Постанова

від 20.07.2021 по справі 482/1874/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/812/86/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Миколаїв Справа № 482/1874/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевської Тетяни Борисівни про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі - продажу,

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

ОСОБА_2 доводи позову обґрунтовувала тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27 квітня 2020 року вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 4824810100:03:002:0030. Зазначений житловий будинок придбано у ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному у 2020 році.

На вищезазначеній земельній ділянці також знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить відповідачці ОСОБА_3 .

До 2013 року будинок АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_3 були одним об`єктом нерухомого майна. Рішенням Нооодеського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2013 року у справі № 1419/971/2012 за позовом ОСОБА_4 про виділ частки із спільного часткового майна визнано за останнім право приватної власності та виділено йому у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 в житловому будинку А-1: 1-3 кухню, частку 1-4 жилої кімнати, а також надвірні господарські будівлі: гараж М-1, літню кухню Ж-1, ј частку басейна для води № 3, ј частку огорожі з воротами № НОМЕР_1 .

Рішенням виконавчого комітету Новоодеської міської ради № 45 від 09 квітня 2014 року вирішено виділити в окреме господарство з комплексу будівель та споруд за адресою АДРЕСА_4 ј частку житлового будинку (А-1), гараж (М-1), літню кухню (Ж-1), ј частку басейна (№3), ј частку огорожі № НОМЕР_2 , 2 та присвоїти поштову адресу АДРЕСА_5 . Власник ОСОБА_4 .

Восени 2020 року вона вирішила продати будинок АДРЕСА_3 та уповноважила на це представника адвоката Кобзаренка М.Ю.

20 жовтня 2020 року її представник прибув до будинку АДРЕСА_1 для того, щоб оглянути стан житлових приміщень, сфотографувати їх.

Проте ОСОБА_3 не впустила представника на територію домоволодіння, у зв`язку з чим чинила перешкоди в користуванні жилим приміщенням, що змусило представника звернутися до поліції.

Крім того 20 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_3 повідомила, що до теперішнього часу в будинку АДРЕСА_3 зберігаються її речі та її родичів. При цьому відповідач відмовляється звільнити зазначені приміщення в будинку АДРЕСА_3 від своїх речей.

Вона через свого представника вживала заходи досудового врегулювання спору мирним шляхом. Так, 20 жовтня 2020 року відповідачу направлено лист з пропозицією в порядку досудового вирішення спору мирним шляхом надати ключі від воріт та гаражу, звільнити зазначені приміщення від власних речей. Зазначені законні вимоги власника будинку АДРЕСА_3 відповідач не виконала. До теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 не надала власнику будинку АДРЕСА_3 або її представнику ключі від воріт та гаражу. Відповідач не звільнила від власних речей приміщення будинку АДРЕСА_3 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати ОСОБА_3 припинити дії, які порушують її право власності, не чинити перешкод у здійсненні її прав власника нерухомого майна та надати доступ до житлового будинку АДРЕСА_3 .

11 листопада 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , де зазначала, що вона є власником ѕ часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2010 року. Власником ј частки вказаного житлового будинку був ОСОБА_4 . Отже домоволодіння є їх спільною частковою власністю.

У вересні 2020 року вона дізналась, що ОСОБА_4 27 квітня 2020 року продав належну йому частку житлового будинку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевською Т.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 89. Між тим перед укладанням договору продавець ОСОБА_4 не повідомив її про намір продавати частку житлового будинку, що знаходиться у їх спільній частковій власності, вказавши ціну та інші умови.

За такого було порушено її переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, а саме житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Складовими частинами об`єкта продажу, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договору купівлі-продажу, були - А-1 житловий будинок площею 17 кв м., Ж-1 літня кухня( які фактично не виділені в натурі - перестінками, окремими об`єктами комунікацій тощо); М-1 гараж; № 3 ј частки басейна; № 1,2 ј частки огорожі з воротами. Тобто, об`єкт продажу перебуває у спільній частковій власності, зокрема із визначенням часток згідно статті 356 ЦК України - ј частка басейна ОСОБА_4 , а ѕ частки ОСОБА_3 , ј частка огорожі з воротами ОСОБА_4 , а ѕ частки ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просила суд перевести на неї права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2020 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевською Т.Б. та зареєстрований в реєстрі № 89.

Ухвалою Новоодеського районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі - продажу.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року позов ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_2 її права власності та надати доступ до житлового будинку АДРЕСА_3 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця відмовлено.

Повернуто ОСОБА_3 кошти у сумі 34 085 грн, що були внесені нею на поточний рахунок Держказначейської служби України.

Додатковим рішенням цього ж суду від 30 квітня 2021 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14 446 грн 41 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 840 грн 80 коп. судового збору.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв представник ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року без змін .

27 травня 2021 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , надав до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, де заявник просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 850 грн ОСОБА_2 , пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно приписів частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України , офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частин 1,3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції за надану правничу допомогу ОСОБА_2 понесла та планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн (т. 2 а.с. 85-88) та надав орієнтовний розрахунок сум судових витрат та зазначав, що докази на підтвердження цих витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Відзив згідно з описом вкладених документів надіслано ОСОБА_3 .

Справа в суді апеляційної інстанції розглядалася за участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , копія ухваленого рішення апеляційної інстанції була направлена ОСОБА_2 та ОСОБА_1 27 травня 2021 року, і того ж дня ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення на підставі наданих доказів на підтвердження судових витрат на правничу допомогу на суму 3 850 грн.

До заяви були додані: копія договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2020 року; детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг) від 25 травня 2021 року, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 01серпня 2020 року; рахунок від 25 травня 2021 року № 482/1874/20_002 про оплату за правничу допомогу у розмірі 3 850 грн; копія чеку про оплату цієї суми 25 травня 2021 року.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 та повинен враховуватися судом відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

В акті про надання правничої допомоги від 25 травня 2021 року зазначено, що сторони погодили розмір оплати за годину роботи адвоката, що становить 30 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому надані відповідні послуги, що складає 681 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2020 року, укладеного адвокатом Кобзаренком М.Ю. із ОСОБА_2 за цим договором адвокат зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт приймає на себе зобов`язання виплатити адвокату гонорар (винагороду), за надану правничу допомогу, та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Професійна правнича допомога за даним договором включає в себе, зокрема, підготовку процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, заперечень, тощо), представництво інтересів клієнта у судових установах.

Згідно з детальним розрахунком та описом робіт (наданих послуг) виконавець надав таку правничу допомогу:

- ознайомлення з апеляційною скаргою на виконання якої витрачено 20 хв, сума витрат - 227 грн;

- ознайомлення з судовою практикою в аналогічних спорах на виконання якої витрачено 60 хв, сума витрат - 681 грн;

- складення відзиву на апеляційну скаргу на виконання якої витрачено 200 хв, сума витрат - 2 270 грн;

- направлення відзиву учасникам справи електронною поштою на виконання якої витрачено 10 хв, сума витрат - 113.50 грн;

- направлення відзиву до суду електронною поштою з ЕЦП на виконання якої витрачено 10 хв, сума витрат - 113.50 грн;

- участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції у межах міста, де розташоване робоче місце адвоката, на виконання якої витрачено 40 хв, сума витрат - 454 грн.

Обґрунтовуючи зазначеним свою заяву, ОСОБА_1 стверджував, що є підстави для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, оскільки доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги у погодженому між ним та ОСОБА_2 розмірі.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З огляду на положення частини 3 статті 141 ЦПК України , згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, колегія суддів приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів вважає, що дії адвоката по направленню відзиву учасникам справи електронною поштою (113.50 грн); направлення відзиву до суду електронною поштою з електронним цифровим підписом (113.50 грн), вочевидь не охоплюється поняттям професійна правнича допомога відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність та не передбачені договором про надання правничої допомоги від 01 серпня 2020 року.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (ознайомлення з апеляційною скаргою, ознайомлення з судовою практикою, складання відзиву на апеляційну скаргу,участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 623 грн (3 850 - 227).

Керуючись статтями 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 623 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 20 липня 2021 року.