Рішення

від 17.05.2022 по справі 135/323/22

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/323/22

Провадження № 2/135/172/22

РІШЕННЯ

іменем України

18.05.2022 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря Глушко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Гринчик І.Я., Перепелиці Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. Виклад позиції позивача.

21.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 42 911,99 грн; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, починаючи з 21.01.2022 по момент ухвалення в справі судового рішення, із врахуванням розміру середньоденного заробітку 448,21 грн; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 20.07.2015 по 21.01.2022 працював на посаді головного механіка ПАТ «Ладижинський завод ЗБК». Згідно з наказом № 3-К від 20.01.2022, з 21.01.2022 його було звільнено з вказаного підприємства за власним бажанням, в зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору (ч.3 ст.38 КЗпП України). При звільненні відповідачем не виплачено всі належні йому суми, які відповідно до довідки про доходи № 8/50 від 14.04.2022 складають 42 911,99 грн.

Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до довідки про доходи № 8/50 від 14.04.2022 , виданої відповідачем, розмір його середньоденної заробітної плати складає 448,21 грн.

Також, вважає, що відповідачем було завдано йому моральної шкоди, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків, залишенні його без засобів для існування після звільнення, в необхідності звертатись за захистом порушених відповідачем трудових прав до суду. Всі ці обставини вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він втратив спокій та нормальний сон, оскільки вимушений думати про захист його трудових прав в суді. Враховуючи характер і тривалість його моральних страждань, тяжкість завданої йому моральної травми, розмір завданої моральної шкоди оцінює в 10 000 грн.

2. Виклад позиції відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 подала досуду відзивна позовнузаяву,в якомупозовні вимогивизнала частково,а саме:в частині наявної заборгованості в розмірі 38277,30грн та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 21.01.2022 по 24.02.2022, в іншій частині позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні.

На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що неможливість повногорозрахунку ізпозивачем вдату йогозбільшення булозумовлено тяжкоюфінансовою ситуацією,що склаласьна підприємстві,а згодомнаслідками російськоговторгнення натериторію України. Звертає увагуна те,що довідка,яка булавидана позивачевіє помилковою,оскільки впрограмі,в якійвона формуваласявідбувся збій.Дане твердження,має своєвідображення всамій довідціде вказанопро нарахуваннязаробітної платив лютому2022року врозмірі 14790,93грн тав січні2022року врозмірі 29503,00грн,тоді якпозивач бувзвільнений 21січня 2022року ібув працевлаштованийна іншуроботу 26січня 2022року. Зважаючи надану ситуацію,що склаласьнадає вірнудовідку про доходи.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час прострочення виплати заробітної плати посилається на те, що Торгово-промислова палата України в листі за № 2024/02.0-7.1 від 25.02.2022, засвідчила, що військову агресію Російської Федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану, слід вважати форс-мажорними обставинами, а також підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го стало неможливим у вставлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Ситуація, що склалася, через російське вторгнення, зачепила всі сфери життєдіяльності, у тому числі господарські процеси, зокрема, масовані обстріли території України спричинили пошкодження транспортних сполучень (мереж постачання сировини) та місць видобутку сировини, що зумовило складнощі в постачанні контрагентами матеріалів необхідних для виготовлення продукції. Це зумовило призупинення діяльності підприємства про, що було видано відповідний наказ по підприємству. Більш того, Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відноси в умовах воєнного стану» де у ч. 3 ст.10 Закону передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. При цьому звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє роботодавця від обов`язку виплати зарплати. Зважаючи на наслідки російського вторгнення, які зумовили призупинення діяльності підприємства, що являється обставинами непереборної сили, вважає, що до розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виплат не повинен включатись період починаючи з 24 лютого 2022 року по день закінчення воєнного стану. А також з огляду на ситуацію в Україні та те, що наслідки російського вторгнення зумовили призупинення діяльності підприємства, з урахуванням критеріїв справедливості і пропорційності, просить зменшити розмір відповідальності за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, оскільки факт заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру пов`язаних із невиплатою заробітної плати - відсутній, а позивачем не надано доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру пов`язаних із невиплатою заробітної плати.

З приводу заявлених до стягнення витрат за надання правової допомоги в розмірі 6 000 грн заперечує проти їх задоволення зважаючи на те, що заявлена сума не співмірна з проведеною роботою адвоката, визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат. Зауважує, що в наданих до позову документів вбачається одна вартість наданих послуг, тоді як в позові вказується зовсім інша, доказів фактичної оплати послуг немає.

ІІ. Пояснення сторін.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Клименко І.Ф. позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо довідки про доходи, зазначає, що дана довідка була видана відповідачем, а тому саме на підставі неї були зроблені відповідні розрахунки та заявлені вимоги. Стосовно довідки про доходи, наданої відповідачем, не заперечують. Саме яку довідку брати до уваги для проведення розрахунків, покладаються на розгляд суду. Зазначили, що доводи відповідача про те, що підприємство не працює з моменту російської агресії, не відповідають дійсності, адже окремі його підрозділи продовжують працювати.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,посилаючись наобставини,викладені увідзиві,позовні вимогивизнали частково,а самев частині наявної заборгованості в розмірі 38277, 30 коп. та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 21.01.2022 по 24.02.2022, в іншій частині позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 згідно з наказом № 3-К від 20.01.2022 звільнений з посади головного механіка ПАТ «Ладижинський завод ЗБК» з 21.01.2022 за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору (ч.3 ст.38 КЗпП України), про що свідчить запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 5-10).

Як видно з записів в зазначеній трудовій книжці ОСОБА_1 26.01.2022 працевлаштувався на філію «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів «ТОВ «Вінницька птахофабрика» (а.с. 9-10).

З довідки ПАТ «Ладижинськийзавод ЗБК»від 10.05.2022 про отримані ОСОБА_1 доходи вбачається, що позивачу за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року нарахована заробітна плата в розмірі 44 743 грн 91 коп. З них: у листопаді 2021 21 272 грн 82 коп., у грудні 6 720 грн 00 коп. Станом на 14.04.2022 загальний борг підприємства перед ОСОБА_1 становить 38 277 грн 30 коп., який складається із: заробітної плати в розмірі 13 651 грн 57 коп.; вихідної допомоги в розмірі 29 763 грн 72 коп. та компенсації невикористаної відпустки в розмірі 7 650 грн 72 коп. (а.с. 33).

При цьому суд звертає увагу на те, що в довідці ПАТ «Ладижинськийзавод ЗБК»від 14.04.2022 про отримані ОСОБА_1 доходи (а.с. 4) вказано про нарахування заробітної плати позивачу в лютому 2022 року в розмірі 14790,93 грн та в січні 2022 року в розмірі 29503 грн, тоді як він був звільнений 21 січня 2022 року і був працевлаштований на іншу роботу 26 січня 2022 року. За таких обставин, враховуючи і позицію сторін з цього питання, суд не бере до уваги дану довідку, як винесену очевидно помилково.

ПАТ «Ладижинський завод ЗБК», у зв`язку з неможливістю організувати процес функціонування підприємства в умовах воєнного стану, призупинило дію трудових договорів на підприємстві з 24.03.2022 до дати офіційного оголошення про закінчення воєнного стану в Україні без виплати заробітної плати, про що було винесено відповідний наказ № 36-В від 24.03.2022 (а.с. 34).

IV. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновок суду.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За з ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 працював у ПАТ «Ладижинський завод ЗБК», був звільнений з 21.01.2022 та відповідачем не виплачено належні йому кошти при звільненні суд, оцінивши докази, подані сторонами, беручи до уваги довідку про доходи від 10.05.2022, яка надана відповідачем та відхиляючи надану позивачем довідку від 14.04.2022, як винесену очевиднопомилково, вважає, що з відповідача необхідно стягнути не виплачену заробітну плату і належні при звільненні позивачу виплати в розмірі 38277 грн 30 коп.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки; середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування відшкодування проводиться згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна заробітна плата розраховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (листопад-грудень), що передували місяцю, в якому відбулося звільнення, нарахована заробітна плата у розмірі 27 992 грн 82 коп. (21 272 грн 82 коп. + 6 720 грн).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 636 грн 20 коп. (з розрахунку: нарахована заробітна плата за два останні місяці 27 992 грн 82 коп./ 44 кількість робочих днів за листопад - грудень 2021).

Згідно з записами у трудовій книжці позивач 21.01.2022 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України, наказ № 3-К від 20.01.2022.

Стосовно визначення періоду, за який підлягає стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Наразі режим воєнного стану в Україні триває. Листом від 28.02.2022 року №2021/02.0-7.1 ТПП України засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). За таких обставин, з 24.02.2022 року затримка розрахунку при звільненні з позивачем триває не з вини роботодавця (відповідача), а внаслідок ведення бойових дій. Крім того, відповідачем прийнято рішення припинити роботу підприємства, про що видано відповідний наказ.

Отже, кількість робочих днів з моменту звільнення позивача 21.01.2022 по 23.02.2022, складає 24 робочих днів (січень 7 днів; лютий 17 днів). Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, складає 15 268 грн 08 коп. (636 грн 20 коп. середньоденна заробітна плата*24 робочих днів). За таких обставин, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню зі стягненням на користь позивача вказаної суми.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (правова позиція ВСУ у справі № 6-788цс16).

Враховуючи обставини справи, встановлену наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин з боку відповідача, а саме невиплату належних позивачу грошових сум при звільненні, оцінюючи надані докази щодо характеру та ступеню моральних страждань позивача, рівень втрати нормальних життєвих зв`язків чи додаткових зусиль останнього для організації свого життя, період під час якого позивач залишався не працевлаштований (позивач працевлаштувався на нову роботу через п`ять днів після свого звільнення), суд визнає розмір заявлених позовних вимог у сумі 10 000 грн завищеним та вважає достатнім та справедливим стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

V. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст.133ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 1 ст. 141ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 1 984,80 грн судового збору за позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Враховуючи останню правову позицію щодо включення середнього заробітку до структури заробітної плати, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 №755/12623/19, позивач згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

З огляду на це судовий збір в сумі 992 грн 40 коп. за позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку був сплачений позивачем помилково, а тому підлягає поверненню йому.

Стосовно судового збору в сумі 992 грн 40 коп. за позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, враховуючи часткове задоволення позовних вимог в цій частині, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 198 грн 48 коп. (2 000 грн розмір задоволених вимог х 100/ 10000 грн розмір заявлених позовних вимог = 20 % задоволених вимог; 992 грн 40 коп. х 20 % /100% = 198 грн 48 коп. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 141, 258, 259 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» (код ЄРДПОУ 00131966) на користь ОСОБА_1 38277 грн 30 коп. заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» (код ЄРДПОУ 00131966) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 268 грн 08 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» (код ЄРДПОУ 00131966) на користь ОСОБА_1 моральну школу в сумі 2000 грн, а також 198 грн 48 коп. судових витрат за сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду за вимоги немайнового характеру.

Повернути ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір в сумі 992 грн 40 коп. за вимоги майнового характеру.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3ст. 354 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач Приватне акціонерне товариство «Ладижинський завод ЗБК» (код ЄРДПОУ 00131966), розташоване за адресою: вул. Наконечного, 184, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область.

Рішення складено та підписано суддею 23 травня 2022 року.

Суддя