Ухвала

від 29.12.2022 по справі 295/13495/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 грудня 2022 року

місто Київ

справа № 295/13495/19

провадження № 61-13085ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради, третя особа - виконуюча обов`язки директора Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради Бондарчук Людмила Володимирівна, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання дисциплінарних стягнень незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради (далі - КП «СККПО» Житомирської міської ради), третя особа - виконуюча обов`язки директора КП «СККПО» Житомирської міської ради Бондарчук Л. В., у якому із урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати незаконними накази КП «СККПО» Житомирської міської ради від 29 червня 2019 року № 23-п та від 06 серпня 2019 року № 29-п про оголошення доган та зняття премій;

- визнати незаконним наказ КП «СККПО» Житомирської міської ради від 06 серпня 2019 року № 28-п про його звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул, вчинений 19 липня 2019 року, та зобов`язати КП «СККПО» Житомирської міської ради поновити його на посаді сторожа на охорону Корбутівського кладовища;

- стягнути з КП «СККПО» Житомирської міської ради на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2019 до дня постановлення рішення в розмірі середнього заробітку 3 443, 00 грн за кожен місяць;

- стягнути із КП «СККПО» Житомирської міської ради відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11 301, 30 грн, компенсацію моральної шкоди у сумі 114 425, 66 грн, разом - 125 726, 96 грн;

- визнати дії окремих працівників КП «СККПО» Житомирської міської ради незаконними та винести окрему ухвалу в порядку частини одинадцятої статті 262 ЦПК України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 366, 172 КК України.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Суд визнав незаконним та скасував накази КП «СККПО» Житомирської міської ради від 29 червня 2019 року № 23-п та від 06 серпня 2019 року

№ 29-п.

В іншій частині вимог позову відмовив.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року - без змін.

15 липня 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року (провадження

№ 61-6671ск22) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, у зв`язку з тим, що заявником не викладені підстави касаційного оскарження, передбачених статтею 389 ЦПК України.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року (провадження

№ 61-8140ск22) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України, у зв`язку з тим, що заявником не усунуто недоліки касаційної скарги, а саме не викладені підстави касаційного оскарження, передбачених статтею 389 ЦПК України.

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на:

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права;

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неврахування висновків, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9;

- пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України - в ухваленні рішення суду першої інстанції брала участь суддя, якій було заявлено відвід;

- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - судами першої та апеляційної інстанції не досліджено докази у справі;

- пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача;

- пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд, вивчивши наведені заявником підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій дійшов таких висновків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні саме висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах із зазначенням, у чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

Тому посилання заявника на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» касаційним судом не приймаються.

Отже заявником неналежно обґрунтовано підставу касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій - пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також, у порушення пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено повне найменування третьої особи та місце її знаходження.

За наведених обставин заявнику необхідно подати касаційну скаргу у новій редакції із наведенням належних підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, долучити копії касаційних скарги відповідно до кількості учасників справи, а також зазначити повне найменування третьої особи та її місцезнаходження.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, що якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради, третя особа - виконуюча обов`язки директора Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради Бондарчук Людмила Володимирівна, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання дисциплінарних стягнень незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик