Постанова

від 11.10.2007 по справі а-8/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

вул.Шевченка

16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

11 жовтня 2007 р.  

Справа № А-8/186  

Господарський

суд Івано-Франківської області у складі:

 Cуддя 

Шіляк М. А.    

При

секретарі   Феденько Наталія Михайлівна

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за

позовом:  ДПІ в Рогатинському р-ні,  вул. У.Безгрішного, 1, м. Рогатин, 77000

до

відповідача:  ПП ОСОБА_1вул. АДРЕСА_1

про

припинення підприємницької діяльності

За

участі представників:

Від

позивача: Вульчин Ольга Степанівна, (довіреність №349 від 20.01.07) головний

державний податковий інспектор юридичного сектору;

від

відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ: подано позов про

припинення підприємницької діяльності - СПД ОСОБА_1, вулАДРЕСА_1(ід. НОМЕР_1).

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не

з'явився.                   

Розглянувши матеріали справи та

вислухавши представника позивача, суд встановив, що ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

зареєстрований 20.02.2002  у Рогатинській

районній державні адміністрації, як суб'єкт підприємницької діяльності.

          Відповідно до ст. 9 Закону України

«Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ платники податків і

зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік,

складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її

зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових

органів та інших державних органів відповідно до законів декларації,

бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням

і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підставою для звернення з позовом у

справі є неподання відповідачем звітності більше року до податкових органів,

про що свідчить довідка  №6663/8/17-0 від

30.08.07, яка знаходиться в матеріалах справи.

           Частиною 2 статті 46 Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" передбачено, що підставами  

для   постановлення   судового  

рішення  про припинення

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є визнання фізичної

особи - підприємця банкрутом, провадження нею підприємницької діяльності, що

заборонена законом, неподання протягом року органам державної податкової служби

податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

В силу п. 17 ст. 11 Закону України

"Про державну податкову службу в Україні" органам державної

податкової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до

суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності.

Стаття 57 Господарського кодексу

України закріплює перелік відомостей, які повинні вноситись до статуту

підприємства, серед яких є  зокрема  мета та предмет діяльності суб"єкта

господарювання. Підприємством в дотримання вимог ст. 57 Кодексу в п.2 розділу 6

Статуту  передбачено, що основним  узагальнюючим показником фінансових

результатів господарської діяльності підприємства є прибуток.

          Відповідно до ст. 49 Господарського

кодексу України підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси

громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій,

права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець

несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

          Під господарською діяльністю у цьому

Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного

виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання

робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і

соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а

суб'єкти підприємництва - підприємцями.

          Статтею 42 Господарського кодексу

України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний

ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання

(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та

одержання прибутку.

           Згідно з  частиною 

першою  ст.  216 

Господарського  кодексу України

учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

господарських санкцій на підставах і  в

порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218  Господарського  кодексу України  підставою господарсько-правової

відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у

сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання

або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил

здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних

від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу

України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил

здійснення господарської діяльності до  

суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами

державної влади або органами місцевого самоврядування

адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або

майнового  характеру, спрямовані на

припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови   та 

порядок  їх  застосування  

визначаються  цим  Кодексом,  

іншими законодавчими актами. 

Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно

законами.

Згідно зі ст. 239 Господарського

кодексу України до таких санкцій, зокрема, віднесено скасування державної

реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.

Пунктом 1 ст. 247 Господарського

кодексу України передбачено, що у разі здійснення суб'єктом господарювання

діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути

застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної

реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації

суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для

ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього

Кодексу.

З наведеного випливає висновок про обґрунтованість позовних вимог,  тому позов 

підлягає задоволенню.

На підставі ст.124 Конституції

України, керуючись, ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування», ч.2 ст.

46, п. 17. ст.11, Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб підприємців», ст.ст.42, 49, 57, ч.1 ст.216, ст.218, ч.1 ст.238,

п.1 ст.247 Господарського кодексу України 

ст.ст. 49, п. 4 ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

Припинити підприємницьку діяльність

фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1,

АДРЕСА_1.

Підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1,  або уповноваженій ним особі  у 

встановленому   законом  порядку  

вчинити  дії  щодо припинення фізичної особи.

Копію постанови направити

державному реєстратору Рогатинської райдержадміністрації, вул. Галицька, 65, м.

Рогатин, 77000. Відповідно до п. 3 ст. 49 Закону України "Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"державний

реєстратор зобов'язаний внести до Єдиного державного реєстру запис про судове

рішення щодо припиненняпідприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Роз'яснити сторонам п. 2 ст. 53

Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців" про те, що дії або бездіяльність державного реєстратора

можуть бути оскаржені до суду у порядку встановленому законом, у разі

невиконання ним судового рішення.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява  про 

апеляційне  оскарження  постанови 

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення

у повному обсязі відповідно до статті 160 

Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                            Шіляк

М. А.

постанова підписана 12.10.07

Виготовлено

в АС "Діловодство суду"