Постанова

від 10.05.2022 по справі 2-11/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року

справа № 2-11/11провадження № 22-ц/821/175/22категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.

суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

секретаря - Винник І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2021 року про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого в шлюбі,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Зміст позовних вимог

10 серпня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2008 року у цивільній справі № 2-1235/2008.

Заява мотивована тим, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2008 року у цивільній справі № 2-1235/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі рішень Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 та ухвали Вищого спеціалізованого суду України даний спір між сторонами був вирішений, а у власність ОСОБА_3 було виділено вказаний будинок по АДРЕСА_1 .

30 липня 2012 року ОСОБА_4 , яка є дружиною ОСОБА_3 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим №7121589401:02:006:0167 та будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак після реєстрації права власності на даний будинок, було встановлено, що заборона відчуження вказаного будинку, що була встановлена в рамках зазначеної вище справи, залишилася не скасованою, що перешкоджає реалізації ОСОБА_4 права власності на вказаний житловий будинок, зокрема його відчуження чи передачу в оренду.

За наведених обставин ОСОБА_4 звернулася до суду із даною заявою про скасування забезпечення позову, у якій вказувала про відсутність будь-яких правових підстав для продовження чинності арешту вказаного житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2021 року заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого в шлюбі, задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, а саме: арешт та заборону відчуження будинку й земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , які вжиті на підставі ухвали Золотоніського міського суду Черкаської області від 23 липня 2008 року у справі № 2-1235/2008 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого в шлюбі.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що на даний час відпали всі підстави для існування такого обтяження як арешт будинку, оскільки цивільна справа розглянута десять років тому, а рішення у ній набрало законної сили, судові спори про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості ОСОБА_3 наразі відсутні, а тому арешт майна, що застосовувався у рамках справи про розподіл майна подружжя, не може тривати до розгляду інших спорів. Відтак, багаторічне існування обтяження на нерухоме майно у вигляді арешту обмежує права заявника ОСОБА_4 на розпорядження й володіння вказаним будинком.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 08 грудня 2021 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу місцевого суду, та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у скасуванні заходів забезпечення позову повністю.

Мотивація скарги зводиться до того, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Скаржник зазначила, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 березня 2013 року у справі 2-1672/12 та факту скасування ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2012 року у цій же справі, яка передбачає, що фактично власником майна залишився ОСОБА_3

ОСОБА_2 зазначила, що наявність реєстрації права власності за відсутності правовстановлюючого документу не свідчить про виникнення права власності та наявності сукупності правомочностей власника на володіння, користування, розпорядження майном, тому ОСОБА_1 не є власником майна щодо якого подала заяву про скасування заходів забезпечення позову, і наявність арешту на майно жодним чином не впливає на права останньої.

Також скаржник зазначила, що суд розцінив ОСОБА_4 не як володільця майном, а як спадкоємця померлого учасника справи ( ОСОБА_3 ), проте в межах справи 2-11/11 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області не приймалося будь-якого рішення про заміну померлого ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_4

ОСОБА_2 вважає, що суд розглянув клопотання про скасування заходів забезпечення позову, подане особою, яка не є учасником справи та не є правонаступником сторони у справі № 2-11/11.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 вказує, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 на все його майно відповідно до заповіту.

Суд при вирішенні питання про скасування арешту на майно, вірно встановив, що ОСОБА_4 , як єдиний спадкоємець та правонаступник, мала законні права на звернення до суду з відповідним клопотанням.

Крім того, на даний час відсутній спір щодо нерухомого майна, про скасування арешту якого просить заявник. Позову до ОСОБА_4 , як правонаступника боржника ОСОБА_3 , скаржник ОСОБА_2 не заявляла.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, скасування забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд даної справи проводиться з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, ОСОБА_2 та її представника адвоката Татаринова О. С., переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами 1, 2, 5, ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 258 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ч. 1 ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, відповідає приведеним вимогам закону.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що 22 липня 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя (т. 1 а. с. 5-9).

Цього ж дня позивач скерувала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити вчиняти дії по відчуженню майна, що є предметом спору, зокрема житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 10).

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2008 року з метою забезпечення позову накладено арешт на житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , а також рухоме майно розташоване в ньому, з відповідним переліком, та автомобільний гараж № НОМЕР_1 в кооперативі «Хімік -2», який розташований за адресою АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 24-25).

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 року справа № 22ц-1708/2011 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого в шлюбі, право власності на будинок по АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_3 . З останнього на користь ОСОБА_2 , в якості грошової компенсації вартості частини спадкового майна, стягнуто 357 142, 00 грн (т. 2 а. с. 293-300).

Ухвалою ВСС України від 21 травня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2011 року залишено без змін (т. 2 а. с. 329-332).

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2012 року скасовано ухвалу судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2008 року про забезпечення позову у даній справі (т. 3 а. с. 28).

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2012 року ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2012 року про скасування заходів забезпечення позову, скасовано (т. 3 а. с. 52-53).

Відповідно до Свідоцтва Серія НОМЕР_2 про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 14 листопада 2014 року зареєстрували шлюб у ВДРАЦС по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 374 (т. 3 а. с. 17).

Згідно витягу про державну реєстрацію права власності ЧООБТІ № 34996729 від 30 липня 2012 року право власності на будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі мирової угоди б/н 16 липня 2012 року укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 затвердженою ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2012 року, за ОСОБА_5 (т. 3 а. с. 88).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2012 року у справі № 2-1672/12 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення богу за договором позики визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 якою за ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 (т. 3 а. с. 89).

Ухвалою ВСС України від 20 березня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області від 03 грудня 2012 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 3 а. с. 112).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2013 року у справі № 2-1672/12 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в сумі 800 000 грн. Вирішено питання судового збору.

В задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним відмовлено (а. с. 127-130).

Відповідно до актового запису у Свідоцтві про смерть № 19 від 23 травня 2017 року виданого Виконкомом Благодатнівської сільської ради Золотоніського району, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а. с. 136 ).

19 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченоком С. В. було заведено спадкову справу № 80/2017 (т. 3 а. с. 142).

Після смерті свого чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_2 до нотаріальної контори звернулася дружина померлого боржника ОСОБА_4 із заявою про вступ у спадщину, де вказала адресу реєстрації спадкодавця: АДРЕСА_1 . До вказаної заяви про вступ у спадщину нею було надано Свідоцтво про шлюб від 14 листопада 2014 року № 109301, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також заповіт складений від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_6 від 15 листопада 2010 року (т. 3 а. с. 143,144,145).

Після смерті ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_2 , 14 листопада 2017 року звернулася до приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченока С. В. із письмовою заявою про стягнення із спадкоємця боржника залишку непогашеної заборгованості в сумі 350 942,00 грн (т. 3 а. с. 157).

Постановою приватного нотаріуса Кравченока С. В. від 13 жовтня 2021 року № 269/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину, яка аргументується, зокрема, наявністю арештів на все майно боржника ОСОБА_3 та відсутністю правовстановлюючих документів на його спадкове майно (т. 3 а. с. 159-160).

Скасовуючи заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого в шлюбі, в рамках якої і були застосовані вказані вище заходи забезпечення позову, вирішена по суті, рішення суду набрало законної сили.

В свою чергу заявник ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , виступає у спірних правовідносинах його правонаступником, відтак, остання вправі подавати заяви й клопотання, що стосується майнових прав та обов`язків боржника (спадкодавця).

В оцінці спірних правовідносин апеляційний суд враховує і такі обставини.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у ст. 158 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Частиною 9 ст. 158 ЦПК України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 9 ст. 158 ЦПК України).

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказаним пунктом також роз`яснено, що підставою для скасування заходів забезпечення позову також є випадки, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Тому місцевий суд, враховуючи приведені вимоги законодавства, зробив висновок, що ОСОБА_2 не позбавлена права протягом шести місяців з моменту отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину звернутись із вимогою про стягнення заборгованості після смерті спадкодавця ОСОБА_3 та в судовому порядку захистити свої права в рамках існуючої спадкової справи, а не в межах даної цивільної справи, яка стосувалася розподілу спільного сумісного майна подружжя.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що на даний час відсутні будь-які судові спори про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за виконавчим листом № 2-11/2011/2306 у розмірі 357 142,00 грн, що свідчить про недоцільність продовження арешту на будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги не являються суттєвими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 149, 367, 368, 374, 375, 379, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 травня 2022 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Л. В. Нерушак