Ухвала

від 03.05.2022 по справі 398/1890/21

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1890/21

провадження №: 1-кс/398/171/22

УХВАЛА

Іменем України

"03" травня 2022 р.

Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121060000282 від 02.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд накласти арешт на майно: земельну ділянку за кадастровим номером 3520381300:02:000:0615 розміром 2 га, що перебуває у власності ОСОБА_5 , та фактичному користуванні ТОВ «Агропідприємство Бандурівське» (код ЄРДПОУ 37324677); земельну ділянку за кадастровим номером 3520381300:02:000:0614 розміром 2 га, що перебуває у власності ОСОБА_6 , та фактичному користуванні «Агропідприємство Бандурівське» (код ЄРДПОУ 37324677); земельну ділянку за кадастровим номером 3520381300:02:000:5294 розміром 2га,що перебуваєу власності ОСОБА_7 ,та фактичномукористуванні «АгропідприємствоБандурівське» (кодЄРДПОУ 37324677); земельну ділянку за кадастровим номером 3520381300:02:000:5293 розміром 2 га, що перебуває у власності ОСОБА_8 , та фактичному користуванні «Агропідприємство Бандурівське» (код ЄРДПОУ 37324677); земельну за кадастровим номером 3520381300:02:000:0605 розміром 2 га, що перебуває у власності ОСОБА_9 та фактичному користуванні « ОСОБА_10 » (код ЄРДПОУ 37324677); земельну ділянку за кадастровим номером 3520381300:02:000:0608, розміром 2 та, що перебуває у власності ОСОБА_11 та фактичному користуванні « ОСОБА_10 » (код ЄРДПОУ НОМЕР_1 ), шляхом заборони стосовно даних земельних ділянок проведення реєстраційних дій, а також, фактичного користування.

У судовому засіданні слідчий СВ клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали, що додані до клопотання, слідчим суддею встановлено наступне.

В провадженні СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження №12021121060000282 від 02.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

09 листопада 2021 року ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, завдання арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з наданих матеріалів, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалась у клопотанні. Слідчий СВ у клопотанні просить накласти арешт на земельні ділянки, проте до матеріалів кллопотання та у судовому засіданні не надано суду постанова слідчого СВ про визнання речовим доказом земельних ділянок.

Крім того, дослідивши матеріали судового провадження суд прийшов до висновку, що такі не містять будь-яких відомостей про те, що кримінальним правопорушенням кому - небудь завдана матеріальна шкода. Одночасно, з матеріалів судового провадження не вбачається, що в справі заявлявся цивільний позов.

Отже, суд дійшов висновку, що у наданих матеріалах, не міститься жодного доказу того, що вказане у клопотанні майно, а саме земельні ділянки відповідають, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно ст. 98 КПК України на зазначених земельних ділянках містяться речові докази вчинення кримінального правопорушення та вони можуть бути використані як доказ обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Норми ст. 26 КПК України вказують, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Суд вважає, що при зверненні з даним клопотанням про накладення арешту до суду не були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принципи верховенства права закладені в Європейській Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно не перевірені всі матеріали.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A №98).

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У клопотанні слідчого щодо арешту майна конкретно не зазначено, яке саме доказове значення мають вищезазначені земельні ділянки та які саме містять на собі відомості, що можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, у клопотанні конкретно не зазначено як земельні ділянки за кадастровим номером: 3520381300:02:000:0615 розміром 2 га, 3520381300:02:000:0614 розміром 2 га, 3520381300:02:000:5294 розміром 2 га, 3520381300:02:000:5293 розміром 2 га, 3520381300:02:000:0605 розміром 2 га, 3520381300:02:000:0608, розміром 2 та можуть бути зіпсовані, знищені, перетворені чи відчужені.

Отже, суд дійшов висновку, що у наданих матеріалах, не міститься жодного доказу того, що вказане у клопотанні майно, а саме земельні ділянки відповідають, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, зазначене вище майно, а саме земельні ділянки кадастровий номер№3520381300:02:000:0615 розміром 2 га, 3520381300:02:000:0614 розміром 2 га, 3520381300:02:000:5294 розміром 2 га, 3520381300:02:000:5293 розміром 2 га, 3520381300:02:000:0605 розміром 2 га, 3520381300:02:000:0608, розміром 2 жодним чином не можуть відповідати ознакам речового доказу в рамках кримінального провадження №12021121060000282 від 02.04.2021 року, тому посилання слідчого СВ, а саме те, що накладення арешту є забезпечення збереження доказів, а також наявність обґрунтованих підстав вважати, що вищезазначені земельні ділянки мають вагоме значення в кримінальному провадженні не підтверджено.

Отже, слідчий суддя вважає, що жодної з передбачених законом підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, як і самої доцільності такого арешту не доведено в установленому законом порядку, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 98, 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021121060000282 від 02.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_13 НЕРОДА