Постанова

від 25.04.2022 по справі 738/663/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 738/663/20

провадження № 61-9923св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Менська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія-Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Волосківська сільська рада Менського району Чернігівської області та Городищенська сільська рада Менського району Чернігівської області, правонаступником яких є Менська міська рада Менського району Чернігівської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області, у складі судді Слісаря А. В., від 27 листопада

2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л., від 19 травня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року заступник керівника Менської місцевої прокуратури Олєйніков І. В. (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням 6 сесії 23 скликання Менської районної Ради народних депутатів від 19 березня 1999 року ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 49,50 га на території Волосківської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування землею серії ЧН № 00132 від 05 січня 2001 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів.

В подальшому ОСОБА_1 створив селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) «Зерно» ОСОБА_1 , яке було ліквідоване відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області

від 31 жовтня 2006 року у справі № 4/223б. В ході здійснення ліквідаційної процедури майна та грошових коштів у господарства не виявлено, встановлено, що підприємство-банкрут господарської діяльності не здійснює, тобто не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням. Також встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка фактично знаходиться на території сусідньої Городищенської сільської ради.

За інформацією Городищенської сільської ради та Менського управління ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 земельний податок не сплачував.

Розпорядженням голови Менської райдержадміністрації № 352 від 09 липня 2007 року земельну ділянку передано в оренду сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) «Надія-Агро», якому ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надано дозвіл на відновлення меж земельної ділянки з кадастровим номером: 7423082500:04:000:0129 та яке належним чином обробляє земельну ділянку і сплачує орендну плату.

Крім того, наказами ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області іншу частину земельної ділянки, розміром по 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства передано у власність фізичним особам.

Однак, не зважаючи на те, що СФГ «Зерно» ОСОБА_1 ліквідовано, а земельна ділянка не використовувалася тривалий час, державний акт на право постійного користування не вилучався і не скасовувався, а право постійного користування не припинялося.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд припинити право постійного користування земельною ділянкою наданою ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 49,5 га, що посвідчено державним актом серії ЧН 00123 від 05 січня

2001 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 132.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, позовні вимоги прокурора задоволено. Припинено право постійного користування земельною ділянкою наданою ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 49,5 га, що посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ЧН 00123 від 05 січня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 132. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що систематична несплата відповідачем земельного податку за користування спірною земельною ділянкою із 2006 року

до 2020 року є підставою для припинення такого права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та у задоволенні позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області

від 27 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18, у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17,

від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17,

від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, а також порушенні норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів та відхиленні клопотання про застосування строків позовної давності.

Також вважає, що спір про користування земельною ділянкою між суб`єктами господарювання належить до юрисдикції господарських судів.

Вказує, що позивачем не доведено факт систематичної несплати земельного податку, тоді як ним надано копію квитанції про сплату

у 2020 році земельного податку за останні три роки, інші документи щодо сплати цього податку не зберіглись, що є допустимим з огляду на строк позовної давності.

Стверджує, що припинення права постійного користування земельною ділянкою в порядку статті 141 ЗК України має відбуватись за рішенням відповідного органу, а не за рішенням суду.

Звертає увагу, що судами не досліджувалось питання наявності підстав для представництва прокурором ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, натомість фактично прокурор представляє інтереси СТОВ «Надія-Агро».

Судами не встановлено дійсного розпорядника земельної ділянки на час оформлення його права користування.

Крім того, судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи копії технічної документації про право на постійне користування земельною ділянкою, натомість враховано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21 лютого

2020 року, який є недопустимим доказам.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що прокурором дотримано порядок представництва інтересів держави, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а ОСОБА_1 не сплачувався земельний податок.

У серпні 2021 року прокурор подав заперечення на касаційну скаргу, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу.

Вважає безпідставним посилання заявника на пропуск строку позовної давності, вказує що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача без належних правових підстав, а ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області допущена бездіяльність у захисті прав держави, що стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 7 сесії 21 скликання Менської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 28 червня 1991 року вирішено надати компенсацію радгоспу ім. Чапаєва за рахунок земель запасу Волосківської сільради площею 137 га, а колгоспу ім. Мічуріна площею 126 га із земель запасу Городищенської сільради.

Рішенням 6 сесії 23 скликання Менської районної Ради Чернігівської області від 19 березня 1999 року розглянуто повторну заяву ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки для створення СФГ на території Волосківської сільської ради та вирішено рекомендувати Волосківській сільській раді провести заміну земельних ділянок із земель районного запасу, які зайняті під садами, на рівнозначну за площею земельну ділянку з резервного фонду сільської ради, за погодженням з нинішнім землекористувачем, колективним сільгосппідприємством ім. Мічуріна, внісши відповідні зміни до технічної документації по інвентаризації земель на території сільської ради та після проведення заміни земельних ділянок надати громадянину ОСОБА_1 для створення СФГ земельну ділянку площею 50 га, із земель районного запасу на території Волосківської сільської ради. Також ОСОБА_1 повідомлено про необхідність провести виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та про необхідність реєстрації створеного СФГ у встановленому порядку.

ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення районної ради отримав у постійне користування земельну ділянку площею 49,50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено державним актом на право постійного користування землею серії ЧН № 00132

від 05 січня 2001 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 132.

Розпорядженням Менської районної державної адміністрації № 19

від 29 січня 2000 року було зареєстровано з правом юридичної особи

СФГ «Зерно» ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31 жовтня 2006 року СФГ «Зерно» Товстоп`ята О. І. ліквідоване. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявна інформацію про припинення СФГ «Зерно» ОСОБА_1 -

15 листопада 2006 року.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області

від 01 жовтня 2020 року № 10-25-0.2-4437/2-20 земельна ділянка, яка зазначена в Державному акті на право постійного користування землею від 05 січня 2001 року серії ЧН №00123 (спірний масив) знаходиться на території Городищенської сільської ради. На протязі 1999-2020 років місцезнаходження спірного масиву не змінювалось. В державному акті на право постійного користування землею наявна технічна помилка, оскільки правильним місцем розташування необхідно вважати територію Городищенської сільської ради Менського району.

Згідно складеного ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21 лютого

2020 року № 138-ДК/0073/АП/09/01-20 спірна ділянка розташована на території Городищенської сільської ради Менського району. ОСОБА_1 , на час перевірки, вказану земельну ділянку не використовує.

За повідомленням Городищенської сільської ради від 06 квітня 2020 року № 03-08/142 земельна ділянка з кадастровим номером 7423082500:04:000:0129, площею 41,86 га, та земельна ділянка, кадастровий номер 7423082500:04:000:0195, площею 9 га, знаходяться на території Городищенської сільської ради Менського району. Земельна ділянка з кадастровим номером 7423082500:04:000:0129, площею 41,86 га, перебуває в оренді СТОВ «Надія-Агро», а земельна ділянка, кадастровий номер 7423082500:04:000:0195, площею 9 га, належить до земель запасу сільської ради, та знаходиться в стадії оформлення фізичними особами для ведення особистого селянського господарства. Сільська рада погоджувала питання передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 2 га кожному. Грошові кошти на рахунки Городищенської сільської ради за використання земельної ділянки, кадастровий номер 7423082500:04:000:0129, площею 41,86 га, надходили від СТОВ «Надія-Агро».

За інформацією із Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7423082500:04:000:0129, площею 41,86 га, розташована на території Городищенської сільської ради Менського району та передана в оренду СТОВ «Надія-Агро».

Згідно листа Городищенської сільської ради Менського району Чернігівської області № 03-08/82 від 20 лютого 2020 року кошти за користування спірною земельною ділянкою від ОСОБА_1 до сільського бюджету не надходили.

Менське управління ГУ ДПС у Чернігівській області листом від 22 листопада 2019 року повідомило, що ОСОБА_1 по Городищенській та Волосківській сільських радах Менського району земельний податок

із 2013 року не сплачував. Надати відомості про сплату до 2013 року технічно не можливо.

Із копії Витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню 420271170000033

від 11 березня 2020 року суди встановили, що СТОВ «Надія-Агро» 11 березня

2020 року звернулось до Менської місцевої прокуратури вказавши, що незважаючи на наявність у підприємства правовстановлюючого документа на землю, з боку невідомих осіб порушуються права землекористувача, які виявляються в самовільному зайнятті земельної ділянки кадастровий номер 7423082500:04:000:0129.

Також матеріали справи містять довідку Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області № 03-09\285 від 27 травня

2020 року про те, що земельна ділянка площею 49,5 га, яка була надана ОСОБА_1 в постійне користування за рішенням 6 сесії 23 скликання Менської районної ради від 19 березня 1999 року належить Волосківській сільській раді Менського району, на підставі рішення 07 сесії 21 скликання Менської районної Ради народних депутатів від 28 червня 1991 року. Земельний податок ОСОБА_1 сплатив у 2020 році, а до цього часу за земельну ділянку кошти сільській раді не сплачувались.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У розглядуваній справі прокурор діючи в інтересах держави, з огляду на бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, звернувся до суду із вимогами про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , який протягом тривалого часу не сплачував земельний податок.

Суд першої інстанції встановив, що під час розгляду справи ОСОБА_1 визнав факт несплати земельного податку із 2006 року.

Крім того, факт несплати ОСОБА_1 земельного податку до 2020 року підтвердили Городищенська та Волосківська сільські ради Менського району Чернігівської області, а також Менське управління ГУ ДПС у Чернігівській області.

Відповідно до пункту «д» статті 141 ЗК України право користування земельною ділянкою припиняється у разі систематичної несплати земельного податку.

Згідно із частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про плату за землю»

(яка діяла до 01 січня 2011 року) несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Вищенаведені положення Закону Україна «Про плату за землю» були чинними до 01 січня 2011 року і припинили свою дію із прийняттям та введенням у дію Податкового кодексу України, яким унормовано сплату земельного податку.

Таким чином, доводи прокурора про наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою, передбачених пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті.

За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18, на які посилається заявник як підставу для скасування оскаржених судових рішень.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ним надано копію квитанції про сплату у 2020 році земельного податку за останні три роки, а судами не встановлено точного розміру заборгованості зі сплати земельного податку, є необґрунтованими, оскільки не спростовують факту систематичної несплати відповідачем земельного податку.

З цих же мотивів є безпідставними посилання заявника щодо необхідності дослідження копії технічної документації про право постійного користування земельною ділянкою та встановлення дійсного розташування земельної ділянки.

Враховуючи суб`єктний склад учасників справи та предмет спору, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів також вважає, що суди були компетентні вирішити спір заявлений прокурором.

За загальним правилом, припинення права користування земельною ділянкою з підстав передбачених пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України здійснюється за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Однак у розглядуваній справі із позовом до суду в інтересах держави звернувся прокурор, який вказав на бездіяльність органів уповноважених на прийняття відповідного рішення, при тому що до компетенції самого прокурора не входить ухвалення рішень про припинення права користування земельною ділянкою.

Прокурором при зверненні до суду було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема скеровано на адресу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відповідний лист. Натомість

ГУ Держгеокадастру протягом розумного строку не вжило заходів для припинення порушень при користуванні спірною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Посилання заявника на пропуск прокурором строку позовної давності підлягають відхиленню, оскільки позов подано до суду у 2020 році, при цьому до 2020 року земельний податок ОСОБА_1 не сплачував.

З урахуванням обставин цієї справи, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах

від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17,

від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Інші доводи заявника, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі та незгоду із обставинами встановленими судом першої інстанції та апеляційним судом, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Зважаючи на викладене, аргументи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої інстанції і апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 травня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович