Постанова

від 10.05.2022 по справі 276/675/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №276/675/21 Головуючий у 1-й інст. Бобер Д. О.

Категорія 40 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

з участю представника третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бобра Д.О.

у цивільній справі № 276/675/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», треті особи на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна про визнання недійсним договору від 22.03.2019 про відступлення права вимоги та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила визнати недійсним договір від 22.03.2019, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла», про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №439, в частині відступлення вимог за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 та іпотечними договорами №31_53_07/08 МФІ, № 31_53_07/08 МФ І З від 04.07.2008; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Н.В. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Амбрелла» прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): індексний номер 46108713 від 23.03.2019 час 11:41:33, стосовно державної реєстрації предмета іпотеки - нежилого приміщення (будівлю їдальні) Літ. А (цегла), будинок під номером АДРЕСА_1 ; індексний номер 46108648 від 23.03.2019 час 11:34:59, стосовно державної реєстрації предмета іпотеки земельної ділянки, кадастровий номер 1821155100:01:001:0105, площею 0,0823 гектара цільового призначення - землі комерційного використання, що розташована по АДРЕСА_2 . В обґрунтування поданого позову вказувала, що 04.07.2008 року між позивачем і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір №31-53-07/08 МФ, предметом якого є надання банком позичальнику в тимчасове користування кредитних ресурсів в сумі 30000 доларів США зі строком повернення до 03.07.2016 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних. Також, 04.08.2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та позивачем укладено іпотечні договори № 31_53_07/08 МФ-І та № 31_53_07/08 МФ-І-3.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18.06.2015 року у справі №276/1706/14-ц стягнуто з позивача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 року в сумі 628151,06 грн. та судові витрати у сумі 3654 грн. 22.03.2019 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 та договорами іпотеки №31_53_07/08 МФ-І та № 31_53_07/08 МФ-І-3 від 04.07.2008 року. 22.03.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 та договорами іпотеки № 31_53_07/08 МФ-І та № 31_53_07/08 МФ-І-3 від 04.07.2208 року. Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало фінансування у розмірі 5 521 000 грн., а ТОВ «ФК «Амбрелла» в свою чергу, укладаючи вказаний договір, набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю прав вимоги - 1199 050 695,03 гривень, що відступається, і ціною вимоги 5 521 000,00 грн., що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця (в 1193529695,03 грн.) виразилася в отриманні ТОВ «ФК «Амбрелла» від первісного кредитора таких прав щодо боржника. З Реєстру кредитних договорів, права за якими відступаються та боржників за такими договорами (Додаток № 1 до договору від 22.03.2019 про відступлення прав вимоги) вбачається, що ТОВ «ФК «Амбрелла» отримало право вимоги за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 із залишком заборгованості (включно з відсотками, неустойкою (пенею, штрафом) у гривнях за офіційним валютним курсом НБУ станом на день укладення договору відступлення в розмірі 14 261 229,98 грн. Ціна вимоги за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 (у співвідношенні від ціни вимог за договором відступлення) складає 65 665,49 грн. (5 521 000,00 X 14 261 229,98) / 1 199 050 695,03 =65 665,49 грн. Вважає, що укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла» договір за своєю юридичною природою є договором факторингу, проте сама по собі назва оспорюваного договору не змінює його правової природи, оскільки відносини за договором від 22.03.2019 про відступлення прав вимоги мають ознаки факторингу і тому новий кредитор повинен мати статус банку або фінансової установи, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. З огляду на викладене, та враховуючи, що ТОВ «ФК «Амбрелла» на час укладення спірних договорів не мало статусу фінансової установи, позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою.

Рішенням Володарсько-Волинськогорайонного судуЖитомирської областівід 28вересня 2021року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій через представника ОСОБА_2 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що з умов спірного договору вбачається, що новий кредитор ТОВ «ФК «Амбрела» отримав право вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору, права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум, будь - які інші вимоги згідно з кредитним договором. За таких обставин, на думку апелянта, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (первісний кредитор) уступив грошову вимогу до боржників (у тому числі до ОСОБА_1 ) в обмін на грошові кошти в сумі 5 521 000,00 гривень, які ТОВ «ФК «Амбрела» (новий кредитор) зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу. Тому наведене свідчить про те, що укладений між сторонами оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи, що підтверджується: отриманим ТОВ «ФК «Амбрелла» правом вимоги за кредитним договором №31-53-07/08 МФ від 04.07.2008, згідно додатку № 1 до договору від 22.03.2019 про відступлення прав вимоги; розміром фінансування в 5521 000, 00 грн. за договором від 22.03.2019 про відступлення прав вимоги, згідно платіжного доручення № 1 від 20.03.2019; розміром винагороди ТОВ «ФК «Амбрелла» в сумі 14 195 564, 50 грн. у формі різниці між реальною вартістю права вимоги що відступається за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Крім того вказує, що оскільки відносини за договором від 22.03.2019 про відступлення прав вимоги мають ознаки факторингу, то новий кредитор повинен мати статус банку або фінансової установи, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. В свою чергу, ТОВ «ФК «Амбрелла» на день укладення 22.03.2019 договору не набула статусу фінансової установи, а тому не мала правових підстав на його укладення.

Відповідно до інформації, яка міститься в Реєстрі, згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг № 843 ТОВ «ФК «Амбрелла» 14.05.2019 внесено до Реєстру, та отримало свідоцтво серії ФК № 1201 від 14.05.2019. Згідно із розпорядженням Нацфінкомпослуг від 04.06.2019 №1009 ТОВ «ФК «Амбрелла» отримало ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: - надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, надання гарантій та поручительств, надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. Вказана інформація підтверджується листом Національного банку України на адвокатський запит від 15.04.2021 за вих.№21.04.14/1.

Зазначає, що з укладенням договору про відступлення права вимоги у кредитному договорі відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу - ТОВ «ФК «Амбрелла», яка не відносилась до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка могла надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2008 року між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір № 31-53-07/08 МФ (долар США), предметом якого є надання банком позичальнику в тимчасове користування кредитних ресурсів в сумі 30000 доларів США зі строком повернення до 03.07.2016 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних (том 1, а.с.23-29).

04.07.2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 року, між банком та позивачем укладено іпотечний договір № 31_53_07/08 МФ-І, відповідно до якого позивач передала в іпотеку банку нежиле приміщення (будівлю їдальні) Літ.А (цегла), будинок під номером АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки складає 567254,00 грн. (том 1, а.с.30-31).

04.07.2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 року, між банком та позивачем укладено іпотечний договір та № 31_53_07/08МФ-І-3, відповідно до якого позивач передала в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,0823 га., цільове призначення землі комерційного використання, що розташована по АДРЕСА_2 . Вартість предмету іпотеки складає 36445,00 грн. (том 1, а.с.32-33).

Відповідно до копії рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18.06.2015 року у справі № 276/1706/14-ц, стягнуто з позивача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №№31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 року в сумі 628151,06 грн. та судові витрати у сумі 3654 грн. (том 1, а.с.34-35).

21.02.2019 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», за результатами відкритих торгів став переможцем кредитного портфелю власника активів (майна) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який складається з прав вимоги за 61 кредитним договором, забезпечений іпотекою, що підтверджується копією протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-01-28-000112-b (том 1, а.с.36-37).

22.03.2019 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 та договорами іпотеки № 31_53_07/08 МФ-І та № 31_53_07/08 МФ-І-3 від 04.07.2208 року (том 1, а.с.38-45).

22.03.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ФК «Амбрелла», укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі спірний договір), відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 та договорами іпотеки № 31_53_07/08 МФ-І та № 31_53_07/08 МФ-І-3 від 04.07.2008 року (том 1, а.с.46-55).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. спірного договору сторони погодили, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання Первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги). Сторони цим визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Первісного кредитора Новим кредитором.

Згідно із п.2.1 спірного договору, за цим договором, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому Кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до позичальників, іпотекодавців та поручителів, зазначених у Додатках №1-3 до цього договору. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1 спірного договору, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до Цього договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 5521000 грн. Ціна договору сплачена Новим кредитором у повному обсязі відповідно до Попереднього договору №2019/03/19-3 від 19.03.2019 року, укладеного між сторонами.

Відповідно до інформаційної довідки № 253406639 від 20.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 04.07.2008 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Н.В. зареєструвала обтяження нежилого приміщення та земельної ділянки іпотекою згідно з договором іпотеки, серія та номер: 1229, виданий 04.07.2008 (том 1, а.с.57-59).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першоїстатті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом(частина третястатті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Норми цивільного права не встановлюють суб`єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Разом з тим, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Верховний Суд у справі № 910/7038/17 дійшов висновку, що однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними. Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні права вимоги).

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

З урахуванням наведеного та враховуючи зміст, права і обов`язки сторін договору про відступлення права вимоги від 22.03.2019, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла», суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірний договір є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, повернення таких коштів новому кредитору (фактору) не передбачено, а сам договір припинив свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника. Також спірний договір від 22.03.2019 не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Ознаками договору факторингу є: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначеніЗаконом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»умови (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 48)).

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (пункт 51)).

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 57)).

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведена позивачем формула розрахунку одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю прав вимоги, що відступається, спростовуються самим договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого вказана позивачем сума та формула розрахунку, договором не передбачена, а тому є припущенням позивача та не може бути беззаперечним доказом отримання ТОВ «ФК «Амбрелла» плати за надання фінансової послуги. Будь-яких інших належних, достовірних та допустимих доказів, що підтверджують надання новим кредитором ТОВ «ФК «Амбрелла» фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору позивачем не надано.

Судом враховано, що договори купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечними договорами за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором № 31-53-07/08МФвід04.07.2008року і договором іпотеки замінений на відповідачів як нових кредиторів. Відповідачі не набули право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором у них виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки. Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Тому помилковими є доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу майнових прав містить ознаки договору факторингу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у цивільній справі № 346/1305/19.

Оскільки сторони спірного договору про відступлення права вимоги від 22.03.2019 фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, твердження позивача про те, що відступлення права вимоги суперечить закону, є помилковим. А тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 22.03.2019 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Амбрелла» про відступлення права вимоги в частині відступлення вимог за кредитним договором № 31-53-07/08 МФ від 04.07.2008 та іпотечними договорами № 31_53_07/08 МФ І, № 31_53_07/08 МФ І З від 04.07.2008, суд обгрунтовано відмовив за безпідставністю вимог.

Крім того, позовна вимога про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Н.В. про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Амбрелла» прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на предмети іпотеки: нежилого приміщення (будівлю їдальні) Літ. А (цегла), будинок під номером АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 1821155100:01:001:0105, площею 0,0823 гектара цільового призначення - землі комерційного використання, що розташована за цією ж адресою, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 22.03.2019. Тому суд також обгрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог. При цьому позивачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його твердження стосовно того, що спірний договір є договором факторингу та відповідно має бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Проте, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 12.05.2022 року.