно листа Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради Департаменту економіки №205-у від 15 грудня 2004 року, будівля на вул.Пирогова - колишня каплиця, не перебувала у власності Тернопільської міської ради.

В ході розгляду справи №2-764-2006 судами встановлено, що згідно з інвентарної карточки №7 приміщення по вулиці Пирогова м.Тернополі перебувало у користуванні ВАТ «Тернопільміськгаз» і значилося як приміщення газу регуляторного пункту (ГРП) №1.

Рішенням засідання правління ВАТ «Тернопільміськгаз» від 6 вересня 2004 року (а.с.107, том ІІ) вирішено передати приміщення по вулиці Пирогова, 2 в м.Тернополі під культову споруду Тернопільсько-Бучацькому Єпархіальному управлінні УПЦ КП, що підтверджується протоколом №6 засідання правління ВАТ «Тернопільміськгаз» від 6 вересня 2004 року. Цього ж дня, 6 вересня 2004 року між ВАТ Тернопільміськгаз та Тернопільсько-Бучацьким Єпархіальним Управлінням УПЦ КП, відповідно до Указу Президента України №279 від 21 березня 2002 року, укладено договір, згідно з яким передало в безкоштовне довгострокове користування Єпархіальному Управлінню приміщення газу регуляторного пункту (ГРП) по вулиці Пирогова, 2 м.Тернополі (бувша каплиця), про що складено Акт прийму-передачі.

Листом №98/07-2 від 16 січня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» повідомлено настоятеля Церкви Івана-Хреститиля про відмову в проведенні реєстрації права власності даного об`єкта у зв`язку з не представленням правовстановлюючих документів. Зазначена обставина була підставою позову у справі №2-764-2006.

20.02.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року №2-764-2006 видано Реєстраційне посвідчення (а.с.8, том-1, а.с.108, том-2), згідно якого приміщення церкви за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль, зареєстровано на праві приватної власності за Церквою Івана-Хрестителя Тернопільського-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, і записано в реєстрову книгу №2001 (а.с. 8 том І).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №179720753 від 04.09.2019 (а.с.67, том ІІ), №273560174 від 07.09.2021 (а.с.6-7, том І), №190822322 від 29.11.2019 (а.с.74, том ІІ), №190823446 від 29.11.2019 (а.с.75, том ІІ), Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №179722051 від 04.09.2019 (а.с.70, том ІІ), №191029756 від 02.12.2019 (а.с.79, том ІІ) державним реєстратором Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації 02.09.2019 року на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30.06.2006 у справі №2-764-2006 за Релігійною організацією «Парафія Святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення церкви, загальною площею 25,3м2, розташований за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906746261101); підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: №48514568 від 04.09.2019 (а.с.69, том-2, а.с. 6-7 том І); номер запису про право власності: 33071698.

На підставі рішення державного реєстратора №499933945 від 29.11.2019 (а.с.76, том ІІ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо найменування власника майна, а саме на Парафію Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль.

Матеріали справи свідчать, що Релігійною організацією протягом тривалого часу вживалися заходи щодо відновлення будівлі церкви, в тому числі з підключення електро-, водопостачання. Так, 10.04.2006 Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління зверталася до Першої міської комунальної лікарні швидкої допомоги з проханням №15 про надання дозволу на підключення до електромереж лікарні; в подальшому 06.10.2006 Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги надано Церкві Івана Хрестителя письмову згоду №2035 на право довічного користування землею, та на право виготовлення землевпорядної документації; Актом від 06.10.2006 Церкві погоджено зовнішні межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі.

Тернопільським міським Управлінням Головного управління МНС України в Тернопільській області погоджено ескізну передпроектну пропозицію на ремонт каплиці-церкви з навісом зупинки громадського транспорту «Міська лікарня №1» та прибудовою захрести по вул.Шпитальна, 2 в м.Тернополі (лист №2888 від 23.05.2007), а Тернопільською міською санітарно-епідеміологічною станцією у листі №1179/02-1 від 29.05.2007 попередньо погоджено здійснення вказаних ремонтних робіт; на підставі заяви Парафії Церкви Івана-Хрестителя м.Тернополя №12 від 17.07.2008 Тернопільським міським РЕМ 04.08.2008 встановлено електролічильник у приміщенні Церкви Івана-Хрестителя по вул.Шпитальна, 2 в м.Тернополі, про що складено Акт про пломбування; на прохання Церкви Івана-Хрестителя №02 від 26.04.2012 КП «Тернопільводоканал» виготовлено проектну документацію на підключення приміщення церкви до мереж водопостачання та водовідведення, видано Робочий проект на водопостачання церкви по вул.Шпитальна, 2 в м.Тернопіль; постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області №175-18/09 від 27.11.2009 на підставі ст.97 Кодексу України про адміністративні правопорушення настоятеля Церкви Івана Хрестителя Вирозуба Ярослава Степановича притягнуто до адміністративної відповідальності за проведення у м.Тернополі по вул.Шпитальна, 2 реконструкції підпірної стіни, гідроізоляцію фундаменту та добудову церковних приміщень Церкви Івана Хрестителя без відповідної погодженої та затвердженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт.

26.01.2021 Парафією Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль подано до Тернопільської міської ради заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею до 0,0350га для обслуговування культової споруди історичного значення за адресою: м.Тернопіль, вул.Шпитальна, 2 (а.с.9, том-1).

Як зазначає позивач, розглядаючи подану заяву було встановлено, що на підставі судового рішення від 30.01.2006 у справі №2-764-2006 право власності на приміщення церкви по вул.Шпитальній, 2 в м.Тернополі визнано за Церквою Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, а не за Парафією Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль, оскільки в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо правонаступників юридичної особи - Церкви Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату. Вказані обставини Тернопільська міська рада вважає підтвердженням того, що державну реєстрацію права власності на приміщення церкви за відповідачем-1 здійснено незаконно, без повноцінного та об`єктивного розгляду державним реєстратором поданих заявником документів, що послугувало підставою для звернення до суду з цим позовом з метою захисту прав та інтересів територіальної громади міста Тернополя.

Оцінка доказів, мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Предметом спору у даній справі є вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на приміщення церкви, загальною площею 25,3м2, що знаходиться за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль за відповідачем-1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт; про закриття розділу Державного реєстру речових прав за №1906746261101 відносно спірного об`єкту нерухомого майна.

З`ясовано, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006 за Церквою Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату визнано право власності на спірне приміщення церкви за адресою: вул. Шпитальна, 2 у м. Тернополі.

20.02.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення від 30 січня 2006 року №2-764-2006 видано Реєстраційне посвідчення на даний об`єкт нерухомого майна.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення та рішення суду від 30.01.2006, такі не містять зазначення площі спірного приміщення чи інших ідентифікуючих ознак.

Повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно у 2006 році були закріплені за бюро технічної інвентаризації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (далі Порядок).

Пунктом 2.1 Порядку, п.10 додатку 1 до Порядку було визначено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, до яких віднесено й рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

З 2013 року відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Частиною 3 статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За приписами ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (надалі Порядок) також визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У частині 2 статті 26 цього (у редакції, чинній до 16.01.2020, котра діяла на час прийняття рішення державним реєстратором та вчинення ним оспорюваного запису про реєстрацію права власності) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020 та на час звернення до суду з даним позовом) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Отже, за змістом наведених норм, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

Аналогічний висновок містить постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6.

Разом з тим, законом встановлено підстави прийняття рішення державним реєстратором про відмову у здійсненні реєстраційної дії.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції 2019 року) встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (пункт 3); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4); наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 5); наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6); заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав (пункт 11).

Відповідно до частини 2 цієї статті, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (ч.5 ст.24 Закону №1952-IV).

З реєстраційної справи №1906746261101, копію якої надано Управлінням державної реєстрації Тернопільської міської ради (супровідний лист №3187/28-01 від 06.12.2021), слідує, що державним реєстратором рішення №48514568 від 04.09.2019 про проведення оскаржуваної реєстраційної дії вчинено на підставі поданих заявником документів, зокрема рішення Тернопільського міськрайонного суду №2-764-2006 від 30.01.2006 про визнання права власності, яке є чинним; при цьому державним реєстратором здійснено перевірку наявності/відсутності зареєстрованого права на приміщення церкви. Відтак, підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації у державного реєстратора були відсутні.

Щодо особи власника приміщення церкви суд зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно з ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (стаття 18 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації).

Положеннями частини 2 статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006 визнано за Церквою Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ Київського Патріархату право власності на приміщення церкви за адресою: вул. Шпитальна, 2 у м.Тернополі з подальшою видачею реєстраційного посвідчення на право власності від 20.06.2006року.

Встановлено, що дана релігійна організація, за якою визнано право власності за судовим рішенням у справі №2-764-2006 не була зареєстрована в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, що унеможливлює здійснити оцінку доводів відповідача-1 в частині правонаступництва прав та обов`язків такої як і перевірити доводи позивача про те, чи відповідач-1 є іншою юридичною особою. Разом з тим, дана релігійна організація є фактичним володільцем спірного приміщення церкви, починаючи з 2006 року, про що свідчать листи №2888 від 23.05.2007 Тернопільського міського Управління Головного управління МНС України в Тернопільській області, №1179/02-1 від 29.05.2007 Тернопільської санепідемстанції, №12 від 17.07.2008 Тернопільського міського РЕМ, №02 від 26.04.2012 до КП «Тернопільводоканал», №175-18/09 від 27.11.2009 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області.

З огляду на наведене, визначальним для правильного вирішення спору є встановлення того, чи спірне приміщення церкви по вул. Шпитальній, 2 в м. Тернополі зареєстровано за одним і тим самим власником, враховуючи зміну канонічної приналежності церков (Церкви Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП та Парафії Святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії УПЦ КП).

Оскільки02.09.2019 державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської РДА здійснено державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за Релігійною організацією «Парафія Святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, а 29.11.2019 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо найменування власника приміщення церкви на «Парафію Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль», то у цьому випадку зміна власника приміщення церкви не відбулася, а до Реєстру внесено змінене найменування власника приміщення церкви.

Наявні у справі документи, зокрема протоколи зборів від 28.01.2018 року, 07.07.2019 та 22.05.2019 свідчать, що причиною зміни найменування власника приміщення церкви є зміна підлеглості релігійної громади.

З цього приводу суд зазначає, що процедура змін підлеглості у канонічних та організаційних питаннях регулюється виключно Законом України «Про свободу совісті та релігійної організації».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації» рішення про зміну канонічної підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього ж закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації» визначено, що релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухваленого не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення), або органами управління, визначеними статутом (положеннями) релігійної організації (релігійного центру (управління), монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу).

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Згідно з п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 17.01.2019, Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. Вказаний Закон набрав чинності 31.01.2019 року.

Міністерством культури України роз`яснено окремі аспекти щодо зміни релігійними громадами підлеглості в канонічних та організаційних питаннях у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи»., відповідно до яких було роз`яснено, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 8 вказаного Закону. Це питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 Цивільного кодексу України). Отже, ніхто (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості. Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи) - відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону. Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям. Відповідно, згода священнослужителя не є обов`язковою. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону). Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення. Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону. Зокрема, для реєстрації змін до статуту релігійної громади необхідно подати пакет реєстраційних документів до відповідної обласної, Київської міської державних адміністрацій в порядку вимог статті 14 Закону. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. Після завершення цієї процедури цей же орган вносить дані про релігійну громаду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.»

Таким чином, право Парафії святого Івана Хрестителя на зміну канонічної підлеглості шляхом внесення відповідних змін до Статуту Релігійної організації на підставі рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до Статуту, які ухвалені загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами закріплено ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Тобто громадяни вправі змінювати свою релігію та спільно задовольняти релігійні потреби, що й було визначено на загальних зборах релігійної громади Парафії Святого Івана Хрестителя міста Тернополя, котрі відбулися 22.05.2019 та 07.07.2019.

Відповідно до п.4.3 Статуту (в редакції від 07.07.2019) РО «Парафія Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» у власності Парафії перебувають будівлі, в тому числі культові споруди, земельні ділянки, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального, добродійного видавничого призначення, транспортні засоби, грошові кошти та інше майно (майнові права), набуте нею за рахунок добровільних пожертвувань або власних коштів, передане державою, територіальними громадами, а також набуте або створене нею на інших законних підставах.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом встановлено, що у зв`язку з переходом Релігійної організації від Тернопільсько-Бучацького Єпархіального управління УПЦ КП під юрисдикцію Єпископату Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії УПЦ КП, на підставі рішення загальних зборів віруючих, оформленого протоколом №5 від 28 січня 2018 року, 15.04.2018 вирішено (протокол загальних зборів Парафії №2) здійснити перереєстрацію Релігійної організації, встановивши, що Релігійна організація «Парафія Святого Івана-Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії УПЦ КП» є правонаступником прав та обов`язків Релігійної організації (громади) «Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП».

В подальшому, на підставі рішення Парафіяльних зборів №4 від 07.07.2019, змінено підлеглість РО «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» шляхом входу до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України та, у зв`язку з цим, змінено повне найменування Релігійної організації на «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль».

Відповідно до норм статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією (ч.1). Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону (ч.2). У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду (ч.3).

З вище викладеного випливає, що юридична особа - Релігійна організація «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП (ідентифікаційний код 42260055) не припиняла своєї діяльності в розумінні ст.16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та ч.1 ст.104 ЦК України.

Після здійснення реєстраційних дій, зазначена юридична особа із зміненою назвою Релігійна організація «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» (ідентифікаційний код 42260055) залишилась в Реєстрі під тим самим ідентифікаційним кодом, що підтверджується відповідними Витягами з Реєстру, які долучені до матеріалів справи.

Висновки суду.

Згідно частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Оскільки відповідно до даних Реєстру та наявних у справі установчих документів, а також рішень загальних зборів віруючих громадян Української Православної Церкви Київського Патріархату (Тернопільсько-Бучацьке єпархіальне Управління), прийнятих 28.01.2018 (протокол №5); рішень загальних зборів Релігійної організації Парафія святого Івана Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, прийнятого 15.04.2018 (протокол №2); рішення Парафіяльних зборів Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, прийнятого 07.07.2019 (протокол №4), відбулись зміни щодо канонічної приналежності, що відображені в Статуті та найменуванні Релігійної організації відповідача-1 у цій справі, відтак Релігійна організація «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» і після реєстрації 20.11.2019 на підставі розпорядження голови Тернопільської ОДА №734-од нової редакції Статуту залишалася власником нерухомого майна приміщення церкви, загальною площею 25,3м2 за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль, адже рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30.06.2006 у справі №2-764-2006, на підставі якого здійснено оскаржувану державну реєстрацію права власності та відкрито відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є чинним, не скасованим і на його підставі правомірно зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за відповідачем-1.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Беручи до уваги викладені обставини, суд керується, зокрема нормами ст. 79 ГПК України, що визначає, у тому числі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є ненадання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно зі статтями 319, 328 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої та другої ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, відсутність здійснення державної реєстрації релігійної організації - Церква Івана Хрестителя як юридичної особи, за якою право власності на спірне приміщення визнано судом у 2006 році; неможливість подання відповідачем-1 установчих документів Церкви Івана Хрестителя по причині їх знищення через затоплення приміщення церкви, а також не подання таких установчих документів органом державної реєстрації юридичних осіб Тернопільської міської ради по причині їх відсутності на зберіганні, не може свідчити про відсутність права власності Церкви на таке майно. Закон «Про свободу совісті та релігійної організації» передбачає, що релігійні громади можуть існувати легально без реєстрації та без статусу юридичної особи; на момент розгляду спору матеріалами справи не підтверджено факту безхазяйності спірного майна; згідно листа Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради Департаменту економіки №205-у від 15 грудня 2004 року, будівля на вул.Пирогова - колишня каплиця не перебуває у власності Тернопільської міської ради.

Таким чином, подані відповідачем-1 докази на підтвердження обставин користування ним приміщенням церкви, пл. 25,3 кв.м. по вул. Шпитальна, 2 в м. Тернополі, починаючи з 2006 року є більш вірогідними, ніж докази, подані міською радою на підтвердження обставин реєстрації права власності на спірне приміщення каплиці державним реєстратором за новою та абсолютно іншою релігійною організацією ніж та, що набула відповідне речове право згідно судового рішення у справі № 2-764-2006 від 30.01.2006.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, в тому числі щодо припинення права власності відповідача-1 та закриття розділу Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявлені вимоги до відповідача-2 на думку суду також є необґрунтованими з огляду на відсутність повноважень у даної сторони щодо вчинення реєстраційних дій; помилковість тверджень позивача про доцільність застосування такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 4540,00грн, згідно ст.129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 18.04.2022.

Суддя Н.О. Андрусик