Постанова

від 30.05.2022 по справі 910/4786/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2022 р. Справа№ 910/4786/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021

у справі №910/4786/21

за позовом Компанії "АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ."

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА"

2) Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності"

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 255874 та зобов`язання вчинити певнi дiї

В С Т А Н О В И В:

Коротке викладення суті спору та позовних вимог.

Компанії "АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ." (позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" (ТОВ "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА") та Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсним свідоцтва України № 255874 на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з недійсністю такого свідоцтва.

Позивач доводить, що торгівельна марка «Perlux» за свідоцтвом України №255874, виданим 25.03.2019 не відповідає умовам надання правової охорони, а саме статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності; позивач не надавав згоди на реєстрацію торгівельної марки на ім`я ТОВ "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА"; позивач не знав про подання останнім заявки на реєстрацію торгівельної марки «Perlux» в Україні.

Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 суд вирішив:

1. Позов Компанії "АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати недійсними повністю свідоцтво України на знаки для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019, яке зареєстроване на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" (вул. Івана Франка, буд. 108, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, ідентифікаційний код 39308820) з підстав його видачі з порушенням прав інших осіб.

3. Зобов`язати Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" (вул. Глазунова, буд. 1, Мсп 601, Центральна Частина Києва, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 31032378) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № 255874 від 25.03.2019, зареєстроване на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" (вул. Івана Франка, буд. 108, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, ідентифікаційний код 39308820) та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність.

4. У задоволенні вимог Компанії "АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" у частині визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг з підстав оманливості такого знака щодо товару або виробника відповідного товару - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" (вул. Івана Франка, буд. 108, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, ідентифікаційний код 39308820) на користь компанії Компанії "АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ." (Іпарі парк ут 6, Сада, Ейч-2111, Угорщина) 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суд дійшов наступних висновків:

позивач є власником прав інтелектуальної власності на торговельну марку «Perlux» (словесну), зареєстровану в Угорщині 17.02.2009, номер реєстрації 196732, відносно товарів класу 3 Міжнародної класифікації товарів і послуг, на торговельну марку «Perlux+» зображення (комбіновану), зареєстровану в Угорщині 02.03.2011, номер реєстрації 202598, відносно товарів класів 3, 5, 21 Міжнародної класифікації товарів і послуг. Також, позивач є власником прав інтелектуальної власності на міжнародну торговельну марку «Perlux» (словесну), зареєстровану відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до угоди, дата міжнародної реєстрації 03.11.2009, номер міжнародної реєстрації 1025334, якій надано правову охорону у Данії, Болгарії, Іспанії, Естонії, Албанії, Хорватії, Словенії та інших країнах;

за договором про використання торговельних марок позивач, в тому числі, передав компанії САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. у невиключне використання торговельні марки: «Perlux+» (комбіновану), зареєстровану в Угорщині, № реєстрації 202598; «Perlux» (словесну), зареєстровану в Угорщині, № реєстрації 196732; «Perlux», міжнародна реєстрація, № реєстрації 1025334;

з огляду на широке розуміння визначень «агент» та «представник», надані позивачем докази здійснення поставок компанією САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ., одноосібним власником якої є позивач, товарів маркованих позначенням «Perlux», право використання якого позивачем було надано відповідній компаній на підставі договору, відповідачу -1 до моменту подання останнім заявки на реєстрацію такого позначення в Україні за ним, та встановлення відповідачу 1 у договорі з компанією САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. статусу офіційного імпортера відповідних товарів, на переконання суду підтверджує наявність між позивачем та відповідачем 1 опосередкованих агентських або представницьких відносин щодо продажу товарів «Perlux» виробництва компанії, яка була повністю підконтрольна та управлялася позивачем, як єдиним учасником такої компанії. За таких обставин, суд робить висновок, що між позивачем, який діяв через свою дочірню компанію, та відповідачем-1 існували агентські відносини щодо розповсюдження на території України, продукції, виробленої під контролем позивача, та з використанням торгівельного знаку "Perlux", на які позивач мав права, зокрема, і на території Угорщині, проте, які не були зареєстровані на території України;

заявка відповідачем 1 на реєстрацію знаку для товарів і послуг «Perlux» № m201709731 було подано 03.05.2017;

ні позивач, ні компанія «САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ.» дозволу на реєстрацію відповідачу 1 на території України позначення «Perlux» не надавали, і доказів іншого матеріали справи не містять. Отже, відповідач 1 маючи агентські або представницькі відносини із позивачем через компанію «САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ.» здійснив реєстрацію позначення «Perlux» на території України за собою без дозволу позивача чи його дочірньої компанії;

позивачем доведено наявність підстав для застосування положень ст. 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності до правовідносин сторін та підстав для визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019. За сказаних обставин вимоги позивача про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 з підстав його видачі з порушенням прав позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 «Perlux» з підстав оманливості такого знака щодо товару або виробника відповідного товару, суд зазначив:

правовими підставами своїх вимог щодо визнання спірного позначення недійсним з підстав його оманливості позивач визначає підпункт (g) п. 2 ст.193 Угоди про асоціацію між Україною, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами членами та положення абз. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, що діяла на дату подання заявки на оспорювань торговельну марку);

на підтвердження обставин оманливості позначення «Perlux» позивач надав до суду висновок експерта № 102-06/21 складеного за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності 18.06.2021 судовим експертом Соповою Катериною Андрієвою;

питання 1, 2, 3, 4 поставлені на дослідження експерту позивачем та відповідно висновки надані на відповідні питання не стосуються оманливості знаку «Perlux», відтак, такі висновки експерта суд оцінює щодо обставини, чи є знаки позивача та відповдіача-1 схожими настільки, що їх можна сплутати при використанні, та вони повністю узгоджуються з висновком суду щодо реєстрації відповідачем-1 торгової марки з порушенням прав інших осіб, зокрема позивача, який в подальшому не зміг поширити на території України охорону належної йому торгівельної марки "Perlux";

щодо висновків, наданих експертом на запитання 5 та 6, то такі висновки суд відхиляє, з тих підстав, що такі висновки не відповідають правовій природі оманливості позначення та правовій природі позначення, яке здатне вводити в оману щодо особи, яка виробляє товар.

оманливість або можливість введення в оману є властивістю самого позначення, що безпосередньо пов`язана із невідповідністю всередині обсягу правової охорони між знаком (його сутністю) та товарами і/або послугами, для яких заявлена охорона відносно особи-заявника (виробника) та не залежить від існування подібних знаків, тобто є "абсолютним критерієм", у зв`язку з цим висновки експерта в частині визнання знаку оманливим суд визнає необґрунтованими.

позовні вимоги про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України щодо визнання недійсними спірних свідоцтв та опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені, безпосередньо стосуються Національного органу інтелектуальної власності, функції якого виконує Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності, тому наявні підстави для задоволення вимог до Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності про зобов`язання внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Апеляційне провадження (рух справи).

ТОВ "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" звернувся з апеляційною скаргою у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Головні доводи апелянта зводяться до наступного:

апелянт не визнає факту поставки товарів, які виробляла компанія «САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ.» з маркуванням "Perlux" та заперечує можливість з`ясувати обставини походження товару, який він отримував від позивача;

суд визнав встановленими обставини на підставі неналежних доказів, оскільки переклади з угорської мови не завірені нотаріально;

спірне позначення "Perlux" має широке поширення та використовується в якості торгової марки десятки років, зокрема, має значне поширення на території України;

апелянт використовував назву «ПЕРЛЮКС» до відносин з позивачем, принаймні з липня 2014, про що свідчать відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

відсутні належні докази агентських відносин з позивачем та будь-яких відносин з компанією «САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ.»;

спірне позначення "Perlux" не є тотожним або схожим із раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апелянта заперечує, зазначаючи наступне:

надані докази (договори, рахунки-фактури) підтверджують обставини поставки апелянту товарів з маркуванням "Perlux";

торговельна марка "Perlux+зображення" (комбінована) зареєстрована в Угорщині (№196732), належить позивачу та передана компанії «САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ.» для невиключного використання;

позивачу було відмовлено у наданні правової охорони торгівельній марці "Perlux" (міжнародна реєстрація №1025334) в Україні відносно усіх заявлених товарів та послуг на підставі того, що її можна сплутати з комбінованою торговою маркою "Perlux" за українською заявкою №m201709731 від 03.05.2017 (свідоцтво на знак для товарів і послуг №255874 від 25.03.2019), права на який належать апелянту;

доводи про неналежність доказів через не засвідчення перекладу безпідставні, оскільки на частині документів, наприклад на перекладі з англійської на українську ID-карти керуючого директора компанії «САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ.» Корнелії Вас, вірність підпису перекладача додатково засвідчена нотаріально; кваліфікація перекладача була перевірена.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Грек Б.М. - головуючий суддя, судді: Отрюх Б.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4786/21 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/4786/21 у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Остапенко О.М.; призначено справу до розгляду на 31.05.2022.

Учасники судового процесу у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний господарський суд враховує, що подаючи апеляційну скаргу, представник апелянта зазначив, зокрема, адресу електронної пошти: 3332616377@mail.gov.ua, на яку судом було повідомлено про прийняття апеляційної скарги до провадження та про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції шляхом надіслання відповідної ухвали суду від 14.04.2022.

Апеляційна інстанція враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду.

Крім, скаржник, який ініціював перегляд рішення господарського суду в апеляційному порядку повинен цікавитися рухом справи, зокрема, надавши суду для контакту свою електронну адресу, пересвідчитися в надходженні на зазначену адресу повідомлень від суду.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

Компанія "АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.", зареєстрована за законодавством Угорщини, є власником прав інтелектуальної власності на торговельну марку «Perlux» (словесну), зареєстровану в Угорщині 17.02.2009, номер реєстрації 196732, відносно товарів класу 3 Міжнародної класифікації товарів і послуг, на торговельну марку «Perlux+» зображення (комбіновану), зареєстровану в Угорщині 02.03.2011, номер реєстрації 202598, відносно товарів класів 3, 5, 21 Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Також, позивач є власником прав інтелектуальної власності на міжнародну торговельну марку «Perlux» (словесну), зареєстровану відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до угоди, дата міжнародної реєстрації 03.11.2009, номер міжнародної реєстрації 1025334, якій надано правову охорону у Данії, Болгарії, Іспанії, Естонії, Албанії, Хорватії, Словенії та інших країнах.

Водночас, позивач є одноосібним власником компанії САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ., зареєстрованої за законодавством Угорщини, що підтверджується установчим документом відповідної компанії, належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи.

Згідно установчого документу компанії САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. та виписки з реєстру компаній, зазначена компанія займається діяльністю з виробництва мила, миючих засобів, засобів для чищення та полірування, оптової торгівлі миючими засобами, парфумерією та косметикою, неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюном.

Між позивачем та компанією САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. 01.08.2013 укладений договір про використання торговельних марок, відповідно до якого позивач, як власник торгівельних марок, надав згоду компанії САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ., як користувачу, на використання торгівельних марок та знаків без територіальних обмежень (п.2 договору про використання торговельних марок).

В п. 3 договору про використання торговельних марок його сторони погодили, що на підставі згоди власника, вказаної у п. 2, користувач має право: використовувати знаки в будь якій формі; з попереднього письмового дозволу власника торговельних марок може використовувати їх у співтоваристві, а також поза територією Угорщини міжнародні та угорські торговельні марки.

В п. 8 договору про використання торговельних марок його сторони погодили, що власник торговельних марок з підписанням цієї угоди зобов`язується вжити всіх необхідних заходів для підтримки захисту торгівельних марок.

За договором про використання торговельних марок позивач, в тому числі, передав компанії САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. у невиключне використання торговельні марки: «Perlux+» (комбіновану), зареєстровану в Угорщині, № реєстрації 202598; «Perlux» (словесну), зареєстровану в Угорщині, № реєстрації 196732; «Perlux», міжнародна реєстрація, № реєстрації 1025334.

16.10.2014 між компанією САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ., як продавцем, та відповідачем-1, як покупцем було укладено контракт № 20140911/0001, відповідно до якого компанія САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. зобов`язується передати у власність відповідача-1, а відповідач-1 зобов`язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в рахунках фактурах (п.1.1 контракту).

В п. 1.2. контракту № 20140911/0001 його сторони визначили, що покупець (тобто відповідач-1) є офіційним імпортером на території України з реалізації продукції власного виробництва продавця.

Строк дії контракту № 20140911/0001 - з моменту його підписання і до 31.12.2015 та може бути продовжений у відповідності до спільного рішення сторін, шляхом підписання додаткової угоди (п. 9.5. контракту № 20140911/0001).

На виконання контракту № 20140911/0001 компанія САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. протягом 2014 - 2015 років поставляла відповідачу-1 товари, в тому числі, під торговельною маркою «Perlux», що підтверджується, наявними у матеріалах справи копіями рахунками фактурами, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та довідками про вивіз.

Із наявних у матеріалах справи копій рахунків фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) та довідок про вивіз вбачається, що компанія САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. поставляла відповідачу-1 товари, в тому числі, під торговельною маркою «Perlux» і впродовж 2016 2019 років.

31.08.2018 позивачем було подано електронну заяву про територіальне поширення міжнародної реєстрації на 15 країн-учасниць Мадридської системи, включаючи Україну.

20.06.2019 позивач отримав попередню, а 01.04.2020 й остаточну відмову у наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією № 1025334 на території України відносно усіх заявлених товарів та послуг на підставі того, що торговельна марка за цією реєстрацією є такою, що її можна сплутати, зокрема, з комбінованою торговельною маркою Perlux, зареєстрованою в Україні за свідоцтвом № 255874.

Власником комбінованої торговельної марки за свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 (за заявкою № m201709731 від 03.05.2017) для товарів 3-го класу Міжнародної класифікації товарів і послуг є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЛЮКС УКРАЇНА» (відповідач-1).

Заявка відповідачем-1 на реєстрацію знаку для товарів і послуг «Perlux» № m201709731 було подано 03.05.2017.

Мотиви постанови та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Угорщина, резидентом якої є позивач, є учасником Паризької конвенції про охорону промислової власності з 01.01.1909, згідно відомостей розміщених на https://wipolex.wipo.int/en/treaties/ShowResults?start_year=ANYend_year=ANYsearch_what=Ccode=ALLtreaty_id=2.

Відповідно Паризька конвенції про охорону промислової власності є міжнародним договором, який врегульовує правовідносини сторін у даній справі.

Паризька конвенції про охорону промислової власності не дає відповіді на запитання, кого саме вбачати під агентом чи представником у розмінні ст. 6 septies. Зі змісту ст. 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності, з урахуванням наданих судам роз`яснень, випливає, що у тлумаченні термінів «агент» і «представник» суду слід виходити не з вузького юридичного значення цих термінів, притаманного галузям цивільного чи господарського права, а з такого їх значення, яке охоплювало б і поширювачів продукції контрагента, які перебувають з ним у певних договірних відносинах.

З огляду на широке розуміння визначень «агент» та «представник», надані позивачем докази здійснення поставок компанією САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ., одноосібним власником якої є позивач, товарів маркованих позначенням «Perlux», право використання якого позивачем було надано відповідній компаній на підставі договору, відповідачу -1 до моменту подання останнім заявки на реєстрацію такого позначення в Україні за ним, та встановлення відповідачу 1 у договорі з компанією САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. статусу офіційного імпортера відповідних товарів, на переконання суду підтверджує наявність між позивачем та відповідачем 1 опосередкованих агентських або представницьких відносин щодо продажу товарів «Perlux» виробництва компанії, яка була повністю підконтрольна та управлялася позивачем, як єдиним учасником такої компанії. За таких обставин, суд робить висновок, що між позивачем, який діяв через свою дочірню компанію, та відповідачем-1 існували агентські відносини щодо розповсюдження на території України, продукції, виробленої під контролем позивача, та з використанням торгівельного знаку "Perlux", на які позивач мав права, зокрема, і на території Угорщині, проте, які не були зареєстровані на території України.

Ні позивач, ні компанія САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. дозволу на реєстрацію відповідачу 1 на території України позначення «Perlux» не надавали, і доказів іншого матеріали справи не містять. Отже, відповідач 1 маючи агентські або представницькі відносини із позивачем через компанію САНТЕ МАДЯРОРСАҐ КФТ. здійснив реєстрацію позначення «Perlux» на території України за собою без дозволу позивача чи його дочірньої компанії.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 24.02.2021 року по справі №233/3516/18-ц.

З огляду на фактичну наявність між позивачем та відповідачем-1 агентських/представницьких відносин подання, без дозволу позивача власника знаку «Perlux» на території Угорщини, заявки на реєстрацію цього знаку від власного імені відповідача-1 на території України є діями, які вчинені відповідачем-1 з порушенням прав позивача.

Відповідно, у даному випадку позивач, як власник позначення «Perlux», на підставі ст. 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності наділений правом вимагати скасування реєстрації знаку «Perlux» на території України за відповідачем-1.

Згідно положень ч. 1 ст. 19 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг, обставини видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав позивача є підставою для визнання недійсним відповідного свідоцтва повністю.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для застосування положень ст. 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності до правовідносин сторін та підстав для визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019. За сказаних обставин вимоги позивача про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 з підстав його видачі з порушенням прав позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Стандарт доказування вірогідності доказів передбачає зокрема оцінку безпосередньо судом їх змістовної ваги та вплив на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності .

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на принцип оцінки доказів за критерієм вірогідності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав вважати фактичну наявність між позивачем та відповідачем-1 агентських/представницьких відносин.

Стосовно перевірки доводів та висновків про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 «Perlux» з підстав оманливості такого знака щодо товару або виробника відповідного товару, суд апеляційної інстанції зазначає, що заперечення апелянта в цій частині спрямовані на доведення відсутності підстав оманливості, однак ці підстави не покладені в основу для задоволення позову, і так само відхиленні господарським судом першої інстанції

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Апеляційна інстанція вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, тому не вбачає необхідним надання детальних відповідей на кожен з доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до норм ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенням оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції без зміни, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та статтями 8, 34, 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЛЮКС УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/4786/21 залишити без зміни.

3. Матеріали справи №910/4786/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко

Повний текст постанови складено 07.06.2022.