Постанова

від 01.05.2022 по справі 482/1874/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 травня 2022 року

м. Київ

справа № 482/1874/290

провадження № 61-13702св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевська Тетяна Борисівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Дмитренком Ігорем Миколайовичем, на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області в складі судді Сергієнка С. А. від 25 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду в складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М. від 25 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27 квітня 220 року вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 4824810100:03:002:0030. Зазначений житловий будинок придбано у ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному в 2020 році. На вищезазначеній земельній ділянці також знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 . До 2013 року будинок АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_3 були одним об`єктом нерухомого майна. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2013 року в справі № 1419/971/2012 за позовом ОСОБА_3 про виділ частки із спільного часткового майна визнано за останнім право приватної власності та виділено йому у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 в житловому будинку А-1: 1-3 кухню, частку 1-4 житлової кімнати, а також надвірні господарські будівлі: гараж М-1, літню кухню Ж-1, ј частку басейну для води № 3, ј частку огорожі з воротами № 1, 2.

Рішенням виконавчого комітету Новоодеської міської ради № 45 від 09 квітня 2014 року вирішено виділити в окреме господарство з комплексу будівель та споруд за адресою АДРЕСА_4 ј частку житлового будинку (А-1), гараж (М-1), літню кухню (Ж-1), ј частку басейна (№ 3), ј частку огорожі № 1, 2 та присвоїти поштову адресу АДРЕСА_5 . Власник ОСОБА_3 .

Восени 2020 року вона вирішила продати будинок АДРЕСА_3 , проте ОСОБА_2 не впустила її на територію домоволодіння, у зв`язку з чим чинила перешкоди у користуванні жилим приміщенням.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 припинити дії, які порушують її право власності, не чинити перешкод у здійсненні її прав власника нерухомого майна та надати доступ до житлового будинку АДРЕСА_3 .

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , де зазначала, що вона є власником ѕ часток житлового будинку з господарськими спорудами та спорудами по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2010 року. Власником ј частки вказаного житлового будинку був ОСОБА_5 . Отже домоволодіння є їх спільною частковою власністю. У вересні 2020 року вона дізналась, що ОСОБА_3 27 квітня 2020 року продав належну йому частку житлового будинку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевською Т. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 89. Між тим перед укладанням договору продавець ОСОБА_3 не повідомив її про намір продавати частку житлового будинку, що знаходиться у їх спільній частковій власності, вказавши ціну та інші умови. За цих обставин було порушено її переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, а саме житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 її права власності та надати доступ до житлового будинку АДРЕСА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про переведення прав та обов`язків покупця відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив із того, що ОСОБА_2 перешкоджає позивачці володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності житловий будинком, у добровільному порядку відповідач такі перешкоди не усунула. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив із того, що на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 не мала переважного права купівлі нерухомого майна, оскільки не була вже співвласником цього майна, а тому її позовні вимоги про переведення на неї прав та обов`язків покупця є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_2 , через свого адвоката Дмитренка І. М., звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, та задоволення її зустрічних позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року № 607/9787/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , через свого адвоката Кобзаренко М. Ю., звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

№ 482/1874/20 з Новоодеського районного суду Миколаївської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно із свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданого 30 листопада 2010 року державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори, успадкували кожний відповідно ѕ та ј частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2013 року у справі № 1419/971/2012 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про виділ в натурі частки майна, що є у спільній частковій власності задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності та виділено йому у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 в житловому будинку А-1: 1-3 кухню, частку 1-4 житлової кімнати, а також надвірні господарські будівлі: гараж М-1, літню кухню Ж-1; ј частку басейну для води № 3, ј частку огорожі з воротами № 1,2.

З рішення виконавчого комітету Новодеської міської ради № 45 від 09 квітня 2014 року, встановлено, що в окреме господарство з комплексу будівель та споруд за адресою АДРЕСА_4 , в житловому будинку А-1: 1-3 кухню, частку 1-4 житлової кімнати, а також надвірні господарські будівлі: гараж М-1, літню кухню Ж-1; ј частку басейну для води № 3, ј частку огорожі з воротами № 1,2.

З рішення виконавчого комітету Новоодеської міської ради № 45 від 09 квітня 2014 року, встановлено, що в окреме господарство з комплексу будівель та споруд за адресою АДРЕСА_4 виділено ј частку житлового будинку (А-1), гараж (М-1), літню кухню (Ж-1), ј частку басейна (№ 3), ј частку огорожі № 1, 2 та присвоєно поштову адресу АДРЕСА_5 . Власником зазначено ОСОБА_3 . Останньому Реєстраційною службою Новоодеського районного управління юстиції у Миколаївській області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 06 травня 2014 року та право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

27 квітня 2020 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняла житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 4824810100:03:002:0030, за 34 085 грн.

20 жовтня 2020 року представником представником ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку відправлена вимога щодо усунення перешкод в користування житловим будинком та запропоновано надати ключі від вхідних воріт на подвір`я, від гаражу та звільнити приміщення від її речей. Проте ця вимога залишена без відповіді.

Також представник позивача 20 жовтня 2020 року звертався до поліції, із заявою про недопуск його до належного позивачці житлового будинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

У частині другій статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 на праві власності належить будинок АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_2 , що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4824810100:03:002:0030 по АДРЕСА_6 , проте ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачці у користуванні належним їй будинком, тому права ОСОБА_7 підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо вимог ОСОБА_2 про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу

Відповідно до частини четвертої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобовязаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

При здійснення права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму.

Відповідно до частини третьої статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником в натурі частки із спільного майна для співвласників, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Як встановлено судом рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2013 року виділено ОСОБА_3 в натурі частку майна, що перебувала у спільній частковій власності з ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на нерухоме майно, до складу якго увійшли житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . У подальшому за рішенням виконавчого комітету Новоодеської міської ради № 45 від 09 квітня 2014 року, було підтверджено статус цього майна як окреме господарство з комплексу будівель та споруд та присвоєно поштову адресу АДРЕСА_5 , власником якого зазначено ОСОБА_3 .

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що та подальші дії ОСОБА_3 щодо отримання свідоцтва про право власності на виділене майно та державна реєстрація такого права свідчить про те, що право спільної часткової власності ОСОБА_3 на це майно припинилося та він набув право власності на виділене майно, а отже вказане нерухоме майно не належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності та не вимагає згоди колишнього співвласника - ОСОБА_2 щодо здійснення цього права.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові, що зазначена заявником у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Дмитренком Ігорем Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун