Рішення

від 11.05.2022 по справі 694/2032/21

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/2032/21

провадження № 2/694/70/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

12.05.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Сакун Д.І.,

за участю секретаря судового засідання Матвієнко А. А.,

представника позивача Кожуховської О. Л. (в режимі відеоконференцзв`язку)

представника відповідача Огороднього А. Б. (в режимі відеоконференцзв`язку)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул.. Лєскова 9, м.Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909, в особі адвоката Кожуховської Олесі Леонідівни) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Катеринопільським В УМВС України в Черкаській області, 31.10.2006 року, адреса АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Голосіївським РВ ГУДМС України у м. Києві 01.03.2013 року, адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.М.( 20202, проспект Шевченка 16 кв.97, м.Звенигородка, Черкаської області, тел.. НОМЕР_4 ), про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

встановив:

Стислий виклад позиції заявника

До Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява в якій позивач просить визнати недійсним договір купівлі продажу житлового будинку від 09.06.2021 року, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедратою-Скляр Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №1241 та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Бедратою-Скляр Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58647259 від 09.06.2021 року, номер запису про право власності 42411392. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2270.00 грн.

В обґрунтування позовузазначає,що станом на 12.05.2020 року відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належав житловий будинок, загальною площею 81.9 кв.м., житловою площею 59.3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . 09.02.2021 року АТ «Райфайзен Банк Аваль» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Ватав» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №011/21444/00596192 від 15.07.2019 року в сумі 686732.20 грн. заборгованості по кредиту, 203070.68 грн. заборгованості за відсотками, 459.12 грн. пені, що разом становить 890262.00 грн. та відшкодування судових витрат. 23..02.2021 року по вказаній справі було відкрито провадження. В подальшому 18.05.2021 року по вказаній справі було винесено рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «Ватав» та ОСОБА_1 686732.20 грн. заборгованості по кредиту, 431.97 грн. пені, також стягнуто судові витрати в сумі 5153.73 грн. Вже після винесення рішення позивачу стало відомо, що відповідачем було відчужено ОСОБА_2 належний їй будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Тобто, після того, як ОСОБА_1 стало відомо про подачу до Господарського суду Черкаської області позовної заяви про стягнення з неї заборгованості в сумі 890262.39грн., менш ніж через місяць задля уникнення звернення стягнення на належне їй майно, вона здійснила відчуження належного їй будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Отримані від продажу майна кошти відповідач не направила на погашення заборгованості за кредитним договором №011/21444/00596192 від 15.07.2019 року. Враховуючи те, що відповідачу було достеменно відомо про наявність заборгованості перед АТ «Райфайзен Банк», а також про подану позовну заяву до Господарського суду Черкаської області про стягнення з неї заборгованості та з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань перед позивачем, остання здійснила відчуження належного їй майна, тому такий правочин має бути визнаний недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 подала досуду відзивв якомувказала,що вимогипозивача єнадуманими підставами,які невідповідають фактичнимобставинам,не підтвердженіналежними тадопустимими доказами,не ґрунтуютьсяна вимогахзакону,а томупозов непідлягає задоволенню.Вказує,що договіркупівлі-продажуукладений міжнею та ОСОБА_1 відповідає вимогамзаконодавства,воля сторінвідповідала зовнішньомуїї прояву,крім тогодля проведенняугоди залучавсяріелтор СПД ОСОБА_3 .Оскільки їїродина нагальнопотребувала власнежитло ОСОБА_2 разом зчоловіком вирішилипридбати цейбудинок,та щедо укладеннядоговору 29.04.2021року чоловіквідповідача ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_1 завдаток всумі однієїтисячі доларівСША врахунок оплативартості будинку.Із змістудоговору вбачається,що йогоукладення спрямованена реальненастання правовихнаслідків обумовленихдоговором,останній немає характеруфіктивного таудаваного правочину,відповідає дійснимнамірам сторін,останні необмежені вправі укладатиправочини,договір укладенийза нотаріальнопосвідченими згодамичоловіків продавцята покупця,відсутність заборонина відчуженняжитлового будинку,податкової заставиперевірено згідноданих Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.Крім цього,за твердженнямпродавця ОСОБА_1 на моментукладення договорубудинок нікомуіншому непроданий,не подарований, іншимспособом невідчужений,не заставлений,не внесенийдо статутногофонду юридичнихосіб,щодо ньогоне ведутьсясудові спори,він непереданий внайм (оренду)чи позичку,прав щодонього утретіх осібяк вмежах такі замежами Українив томучислі речовихне має.Після укладеннядоговору продавець ОСОБА_1 забрала своїречі збудинку тавиписалась знього таз тогочасу немає добудинку жодноговідношення.Натомість родина ОСОБА_2 вселилася довказаного будинку,почала нимволодіти тарозпоряджатися,відповідач зареєструваласвоє місцепроживання тасвоїх малолітніхдітей увказаному будинку,зробила поточнийремонт,уклала угодипро отриманнякомунальних послуг,оформила правовласності наземельну ділянкуна якійвін розташованийі наданий часвикористовує будинокдля проживаннясвоєї родини.Іншого житлау родинине має.Стверджує,що виконаннядоговору відбулося. ОСОБА_1 розпорядилась належнимїй будинком,право власностіна якийперейшло до ОСОБА_2 з дотриманнямусіх необхіднихпроцедур,а томувідповідач єдобросовісним набувачемта повноціннимвласником будинку.Також зазначає,що звертаючисьз позовомдо судупозивач небув позбавленийможливості звернутисяз заявоюпро забезпеченняпозову,проте цьогоне зробив.Вказує,що позивачемне наданодо судупостанови провідкриття виконавчогопровадження,то жвідсутні будьякі даніпро неможливістьвиконання рішеннясуду так, як звернення стягнення на нерухоме майно на стадії виконання судового рішення могло мати місце лише у разі відсутності у боржника інших коштів чи рухомого майна. При цьому виконання чи не виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань за договором поруки без належним чином оформлених заборон щодо розпорядження своїм власним майном не є підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, також не є підставою невиконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань. Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про недійсність укладеного між відповідачами договору або про зловживання ними своїми правами та укладення зазначеного договору виключно з метою ухилення від звернення стягнення на майно ОСОБА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ярмак Г.М. надіслав до суду відзив в якому зазначив, що дійсно ОСОБА_1 15.07.2019 року уклала з Банком договір поруки №011/21444/00596192п від 15.07.2019 в забезпечення виконання ТОВ «Ватав» кредитного договору. Зазначає, що наявність укладеного договору поруки, як забезпечувального заходу виконання основного грошового зобов`язання боржника, з моменту його укладання не створює для поручителя будь-яких правових обмежень щодо користування та розпорядження належним йому майном. Разом з тим, зазначає, що після винесення рішення Господарського суду Черкаської області про стягнення боргу за кредитом, ТОВ «Вватав» добровільно сплатило банку 22.06.2021р. 100057.50грн., 26.11.2021р. 5000грн., 08.12.2021р. 5000 грн., тому боржник є платоспроможним виконати власні боргові зобов`язання. Також, вказує, що позивачем не доведено, що ОСОБА_1 та боржник банку є неплатоспроможними, а твердження про спрямованість умислу сторін спірного правочину на інший правовий результат, ніж той, що визначений в ньому є суто припущенням позивача. Також, представник відповідача вважає, що позов в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права на об`єкт нерухомості не підсудний суду загальної юрисдикції, а підсудний місцевому адміністративному суду так, як спір в цій частині випливає з публічно-правових відносин і відповідачем у спорі є виключно державний реєстратор. Просить у позові в частині визнання договору купівлі продажу від 09.06.2021 року відмовити, а в частині позову про скасування рішення державного реєстратора від 09.06.2021 року провадження у справі закрити у зв`язку з непідсудністю справи суду загальної юрисдикції.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що не погоджується з твердженням відповідача ОСОБА_1 , що правовідносини, які виникли між сторонами з договорів поруки і купівлі-продажу віднесені до сфери приватноправових відносин, а наявність укладеного договору поруки, як забезпечувального заходу виконання основного грошового зобов`язання боржника не створює для поручителя будь-яких правових відносин так, як позивачем додано лист ТОВ «Ватав» згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Ватав», тобто відповідач була обізнана про необхідність повернути позивачу грошові кошти згідно з укладеним договором поруки. Станом на сьогоднішній день рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 року по справі №925/150/21 не виконано, інформація про це є загальнодоступною в Єдиному реєстрі боржників. Позивач вважає, що укладаючи оскаржуваний договір ОСОБА_1 здійснила відчуження майна, на яке можливо було звернути стягнення та погасити існуючу заборгованість, тобто остання вчинила правочин на шкоду позивачу, її дії призвели до того, що заборгованість перед банком не може бути погашена. Враховуючи наведене, позивач вважає, що поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїм кредитором. Що стосується тверджень відповідача ОСОБА_2 позивач зазначає, що остання, як покупець за оскаржуваним договором купівлі-продажу мала можливість перевірити у Єдиному реєстрі судових рішень або на сайті «Судова влада» про наявність рішень про стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу на користь кредитора. Тому позивач вважає, що ОСОБА_2 могла передбачити негативні наслідки укладення договору купівлі-продажу. Вважає, що будь який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознаки фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та відповідно може бути визнаний недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив в якому вказала, що з аргументами позивача наведеними у відповіді на відзив не погоджується оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях та не спростовують тверджень про відсутність законних підстав для задоволення позову. Зазначає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Оспорюваний договір є самостійним цивільно-правовим договором, зміст якого полягає в передачі продавцем майна покупцеві зі сплатою останнім певної грошової суми. Предметом цього договору є житловий будинок з надвірними спорудами, який перебував у власності продавця на момент укладання договору, при цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні будь які обмеження або обтяження у розпорядженні ним. Отже, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вищевказаного майна, що не заперечується і позивачем, жодного доказу про протилежне ним не надано. Також посилається на постанову ВСУ від 13.04.2016 року у справі №6-1528цс15 в якій зроблено висновок, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. Таким чином спірний договір не посягає на суспільні, економічні а соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 24.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Клопотання представника позивача задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Бедратої-Скляр Н.М. належним чином засвідчену копію договору купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 09.06.2021 року.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 24.11.2021 року заяву представника АТ «Райфайзен Банк» адвоката Кожуховської О.Л. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на будинок АДРЕСА_2 .

01.12.2021 року представник позивача АТ «Райфайзен Банк» адвокат Кожуховська О.Л. надіслала заяву про виправлення помилки, допущеної в ухвалі Звенигородського районного суду Черкаської області від 24.11.2021 року, у задоволенні якої ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.12.2021року було відмовлено.

28.12.2021 року представник позивача АТ «Райфайзен Банк» адвокат Кожуховська О.Л. надіслала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.12.2021року було задоволено.

18.01.2022 року приватний нотаріус на виконання ухвали від 24.11.2021 року подала до суду копію договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.06.2021 року.

07.02.2022 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про виклик свідків, клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та клопотання про витребування письмових доказів.

10.02.2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ярмак Г.М. надіслав до суду заяву про вступ у справу як представника та заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

15.02.2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ярмак Г.М. надіслав до суду заяву клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі відповідача ОСОБА_1 та адвоката Ярмака Г.М.

15.02.2022 року представник АТ «Райфайзен Банк» адвокат Кожуховська О.Л. надіслала до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі представника АТ «Райфайзен Банк».

15.02.2022 року відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Огородній А.Б. подали заяву про проведення підготовчого судового засідання без їх участі. Також ОСОБА_2 подала заяву в якій просить не розглядати заявлені нею клопотання про витребування документів та виклик свідків.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.02.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.03.2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ярмака Г.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 25.03.2022 року.

28.03.2022 року від третьої особи приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Бедратої-Скляр Н.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі, просить прийняти рішення на розсуд суду.

19.04.2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Огороднього А.Б. надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яку ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 19.04.2022 року задоволено.

В судовому засіданні 26.04.2022 представник позивача позов підтримала, надала пояснення аналогічні, викладеним у позові. Також пояснила, що хоча ОСОБА_1 і не приймала участь у розгляді справи Господарським судом Черкаської області про стягнення заборгованості, проте про вказаний позов була обізнана, оскільки є керівником юридичної особи до якої в т.ч. було пред`явлено позов і представник якої приймав участь у розгляді даної справи. Також вказала, що при розгляді даної справи, арешти на майно відповідачів не накладалися, заяви про забезпечення позову не подавалися. Рішення у справі переглядалося в апеляційному порядку і набуло чинності 20.10.2021р. Також представник позивача вказала, що після укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу заборгованість за кредитом продовжувала сплачуватися, хоча і не в повному обсязі, так останні платежі здійснювалися 26.11.2021, 08.12.2021р.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, вказав, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, про існування рішень про стягнення боргу з продавця їй нічого відомо не було, жодні обтяження за житловим будинком при укладенні оскаржуваного договору не рахувалися. Вказав, що вказане домоволодіння було знайдено за допомогою ріелторів в квітні 2021 року і саме тоді було надано аванс продавцю, що підтверджено відповідною розпискою і до цього сторони спірного договору знайомі не були, ніяких відносин не мали. Також пояснив, що ОСОБА_2 зробила ремонт у вказаному домоволодінні, переоформила на себе всі лицьові рахунки, зареєструвалася разом з іншими членами родини та почала проживати, де проживає і на даний час. Іншого майна для проживання відповідачка не має.

Представник відповідачки ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі.

У подальшому сторони подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Згідно договору купівлі продажу від 09.06.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедратою-Скляр Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №1241 ОСОБА_1 з однієї сторони (продавець) та ОСОБА_2 з другої сторони (покупець) уклали договір відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність належний продавцю на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_2 з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами та сплачує за нього обумовлену грошову суму на умовах, визначених договором (а.с.99-100).

З інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 09.06.2021р. за параметрами запиту щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня (а.с.101).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 09.06.2021 р. відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості та відомості з Державного реєстру іпотек відсутні (а.с.102-104).

Згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 12.05.2020 року ОСОБА_1 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка кадастровий номер 7121285200:01:001:0256, загальною площею 0.8767 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою земельна ділянка АДРЕСА_3 (а.с.5).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2021 року відкрито провадження у справі за позовом АТ «Райфайзен Банк Аваль» до ТОВ «Ватав» та ОСОБА_1 про стягнення 890262 грн. (а.с.10).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «Ватав» та ОСОБА_1 686732.20 грн. заборгованості по кредиту, 431.97 грн. пені, також стягнуто судові витрати в сумі 5153.73 грн. Разом з тим, у рішенні вказано, що в засідання суду ОСОБА_1 письмовий відзив на позову заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подала, ухвали суду від 23.02.2021р., 26.04.2021р., адресовані відповідачу у визначеному ч.5 ст.176ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернені суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Місцем проживання відповідача є АДРЕСА_4 (а.с.12-18).

Згідно даних єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є одним із засновників ТОВ « Ватав» та його керівником (а.с.21).

Листом від 29.05.2020р. ТОВ «Ватав» за підписом директора ОСОБА_5 зверталося до директора Департамента проблемних активів з питанням про реструктуризацію боргу за кредитним договором №011/21444/00596192 (а.с.22-23).

Відповідно до розписки від 29.04.2021 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_6 суму в розмірі 1000.00 (одна тисяча) доларів США в якості завдатку за житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.126).

ОСОБА_6 є чоловіком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 19.01.2013 року відділом РАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві (а.с.128).

Згідно довідки про склад сім`ї від 14.07.2021 року №47/10-05 виданої виконавчим комітетом Звенигородської міської ради Черкаської області вбачається, що до складу сім`ї (зареєстрованих) ОСОБА_2 входять дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.131).

З копії будинкової книги вбачається, що відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована в будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , однак знята з реєстрації місця проживання 10.06.2021 року. Разом з нею знятий з реєстрації ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 14.07.2021 року за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.132-134).

Згідно акту, складеного депутатом Звенигородської міської ради Черкаської області Дімовим Г.А. в присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 30.01.2022 року вбачається, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та бабуся ОСОБА_2 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживають без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 на протязі останніх пів року (з липня 2021 року). Вказане також підтверджується довідкою від 31.01.2022 року №213 виданою виконавчим комітетом Звенигородської міської ради Черкаської області (а.с.135-136).

Рішенням 15 сесії 8 скликання Звенигородської міської ради Черкаської області від 29.10.2021 року №15-36 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.0617 га з кадастровим номером 7121210100:01:001:2117, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.137).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за гр. ОСОБА_2 26.01.2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області Товмацькою Ю.М. на підставі рішення органу місцевого самоврядування №15-36, виданого 29.10.2021 року (а.с.138-142).

14.07.2021 року ОСОБА_2 підписала та подала заяву приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, заяву приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) за адресою АДРЕСА_2 (а.с.153-154).

03.08.2021 року ОСОБА_2 уклала договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» щодо надання послуг з централізованого водопостачання за адресою АДРЕСА_2 (а.с.164-169).

08.09.2021 року ОСОБА_2 уклала договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ПАТ «Черкасиобленерго», від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Звенигородські енергетичні мережі» за адресою пров. Кримського 15, м. Звенигородка Черкаської області (а.с. 155-163).

Згідно виписки клієнта АТ «Райфайзен Банк» ТОВ «Ватав» за період з 16.07.2019 року по 31.12.2021 рокув рахунок погашення кредиту ТОВ «Ватав» було сплачено на користь АТ «Райфайзен Банк» грошові кошти в сумі 1097377грн., в т.ч. останні платежі 22.06.2021, 26.11.2021, 08.12.2021.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зістаттею 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажуодна сторона(продавець)передає абозобов`язуєтьсяпередати майно(товар)у власністьдругій стороні(покупцеві),а покупецьприймає абозобов`язуєтьсяприйняти майно(товар)і сплатитиза ньогопевну грошовусуму.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) вказано, що: "Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. […] Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі N 646/3972/16-ц (провадження N 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі N 922/2878/17 зазначено, що "цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі N 755/17944/18 (провадження N 61-17511св19) зроблено висновок, що "однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту дляуникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті13, частина третя статті16 ЦК Українине суперечать частині другійстатті 58 Конституції Українита вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першоїстатті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогамКонституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Судом встановлено, що оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна було вчинено сторонами до набрання рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 року законної сили. Належних доказів про обізнаність відповідачки ОСОБА_1 про існування даного рішення стороною позивача не надано. Більш того, як вбачається з тексту самого рішення остання в судові засідання не з`являлась, ухвали суду направлені на її адресу були повернуті відділенням Укрпошти до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відтак доводи про те, що відповідачка ОСОБА_1 була обізнана про наявність судового рішення, яким з неї стягувалася заборгованість та вчинила оскаржуваний правочин з метою приховання відчужуваного майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Щодо контрагента, з яким боржник ОСОБА_1 вчинила оспорюваний правочин, то суд зазначає, що ОСОБА_2 не є родичем відповідача та не мала з нею будь-яких відносин до укладення договору, про що остання надала пояснення в судовому засіданні. Оскільки доказів на спростування таких пояснень відповідача ОСОБА_2 сторона позивача не надала, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не була обізнана про наявність боргових зобов`язань у ОСОБА_1 та відповідно не мала умислу на настання інших правових наслідків, аніж обумовлені договором.

Також суд зазначає, що ціна договору відповідала звичайним ринковим цінам на вказаний вид майна. Відчуження будинку було здійснено за ціною, визначеною на підставі експертної оцінки, про що зазначено у самому договорі купівлі-продажу та в підтвердження чого надано відповідний звіт про експертну оцінку. Наявність здійснення реальної оплати за оскаржуваним правочином обумовлене п. 3.1 Договору та підтверджене його сторонами під час його укладання.

Суд констатує, що у сторін оскаржуваного правочину була відсутня вина, яка виражалася у намірі порушити публічний порядок, відповідачка ОСОБА_2 є добросовісним набувачем і підстав для витребовування у неї спірного майна немає.

Враховуючи наведене позовні вимоги є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Посилання представника позивача на позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №404/6619/17 та у постанові від 07.11.2019 у справі № 682/2889/16-ц, не є релевантним з огляду на різні обставини справи.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Оскільки, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 228, 626, 628, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.12,19,81,82,89,141,258,259,263,264,265,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул..Лєскова 9, м.Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909, в особі адвоката Кожуховської Олесі Леонідівни) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,паспорт серії НОМЕР_2 виданий Катеринопільським В УМВС України в Черкаській області, 31.10.2006 року, адреса АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Голосіївським РВ ГУДМС України у м. Києві 01.03.2013 року, адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.М.( 20202, проспект Шевченка 16 кв.97, м.Звенигородка, Черкаської області, тел.. НОМЕР_4 ), про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним - відмовити.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу Українирішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення виготовлено та підписано 12 травня 2022 року.

Суддя Д.І.Сакун