Постанова

від 01.06.2022 по справі 2-11/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-11/11

Провадження № 22-ц/801/5/2022

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 рокуСправа № 2-11/11м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Олійник Г. Є.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Немирівська районна державна адміністрація, Ковалівська об`єднана територіальна громада, ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 цивільну справу № 2-11/11 за апеляційною скаргою адвоката Сарафанюка О. П. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Науменка С. М. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У лютому 2010 року ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Немирівська РДА), ОСОБА_3 , Обідненської сільської ради (яку ухвалою від 19 лютого 2018 року замінено на належного відповідача - Ковалівську об`єднану територіальну громаду Немирівського району Вінницької області), про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який є батьком позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 29,4 га, розташованої на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області та фермерського господарства «Джерело» (далі - ФГ «Джерело»), у якому він був засновником і єдиним членом господарства. Право власності ОСОБА_7 на вказане майно підтверджується державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 23 червня 1992 року на підставі рішення VIII сесії 21 скликання Немирівської районної ради народних депутатів від 12 червня 1992 року та статутом ФГ «Джерело».

ОСОБА_6 , протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_7 подала в Немирівську державну нотаріальну контору від імені її, на той час малолітнього, сина ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину на ім`я малолітнього сина вона на той час не отримала, оскільки законодавство не обмежувало і не обмежує терміни його отримання, а у неї не було відповідних фінансових та фізичних можливостей.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 від першого шлюбу. Після його смерті вона терміново виїхала на роботу за кордон і з поважної причини заяву про прийняття спадщини своєчасно не подала.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2008 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька. 23 січня 2009 року нею подано до Немирівської державної нотаріальної контори належну заяву і спадщину прийнято.

Згодом, у процесі підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, виявилось, що існує рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2006 року про припинення юридичної особи - ФГ «Джерело».

Згідно довідки головного управління статистики у Вінницькій області від 15 квітня 2009 року № 13/4/880, ФГ «Джерело» із Єдиного державного реєстру підприємств організацій та установ не виключалось. Таким чином, юридична особа - ФГ «Джерело» не припинялась.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2006 року про припинення ФГ «Джерело» скасоване за нововиявленими обставинами, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про припинення юридичної особи ФГ «Джерело» відмовлено.

Таким чином, правовий статус майнового комплексу ФГ «Джерело», як об`єкта спадкування відновлено.

При підготовці документів нотаріусу виявилось, що порушено права спадкоємців і на успадковану земельну ділянку.

На звернення з цього приводу, Немирівська РДА листом від 05 вересня 2009 року № 01-30-336 повідомила, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_7 розпорядженням першого заступника голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 передана в оренду на 40 років ОСОБА_3 . На підставі цього розпорядження 27 лютого 2006 року укладено договір оренди між Немирівською РДА та ОСОБА_3 , який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії державного підприємства «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року.

Розпорядження голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 протирічить діючому законодавству і підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Листом від 05 березня 2009 року № 01-30-336 Немирівська РДА фактично відмовила позивачам у скасуванні незаконного розпорядження і розірванні договору оренди та рекомендувала звернутись до суду.

Указані обставини перешкоджають їм в отриманні свідоцтва про право на спадщину в Немирівській державній нотаріальній конторі.

13 липня 2010 позивачі звернулися до суду із заявою про зміну предмету позову та залучення співвідповідача і просили заявлену в первісному позові вимогу про зобов`язання Немирівську РДА видати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 державний акт на право власності у рівних частках на земельну ділянку площею 29,4 га, розташовану на території Обідненської сільської ради Немирівського району - залишити без розгляду.

Ухвалою від 24 січня 2011 року задоволено заяву представника позивачів ОСОБА_8 та залишено без розгляду вимогу про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках права власності на земельну ділянку площею 29,4 га, розташовану на території Обідненської сільської ради Немирівського району, Вінницької області за правом на спадкування після смерті батька ОСОБА_9 .

Ухвалою від 21 березня 2011 року задоволено клопотання Немирівської РДА та закрито провадження у справі в частині вимоги про скасування розпорядження першого заступника голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду на території Обідненської сільської ради», ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2011 року задоволено апеляційну скаргу представника позивачів та змінено мотивувальну частину ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2011 року, резолютивну частину залишено без змін.

З урахуванням: заяви про зміну предмету позову, заяви про залишення позовної вимоги без розгляду та ухвали про закриття провадження в частині позовної вимоги, позивачі просили:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Немирівською РДА та ОСОБА_3 27 лютого 2006 року і зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року за №040786000001.

- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках право власності на ФГ «Джерело».

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року, позов задоволено; визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Немирівською РДА та ОСОБА_3 27 лютого 2006 року і зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року № 040786000001.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , залишено без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області 28 серпня 2020 року - без змін.

У лютому 2021 року адвокат Сарафанюк О. М., діючи в інтересах позивачів, подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що суд першої інстанції вирішив не усі заявлені позовні вимоги, а відтак заявник просив суд визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках право власності на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_7 , а саме: фермерське господарство «Джерело» та земельну ділянку, що розташована на території Обідненської сільської ради, площею 29,4 га для ведення сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 28 червня 1992 року, виданого на підставі рішення VIII сесії 21 скликання Немирівської районної Ради народних депутатів Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках права власності на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_7 , а саме: фермерське господарство «Джерело», відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У березні 2021 року адвокат Сарафанюк О. М., діючи в інтересах позивачів, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до розгляду на 06 травня 2021 року о 09:40 год.

06 травня 2021 року розгляд справи відкладено на 13 травня 2021 року о 09:40 год.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2021 року провадження у справі зупинене до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 2-11/11 за касаційною скаргою ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року. Матеріали цивільної справи надіслано до Верховного Суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 червня 2022 року о 09:00 год.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування.

Указує, що висновок суду першої інстанції про те, що зверненню до суду з вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування мала б передувати постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, - є помилковим.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який є батьком позивачів.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина.

Відповідно до державного акта на право довічного успадкованого володіння землею, ОСОБА_7 надано у довічне успадковуване володіння на земельну ділянку площею 29,40 га яка знаходиться на території Обідненської сільської ради з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_7 був засновником і єдиним членом ФГ «Джерело» (с. Обідне, Немирівського району, код ЄДРПОУ 23056121), що підтверджується статутом та довідкою № 146 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

30 серпня 2001 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу № 809/01 щодо майна померлого ОСОБА_7 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 . Також 23 січня 2009 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до Немирівської державної нотаріальної контори звернулася його донька ОСОБА_1 , що підтверджується копією спадкової справи.

Відповідно до листа Немирівської районної державної адміністрації від 05 березня 2009 року № 01-30-336 встановлено, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_7 , розпорядженням першого заступника голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 передана в оренду ОСОБА_3 на 40 років.

27 лютого 2006 року, на підставі вказаного розпорядження, між Немирівською РДА та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року.

На день прийняття указаного розпорядження та укладення договору оренди малолітній ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Установлено, що спадщина після смерті батька позивачів відкрилась у 2001 році, тому спірні правовідносини урегульовані ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивачі подали державному нотаріусу заяви про прийняття спадщини, а відтак прийняли спадщину.

Статтею 561 ЦК УРСР у передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться й у п. 112 Наказу № 18/5 від 14.06.1994 Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції від 17.10.200 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

При цьому ЦК УРСР не обмежував строку для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18 зроблено висновок, що:

«свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Особа, яка звертається до суду з позовом щодо відмови у вчиненні нотаріусом тієї чи іншої дії, повинна надати до позовної заяви постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії».

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивачів, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Встановивши, що матеріали справи не містять мотивованої постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на ФГ «Джерело» є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно залишив без розгляду позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Заява адвоката Хоменчук К. Л. про залишення частини позовних вимог без розгляду подана до суду першої інстанції 24 січня 2011 року.

Ухвала про залишення без розгляду позову в частині вимог про визнання у рівних частках права власності на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 29,4 га для ведення сільськогосподарського виробництва після смерті ОСОБА_7 постановлена Немирівським районним судом Вінницької області 24 січня 2011 року.

Отже, з моменту постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог пройшло понад 11 років, однак позивачі не скористались правом на її оскарження.

Указана ухвала входить до переліку ухвал, що оскаржуються окремо від рішення суду.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення не може перевіряти законність ухвали, яка не є предметом оскарження.

Обставини, на які заявник посилається в апеляційній скарзі, нічим не підтвердженні, а тому не можуть впливати на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення судові витрати слід залишити за позивачами.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Сарафанюка О. П. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за позивачами.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: В. В. Оніщук

С. Г. Копаничук