Рішення

від 02.06.2022 по справі 373/453/19

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/453/19

Номер провадження 2/373/18/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2022 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Опанасюка І.О.

за участю:

секретаря судових засідань Товстої В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу, Київської обласної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом та просить витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 вартістю 65830 грн., яка розташована в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

Посилається на те, що Переяслав-Хмельницьким відділом Бориспільської місцевої прокуратури виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства під час оформлення права приватної власності земельної ділянки лісового фонду на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Зазначає, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №113006 від 03.07.2007, виданого на підставі рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 252 від 19.04.2006, ОСОБА_7 був вказаний власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075, загальною площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В подальшому, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 3890, відчужив зазначену вище земельну ділянку на користь ОСОБА_8 .

На підставі вказаного договору, ОСОБА_8 управлінням земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області 29.10.2008 видано державний акт серія ЯЖ № 471077 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388300:02:015:0075 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833200152.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 25.11.2008 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.01.2019 №152581781 встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388300:02:015:0075 в реєстрі 18.04.2018, зареєстровано на праві спільної часткової власності за спадкоємцями ОСОБА_8 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникло внаслідок затвердження ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19.10.2017 у справі №373/1232/17 мирової угоди, укладеної 19.10.2017 у попередньому судовому засідання за позовом про визнання права власності в порядку спадкування між відповідачами.

Вважає, що вказана земельна ділянка незаконно вибула з державної власності, у зв`язку з чим, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку для ОСОБА_8 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню на користь держави в особі постійного землекористувача державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу.

11 липня 2019 року представник відповідачів ОСОБА_2 надав суду заяву про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури, у своїй позовній заяві керувався ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 та ч. 4 ст. 56 ЦПК України, вважає, що він не має повноважень на звернення до суду з позовом від імені Київської обласної державної адміністрації та державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу, оскільки останні можуть здійснювати відповідно до діючого законодавства захист своїх інтересів самостійно.

Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року позов заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу, Київської обласної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 про витребування земельної ділянки задоволено.

Витребувано на користь держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 вартістю 65830 грн., яка розташована в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2021 року заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2021 скасовано та призначено справу до розгляду за загальними правилами позовного провадження.

Представник відповідачів ОСОБА_2 у заяві про перегляд заочного рішення суду від 16.03.2021 виклав свої заперечення проти вимог позивача. Вважає, що доказ наданий прокурором, яким він підтверджує, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення є неналежними, оскільки такі обставини може встановити лише особа, яка володіє спеціальними знаннями необхідними для з`ясування зазначених обставин, тобто експерт при проведенні земельно-технічної експертизи.

09.08.2021 представник відповідачів ОСОБА_2 подав до суду клопотання про призначення по справі судової земельно- технічної експертизи.

09.08.2021 ухвалою суду призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту експертиз. На час проведення експертизи провадження по справі було зупинене.

22.02.2022 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09.08.2021 про призначення судової земельно - технічної експертизи без виконання у зв`язку з відсутністю оплати за виконання експертизи та відсутністю додаткових відомостей та матеріалів для проведення експертизи.

22.02.2022 ухвалою суду провадження по справі поновлено.

В судовому засіданні прокурор Чичиркіна С.П. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 до суду не прибув. Повідомлений про дату та час судового засідання особисто. Заяв про відкладення судового засідання із зазначенням неможливості бути присутнім з поважних причин, до суду не направляв.

ОСОБА_7 до суду жодного разу не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор надав суду копію повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді на адресу Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп».

Оскільки прокурор заявив позов в інтересах Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу та в інтересах Київської обласної державної адміністрації, яка є органом державної виконавчої влади, до компетенції якого належать відповідні повноваження, суд дійшов висновку про те, що прокурор має наявні підстави для представництва в суді.

Відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства Державний Агролісгосп розташований в східній частині Київської області на території Переяслав-Хмельницького району. Згідно структури міжгосподарського лісгоспу до складу майстерської дільниці №1 входять зокрема і землі лісового фонду на території Циблівської сільської ради площею 333 га.

Державний Агролісгосп організовано в 2000 році на базі лісгоспів колгоспів Переяслав-Хмельницького району. Попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворений агролісгосп, було проведено в 1990 році Українською експедицією.

В 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» розроблено матеріали лісовпорядкування Державному Агролісгоспу. За протоколом другої лісовпорядної наради від 12 березня 2002 року у відповідності до ст. 94 Лісового кодексу України ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено обласним управління АПК в Київській області. За цим протоколом, нарадою зроблено загальний висновок за результатами минулої господарської діяльності держлісгоспу про те, що в цілому, лісове господарство велось цілеспрямовано і всебічно з діючими правилами ведення лісового господарства в лісах України.

Також, матеріали лісовпорядкування в частині розрахунку лісосік у 2002 році погоджено з Київським державним лісогосподарським об`єднанням «Київліс», Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та Київською обласною державною адміністрацією.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» (лист від 14.01.2019 за № 24) згідно із фрагментом з Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу №30 Майстерської дільниці №1 Державного Агролісгоспуна земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебували на час видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для ОСОБА_8 у користуванні Державного Агролісгоспу.

Відповідно до Книги 4 перспективного плану ведення лісового господарства Державного Агролісгоспу від 2001 року «Таксаційний опис, поквартальні суми площ загальних запасів насаджень» вказаних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 перебуває у складі Майстерської дільниці №1 кварталу № 30, виділі12, на якій розташовані лісові культури - сосна звичайна віком від 80 років, висотою від 20 м, діаметром від 28 см.

Вказана земельна ділянка повністю знаходяться в межах земель лісового фонду, на яких знаходяться лісові насадження.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт на камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово- картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення, тощо, регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема , за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства суд враховує положення пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі 368/1158/16-ц від 30.05.2018.

За інформацією Державного Агролісгоспу, що надана листом від 23.11.2018 №39, дозволу на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці №1 для подальшого використання земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 для житлового будівництва не надавало.

Згідно листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 16.01.2019 №04-48/94 цим управлінням погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 не надавалось.

Внаслідок оформлення державного акту на ім`я ОСОБА_8 відбулась зміна цільового призначення спірної земельної ділянки, а тому така зміна відбулась із порушенням ч. ч. 1, 4 ст. 20 Земельного кодексу України, а саме - видачі уповноваженим органом рішення про зміну цільового призначення земель лісового фонду, без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача, без розроблення відповідного проекту землеустрою та без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Пунктом 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2008, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , продавець передає у власність, а покупець приймає земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель розміром 0,25 га, що розташована за адресою: с. Циблі, Переяслав-Хмельницький район, Київська область.

Пунктом 3 договору визначено, що земельна ділянка належить продавцю, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №113006, виданого Циблівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області 29.05.2006 на підставі рішення № 252 від 19.04.2006 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010633200136, кадастровий номер 3223388200:02:015:0075.

Однак, Циблівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області 19.04.2006 рішення №252 про надання у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель не приймалося.

Протоколи сесій Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області за 2006 рік не містять рішення №252 від 19.04.2006. Рішення Циблівської сільської ради під №252 наявне у протоколі 21 сесії Циблівської сільської ради від 19.04.2005, однак вказане рішення не містить жодних відомостей щодо ОСОБА_7 .

Даний факт підтверджується листом архівного відділу Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 05-02/22-1 від 17.01.2019.

Відповідно до інформації, наданої управлінням Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі, встановлено, що в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 3223388200:02:015:0075, яка розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Циблі, на ім`я ОСОБА_7 не зареєстровано.

Згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відсутній запис від 29.05.2006 щодо реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку.

Водночас, під № 010633200136 згідно вказаної Книги зареєстровано 16.12.2006 державний акт серії ЯД № 719378 на земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області з кадастровим номером 3223388200:02:015:0037 на ім`я ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_7 не набував у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223388200:02:015:0075.

Зважаючи на викладене, державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 у встановленому законом порядку ОСОБА_7 не отримувався та його державна реєстрація не здійснювалась, а тому ОСОБА_7 не набував права власності на вказану земельну ділянку, не був її власником на момент укладення правочину та не мав права розпоряджатися правом її відчуження.

Відповідно до листа Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 372 від 13.09.2016 земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 знаходиться за межами населеного пункту с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, а тому розпорядження землями за межами населеного пункту не відноситься до компетенції Циблівської сільської ради.

Вказана земельна ділянка не могла взагалі набуватись у власність ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель на підставі будь-якого рішення сільської ради, оскільки: в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 125, 126 Земельного кодексу України рішення уповноваженого органу виконавчої влади щодо надання дозволу на розробку і затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки не приймалось, а державний акт на право власності в дійсності не видавався і державну реєстрацію не проходив; спірна земля знаходиться за межами населеного пункту і в силу приписів ст. ст. 12, 38, 83, 84, 116, 118, 122, 173 Земельного кодексу України сільська рада взагалі не має повноважень на розпорядження нею для будь-яких цілей; в порушення вимог ст. ст. 20, 21, 38, 56, 57, 83, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки ліси не можуть передаватися у власність для житлового будівництва, спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду та відведення без розробки і затвердження відповідного проекту землеустрою і проведення державної експертизи землевпорядної документації є неможливим.

Додатковим підтвердженням неможливості законного оформлення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель є її розташування в межах 100-метрової прибережної захисної смуги р. Дніпро Канівського водосховища, що підтверджується листом ДП «Київгеоінформатика» від 08.08.2016 № 01-01/960 та схемою накладення спірної земельної ділянки на землі водного фонду в межах Циблівської сільської ради.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно частини 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами статті 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

У відповідності до вимог статті 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було передане у зв`язку із виконанням іпотечного договору та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Окрім того, не відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажом, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі статті 346 ЦК України.

Відповідно до статті 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 914/760/17, від 21.08.2018 у справі № 902/1722/14, від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16, від 11.04.2018 у справі № 904/9655/16, від 29.03.2018 у справі № 904/10673/16, від 27.03.2018 у справі № 904/11088/16, від 27.03.2018 у справі № 904/11141/16 та Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному статті 387, 388 Цивільного кодексу України, а не про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Крім того, згідно з приписами статті 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Встановлено, що спірна земельна ділянка була предметом судового розгляду по справі № 373/1232/17 про визнання права власності в порядку спадкування, проте Київська обласна державна адміністрація та землекористувач Державне підприємство Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп не були стороною зазначених правочинів та не були учасниками вищезазначеного судового розгляду, тому мають право на витребування цього майна в порядку передбаченому ст. ст. 388, 396 Цивільного кодексу України.

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15.

Оскільки, в даному випадку, спірна земельна ділянка з кадастровим 3223388200:02:015:0075 без відповідних правових підстав відчужено на користь ОСОБА_8 , а після смерті останнього право власності на спірну земельну ділянку оформлено за спадкоємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тому вказана земельна ділянка державної власності, яка знаходилась у постійному користуванні Державного Агролісгоспу вибули поза волею держави.

Згідно з п. п. 4.5, 4.6 статуту Державного Агролісгоспу здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності і чинного законодавства України. Збитки завдані агролісгоспу в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовується за рішенням суду.

Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України (в редакції на час пред`явлення позовної заяви) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини наведеною в п. 54 рішенні у справі «Трегубенко проти України».

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Hamer проти Бельгії» (заява №21861/03), яка стосувалась питання порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку із зобов`язанням заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, щодо якої застосовувалась заборона на будівництво, суд встановив, що втручання в право заявниці на мирне володіння своїм майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачено законом та переслідувало мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, шляхом приведення відповідного майна у відповідність з планом землекористування. Що стосується пропорційності втручання, то суд зазначив, що навколишнє середовище мало значення, і що економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності були допустимими за умови, звичайно, що між індивідуальними та колективними інтересами був встановлений розумний баланс. Оскаржувана міра переслідувала законну мету захисту лісової зони, на якій не можна було нічого будувати.

Також, Європейський суд з прав людини у постанові від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого королівства» (скарга №27238/95) не встановив порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу №1 до цієї конвенції у зв`язку з відмовою держави у наданні заявниці дозволу на будівництво житлового буднику та надалі у праві на безперешкодне проживання у фургоні на земельній ділянці, що належить їй на праві власності.

Крім того, ЄСПЛ зазначив, що спірна земельна ділянка перебуває у міському «зеленому поясі» на великих площах території ландшафтної консервації, між селищем та відкритою долиною та призначена для прогулянок верховою їзди, а тому інтереси землеустрою (як національні, так і місцеві) переважають потреби заявника, оскільки основною метою цієї зони є захист навколишньої сільської місцевості від подальших шкідливих змін.

У зв`язку з цим ЄСПЛ визнав, що дії держави прямо відповідають інтересам екологічної політики, а тому втручання у право заявниці на мирне володіння її майном було пропорційним та справедливого балансу дотримано.

ЄСПЛ, також зауважив, що не можна погодитись з наданням захисту особам, які, усвідомлюючи заборони, встановлені законодавством, споруджують оселі в екологічно захищених зонах, а якби суд вчинив інакше, він би заохочував до незаконних дій на шкоду захисту прав інших осіб на безпечні екологічні умови проживання.

За правилами статі 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Тотожне правило встановлене статтею 12 Лісового кодексу України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,25 га із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й відповідачі.

Натомість, ОСОБА_8 та після смерті останнього його спадкоємці набули право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті незаконної видачі державного акту на спірну земельну ділянку після укладення договору купівлі-продажу особою, яка немає відповідних правових підстав для цього та ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19.10.2017.

Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення, які було в поза законний порядок приватизовано.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені прокурором судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог (1921 грн. 00 коп. / 4 = 480 грн. 25 коп).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу, Київської обласної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу з незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0075 вартістю 65830 грн., яка розташована в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області (м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір в сумі 1921,00 гривень, а саме: з ОСОБА_3 - 480 грн. 25 коп,; з ОСОБА_4 - 480 грн. 25 коп; з ОСОБА_5 - 480 грн. 25 коп, з ОСОБА_6 - 480 грн. 25 коп. за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Бориспільська місцева прокуратура, місце знаходження за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 21, м. Бориспіль, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_3 місце знаходження за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 місце знаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 місце знаходження за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_6 місце знаходження за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_7 місце знаходження за адресою: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення виготовлений 06.06.2022

Суддя І. О. Опанасюк