Постанова

від 25.05.2022 по справі 295/13495/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13495/19 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 78 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/13495/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради, третя особа в.о. Директора Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради Бондарчук Людмили Володимирівни про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання дисциплінарних стягнень незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію заподіяної матеріальної і моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив (а.с. 71-83 том 1):

-визнати незаконними накази КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради № 23-п від 29.06.2019 та №29-п від 06.08.2019 про оголошення доган та зняття премій;

-визнати незаконним наказ КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради №28-п від 06.08.2019 про його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, вчинений 19.07.2019 та зобов`язати КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради поновити його на посаді сторожа по охороні Корбутівського кладовища;

-стягнути з КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу з 10.08.2019 до дня постановлення рішення в розмірі середнього заробітку 3 4430 грн за кожен місяць;

-стягнути із КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради матеріальну шкоду в розмірі 11 301, 30 грн, моральну шкоду в сумі 114 425, 66 грн, а всього - 125 726, 96 грн;

-визнати дії окремих працівників КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради незаконними та винести окрему ухвалу в порядку ч. 11 ст. 262 ЦПК України за ознаками кримінальних правопорушень згідно ст. 364, 366, 172 КК України.

17.10.2019 ОСОБА_1 подав заяву про залишення позовної вимоги про визнання дій окремих працівників юридичної особи КП «СККПО» незаконними без розгляду (а.с. 97 том 1).

В обгрунтування позову зазначив, що 29.08.2017 він був прийнятий сторожем дільниці по охороні Корбутівського кладовища до КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради. Наказом № 23-п від 29.06.2019 його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та зняття 319, 83 грн премії за порушення трудової дисципліни на підставі акта про результати перевірки 26.06.2019. Зазначив, що 26.06.2019 ніякої перевірки не було, а догану оголошено на підставі доповідної записки головного інженера ОСОБА_2 , який не має повноважень для керування сторожами. Крім того, обставини, викладені у сфальсифікованому акті перевірки є неправдивими. Вважав вказаний наказ незаконним.

Наказом КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради № 29-п від 06.08.2019 йому оголошено догану та знято 100 % премії за липень за неналежне виконання посадових обов`язків та порушення правил етики. Позивач вказав, що 31.07.2019 о 12-00 год він, виконуючи графік затверджений керівництвом та завідуючою кладовищем ОСОБА_3 , пішов на обідню перерву у чергове приміщення. В цей час приїхала завідуюча кладовищем та з використанням брудної лайки вимагала відчинити ворота для в`їзду на територію кладовища, на що він відповів, що у нього згідно затвердженого графіка обідня перерва. Зазначив, що о 12-30 год згідно графіка він вийшов із чергового приміщення для подальшого виконання трудових обов`язків. Вважав, вказаний наказ незаконним, оскільки у ньому не вказано час, коли він відмовився закривати ворота, тому що є затверджений графік роботи, а також не вказано які саме правила етики ним порушені.

Позивач зазначив, що наказом від 06 серпня 2019 № 28-п його безпідставно звільнено з роботи за ст. 40 КЗпП України за прогул 19.07.2019, якого він не допускав. Вказав, що він 19.07.2019 пішов з роботи, оскільки був не згоден з новою посадовою інструкцією, яка, на його думку, містила змінені умови праці, на які він не погоджувався. До того ж зазначив, що роботодавець повинен був повідомити про зміну істотних умов праці за 2 місяці, чого останнім не зроблено. До того ж, у зв`язку із істотною зміною умов праці, на які він не погоджувався, він подав заяву про звільнення, проте його незаконно звільнено за прогул за згодою профспілкового органу підприємства.

Також просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3430, 74 грн щомісяця з часу звільнення по день винесення судового рішення.

Також зазначив, що діями відповідача йому заподіяно майнову шкоду на суму 11 301, 30 грн, яка складається із витрат: 1) витрат на спецодяг за 2 роки з розрахунку норм видачі - форма 1р. - 1000 грн, бушлат 2 р. - 1250 грн, рукавиці - 2 р. 130 грн, шапка 2 р. - 120 грн, гольф 2 р. - 120 грн, гольф 2р. - 250 грн, футболка 2р. - 180 грн., берці 2р. - 1700 грн, всього - 5750 грн; витрат на ліки у зв`язку із виробничою травмою - 300 грн, які просить стягнути на підставі положень ст. 1195 ЦК України; 3) зняття премій - в сумі 427, 03 грн; 4) недоплата за 2 години на обідню перерву, яка не надавалась з розрахунку 22, 68 грн за годину за період з 01.09.2018 по 18.07.2019 в сумі 3809, 84 грн. 5) витрати на заспокійливі снодійні ліки - 1014, 43 грн. Зазначив, що роботодавець зобов`язався забезпечити працівників формою, проте за 2 роки роботи, він форму купував за власні кошти. Щодо недоплати коштів за обідню перерву зазначив, з моменту прийняття його на роботу до прийняття нової посадової інструкції і графіка роботи від 18.07.2019, час його обідньої перерви за зміну становив 2 години, проте її фактично не було і сторожі кладовища працювали, а тому просив стягнути недоплачені кошти за вказаний період. Необхідність витрат на заспокійливі та снодійні ліки він пояснив напруженими стосунками із керівництвом, знущанням та цькуванням, внаслідок чого він зазнавав постійного стресу, а тому перед кожною зміною змушений був приймати медичні препарати для стабілізації свого психо-емоційного стану.

Вказав, що внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав моральних страждань. Після образ, принижень його людської гідності , цькування, погроз вбивством, публічного звільнення, в нього виникли проблеми із здоров`ям, відбувались нервові розлади, безсоння, загострились хронічні хвороби, що вплинуло на стосунки із оточуючими. У зв`язку із чим він змушений був приймати медичні препарати. Зазначив, що він тривалий час змушений витрачати сили та кошти для відновлення та захисту своїх прав, а у зв`язку із судовою тяганиною у нього істотно змінився спосіб життя, у зв`язку із чим він змушений докладати додаткових зусиль для організації життя в інших умовах, обмежувати себе в харчуванні та у всьому іншому. Розмір моральної шкоди він оцінив у 114 425, 66 грн, керуючись Методичними рекомендаціями відшкодування моральної шкоди, що викладені у листі Міністерства юстиції України від 13.05.2004 № 35 -13/797.

28.12.2021 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поворот суми переплати судового збору (а. с. 130-131 том 3).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано дисциплінарні стягнення у вигляді доган та зняття премій за № 23-п від 29.06.2019 та за № 29-п від 06.08.2019. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити вимоги: визнати незаконність звільнення, зобов`язати відповідача поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за вимушений прогул, матеріальну, моральну шкоду, судові витрати, (збір). Вказує, що прогул він не вчиняв, однак суд не дослідив в повному обсязі обставини справи. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є неповним та винесеним із порушенням ст. 265 ЦПК України. Суд встановив, що кошти на забезпечення працівників спецодягом виділялися підприємству, проте такого забезпечення не було, та безпідставно не стягнув понесені ним ( ОСОБА_1 ) витрати в сумі 5 750 грн за 2 роки. Також вважає незаконним відмову у компенсації витрат на ліки в сумі 300 грн у зв`язку із виробничою травмою. Посилається на те, що судом не взято до уваги порушення його прав відповідачем на двохгодинну обідню перерву для їжі і відпочинку, яка відповідачем не надавалась та право на компенсацію коштів, безпідставно відрахованих відповідачем за обідню перерву. Щодо моральної шкоди зазначив, що суд незаконно використав медичну картку з травматологічного відділення Лікарні №2, надану ним як доказ на підтвердження отримання виробничої травми, де не могло бути відомостей щодо інших захворювань, оскільки він лікується в Лікарні №1. Вказує, що 2,5 роки судової тяганини є істотною зміною життя та вимагає додаткових зусиль для його організації, це завдало йому болю та душевних страждань.

Вважає, що йому необгрунтовано відмовлено в повороті переплати судового збору.

Щодо наказу про його звільнення за прогул вказує, що судом не досліджено обставини прогулу, наголошує, що він мав право покинути місце роботи і звернутись до роботодавця із заявою про звільнення за ст. 36 КЗпП України у зв`язку із істотною зміною його умов праці, визначеною новою посадовою інструкцією та не вважає, що вчинив прогул. Вказує, що нову інструкцію він підписав, внісши свою незгоду, з якою його ознайомлено 18.07.2019, а на роботу після ознайомлення він вийшов 19.07.2019. Крім того вказує, що покинув місце роботи з дозволу керівника. Суд не дослідив наявні у справі докази та дійшов необгрунтованого висновку про обставини прогулу.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з мотивів, викладених у тексті судового рішення.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині незадоволених вимог - про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення матеріальної та моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Представники відповідача та третя особа до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ від 06.08.2019 № 28-п про звільнення ОСОБА_1 за ст. 40 п. 4 КЗпП України, за прогул 19.07.2019 винесено в рамках вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають і як похідна вимога щодо зобов`язання юридичної особи КП «СККПО» поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа по охороні Корбутівського кладовища, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання незаконними наказів КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради № 23-п від 29.06.2019 та №29-п від 06.08.2019 про оголошення доган та зняття премій, суд першої інстанції, аналізуючи посадову інструкцію сторожа Корбутівського кладовища за 2019 року, зміст наказів, дійшов висновку, що вказані накази винесені необгрунтовано і підлягають скасуванню.

При розгляді позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі і за спецодяг, відшкодування по листам непрацездатності, судом встановлено, що протягом 2017-2019 років працівники, в тому числі сторожа, не були забезпечені спецодягом, оскільки виділені кошти були використані на заробітну плату тим же сторожам; утримання території, поточний ремонт кладовища; утримання спецбригад про що свідчить Звіт про використання трансфертів на забезпечення виконання заходів міської цільової «Программи благоустрою та розвитку комунальних господарств м. Житомира на 2016-2022 роки». (т. 3 а. с. 146-154)

Щодо тверджень позивача про порушення відносно нього режиму роботи на підприємстві, порушення порядку надання йому обідньої перерви, залякувань на роботі та негативного ставлення до нього з боку інших працівників підприємства, то суд їх не оцінював, вказавши, що вони виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Вирішуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено заподіяння йому відповідачем - КП «СККПО» моральної шкоди у зв`язку з чим вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконним наказ КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради №28-п від 06.08.2019 про його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, вчинений 19.07.2019 та зобов`язати КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради поновити його на посаді сторожа по охороні Корбутівського кладовища; стягнути з КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2019 до дня постановлення рішення в розмірі середнього заробітку 3 4430 грн за кожен місяць.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Для звільнення працівника на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та усіх наданих сторонами доказів.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2022 року справа № 464/5703/17).

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 19.07.2019 завідуюча Корбутівським кладовищем ОСОБА_3 подала доповідну директору КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради, в якій вказала, що ОСОБА_1 прийшов на роботу о 08-00 год, прийняв зміну та о 09-00 год самовільно залишив своє робоче місце (а.с. 123 том 1).

19.07.2019 ОСОБА_3 подала службову записку директору КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради, в якій просила дозволу залучити до роботи сторожа ОСОБА_4 у зв`язку із самовільним залишенням робочого місця ОСОБА_1 о 09-00 год (а.с. 125 том 1).

19.07.2019 заступником директора Корбутівського кладовища Бондарчук Л.В., завідуючою кладовищем ОСОБА_3 , менеджером з персоналу ОСОБА_5 , приймальником замовлень ОСОБА_6 , прибиральником територій ОСОБА_7 складено акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі, в якому вказано, що 19.7.2019 ОСОБА_1 прийшов на роботу та прийняв зміну о 08-00 год, а о 9-00 год покинув своє робоче місце, при цьому нікого не повідомивши (а.с. 124 том 1).

Наказом КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради від 19.07.2019 № 27-п заступнику директора Бондарчук Л.В. доручено провести службове розслідування та з`ясувати причини відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі, завідуючій Корбутівським кладовищем ОСОБА_3 доручено витребувати у ОСОБА_1 письмові пояснення. Розслідування провести в термін до 31.07.2019 (а.с. 129 том 1).

По вказаному факту відсутності на роботі 19.07.2019 ОСОБА_1 надав пояснення, із яких вбачається, що 09.07.2019 о 08-00 год він прибув на роботу, прийняв чергування. Після чого завідуюча ОСОБА_3 викликала його та надала для ознайомлення нову Посадову інструкцію, в якій істотно змінені умови організації праці в сторону погіршення, у зв`язку із чим він відмовився її підписувати та залишив місце роботи, дочекавшись ОСОБА_4 . Вказав, що перебував у стані сильного душевного хвилювання (а.с. 127 том 1).

20.07.2019 ОСОБА_9 надав пояснювальну записку директору КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_10 про те, що 19.07.2019 о 09-15 год був викликаний на роботу за відсутності на робочому місці ОСОБА_1 , приступив до роботи о 10-00 год (а.с. 128 том 1).

20.07.2019 складено Акт про відсутність ОСОБА_1 до кінця робочої зміни до 08-00 год 20 липня 2019 року(а.с. 126 том 1).

За результатами службового розслідування складено Акт від 31.07.2019, зі змісту якого вбачається, що на підставі відібраних пояснень ОСОБА_9 , ОСОБА_1 останній самовільно, без погодження керівника, залишив місце роботи о 09-00 год 19.07.2019 та не повернувся до кінця зміни до 08-00 год 20.07.2019, а тому був відсутній на роботі протягом всієї зміни без поважної причини, відтак є обгрунтовані підстави для звільнення його за прогул (а.с. 130 том 1).

22.07.2019 ОСОБА_1 подав заяву до КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» про відмову від виконання обов`язків не обумовлених договором та звільнення згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 109 том 1).

05.08.2019 було проведено засідання первинної профспілкової організації КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради за участю ОСОБА_1 , предметом розгляду якого було подання директора КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради від 01.08.2019 про надання згоди на звільнення сторожа дільниці по охороні Корбутівським кладовищем ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, прогул без поважних причин. На вказаному засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він законно залишив місце роботи, після того як відмовився працювати в нових умовах праці і з дозволу заступника директора Бондарчук Л.В. і завідуючої кладовищем ОСОБА_3 залишив роботу. Бондарчук Л.В. та ОСОБА_3 також виступили на засіданні профорганізації та пояснили, що згоди на залишення роботи ОСОБА_1 не надавали, після того як ОСОБА_1 самовільно залишив роботу, з дозволу директора залучили до роботи ОСОБА_9 . ОСОБА_1 не чекав, щоб його змінили. За результатами розгляду подання первинна профспілкова організація КП «СККПО» ЖМР вирішила надати згоду на звільнення сторожа дільниці по охороні Корбутівського кладовища ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 132 том 1).

Листом КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» від 09.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбулось, не відбулась і зміна істотних умов праці сторожів, тому підстави для звільнення в порядку п. 6 с. 36 КЗпП України відсутні (а.с. 110 том 1).

Наказом в.о. директора КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради №28-п від 06.08.2019 визнано для ОСОБА_1 робочу зміну з 19.07.2019 по 20.07.2019 прогулом без поважної причини. Наказано у табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_1 вказану робочу зміну позначити як прогул та не нараховувати заробітну плату. За грубе порушення трудової дисципліни застосувати до ОСОБА_1 , сторожа дільниці по охороні Корбутівського кладовища, згідно з п.2 ст. 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул за п.4 ст. 40 КЗпП України(прогул без поважних причин). Підготувати до 09.08.2019 проект наказу про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України. Датою звільнення та останнім днем роботи ОСОБА_1 вважати 09 серпня 2019 року.

08.08.2019 ОСОБА_1 ознайомлено із вказаним наказом, про що свідчить його особистий підпис у ньому, де також він зазначив, що не згоден із наказом, оскільки жодного порушення він не вчиняв (т.1 а.с.51).

Разом із тим, ОСОБА_1 сам не заперечує факт, що він самовільно залишив місце роботи, посилаючись на те що він не погоджувався із новими умовами праці, а тому мав право на звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Факт відсутності ОСОБА_1 також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , доповідними записками та результатами проведення службового розслідування по факту відсутності ОСОБА_1 на роботі впродовж зміни з 09-00 ранку 19.07.2019 до 08-00 год ранку 20.07.2019.

Водночас, матеріалами справи доведено, що істотних змін умов праці на підприємстві не відбувалося, що підтверджується листом КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» від 09.08.2019.

Наказом в.о. директора КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради №156-к від 8 серпня 2019 року ОСОБА_1 , сторожа дільниці по охороні Корбутівського кладовища, звільнено з роботи 09.08.2019 за прогул без поважних причин, пункт 4 ст. 40 КЗпП України. Підстави : наказ «про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 від 06.08.2019 №28-п, протокол засідання профспілкового комітету від 05.08.2019, пояснювальна записка ОСОБА_1 (т.1 а.с.14).

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом усієї робочої зміни з 09-00 год 19.07.2019 до 08 год 20.07.2019, оскільки будь-яких доказів поважності причин відсутності на роботі як то звернення до лікаря, перебування на лікарняному чи з інших поважних причин останній не надав, звільнення відбулось в установленому законом порядку (були відібрані пояснення ОСОБА_1 , проведено службову перевірку по факту відсутності на роботі, отримано згоду профспілкового органу підприємства), а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, вимоги для поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що згідно з новою Посадовою інструкцією обсяг його обов`язків збільшився, що є істотною зміною умов праці, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки поливання зелених насаджень за необхідності… та … опалювання приміщення в зимовий період, розчищення від снігу і посипання піскосумішшю прилеглої до адміністративного приміщення територію та виїзд на дорогу не є істотною зміною умов праці в розумінні положень ч. 3 ст. 32 КЗпП України, а по суті є більш деталізованим описом посадових обов`язків працівника.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладені в постанові від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20 (провадження № 61-10296св21), де зазначено, що: «виходячи зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України). Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частина четверта статті 32 КЗпП України).

Щодо позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідачем йому була заподіяна матеріальна шкода на суму 11 301, 30 грн, яка складається із витрат: витрат на спецодяг за 2 роки на суму 5750 грн; витрат на ліки у зв`язку із виробничою травмою - 300 грн, які просить стягнути на підставі положень ст. 1195 ЦК України; зняття премій - в сумі 427, 03 грн; недоплата за 2 години на обідню перерву, яка не надавалась з розрахунку 22, 68 грн за годину за період з 01.09.2018 по 18.07.2019 в сумі 3809, 84 грн.; витрати на заспокійливі снодійні ліки - 1014, 43 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону праці» та статті 163 КЗпП, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов`язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов`язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Комплектування спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту повинно відповідати нормативним актам про охорону праці.

Відповідно до статті 164 КЗпП видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний замінити їх за свій рахунок.

Віднесення робіт до категорії з шкідливими умовами праці можливе тільки на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442.

Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України №248 від 08.04.2014 року, спрямовані на гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях працівників та застосовуються на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності у випадках, передбачених законодавством.

За результатами перевірки Управління Держпраці у Житомирській області від 19.08.2019 (т.1 а.с.87,88) встановлено порушення ст. 163 КЗпП України, а саме в порушення п.6 додатку №12 колективного договору ОСОБА_1 не видавався протягом 2017-2019 років спеціальний одяг та спеціальне взуття.

В позові ОСОБА_1 вказував про те, що під час його роботи КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради йому відповідачем не було надано спеціальний одяг і спеціальне взуття, тому він придбав спецодяг за власні кошти, приблизний розрахунок вартості якого становить за 2 роки з розрахунку норм видачі - форма 1р. - 1000 грн, бушлат 2 р. - 1250 грн, рукавиці - 2 р. 130 грн, шапка 2 р. - 120 грн, гольф 2 р. - 120 грн, гольф 2р. - 250 грн, футболка 2р. - 180 грн., берці 2р. - 1700 грн, всього - 5750 грн і вказані кошти просив стягнути з відповідача.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ч.1,2 ст. 76 ЦПК України).

На порушення наведених норм процесуального права позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було придбано спеціальний одяг та взуття і він звертався до відповідача з приводу компенсації даних витрат, але відповідач відмовив йому в цьому, а тому суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні цих вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо доведеності факту незабезпечення його спецодягом та взуттям та наявності підстав для стягнення зазначеної ним суми не заслуговують на увагу з викладених вище мотивів.

Позивач просить стягнути 300грн. відповідно до положень ст. 1195 - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, проте доказів на підтвердження цих обставин не надає. Стягнення за лікарнями листами не є шкодою. До того ж довідкою КП «СККПО» від 19.08.2019 листи непрацездатності в період з квітня-серпня 2019 р. від ОСОБА_1 до оплати не надходили (т.1 а.с.88).

Вимоги щодо зняття премій - в сумі 427, 03 грн; недоплати за 2 години на обідню перерву, яка не надавалась з розрахунку 22, 68 грн за годину за період з 01.09.2018 по 18.07.2019 в сумі 3809, 84 грн також не відносяться до вимог, пов`язаних із заподіянням матеріальної шкоди.

До того ж такі вимоги позивачем не доведені в контексті положень ст. 76-81 ЦПК України, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у їх задоволенні.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про порушення відносно нього режиму роботи на підприємстві, залякувань на роботі та негативного ставлення до нього з боку інших працівників підприємства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки вказані вимоги виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Вимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді понесених витрат на заспокійливі снодійні ліки на суму 1014,43 грн., пов`язані із негативним ставленням до нього керівництва та інших працівників, про що зазначає позивач у позовній заяві, не підтверджені жодними доказами, а тому підстави для їх задоволення також відсутні.

Виходячи із наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди та задоволення апеляційної скарги.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно положень ст.ст.1166, 1167 ЦК України, майнова і моральна шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам чи майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Водночас, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою від основних вимог.

Апеляційний суд переглядає рішення суду в частині вимог, які не були задоволені судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог позивача в оскаржуваній частині рішення, а відтак і відсутні підстави для стягнення моральної шкоди як похідної вимоги.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи суддею, якому було заявлено відвід.

Встановлено, що 22.02.2021 ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира Перекупки І.Г., обгрунтовуючи свою заяву тим, що суддя упереджений у розгляді справи, умисно затягує її розгляд та перебуває у дружніх стосунках з представником відповідача адвокатом Васинчуком С.М.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.02.2021 визнано необґрунтованим відвід, заявлений позивачем ОСОБА_1 судді Богунського районного суду міста Житомира Перекупка І.Г. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування Житомирської міської ради», третя особа в.о. директора КП «СККПО» Бондарчук Л.В. про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію, матеріальну шкоду.

Справу передано до канцелярії суду для визначення судді для розгляду заяви про відвід судді відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24.02.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Перекупки І.Г. відмовлено, оцінивши наведені адвокатом підстави для відводу судді Перекупки І.Г., суд вважав їх надуманими та недоведеними та такими, що зводяться до переоцінки дій головуючого судді під час розгляду справи.

Як передбачено п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч. 4 ст. 39 ЦПК України учасник справи, заявляючи відвід з указаної вище підстави зобов`язаний надати докази упередженості судді для цілей відводу.

Верховний Суд виходить з того, що відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді.

Доказів, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді Перекупки І.Г. щодо заявника ОСОБА_1 не надано, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Перекупки І.Г. було правомірно відмовлено.

Щодо доводів ОСОБА_1 про поворот переплаченого судового збору.

Законодавством передбачено підстави та механізм повернення з державного бюджету сплачених сум судового збору.

Порядок повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Проте, суд першої інстанції надав оцінку обставинам щодо сплаченого судового збору у судовому рішенні при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог та дійшов висновку, що позивачем при подачі позову до суду переплати судового збору не встановлено. Апеляційний суд погоджується з розрахунками суду.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо обставин сплати (переплати) суми судового збору у рішенні не є підставою для скасування рішення суду по суті спору з огляду на положення частини другої статті 376 ЦПК України, якою передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги, в оскаржуваній частині, не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено із дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року в частині вирішення вимог про визнання незаконним наказу КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради №28-п від 06.08.2019 про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул та поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.05.2022.

Головуючий Судді