Постанова

від 27.06.2024 по справі 758/7131/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 758/7131/21

провадження № 61-18359св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санта Прайм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд Енерджі»,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року під головуванням судді Анохіна А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта Прайм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Енерджі» про визнання права власності, витребування майна, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішень про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

25 травня 2021 року позивач звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-Енерджі» (далі - ТОВ «Гуд-Енерджі»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта Прайм» (далі - ТОВ «Санта Прайм»), ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна, в якому просила суд:

- визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір № 229 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , від 30 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О. А.;

- витребувати у ТОВ «Санта Прайм» на її користь квартиру АДРЕСА_1 , припинивши право власності ТОВ «Санта Прайм», на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38022145

від 08 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23260923, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38251011

від 21 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23479904, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45777418

від 01 березня 2019 року, прийняте Мутайламовим Ш. А. , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526614, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39216883

від 16 січня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., запис про право власності № 24398427, про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 , за ТОВ «Санта Прайм».

Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 21 червня 2022 року об`єднав в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гуд-Енерджі», ТОВ «Санта Прайм», ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна (справа № 758/7131/21, провадження № 2/758/1358/22), цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гуд-Енерджі», ТОВ «Санта Прайм», ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна (справа № 758/7137/21, провадження № 2/758/1366/22), цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гуд-Енерджі», ТОВ «Санта Прайм», ОСОБА_2 про визнання права власності, визнання недійсним договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна (справа № 758/7139/21, провадження

№ 2/758/2374/22), цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гуд-Енерджі», ТОВ «Санта Прайм», ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна (справа № 758/6949/21, провадження № 2/758/2833/22) та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гуд-Енерджі», ТОВ «Санта Прайм», ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, про витребування майна, про скасування рішень про державну реєстрацію прав (справа № 758/7140/21, провадження № 2/758/3178/22), присвоїв об`єднаній справі № 758/7131/21.

Після об`єднання в одне провадження вказаних справ, з урахуванням заяв про зміну предмета позову, які суд прийняв до розгляду, ОСОБА_1 заявила такі позовні вимоги:

- визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір № 229 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , від 30 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О. А.;

- витребувати у ТОВ «Гуд-Енерджі» на користь позивача квартиру

АДРЕСА_1 , припинивши право власності ТОВ «Гуд-Енерджі», на квартиру

АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38022145

від 08 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23260923, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38251011

від 21 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23479904, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45777418

від 01 березня 2019 року, прийняте Мутайламовим Ш. А , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526614, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39216883

від 16 січня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., запис про право власності № 24398427, про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 , за ТОВ «Санта Прайм»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60306011

від 11 вересня 2021 року, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Канівець Л. М., запис про право власності № 43906133

від 03 серпня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір № 232 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_2 , від 30 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О. А.;

- витребувати у ТОВ «Гуд-Енерджі» на її користь квартиру АДРЕСА_2 , припинивши право власності ТОВ «Гуд-Енерджі», на квартиру АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38022354

від 08 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23261070, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38253715

від 21 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23482402, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45777515

від 01 березня 2019 року, прийняте Мутайламовим Ш. А. , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526705, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39217356

від 16 січня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., запис про право власності № 24398874, про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_2 , за ТОВ «Санта Прайм»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59887503

від 17 серпня 2021 року, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Микитенко О.В., запис про право власності № 43531911

від 11 серпня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсним договір № 221 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_3 , від 30 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О. А.;

- витребувати у ТОВ «Гуд-Енерджі» на користь позивача квартиру

АДРЕСА_3 , припинивши право власності ТОВ «Гуд-Енерджі», на квартиру

АДРЕСА_3 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38022487

від 08 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23261223, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38254166

від 21 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23483223, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45777570

від 01 березня 2019 року, прийняте Мутайламовим Ш. А. , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526769, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39218910

від 16 січня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., запис про право власності № 24400336, про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_3 , за ТОВ «Санта Прайм»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60211108

від 07 вересня 2021 року, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Тараненко О. О., запис про право власності № 43820109

від 01 вересня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_4 ;

- визнати недійсним договір № 228 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_4 , від 30 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчено державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О. А.;

- витребувати у ТОВ «Гуд-Енерджі» на користь позивача квартиру

АДРЕСА_4 , припинивши право власності ТОВ «Гуд-Енерджі», на квартиру

АДРЕСА_4 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38022630

від 08 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23261365, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38254612

від 21 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23483223, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45777605

від 01 березня 2019 року, прийняте Мутайламовим Ш. А. , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526803, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39219396

від 16 січня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., запис про право власності № 24400781, про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_4 , за ТОВ «Санта Прайм»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60626973

від 28 вересня 2021 року, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Микитенко О. В., запис про право власності № 44190364

від 22 вересня 2021 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м;

- визнати недійсним договір № 231 купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м, від 30 серпня 2011 року, укладений між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О. А.;

- витребувати у ТОВ «Гуд-Енерджі» на користь позивача нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м, припинивши право власності ТОВ «Гуд-Енерджі», на нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38022786

від 08 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23261537, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38255156

від 21 листопада 2017 року, прийняте Соколянським Д. В. , реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району», м. Київ, запис про право власності № 23483703, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39216146

від 16 січня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., запис про право власності № 24397745, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею

194,10 кв. м за ТОВ «Санта Прайм»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45777638

від 01 березня 2019 року, прийняте Мутайламовим Ш. А. , реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», м. Київ, запис про право власності № 30526831, про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м, за ТОВ «Гуд-Енерджі»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60636761

від 28 вересня 2021 року, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Тараненко О. О., запис про право власності № 44199278

від 22 вересня 2021 року про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м, за ТОВ «Гуд-Енерджі».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_3 за життя 18 лютого 2009 року склала заповіт, яким заповіла позивачу все належне їй на день смерті майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

27 липня 2012 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Хмельницький О. О. відкрив спадкову справу за заявою позивача про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 на день смерті належали квартири АДРЕСА_1 . Через складні життєві обставини після подання заяви про прийняття спадщини позивач не встигла своєчасно зареєструвати за собою право власності на спадкове майно.

На початку 2021 року вона дізналась, що вказане нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу, укладеними між ним та ОСОБА_3 30 серпня 2011 року. В подальшому нерухоме майно перейшло у власність ТОВ «Санта Прайм», а потім ТОВ «Гуд-Енерджі».

Вказані договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не могли бути посвідчені державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області, оскільки нерухоме майно, щодо якого укладений договір, та сторони не знаходились в його нотаріальному окрузі,

ОСОБА_3 на час посвідчення договору було 90 років, перебувала у лежачому стані, а тому не могла самостійно підписувати правочини, також договори купівлі-продажу є невчиненими, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності вперше зареєстровано з відкриттям розділу 03 листопада 2017 року.

Будинок АДРЕСА_1 наказом Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року № 706/0/16-10 занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт культурної спадщини та взятий під охорону, однак в договорах купівлі-продажу в порушення частини першої статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутні відомості про погодження органом охорони культурної спадщини його укладення.

З огляду на викладене на підставі статей 203, 215 ЦК України ОСОБА_1 просила визнати договори купівлі-продажу недійсними, скасувати рішення про державну реєстрацію вказаного майна за іншими особами, визнати за нею право власності на нерухоме майно в порядку спадкування та витребувати майно на її користь.

Позивач також зазначала, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що документи приватного нотаріуса Хмельницького О. О. знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території, тому єдиним способом захисту її прав як спадкоємиці є визнання права власності на вказане майно в порядку спадкування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Подільський районний суд м. Києва рішенням від 27 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, заявлених до ОСОБА_2 було закрито. Правовим наслідком пред`явлення позову позивачем до неналежного відповідача та не з`ясування повного кола відповідачів у справі є відмова в задоволенні позовних вимог.

Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Інші вимоги є похідними від визнання правочинів недійсними. Оскільки позивач не є власником вказаного нерухомого майна, вимоги про витребування майна задоволенню не підлягають.

Київський апеляційний суд постановою від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Подільського районного суду

м. Києва від 27 лютого 2023 року без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду та додатково вказував, що право власності на спірне майно за оспорюваними договорами перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 а згодом зареєстроване за ТОВ «Гуд-Енерджі».

ОСОБА_1 не набула права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а тому заявлена нею вимога про витребування спірного нерухомого майна від останнього власника також задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Трушківська Л. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 31 жовтня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 23 січня

2013 року у справі № 6-164цс12, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та висновків Верховного суду, викладених у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 761/46056/17,

від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20, від 10 липня 2023 року у справі

№ 757/11526/19-ц, від 08 березня 2023 року у справі № 461/5771/17, від 10 липня

2019 року у справі № 755/8062/13-ц, від 15 вересня 2023 року у справі № 203/4638/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 753/9334/18, від 22 березня 2023 року у справі № 756/13165/13-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Представник заявника зазначає, що суди неправильно застосували приписи статей 13, 15, 16, 395 ЦК України. Позивач має право на звернення до суду із вимогою про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом у поєднанні із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, адже такі вимоги не є взаємовиключними за умови відкриття спадщини на окупованій території України та наявності у заявника у зв`язку із цим перепон у оформленні спадкових прав. Вказує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Зауважує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм права за подібних правовідносин.

Аргументом касаційної скарги також є те, що на спірних договорах купівлі-продажу відсутні підписи продавця ОСОБА_3 , в договорах зазначено інші підстави набуття ОСОБА_3 права власності на спірну нерухомість - вказано інші договори купівлі-продажу та зазначено місце проживання ОСОБА_3 як

м. Сніжне, Донецької області, що не відповідає дійсності.

Таким чином, за спірними договорами купівлі-продажу право власності до

ОСОБА_2 не перейшло, а тому наявні підстави для витребування майна у кінцевого набувача ТОВ «Гуд-Енерджі».

Вказує, що суди також не врахували тієї обставини, що спірне майно є об`єктом культурної спадщини, адже будинок

АДРЕСА_1 , а наказом Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року № 706/0/16-10 його занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт культурної спадщини та взято під охорону.

Також суди не врахували тієї обставини, що спірне майно було передане ТОВ «Гуд-Енерджі» ОСОБА_2 10 листопада 2017 року, проте рішенням від 12 березня

2019 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області встановив факт смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, отже ОСОБА_6 не міг розпорядитись своїм майном на користь ТОВ «Гуд-Енерджі».

Представник заявника вказує на порушення місцевим судом норм процесуального права, яке виявилось у тому, що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , проте помилився із підставою закриття провадження, закрив на підставі пункту 7 частини першої статі 255 ЦПК України замість пункту 1 частини першої статі 255 ЦПК України, адже вважає, що оскільки про смерть відповідача стало відомо після відкриття провадження у справі, розгляд справи за правилами цивільного судочинства виключається.

Касаційна скарга також містить заперечення позивача на ухвалу суду першої інстанції про об`єднання справ від 21 червня 2022 року, оскільки всі позови стосуються різного майна, вимоги не є однорідними і оскаржуються різні договори купівлі-продажу.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у березні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «Гуд-Енерджі» адвокат Петренко І. Л. касаційну скаргу

ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм як матеріального так і процесуального права.

Представник відповідача зазначає, що посилання заявника на неврахування судоми попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у наведених нею постановах не заслуговують на увагу, оскільки вони прийняті у справах за відмінних фактичних обставин.

Вважає, що твердження заявника про те, що ОСОБА_3 не підписувала оскаржені договори купівлі-продажу, а обставини, викладені у них, не відповідають дійсності ґрунтуються виключно на припущеннях сторони позивача та спростовуються фактичними обставинами справи.

Інші аргументи касаційної скарги зводиться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів та вказують виключно на непогодження представника заявника із висновками судів попередніх інстанцій, які гуртуються на правильно встановлених судами фактичних обставинах у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 758/7131/21 з місцевого суду.

02 лютого 2024 року справа № 758/7131/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 на праві власності належали квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу від 13 грудня 2002 року, укладеними між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олексюк Ю. Е.

18 лютого 2009 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Хмельницький О. О. посвідчив та зареєстрував в реєстрі за № 1100 заповіт

ОСОБА_3 , яким вона все своє майно, з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом вона матиме право, як на території України, так і за її межами заповіла позивачу ОСОБА_1 .

30 серпня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір № 229 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А.

30 серпня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір № 232 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А.

30 серпня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір № 221 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_3 , посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А.

30 серпня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір № 228 купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_4 , посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А.

30 серпня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір № 231 купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,10 кв. м, посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори

Таранцовим О. А.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

11 червня 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковецька О. П. засвідчила підпис ОСОБА_1 на заяві про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

27 липня 2012 року за заявою ОСОБА_1 приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Донецької області Хмельницький О. О. відкрив спадкову справу № 4/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Апеляційний суд встановив, що у матеріалах спадкової справи міститься довіреність, видана ОСОБА_1 11 червня 2021 року, якою вона уповноважила

ОСОБА_8 бути її представником за всіма питаннями, пов`язаними з оформленням її спадкових справ на будь-яке майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 . 17 серпня 2012 року ОСОБА_1 також видала довіреність ОСОБА_9 з аналогічними повноваженнями.

12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , до складу спадщини увійшли житлові будинки з господарськими побудовами, розташовані за адресою: АДРЕСА_10 .

Господарський суд м. Києва рішенням від 21 січня 2019 року, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого

2020 року у справі № 910/4622/18, задовольнив позов ТОВ «Гуд Енерджі» до ТОВ «Санта Прайм», витребував з чужого незаконного володіння нерухоме майно, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1 ,

- квартиру АДРЕСА_2 ,

- квартиру АДРЕСА_3 ,

- квартиру АДРЕСА_4 ,

- нежитлове приміщення, першого поверху (літ. «А») - об`єкт житлової нерухомості, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,1 кв. м, у ТОВ «Санта Прайм» на користь ТОВ «Гуд-Енерджі».

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2020 року зазначено, що 28 січня 2020 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення її у справі № 910/4622/18 у якості третьої особи. Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки з урахуванням предмету спору та встановлених у справі обставин, рішення суду у цій справі не впливає на права, обов`язки та інтереси ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном, з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі

№ 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження

№ 14-212цс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Згідно з положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (постанови: від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження

№ 14-65цс22; від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, провадження

№ 14-96цс21).

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19 (провадження № 61-10353св22) зазначено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18)).

Таким чином, право на витребування майна від добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 2, 4, 5, 12 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі

№ 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірне нерухоме майно за договорами купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року, копії яких містяться у матеріалах справи, було відчужене ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Представник заявника зазначає, що на спірних договорах купівлі-продажу відсутні підписи продавця ОСОБА_3 , в договорах зазначено інші підстави набуття ОСОБА_3 права власності на спірну нерухомість - вказано інші договори купівлі-продажу та зазначено місце проживання ОСОБА_3 як м. Сніжне, Донецької області, що не відповідає дійсності.

Колегія судів відхиляє такі аргументи касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 44 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі в редакції, яка діяла на момент посвідчення нотаріусом спірних договорів) передбачено, що під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

У частині четвертій статті 55 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Аналогічна за змістом норма міститься також і в абзаці четвертому пункту 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, яка була чинною на час укладення спірних договорів.

З копій договорів купівлі продажу від 30 серпня 2011 року вбачається, що вони були укладені між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем. В договорах у графі «Підписи» міститься графічне написання від імені ОСОБА_3 « ОСОБА_3 ».

Як підстави наявності у ОСОБА_3 права власності на спірну нерухомість вказано такі договори: на квартиру АДРЕСА_1 - договір від 27 листопада 2002 року № 3368; на квартиру

АДРЕСА_2 - договір від 27 листопада 2002 року № 3377; на квартиру АДРЕСА_3 - договір від 27 листопада 2002 року № 3374; на квартиру АДРЕСА_4 - договір від 27 листопада

2002 року № 3371; на нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 - договір від 27 листопада 2002 року № 3383.

У вступній частині договорів вказано, що ОСОБА_3 мешкає у АДРЕСА_14 .

Зі змісту договорів також вбачається, що державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов О. А. 30 серпня 2011 року засвідчив, що договори підписані сторонами у його присутності, особи сторін встановив, їх дієздатність перевірив.

Таким чином, оскільки порушень вказаних норм державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А. судами попередніх інстанцій встановлено не було, особи сторін правочину були встановлені, справжність їх намірів та дієздатність державним нотаріусом була перевірена, як була і перевірена належність майна продавцю на час їх укладення на підставі документів, що підтверджують право власності на майно, колегія суддів відхиляє цей аргумент касаційної скарги як такий, що зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не довела, що спадкодавець ОСОБА_3 зберегла належне їй право власності на спірне нерухоме майно та ОСОБА_2 його не відчужила.

Колегія суддів також зазначає, що з метою спростування підписання спірних договорів продавцем ОСОБА_3 , позивач клопотання про призначення у справі експертизи не заявляла.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що суди не врахували тієї обставини, що спірне майно є об`єктом культурної спадщини, адже будинок АДРЕСА_1 , а наказом Міністерства культури і туризму України від 15 вересня 2010 року № 706/0/16-10 його занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт культурної спадщини та взято під охорону колегія суддів доходить таких висновків.

Статтею 18 Закону України від 08 червня 2000 року «Про охорону культурної спадщини» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відмови відповідного органу охорони культурної спадщини у погодженні відчуження спірного нерухомого майна, про залучення такого органа до участі у розгляді справи сторона позивача не наполягала, заяв про неправомірність дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від нього не надходило, означений аргумент касаційної скарги колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували тієї обставини, що спірне майно було передане ТОВ «Гуд-Енерджі» ОСОБА_2 10 листопада 2017 року, проте рішенням від 12 березня 2019 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області встановив факт смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, отже

ОСОБА_6 не міг розпорядитись своїм майном на користь ТОВ «Гуд-Енерджі», що виключає відсутність добросовісної поведінки в діях набувача колегія суддів відхиляє, оскільки до ОСОБА_1 право власності на спірне майно в порядку спадкування від ОСОБА_3 не перейшло, а тому набуття ТОВ «Гуд-Енерджі» прав власності на нього прав та інтересів позивача не порушує.

Щодо вказівки у касаційній скарзі на порушення місцевим судом норм процесуального права, яке виявилось у тому, що суд першої інстанції закрив провадження в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , проте помилився із підставою закриття провадження, закрив на підставі пункту 7 частини першої статі 255 ЦПК України замість пункту 1 частини першої статі 255 ЦПК України, адже вважає, що оскільки про смерть відповідача стало відомо після відкриття провадження у справі, розгляд справи за правилами цивільного судочинства виключається колегія суддів доходить таких висновків.

Як вбачається із матеріалів справи звернення до суду із позовом в тому числі із вимогами до ОСОБА_2 мало місце 25 травня 2021 року.

Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 28 травня 2021 року прийняв справу до провадження та відкрив провадження у справі. Призначив справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

06 жовтня 2022 року Подільський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою закрив провадження в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гуд-Енерджі», ТОВ «Санта Прайм»,

ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції вказував, що на виконання ухвали суду від 19 вересня 2022 року, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надав актовий запис про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Місцевий суд вважав за можливе провадження по справі в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 закрити у відповідності до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Підстави для закриття провадження у цивільній справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При цьому норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки про смерть ОСОБА_2 стало відомо вже після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, а помилкове посилання у тексті ухвали на пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України правильність його висновків про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 не спростовує.

Вказаний процесуальний недолік може бути виправлений шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції вказував, що сторона позивача судовому засіданні не ставила питання щодо з`ясування відомостей про спадкоємців ОСОБА_2 (у випадку їх наявності) з метою залучення їх в якості співвідповідачів у справі.

Щодо заперечень позивача на ухвалу суду першої інстанції про об`єднання справ

від 21 червня 2022 року з тих підстав, що всі позови стосуються різного майна, вимоги не є однорідними і оскаржуються різні договори купівлі-продажу колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі статтею 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови

від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.

Таким чином, встановивши, що позови є взаємопов`язані, оскільки предметом розгляду є взаємні майнові права стосовно об`єктів нерухомості, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 їх спільний розгляд є доцільним, оскільки виникають з одних правовідносин та задоволення одного позову може виключити повністю задоволення іншого позову колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для постановлення ухвали

від 21 червня 2022 року, якою цивільні справи № 758/7131/21, № 758/7139/21,

№ 758/7140/21, № 758/7137/21, № 758/6949/21 об`єднав в одне провадження та присвоїв об`єднаній справі № 758/7131/21 (провадження № 2/758/1358/22).

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 23 січня 2013 року у справі

№ 6-164цс12, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та висновків Верховного суду, викладених у постановах

від 27 вересня 2023 року у справі № 761/46056/17, від 30 серпня 2023 року у справі

№ 712/9803/20, від 10 липня 2023 року у справі № 757/11526/19-ц, від 08 березня

2023 року у справі № 461/5771/17, від 10 липня 2019 року у справі № 755/8062/13-ц, від 15 вересня 2023 року у справі № 203/4638/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 753/9334/18, від 22 березня 2023 року у справі № 756/13165/13-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Верховний Суд України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 зазначив, що згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 вказувала, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі

№ 925/1351/19 вказувала про важливе значення належної перевірки добросовісності/недобросовісності набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції.

Застосований судами спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 шляхом визнання права власності спадкоємця на спадкове майно підлягає застосуванню у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Визнання за спадкоємцем (за ОСОБА_1 ) права власності на спірні квартири у порядку спадкування за законом слід визнати таким, що спрямоване на остаточне вирішення спору та ефективне поновлення прав позивача. До таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 761/46056/17.

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 дійшов висновку про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2023 року у справі № 757/11526/19-ц погодився із висновками суду апеляційної інстанції, який вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішень про державну реєстрацію права власності за відповідачами, оскільки обраний позивачем та застосований судом спосіб судового захисту не відповідає вимогам закону та є неефективним, так як у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно не є необхідним для відновлення права позивача.

У постанові від 08 березня 2023 року у справі № 461/5771/17 Верховний Суд вказував, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Власник з дотриманням положень статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника..

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 755/8062/13-ц зазначав, що спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 203/4638/20 касаційний суд зазначав, що спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №753/9334/18 розглядався позов спадкоємиці померлого власника земельної ділянки про витребування майна з чужого незаконного володіння, а відповідач заперечував перехід речових прав до позивачки, посилаючись виключно на відсутність державної реєстрації речових прав за спадкоємицею. При цьому судами у вказаній справі встановлено обставини як належності спірного майна спадкодавцю на момент смерті.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 756/13165/13-ц зазначав, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України): 1) якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, оскільки за обставин справи, яка є предметом касаційного перегляду суди встановили, що позивач право власності на спірне майно не набула, а спадкодавець відчужила його за відплатними договорами купівлі-продажу іншій особі, висновки судів попередніх інстанцій наведеним у касаційній скарзі висновкам Верховного Суду України та висновкам Верховного Суду не суперечать.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров