Рішення

від 13.04.2022 по справі 926/1051-б/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/1051-б/21

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Боднарчуку В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Чернівці

до 1) Приватного підприємства "Світвуд Україна", м. Чернівці

2) ОСОБА_2 , м. Чернівці

про визнання договору недійсним

в межах справи №926/1051-б/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача - Малєнко О.В., ордер серія ЧЦ №15428 від 20.12.2021

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - Гордієнко Т.В. , ордер серія ЧЦ №33649 від 17.12.2021

ВСТАНОВИВ:

18.03.2021 до Господарського суду Чернівецької області звернулася фізична особа ОСОБА_1 із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку передбаченому положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою від 06.04.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Шевчука Т.І.

Постановою від 16.11.2021 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів. Керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Мацьоцького О.І.

18.11.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ПП "Світвуд Україна" та ОСОБА_2 про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) від 28.04.2021 недійсним.

Позов обґрунтований тим, що оспорюваним договором відступлене право вимоги, яке не існувало на момент укладення такого договору. У свою чергу передача недійсної вимоги порушує права позивача, оскільки новий кредитор вимагає від позивача виконання грошового зобов`язання в розмірі 387 915,00 грн.

Ухвалою від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.12.2021.

17.12.2022 до суду надійшов відзив на позов, де відповідач стверджує, що дійсність переданої за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 28.04.2021 вимоги підтверджується встановленою в справі №926/1320/19 обставиною сплати ПП «Світвуд Україна» на користь ОСОБА_1 387 915,00 грн.

Ухвалою від 20.12.2021 відкладено підготовче засідання на 24.01.2022.

29.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.01.2022 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 02.02.2022 підготовче засідання призначено на 21.02.2022.

21.02.2022 представником позивача подано до суду для долучення до матеріалів справи постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.01.2022 у справі №926/1051-б/21.

Ухвалою від 21.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2022.

Ухвалою від 21.03.2022 відкладено розгляд справи на 14.04.2022.

У судовому засіданні 14.04.2022 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання, що не перешкоджає розгляду справи з огляду на таке.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 21.03.2022 про відкладення судового засідання на 14.04.2022 направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 5800215591926 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До Господарського суду Чернівецької області 05.04.2022 повернувся конверт з поштовим відправленням № 5800215591926 із відміткою про повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі відповідачем-1 відзиву або інших документів суду не надано.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Так, у провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 21.05.2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень боржнику ОСОБА_1 стало відомо про звернення до суду двох осіб з заявами про визнання вимог до боржника: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Зокрема, ОСОБА_2 у своїй заяві заявляє про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 у сумі 712 753,62 грн., з посиланням на договір про відступлення права вимоги від 08.03.2021 року, за яким відступлено грошові вимоги в розмірі 324 838,62 грн.; Договір відступлення права вимоги (цесії) від 28.04.2021 року, за яким відступлено грошові вимоги в розмірі 387 915,00 грн.

Позивач вважає, що вказаний договір про відступлення права вимоги (цесії) від 28.04.2021 року є недійсним, й відповідно таким, що порушує майнові права та інтереси ОСОБА_1 .

За вказаним договором від 28.04.2021 року ПП «Світвуд Україна» передало ОСОБА_2 грошові вимоги на суму 387 915,00 грн.

Таким чином, відповідно до умов вказаного Договору від 28.04.2021 року:

1) ПП «Світвуд Україна» (Цедент) відступає ОСОБА_2

(Цесіонарію) право вимоги про стягнення безпідставно одержаних від ПП «Світвуд Україна» коштів в розмірі 387 915,00 грн.

2) До Цесіонарія переходить зазначене право вимоги Цедента в обсязі та умовах, що існують станом на дату укладення Договору.

Однак, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги. Утім, за договором цесії від 28.04.2021 року ПП «Світвуд Україна» відступило ОСОБА_2 право вимоги, яке не існувало на момент укладення такого договору.

Так, позовні вимоги ПП «Світвуд Україна» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів вже були предметом судового розгляду в справі №926/1320/19, де прийнято рішення, яке набрало законної сили.

Таким чином, така матеріально-правова вимога ПП «Світвуд Україна» до ОСОБА_1 як «стягнення безпідставно отриманих коштів» на підставі ст. 1212 ЦК України із посиланням на обставини про відсутність договірних відносин, якими ПП «Світвуд Україна» обґрунтовував свої вимоги, вже була розглянута Господарським судом Чернівецької області й було ухвалене судове рішення від 08.10.2019 року в справі №926/1320/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року.

Так, вказаним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019 року в справі №926/1320/19 позовні вимоги ПП «Світвуд Україна» до ОСОБА_1 було задоволено частково. Зокрема, в задоволенні позовних вимог в частині визнання грошових коштів в розмірі 387 915,00 грн., які були перераховані на рахунок ОСОБА_1 , як безпідставно отриманих грошових коштів - було відмовлено. При цьому, Господарським судом Чернівецької області на підставі аналізу банківських виписок та довідки про рух коштів було встановлено, що оплата з призначенням платежу «оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012» була здійснена на підставі трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012, який не є предметом даного позову. Окрім цього, на підставі аналізу банківських виписок та довідки про рух коштів судом встановлено, що за спірний період з 28.09.2012 р. по 30.05.2013 року ПП «Світвуд Україна» сплатило 387 915,00 грн. на виконання зазначеного договору (згідно призначення платежу «оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012») та 293 670,00 грн. з вказанням у призначенні платежу - «оплата за обладнання».

Водночас, Західним апеляційним господарським судом в постанові від 13.01.2020 р. встановлено, що з урахуванням встановлених вище обставин, Господарським судом Чернівецької області зроблено правомірний висновок, що позовні вимоги є необґрунтованими в частині стягнення 387 915,00 грн. як безпідставно одержаних, оскільки зазначені кошти сплачені на виконання умов трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012.

Разом із тим, як Господарським судом Чернівецької області, так й Західним апеляційним господарським судом встановлено, що в ході розгляду справи № 926/1320/19 за позовом ПП «Світвуд Україна» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів в судах першої та апеляційної інстанції позивачем (ПП «Світвуд Україна») не надано доказів того, що трьохсторонній договір визнаний недійсним в судовому порядку.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 926/1320/19 за позовом ПП «Світвуд Україна» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, є преюдиційними стосовно наступних фактів:

-позовні вимоги є необґрунтованими в частині стягнення 387 915,0 грн як безпідставно одержаних, оскільки зазначені кошти сплачені на виконання умов трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012;

-в судах першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказів того, що трьохсторонній договір визнаний недійсним в судовому порядку.

Водночас, у мотивувальних частинах вказаних рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 926/1320/19 судами не зроблено та не викладено відповідного висновку про неукладеність трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012.

Утім, з тексту Договору від 28.04.2021 року слідує наступне: ПП «Світвуд Україна» ігноруючи рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019 року у справі №926/1320/19, яким відмовлено у стягненні 387 915,00 грн. як безпідставно одержаних, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року, укладає договір цесії 28.04.2021 року (тобто через 1 рік 3 місяці) відповідно до умов якого передає неіснуюче право вимоги, адже факт безпідставно перерахованих коштів згідно платіжних доручень спростовано означеними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі №№926/1320/19.

З огляду на вказане вище, станом на 28.04.2021 року є чинною постанова Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року, якою встановлено, що «позовні вимоги є необґрунтованими в частині стягнення 387 915,0 грн як безпідставно одержаних, оскільки зазначені кошти сплачені на виконання умов трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012», а тому таку вимогу не можна вважати дійсною, оскільки її розмір не підтверджений належним чином, є абстрактним та визначеним лише самим ПП «Світвуд Україна», а відтак, укладаючи Договір цесії від 28.04.2021 року, Цесіонарієм було передано недійсну вимогу.

Відтак, в даному випадку передання недійсної вимоги напряму порушує права ОСОБА_1 , оскільки в такому випадку ОСОБА_2 , як Новий кредитор за Договором від 28.04.2021 року, вимагає виконання від ОСОБА_1 такого грошового зобов`язання в розмірі 387 915,00 грн., якого, в даному випадку, - не існує.

З огляду на положення ст. ст. 512, 514 ЦК України, позивач вважає, що зміст Договору відступлення права вимоги (цесії) від 28 квітня 2021 року суперечить положенням Цивільного кодексу України, а тому наявні підстави для визнання такого договору недійсним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

28.04.2021 між приватним підприємством «Світвуд Україна» (Первісний кредитор) і ОСОБА_2 (Цедент) укладено Договір про відступлення права вимоги (Цесії).

Згідно п.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка за змістом цього договору іменується Боржником, за вимогою про стягнення безпідставно одержаних від ПП «Світвуд Україна» ЄДРПОУ 36755110 коштів в розмірі 387915 грн.00 коп. (триста вісімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять грн., 00 коп.)

Відповідно до п.2. Договору, за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов`язків - виконання грошового зобов`язання по поверненню безпідставно одержаних від ПП «Світвуд Україна» ЄДРПОУ 36755110 коштів в загальному розмірі 387915 грн. 00 коп.

За змістом п.3 Договору, право вимоги, що відступається Цесіонарієві засвідчується фактом безпідставно перерахованих ПП «Світвуд Україна» коштів згідно платіжних доручень, перелічених цьому пункті.

Згідно п.3.1 Договору, загальна сума безпідставно перерахованих ПП «Світвуд Україна» коштів складає 387915 грн.00 коп.

Документи, визначені у п.3 цього Договору, та інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, що відступається за цим Договором, передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання Сторонами цього Договору згідно Акту прийому - передачі документів і є його невід`ємною частиною (п.4 Договору).

Право вимоги передається Цедентом Цесіонарієві на безоплатній основі (п.5 Договору).

Відповідно до п.7 Договору, Цедент зобов`язаний повідомити Боржника про заміну кредитора у зобов`язанні. Таке повідомлення здійснюється шляхом передачі Цедентом Цесіонарію підписаної Цедентом заяви на ім`я Боржника із повідомлення в її змісті про заміну кредитора у зобов`язанні, яку Цесіонарій зобов`язанні) направити Боржнику засобами поштового зв`язку або вручити в будь-який інший спосіб.

Акт прийому-передачі документів відповідно до Договору складений та підписаний сторонами 28.04.2021.

Заява про відступлення права вимоги (Цесії) від 28.04.2021 на адресу боржника ОСОБА_1 надіслана 06.05.2021 року.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ПП «Світвуд Україна» у розмірі 387915,00 грн була предметом дослідження в судових справах №926/1475/15, №926/1320/19.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.10.2019, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020, у справі №926/1320/19 за позовом ПП «Світвуд Україна» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 744235,65 грн. встановлено таке.

Позивач (ПП «Світвуд») перерахував на рахунок ФОП Харченко О.С. 682785,00 грн. Факт отримання коштів відповідачем не заперечується. Судом встановлено, що в банківських виписках зазначені два різних призначення платежу, як то призначення платежу - «оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012» та призначення платежу - «оплата за обладнання». Відтак, за спірний період позивач сплатив 387915,00 грн згідно призначення платежу «оплата за обладнання згідно договору №01/09 від 01.09.2012» та 293670,00 грн з вказанням у призначенні платежу - «оплата за обладнання».

З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 387 915,00 грн як безпідставно одержаних, оскільки на думку суду, дані кошти сплачені на виконання умов трьохстороннього договору про перевід боргу №01/09 від 01.09.2012.

Доказів недійсності вищезгаданого трьохстороннього договору при розгляді справи №926/1320/19 судам не надано.

Твердження представника ОСОБА_2 про підробку підписів на договорі №01/09 від 01.09.2012 з посиланням на висновки експерта від 17.02.2016 41-42-К, від 30.01.2017 №6/564 (том 4 а.с.105-135), в зв`язку з чим такий договір є не укладеним судом відхиляються. Доказів встановлення в судовому порядку неукладеності чи недійсності договору суду не подано. Натомість, до предмету доказування у даному спорі належить встановлення факту порушення права позивача щодо укладання оспорюваного договору про відступлення права вимоги, у якому позивача визнано боржником.

Таким чином, судовим рішенням в справі №926/1320/19 встановлено відсутність матеріально-правової вимоги ПП «Світвуд Україна» до ОСОБА_1 про стягнення 387915,00 грн. як безпідставно одержаних, оскільки кошти сплачені на підставі договірних зобов`язань.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13 з посиланням на постанови Верховного Суду України від 05.07.2017 у справах №6-459цс-17 та №752/8842/14-ц, Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №756/9788/15-ц викладено такий правовий висновок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Судом враховано, що оцінюючи обсяг переданих прав, слід врахувати загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100).

Відповідно до статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Виходячи зі змісту наведеної норми, за загальним правилом, первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за те, що вимога, яку він передає, є дійсною. За умови, що відступлена вимога не є дійсною, то тягар негативних наслідків повинен покладатися на первісного кредитора - якщо в результаті цього в нового кредитора виникли збитки, то їх має відшкодувати йому первісний кредитор.

Недійсною є вимога, яка не має правової підстави: яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, який визнано судом недійсним; яка не належала цедентові (зокрема, якщо раніше була відступлена іншій особі) чи на момент відступлення вже припинила своє існування (на підставі належного виконання боржником свого обов`язку, новації, зустрічного зарахування однорідної вимоги тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, на час укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги (цесії) від 28 квітня 2021 року, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність у ПП «Світвуд Україна» матеріально-правової вимоги на стягнення з ОСОБА_1 безпідставно одержаних коштів у сумі 387915,00 грн.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування такого права.

Разом з тим, предметом договору відступлення права вимоги (цесії) від 28 квітня 2021 року є відступлення права вимоги, яке не існувало на момент переходу таких прав, що підтверджується судовим рішенням у справі №926/1320/19, тобто за оспорюваним договором передано недійсну вимогу.

Відступлення прав, які не існували на момент їх переходу є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини першої статті 514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, відповідно до якої самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Позивачем зазначено, що передання недійсної вимоги напряму порушує його права, оскільки в такому випадку ОСОБА_2 , як Новий кредитор за договором про відступлення права вимоги від 28.04.2021, заявив у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 грошові вимоги у розмірі 387915,00 грн., якої в даному випадку не існує.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Встановивши наявність фактичних і правових підстав недійсності договору відступлення права вимоги (цесії) від 28 квітня 2021 року суд задовольняє заявлений позов.

Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 28 квітня 2021 року, укладений між приватним підприємством «Світвуд Україна» (м.Чернівці, вул.М.Заньковецької, буд.19, кв.9, код ЄДРПОУ 36755110) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОНПП НОМЕР_2 ).

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОНПП НОМЕР_2 ) та приватного підприємства "Світвуд Україна" (м.Чернівці, вул.М.Заньковецької, буд.19 кв.9, код ЄДРПОУ 36755110) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2022.

Суддя В.В.Дутка