Ухвала

від 22.02.2022 по справі 932/681/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/681/22

Провадження №2з/932/58/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши заяву Приватного підприємства «Майстердент» про забезпечення позову Приватного підприємства «Майстердент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна, -

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2022 року Приватне підприємство «Майстердент» звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 року справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.

22.02.2022 року від Приватного підприємства «Майстердент» до суду надійшла заява про забезпечення вказаного позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об`єкту, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2297734612101) загальною площею 198.3 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 ; заборони будь-яким особам розпоряджатись нежилим приміщенням 1, офіс 2 загальною площею 260 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 у будь-який спосіб, зокрема, але не виключно: відчужувати (продавати, дарити, міняти тощо), передавати на зберігання третій особі, передавати в найм (оренду), лізинг, здійснювати перепланування та/або будь-які будівельні (ремонтні) роботи, знищувати, псувати.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Майстердент» в особі директора Мирошниченка А.А. укладено договір № 2013/01 оренди приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 260 кв.м., для його переобладнання в стоматологічний кабінет та подальшого використання за цільовим призначенням. Оскільки орендоване приміщення було в занедбаному стані та потребувало капітального ремонту, приватним підприємством «Майстердент» 07 листопада 2013 року укладено з ТОВ «Дніпросервіс-Д» договір № 28.13 на виконання проектної документації. Після отримання робочого проекту стоматологічного кабінету в нежилому приміщенні № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , 10 жовтня 2014 року позивач уклав договір № 10/2014 з ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» на виконання будівельних робіт (ремонтних) з переобладнання орендованого нежитлового приміщення в стоматологічний кабінет. Вартість ремонтно-будівельних робіт, відповідно до договору становила 2365704, 45 грн. 03 листопада 2014 року приватне підприємство «Майстердент» та ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчену додаткову угоду № 1 до договору оренди приміщення № 2013/01 від 07.10.2013 року, якою передбачили, що сторони досягли згоди про те, що з дозволу Орендодавця Орендарем проведені ремонтні роботи та переобладнання приміщення за рахунок Орендаря відповідно до кошторису на будівельні роботи від 11.10.2014 року. Сторони домовились, що вартість ремонтних робіт та переобладнання приміщення складає 2 365 704 грн. 45 коп., що за курсом НБУ на день укладання додаткової угоди дорівнювала 150000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США (п.2.6 до договору оренди приміщення № 2013/01 від 07.10.2013 року). Крім того, в додатковій угоді № 1 від 03 листопада 2014 року ПП «Майстердент» та ОСОБА_1 узгодили нову редакцію пункту 4.1 договору оренди № 2013/01 від 07.10.2013, в якому зазначили, що Орендар має переважне відносно інших осіб право на придбання приміщення у власність, а у випадку продажу приміщення третім особам Орендодавець сплачує Орендатору не пізніше 30-ти календарних днів з моменту продажу передбачені п.2.6 договору грошові кошти у сумі 150 000 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на момент здійснення оплати. Починаючи з 07.10.2013 року по теперішній час приватне підприємство «Майстердент» використовує нежитлове приміщення як стоматологічний кабінет, жодних нарікань з приводу неналежного виконання договору оренди та додаткової угоди з боку Орендодавця до підприємства не надходило.

29.04.2021 року приватне підприємство «Майстердент» отримав письмове повідомлення від ОСОБА_2 , в якому вона повідомила, що є новим власником нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , яке орендує приватне підприємство «Майстердент». З наданого ОСОБА_2 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності стало відомо, що з 26.03.2021 року ОСОБА_2 є власником приміщення АДРЕСА_4 . Про продаж частини приміщення, яке орендує приватне підприємство «Майстердент», ОСОБА_2 ОСОБА_1 ніякої інформації Орендару не надав та знехтував умови договору щодо переважного відносно інших осіб права на придбання приміщення у власність приватного підприємства «Майстердент». Враховуючи те, що ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу від 26 березня 2021 року не здійснили жодних дій щодо сплати приватним підприємством «Майстердент» коштів в рахунок відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна, приватне підприємство «Майстердент» звернулось до суду про стягнення з відповідачів солідарно коштів у розмірі 4 260 000 грн., відповідно до умов договору оренди № 2013/01 від 07.10.2013 р. та додаткової угоди від 03 листопада 2014 року.

Заявник у заяві про забезпечення позову зазначає, що предметом спору, з яким приватне підприємство «Майстердент» звернулось до суду, є стягнення коштів, які були витрачені на поліпшення орендованого майна, що попередньо було узгоджено з орендодавцем. Оскільки ОСОБА_1 здійснив продаж орендованого приміщення ОСОБА_2 , відповідно до ч.1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Відчуження спірного нерухомого майна відповідачем або передача його в оренду третім особам може створити перешкоди у виконанні можливого рішення суду про стягнення коштів з відповідачів на користь позивача; при зміні титульного власника майна відповідач втратить де-факто статус боржника, а права нового власника майна можуть бути порушені судовим рішенням, постановленим щодо особи, яка участі у розгляді справи не брала. Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що ОСОБА_1 здійснив продаж приміщення без повідомлення приватного підприємства «Майстердент», новий власник ОСОБА_2 , не зважаючи на те, що договір оренди № 2013/01 від 07.10.2013 року діє до 07 вересня 2024 року, висуває вимоги про повернення їй офісу 2 загальною площею 260 кв.метрів, хоча згідно з витягом їй належить 198,3 кв. метрів приміщення 1 в буд. АДРЕСА_1 . Крім того, листом б/н від 18.02.2022 року ОСОБА_2 повідомила, що нею укладено попередній договір оренди з новим орендарем. Також вона повідомила, що нею будуть змінені замки та заборонено доступ до приміщення співробітників ПП «Майстердент».

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї копії документів, ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, де у п. 1 ч. 1 зазначеної статті, серед інших видів забезпечення позову, вказано про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі бо сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпеченням позову по суті є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілейстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на нормиЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбаченихстаттею 151 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У пункті 4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, утому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенніпитання прозабезпечення позовусуд маєздійснити оцінкуобґрунтованості доводівзаявника щодонеобхідності вжиттявідповідних заходівз урахуваннямтакого:розумності,обґрунтованості іадекватності вимогзаявника щодозабезпечення позову;забезпечення збалансованостіінтересів сторін,а такожінших учасниківсудового процесу;наявності зв`язкуміж конкретнимзаходом забезпеченняпозову іпредметом позовноївимоги,зокрема,чи спроможнийтакий західзабезпечити фактичневиконання судовогорішення вразі задоволенняпозову;імовірності утрудненнявиконання абоневиконання рішеннясуду вразі невжиттятаких заходів;запобігання порушеннюу зв`язкуіз вжиттямтаких заходівправ таохоронюваних закономінтересів осіб,що неє учасникамиданого судовогопроцесу.Забезпечення позову-це сукупністьпроцесуальних дій,які гарантуютьвиконання рішеннясуду увипадку задоволенняпозовних вимог.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Частиною 4 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1, 6 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 25 січня 2022 року Приватне підприємство «Майстердент» звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення коштів в сумі 4260000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поліпшення орендованого нежитлового приміщення.

В позові та в заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що 07 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Майстердент» в особі директора Мирошниченка А.А. укладено договір № 2013/01 оренди приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 260 кв.м., для його переобладнання в стоматологічний кабінет та подальшого використання за цільовим призначенням. Оскільки орендоване приміщення було в занедбаному стані та потребувало капітального ремонту, приватним підприємством «Майстердент» 07 листопада 2013 року укладено з ТОВ «Дніпросервіс-Д» договір № 28.13 на виконання проектної документації. Після отримання робочого проекту стоматологічного кабінету в нежилому приміщенні № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , 10 жовтня 2014 року позивач уклав договір № 10/2014 з ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» на виконання будівельних робіт (ремонтних) з переобладнання орендованого нежитлового приміщення в стоматологічний кабінет. Вартість ремонтно-будівельних робіт відповідно до договору становила 2365704, 45 грн. 03 листопада 2014 року приватне підприємство «Майстердент» та ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчену додаткову угоду № 1 до договору оренди приміщення № 2013/01 від 07.10.2013 року, якою передбачили, що сторони досягли згоди про те, що з дозволу Орендодавця Орендарем проведені ремонтні роботи та переобладнання приміщення за рахунок Орендаря відповідно до кошторису на будівельні роботи від 11.10.2014 року; сторони домовились, що вартість ремонтних робіт та переобладнання приміщення складає 2 365 704 грн. 45 коп., що за курсом НБУ на день укладання додаткової угоди дорівнювала 150000 доларів США. Крім того, в додатковій угоді № 1 від 03 листопада 2014 року ПП «Майстердент» та ОСОБА_1 узгодили нову редакцію пункту 4.1 договору оренди № 2013/01 від 07.10.2013, в якому зазначили, що Орендар має переважне відносно інших осіб право на придбання приміщення у власність, а у випадку продажу приміщення третім особам Орендодавець сплачує Орендатору не пізніше 30-ти календарних днів з моменту продажу передбачені п.2.6 договору грошові кошти у сумі 150 000 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на момент здійснення оплати. Починаючи з 07.10.2013 року по теперішній час приватне підприємство «Майстердент» використовує нежитлове приміщення як стоматологічний кабінет, жодних нарікань з приводу неналежного виконання договору оренди та додаткової угоди з боку Орендодавця до підприємства не надходило. 29.04.2021 року приватне підприємство «Майстердент» отримало письмове повідомлення від ОСОБА_2 , в якому вона повідомила, що з 26.03.2021 року є новим власником нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , яке орендує приватне підприємство «Майстердент». Про продаж зазначеної частини приміщення ОСОБА_2 ОСОБА_1 ніякої інформації Орендару не надав та знехтував умови договору щодо переважного відносно інших осіб права на придбання приміщення у власність приватного підприємства «Майстердент». Враховуючи те, що ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу від 26 березня 2021 року не здійснили жодних дій щодо сплати коштів в рахунок відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна, приватне підприємство «Майстердент» звернулось до суду про стягнення з відповідачів солідарно коштів у розмірі 4 260 000 грн., відповідно до умов договору оренди № 2013/01 від 07.10.2013 р. та додаткової угоди від 03 листопада 2014 року.

Заявник у заяві про забезпечення позову зазначає, що предметом спору, з яким приватне підприємство «Майстердент» звернулось до суду, є стягнення коштів, які були витрачені на поліпшення орендованого майна, що попередньо було узгоджено з орендодавцем. Оскільки ОСОБА_1 здійснив продаж орендованого приміщення ОСОБА_2 , відповідно до ч.1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Відчуження спірного нерухомого майна відповідачем або передача його в оренду третім особам може створити перешкоди у виконанні можливого рішення суду про стягнення коштів з відповідачів на користь позивача; при зміні титульного власника майна відповідач втратить де-факто статус боржника, а права нового власника майна можуть бути порушені судовим рішенням, постановленим щодо особи, яка участі у розгляді справи не брала. Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що ОСОБА_1 здійснив продаж приміщення без повідомлення приватного підприємства «Майстердент», новий власник ОСОБА_2 , не зважаючи на те, що договір оренди № 2013/01 від 07.10.2013 року діє до 07 вересня 2024 року, висуває вимоги про повернення їй офісу 2 загальною площею 260 кв.м, хоча згідно з витягом їй належить 198,3 кв. метрів приміщення 1 в буд. АДРЕСА_1 . Крім того, листом б/н від 18.02.2022 року ОСОБА_2 повідомила, що нею укладено попередній договір оренди з новим орендарем. Також вона повідомила, що нею будуть змінені замки та заборонено доступ до приміщення співробітників ПП «Майстердент».

Суд вважає, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову у вказаний ним спосіб, не надано доказів того, що запропоновані ним заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є солідарне стягнення з відповідачів коштів в сумі 4260000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поліпшення орендованого нежитлового приміщення; разом з цим, у заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб та користування у будь-який спосіб нежитловим приміщенням 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2297734612101) загальною площею 198.3 кв.м., розташованим в будинку АДРЕСА_1 , спір щодо якого у даній справі не заявлено.

Вказане позбавляє суд можливості пересвідчитися, зокрема, утому, чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення грошових коштів. Крім того, в зв`язку з зазначеним, суд позбавлений можливості при розгляді даної заяви про забезпечення позову та при вирішенні питання про забезпечення позову здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 151,153, 260, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству «Майстердент» у задоволенні заяви про забезпечення позову Приватного підприємства «Майстердент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Т.О.Кудрявцева