Постанова

від 17.08.2022 по справі 135/323/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 135/323/22

Провадження № 22-ц/801/1315/2022

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т.В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 рокуСправа № 135/323/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Медвецького С. К.,

суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Ладижинський завод ЗБК»,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 135/323/22 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» на додаткове рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Волошиної Т. В. у залі суду, повний текст якого складено 31 травня 2022 року,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 травня 2022 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» (далі - ПрАТ «Ладижинський завод ЗБК») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та моральної шкоди.

19 травня 2022 року адвокат Клименко І. Ф. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 3600 грн. Розмір витрат підтверджується договором про надання правничої допомоги від 18 квітня 2022 року, актом виконаних робіт від 20 квітня 2022 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 18 травня 2022 року на суму 3000 грн, актом виконаних робіт від 18 травня 2022 року та квитанцією від 18 травня 2022 року на суму 600 грн.

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року стягнути з ПрАТ «Ладижинський завод ЗБК» на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 3600 грн.

Стягуючи з позивача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2022 року ПрАТ «Ладижинський завод ЗБК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2022 року справу призначено до розгляду на 18 серпня 2022 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що акти виконаних робіт (наданих послуг) не містять належного обґрунтування фактично витраченого часу адвокатом на надання правничої допомоги.

Заявник указує, що представник позивача у судових дебатах не заявляв про те, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу ним будуть подані після ухвалення судового рішення, тому суд першої інстанції зобов`язаний був залишити заяву без розгляду на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

18 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Клименко І. Ф. укладено договір про надання правничої допомоги.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату 3000 грн за складання позовної заяви та необхідних процесуальних документів, а також 600 грн за представництво інтересів позивача в кожному судовому засіданні незалежно від їх тривалості.

Згідно з пунктом 3.1 договору гонорар за договором за безпосередню участь у справі № 127/33081/19 становить 10000 грн.

На виконання умов договору представником позивача надано акт виконаних робіт від 20 квітня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18 травня 2022 року на суму 3000 грн, акт виконаних робіт від 18 травня 2022 року та квитанцію від 18 травня 2022 року на суму 600 грн.

Статтею 137 ЦПК України закріплено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, заява про відшкодування витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення подана адвокатом у визначений законом строк з дня ухвалення рішення судом першої інстанції - 19 травня 2022 року (а. с. 58).

Крім того, представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробила усну заяву про те, що після ухвалення рішення суду будуть подані докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу та визначено їх розмір.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зробила висновок про те, що:

«витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України) При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат».

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як уже зазначалося, розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді першої інстанції.

Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконану адвокатом Клименко І .Ф. роботу та надані послуги, а також те, що справа не є складною, містить невелику кількість письмових доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомоги.

Разом з тим, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права під час визначення розміру таких витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи ціна позову становить 81 597,43 грн. Судом задоволено позовні вимоги частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 55545,38 грн.

З урахуванням ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2450,60 грн (55545,38?3600?81597,43).

Доводи апеляційної скарги про необхідність залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду не заслуговують на увагу.

Указані доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: доказами про сплату витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, які були подані разом з позовною заявою; звукозаписом судового засідання на якому зафіксовано, що представник позивача зробила усну заяву про визначення кінцевого розміру витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про зміну додаткового рішення місцевого суду та стягнення з ПрАТ «Ладижинський завод ЗБК» на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2450,60 грн.

Керуючись ст. ст. 375, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» задовольнити частково.

Додаткове рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ладижинський завод ЗБК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2450,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач -Приватне акціонерне товариство «Ладижинський завод ЗБК» (код ЄРДПОУ 00131966), розташоване за адресою: вул. Наконечного, 184, м. Ладижин, Гайсинського району, Вінницької області.

Суддя-доповідач С. К. Медвецький

судді: Л. О. Голота

В. В. Оніщук