Постанова

від 30.05.2022 по справі 758/7131/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/7131/21 Головуючий у 1-й інст. Анохін А.М.

Апеляційне провадження 22-ц/824/5318/2022 Доповідач Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд - Енерджі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта Прайм», ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд - Енерджі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта Прайм», ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна, в якому просила:

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом

право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі продажу №229 квартири

АДРЕСА_1 від 30.08.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який посвідчено державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А.;

- витребувати у ТОВ «Санта Прайм» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 із припиненням права власності на неї ТОВ «Санта Прайм»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

38022145 від 08.11.2017 року, прийняте Соколянським Дмитром Вікторовичем, реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запису про право власності № 23260923, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №

38251011 від 21.11.2017 року, прийняте Соколянським Дмитром Вікторовичем, реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23479904, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №

45777418 від 01.03.2019 року, прийняте ОСОБА_5 , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526614, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№39216883 від 16.01.2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком Олегом Володимировичем, запис про право власності № 24398427, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «САНТА ПРАЙМ».

13 грудня 2021 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 ;

- заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міськім, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав, в тому числі, але не обмежуючись, посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2021 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 19 січня 2022 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2021 року та ухвалити нову постанову якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Посилається на те, що є обґрунтовані підстави вважати, що квартиру на час розгляду справи та ухвалення рішення суду може бути відчужено останнім набувачем ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ», ймовірно перереєстровано на іншого власника на підставі судового рішення про яке невідомо позивачу.

Крім того, посилається на те, що ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ» подало заяву 03 серпня 2021 року на реєстрацію права власності на квартиру бувши обізнаним про судову справу, ініційовану ОСОБА_1 з певними визначеними позовними вимогами до кожного відповідача окремо, а перереєстрація права власності на квартиру з ТОВ «САНТА ПРАЙМ» на ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ» здійснена вже після відкриття провадження у справі № 758/7131/21 за позовом ОСОБА_1 .

Зазначає про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про три обтяження (арешт нерухомого майна) квартири у власності ТОВ «САНТА ПРАЙМ», два з арештів накладені на квартиру в інтересах правоохоронних органів, та вони не завадили провести перереєстрацію права власності на квартиру з ТОВ «САНТА ПРАЙМ» на ТОВ «ГУД- ЕНЕРДЖИ».

Посилається на те, що ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ» не реєструвало у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 року у справі №910/4622/18, тобто ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ» дозволило, що б більше двох років квартиру було зареєстровано на ТОВ «САНТА ПРАЙМ».

Посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову не звернув належної уваги на вимоги статті 149 ЦПК України, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача щодо квартири, а невжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводити будь-які реєстраційні дії та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки позивач змушений буде неодноразово звертатись до суду за захистом своїх порушених прав або буде позбавлений можливості його захистити.

Крім того, посилається на те, що застосування заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до грубого порушення прав та інтересів відповідача ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ», а навпаки забезпечить реальну можливість виконати судове рішення.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд - Енерджі» Петренко І.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2021 року - залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд - Енерджі» Петренко І.Л. заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виходячи з предмету спору та характеру заявлених вимог, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зазначений заявником, оскільки вважав, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд - Енерджі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта Прайм», ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна, в якому просила:

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом

право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі продажу №229 квартири

АДРЕСА_1 від 30.08.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який посвідчено державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А.;

- витребувати у ТОВ «Санта Прайм» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 із припиненням права власності на неї ТОВ «Санта Прайм»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

38022145 від 08.11.2017 року, прийняте Соколянським Дмитром Вікторовичем, реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запису про право власності № 23260923, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №

38251011 від 21.11.2017 року, прийняте Соколянським Дмитром Вікторовичем, реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23479904, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №

45777418 від 01.03.2019 року, прийняте ОСОБА_5 , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526614, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№39216883 від 16.01.2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком Олегом Володимировичем, запис про право власності № 24398427, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «САНТА ПРАЙМ».

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач просила:

- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 ;

- заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міськім, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав, в тому числі, але не обмежуючись, посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири АДРЕСА_2 .

Посилається на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Посилається на те, що є обґрунтовані підстави вважати, що квартиру на час розгляду справи та ухвалення рішення суду може бути відчужено останнім набувачем ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ», ймовірно перереєстровано на іншого власника на підставі судового рішення про яке невідомо позивачу.

Крім того, посилається на те, що ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ» подало заяву 03 серпня 2021 року на реєстрацію права власності на квартиру бувши обізнаним про судову справу, ініційовану ОСОБА_1 з певними визначеними позовними вимогами до кожного відповідача окремо, а перереєстрація права власності на квартиру з ТОВ «САНТА ПРАЙМ» на ТОВ «ГУД-ЕНЕРДЖІ» здійснена вже після відкриття провадження у справі № 758/7131/21 за позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п. 1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

За правиломч.10ст.150 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, виходячи із зміступозовних вимог, а також з вимог заяви про забезпечення позову, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заяви

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову у видінакладенняарешту на квартиру АДРЕСА_2 , не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

На думку колегії суддів, вимоги заяви в частині про заборону вчиняти дії є необґрунтованими, оскільки застосований судом вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому немає необхідності у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти дії.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що арешт майна, як вид забезпечення позову, полягає в заборонірозпорядження цим майном будь-яким чином та унеможливлює вчинення щодоньогобудь-яких реєстраційних дій тайоговідчуження до вирішення справи по суті.

За такихобставин відсутня необхідність додаткового оголошення заборони вчиняти будь-які дії.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.2 ч.1ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене та вимоги п.1 ч.3ст.376 ЦПК Україниухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 в частині накладення арешту на квартиру, в іншій частині вимог заяви належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 грудня 2021 року скасувати.

Ухвалити нову постанову наступного змісту.

Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 .

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 .

Боржник - 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУД - ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 41673139, м. Київ, Андріївський узвіз, буд.9).

Боржник - 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «САНТА ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 41148909, 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, оф. 139).

Боржник - 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року.

Головуючий

Судді