Постанова

від 29.06.2022 по справі 482/1874/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

(додаткова)

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 482/1874/20

провадження № 61-13702св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевська Тетяна Борисівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевська Тетяна Борисівна, про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27 квітня 2020 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 4824810100:03:002:0030. Зазначений житловий будинок придбано у ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному в 2020 році. На вищезазначеній земельній ділянці також знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 . До 2013 року будинок АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_3 були одним об`єктом нерухомого майна. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2013 року в справі № 1419/971/2012 за позовом ОСОБА_3 про виділ частки із спільного часткового майна визнано за останнім право приватної власності та виділено йому у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 в житловому будинку А-1: 1-3 кухню, частку 1-4 житлової кімнати, а також надвірні господарські будівлі: гараж М-1, літню кухню Ж-1, ј частку басейну для води № 3, 1\4 частку огорожі з воротами № 1, 2.

Рішенням виконавчого комітету Новоодеської міської ради № 45 від 09 квітня 2014 року вирішено виділити в окреме господарство з комплексу будівель та споруд за адресою АДРЕСА_4 ј частку житлового будинку (А-1), гараж (М-1), літню кухню (Ж-1), ј частку басейна (№ 3), ј частку огорожі № 1, 2 та присвоїти поштову адресу АДРЕСА_5 . Власник ОСОБА_3 .

Восени 2020 року вона вирішила продати будинок АДРЕСА_3 , проте ОСОБА_2 не впустила її на територію домоволодіння, у зв`язку з чим чинила перешкоди у користуванні житловим приміщенням.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 припинити дії, які порушують її право власності, не чинити перешкод у здійсненні її прав власника нерухомого майна та надати доступ до житлового будинку АДРЕСА_3 .

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , де зазначала, що вона є власником ѕ часток житлового будинку з господарськими спорудами та спорудами по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2010 року. Власником ј частки вказаного житлового будинку був ОСОБА_5 . Отже домоволодіння є їх спільною частковою власністю. У вересні 2020 року вона дізналась, що ОСОБА_3 27 квітня 2020 року продав належну йому частку житлового будинку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевською Т. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 89. Між тим перед укладанням договору продавець ОСОБА_3 не повідомив її про намір продавати частку житлового будинку, що знаходиться у їх спільній частковій власності, вказавши ціну та інші умови. За цих обставин було порушено її переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, а саме житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Зміст судових рішень, ухвалених по справі

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 її права власності та надати доступ до житлового будинку АДРЕСА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про переведення прав та обов`язків покупця відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021 року залишено без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Дмитренком І. М., залишено без задоволення. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2021' року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана адвокатом - Кобзаренком М. Ю., про ухвалення додаткового рішення у справі № 482/1874/20, в якій вона просила вирішити питання щодо розподілу понесених судових витрат, а саме витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 4 310 грн, а також на надсилання відзиву на касаційну скаргу і доданих до нього доказів іншим учасникам справи у розмірі 71,40 грн.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що приймаючи постанову про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, суд касаційної інстанції не вирішив питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи Верховним Судом у розмірі 4 310 грн та 71,40 грн за надсилання відзиву на касаційну скаргу і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки для її розгляду.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду касаційної інстанції надано договір про надання правової допомоги від 01 серпня 2020 року (з подальшою пролонгацією), акт про надані послуги від 02 грудня 2021 року та розрахунок на суму 4 310 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що заявником доведено понесення нею витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4 310 грн у суді касаційної інстанції, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 було залишено судом без задоволення, а судові рішення у справі без змін.

Заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду касаційної інстанції не надходило.

Згідно з частиною першою, пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим, ОСОБА_1 надала суду докази, які підтверджують надіслання нею відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (фіксальні чеки № 25, № 26, № 27 від 02 грудня 2021 року на загальну суму 71,40 грн), які також підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 133, 137, 270, 141, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 4 310 грн, та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у розмірі 71,40 грн.

Додаткова постанова оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун