Постанова

від 14.06.2022 по справі 308/5010/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 308/5010/17

адміністративне провадження № К/9901/62410/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №308/5010/17

за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління освіти Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, треті особи:Ужгородська загальноосвітня школа І-ІІ ст. №14 Ужгородської міської ради Закарпатської області, Ужгородська загальноосвітня школа І-ІІ ст. №13 Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Плеханова З.Б.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ільчишин Н.В., суддів: Шинкар Т. І. Пліша М.А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до Управління освіти Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, у якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просили:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Ужгородської міської ради та Ужгородської міської ради, яка полягає у несвоєчасному виявленні дискримінації в школах міста Ужгорода та за невжиття ефективних заходів для припинення дискримінації учнів ромського походження ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які навчаються в Ужгородській ЗОШ №13 та Ужгородській ЗОШ №14.;

1.2. зобов`язати Управління освіти Ужгородської міської ради не пізніше трьох місяців з дня набуття рішенням суду законної сили розробити та затвердити програму ефективної протидії дискримінації учнів ромського походження в школах міста Ужгород для їх інтеграції в українське суспільство;

1.3. зобов`язати Управління освіти Ужгородської міської ради вжити позитивні дії, а саме: надати учням ромського походження, які навчаються в Ужгородських ЗОШ№13 та ЗОШ№14 ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3), необхідне додаткове навчання за рахунок місцевого бюджету м. Ужгород для ефективного опанування ними навчальних програм минулих років і поточних навчальних програм для підготовки їх переходу до інших шкіл міста Ужгорода.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно невжиття належних та ефективних заходів із виявлення та припинення ознак непрямої дискримінації неповнолітніх дітей позивачів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що в ході судового розгляду справи не встановлено жодних фактів, які б вказували на пряму чи непряму дискримінацію дітей позивачів в частині забезпечення їх правом на освіту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. Позовні вимоги задовольнити повністю.

6. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку наданим позивачами статистичним даним, що містяться у звіті, що свідчать про наявність певних ознак непрямої дискримінації у сфері навчання по відношенню до дітей позивачів.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П. ухвалою від 08 жовтня 2018 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 червня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2022 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивачів

10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідними дітьми ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Відповідно до довідки, що видана Ужгородською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеня №14, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 навчаються в Ужгородській загальноосвітній школі І-ІІ ступеня №14 Ужгородської міської ради.

12. ОСОБА_3 навчається у 5 класі з 2013 року, ОСОБА_7 навчається у 8 класі з 2010 року. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у 8 класі Ужгородській загальноосвітній школі №13, що підтверджує довідка №169 від 13 травня 2017 року.

13. 15 листопада 2016 року представник позивача у листі на адресу начальника Управління освіти Ужгородської міської ради зазначив, що він звертається з проханням звернути увагу на порушення прав учнів ромського походження, які навчаються у ЗОШ № 13 та № 14, та просив: звернути увагу та визнати факт дискримінації учнів ромського походження у школах № 13 та № 14; розглянути питання щодо десегрегації шкіл та припинити поділ дітей за етнічною ознакою.

14. 30 листопада 2016 року начальник Управління освіти Ужгородської міської ради Бабунич О. у листі № 01-9/1397 надав відповідь, що учні вказаних шкіл перебувають у рівних умовах з учнями інших шкіл Ужгорода. Причиною низької успішності учнів ромського похождення є неналежні умови для розвитку та виховання, що є виною батьків.

15. Відповідно до інформації, наданої Ужгородською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів № 14 щодо навчання дітей ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дані учні засвоїли програмовий матеріал на середньому рівні, школу відвідують систематично, що підтверджує лист Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 14 від 28 квітня 2017 року №676.

16. Згідно листа Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 13 ОСОБА_1, який навчається у даній школі, систематично пропускає навчальні заняття без поважних причин та зарахований до складу учнів ЗОШ І-ІІ ступенів № 13 на підставі заяви його матері ОСОБА_4 .

17. Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учня 8-го класу ЗОШ І-ІІ ступенів №14 ОСОБА_7 такий школу відвідує систематично. Учневі властива тривожність у ситуації перевірки знань, домашні завдання не виконує, труднощі в навчанні пов`язані з недостатньо розвинутим емоційно-вольовим контролем, схильністю до девіантної поведінки вище середнього. Неодноразово проводилися бесіди з учнем та його мамою про схильність до порушень дисципліни. ОСОБА_7 викликався з цього приводу на засідання ради профілактики (02.12.2014, 08.12.2016, 12.12.2017), учень стоїть на внутрішньошкільному обліку як схильний до правопорушень.

18. Згідно психолого-педагогічної характеристики учениці 5 класу ЗОШ І-ІІ ступенів №14 ОСОБА_3, остання школу відвідує систематично. Анкетування шкільним психологом відношення до школи і навчання показало наступні результати: школу ОСОБА_3 вважає кращою за інші, іде до школи з радістю; вчителі справедливі - завжди; відносяться неупереджено, пояснюють навчальний матеріал зрозуміло - завжди; оцінювання знань об`єктивне. Рівень мотивації до навчання помірний. Ставлення до навчання нестійке позитивне. Ставлення до школи та вчителів позитивне. Приймає активну участь у житті школи, художній самодіяльності, гуртковій роботі тощо. Учениці властива тривожність у ситуації перевірки знань, домашні завдання часто не виконує. Рівень схильності до девіантної поведінки низький.

19. Згідно інформації, наданої управлінням освіти Ужгородської міської ради від 26 березня 2018 року спортивні зали у даних школах відсутні у зв`язку з тим, що генеральними планами будівель (рік будівництва ЗОШ № 13 - 1905, ЗОШ № 14 - 1926) їх не було передбачено. Для проведення занять з фізичного виховання на території вказаних шкіл наявні спортивні та ігрові майданчики.

20. Відповідно до Програми економічного і соціального розвитку міста на 2018 рік, затвердженої рішенням XVIII сесії міської ради VII скликання 21 грудня 2017 року № 941 передбачено наступне: - реконструкція будівлі під початкові класи ЗОШ І ст. № 13, вул. Дендеші, 10 (виготовлення проектно-кошторисної документації); - капітальний ремонт приміщень ЗОШ І-ІІ ст. № 13 по вул. Дендеші, 23.

21. Капітальний ремонт ЗОШ І-ІІ ст. № 14 був неможливий у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку (державна реєстрація земельної ділянки за адресою м. Ужгород, вул. К. Тімірязєва, 12 (під ЗОШ № 14) була здійснена 14 березня 2018 року).

22. Управлінням освіти Ужгородської міської ради затверджуються Статути шкіл, відповідно до якого Ужгородська загальноосвітня школа № 14 керується у своїй діяльності законами України та Конституцією України, є юридичною особою. Основним документом, що регулює навчально-виховний процес, є робочий навчальний план, який складається на основі типових планів, розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України.

23. Згідно листа Ужгородської міської ради від 30 листопада 2016 року №01-9/1397, мережа навчальних закладів міста Ужгород включає 28 загальноосвітніх навчальних закладів, серед яких: - дві загальноосвітні школи І-ІІ ступенів; вісім загальноосвітніх шкіл І-Ш ступенів; - п`ять спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів; - шість навчальних закладів нового типу. Серед цих закладів є заклади з викладанням угорською мовою (ЗОШ I-III ст. №10 ім. Дойко Габора, НВК «ЗОШ І ст. з угорською мовою навчання - угорськомовна гімназія»; викладанням словацькою мовою (СЗОШ І-Ш ст. №4 з поглибленим вивченням словацької мови), викладанням російською мовою СШ І-Ш ст. №3 з поглибленим вивченням англійської мови).

24. Зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за наказом директора, що видається на підставі особистої заяви (для неповнолітніх - заяви батьків або осіб, які їх замінюють), а також свідоцтва про народження (копії), медичної довідки встановленого зразка), документи про наявний рівень освіти (крім дітей, які вступають до першого класу).

25. Загальньосвітні школи І-ІІ ступенів №13 та №14 - це загальноосвітні навчальні заклади, де навчальний процес забезпечують педагоги з відповідно вищою освітою, вчителі з вищою кваліфікаційною категорією, вчителі І кваліфікаційної категорії, вчителі - спеціалісти І та II категорії. Навчальний процес у школах, де навчаються діти ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , організовується відповідно до навчальних планів і програм для загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України.

26. В суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 , який є представником Закарпатського обласного молодіжного ромського об`єднання «Романі Черхень» та депутатом Ужгородської міської ради, пояснив, що ніяких звернень він як представник ромського населення, депутат міської ради від позивачів щодо ознак дискримінації їх дітей у школах не отримував. Батьки та їх діти, як і більшість ромського населення міста, проживають у місці розташування шкіл. Школи мають всі необхідні умови для роботи. Також при школі функціонує група дошкільного віку, де виховуються ромські діти для підготовки до школи. Оскільки більшість батьків дітей-ромів не працюють, або працюють на сезонних роботах, виїжджають на заробітки, то діти не отримують належного виховання, що позначається на їх відвідуванні шкіл та успішності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

30. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

31. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та адміністративного позову підставою для звернення до суду у цій справі стали, як стверджують заявники, факти непрямої дискримінації їх неповнолітніх дітей за ознакою етнічної приналежності до ромської національності.

Зокрема, позивачі вказують, що ЗОШ І-ІІ ст. № 13 та ЗОШ І-ІІ ст. № 14, де навчаються їх неповнолітні діти, на 100% укомплектовані учнями ромської національності, що, фактично свідчить про створення окремих учбових закладів для ромських дітей.

Вказані школи єдині із усіх шкіл міста Ужгород не мають ІІІ ступеню кваліфікації (10-11 класи), що унеможливлює продовження навчання для дітей ромської національності, зокрема, дітей позивачів. Крім того, на думку позивачів, рівень академічної успішності учнів ЗОШ І-ІІ ст. № 13 та ЗОШ І-ІІ ст. № 14 найнижчий серед інших шкіл міста Ужгород, так само, як і рівень матеріально-технічного забезпечення.

Таким чином, на думку заявників, має місце непряма дискримінація за ознакою етнічної приналежності, коли внаслідок реалізації органами місцевого самоврядування формально нейтральних правил для учнів ромського походження, які навчаються у ЗОШ №13 та №14 м.Ужгород, такі учні перебувають у значно гірших умовах щодо можливості реалізації свого права на освіту, порівняно із учнями «не-ромських» шкіл.

Аналізуючи зазначені вище доводи, колегія суддів Верховного Суду враховує наступні норми.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

За змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація (яка, є однією з форм дискримінації) - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом.

Статтею 6 Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації (пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск) з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб забороняються.

Звертаючись до суду з наведеними вище позовними вимогами, позивачі стверджували, що їх діти у питанні здобуття середньої освіти знаходяться у менш сприятливих умовах порівняно з дітьми іншої етнічної приналежності.

Як зазначено вище, звернення до суду з даним позовом зумовлене необхідністю захисту прав дітей позивачів на здобуття загальної середньої освіти, вжиття позитивних дій для ефективного опановування ними навчальних програм минулих років і поточних навчальних програм для підготовки їх переходу до інших шкіл міста Ужгорода.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року №2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Згідно статті 5 Закону №2145-VIII державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальну середню освіту» здобуття загальної середньої освіти забезпечують: початкова школа - заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту; гімназія - заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту; ліцей - заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту. Початкова школа, гімназія і ліцей можуть функціонувати як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи іншого закладу освіти (зокрема закладу загальної середньої освіти I-II, II-III чи I-III ступенів). Ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи. Заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність. Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також такі заклади освіти: спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку; санаторна школа - заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування; школа соціальної реабілітації - заклад загальної середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих умов виховання; навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку. Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти. Положення про зазначені заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлено, що мiсцевi органи виконавчої влади або органи мiсцевого самоврядування закрiплюють за загальноосвiтнiми навчальними закладами вiдповiднi територiї обслуговування i до початку навчального року облiковують учнiв, якi мають їх вiдвiдувати. Зарахування учнiв до загальноосвiтнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на пiдставi заяви, за наявностi медичної довiдки встановленого зразка i вiдповiдного документа про освiту (крiм учнiв першого класу).

Статтею 29 Закону України «Про загальну середню освіту» визначено, що батьки або особи, якi їх замiнюють, мають право: вибирати навчальнi заклади та форми навчання для неповнолiтнiх дiтей; приймати рiшення щодо участi дитини в iнновацiйнiй дiяльностi загальноосвiтнього навчального закладу; обирати i бути обраними до органiв громадського самоврядування загальноосвiтнiх навчальних закладiв; звертатися до вiдповiдних органiв управлiння освiтою з питань навчання i виховання дiтей; захищати законнi iнтереси дiтей.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що законодавець наділив батьків та/або осіб, якi їх замiнюють, не залежно від етнічної приналежності чи національності, правом самостійно обирати для своїх дітей будь-який навчальний заклад в місті, як правило, відповідно до території, де вони проживають. Таке зарахування відбувається наказом директора школи на підставі заяви, до якої додається медична довідка та, за потреби, вiдповiдний документ про освiту.

У ході розгляду справи було встановлено, що батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі заяв реалізували власне право дітей на освіту та віддали їх на навчання до ЗОШ №13, №14.

При цьому, суди правильно зазначили, що позивачі не були обмежені у праві вибору шкільних закладів для своїх дітей, доказів які б свідчили про протилежне стороною позивача суду надано не було.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивачів із заявами про прийом на навчання їх дітей до інших шкіл міста Ужгород та докази відмови у такому прийомі.

Таким чином, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів прямої або непрямої дискримінації дітей позивачів. Позивачі добровільно звернулися до керівників навчальних закладів, де наразі навчаються їх діти, із заявами про зарахування до даних шкіл. ЗОШ І-ІІ ст. № 13 та ЗОШ І-ІІ ст. № 14 входять до загальної мережі навчальних державних закладів із навчальними програмами, які також наявні в усіх інших школах.

Стосовно доводів касаторів про те, що ЗОШ І-ІІ ст. № 13 та ЗОШ І-ІІ ст. № 14, де навчаються їх неповнолітні діти, на 100% укомплектовані учнями ромської національності, що, фактично свідчить про створення окремих учбових закладів для ромських дітей, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством встановлено обов`язковість загальної середньої освіти, однак не встановлено обов`язковості її здобуття лише у конкретному навчальному закладі.

Судами встановлено, що діти позивачів мають середній та нижче середнього рівень успішності; зафіксовані факти пропусків шкільних занять без поважних причин, що також спростовує доводи позивачів про неможливість отримання якісної освіти у зв`язку із непрямою дискримінацією органами місцевого самоврядування м.Ужгород їх дітей, які мають ромське походження.

Суди попередніх інстанцій дослідили надані позивачами матеріали, в тому числі, статистичну інформацію щодо наявності ознак непрямої дискримінації учнів ромського походження, які навчаються у ЗОШ №13 та №14, і дійшли наступних висновків:

- ромські діти які навчаються у вищезгаданих школах мають рівні умови навчання в порівнянні з іншими дітьми в інших школах;

- школи, які розташовані поблизу компактних ромських поселень також наповнюються ромськими дітьми, але не є закритими для всіх дітей, які проживають в тих мікрорайонах;

- ромські діти не обмежені у виборі школи для навчання по всьому місту Ужгороду;

- школи, в яких навчаються ромські діти входять до загальної мережі навчальних державних закладів із навчальними програмами, які також наявні в усіх інших школах.

32. Стосовно посилання касаторів на неналежне матеріально-технічне забезпечення учнів ЗОШ №13 та №14, суди встановили, що згідно інформації, наданої управлінням освіти Ужгородської міської ради від 26.03.2018 року спортивні зали у даних школах відсутні у зв`язку з тим, що генеральними планами будівель (рік будівництва ЗОШ № 13-1905, ЗОШ № 14-1926) їх не було передбачено. Для проведення занять з фізичного виховання на території вказаних шкіл наявні спортивні та ігрові майданчики.

Відповідно до Програми економічного і соціального розвитку міста на 2018 рік, затвердженої рішенням XVIII сесії міської ради VII скликання 21.12.2017 р. № 941 передбачено наступне:

- реконструкція будівлі під початкові класи ЗОШ І ст. № 13, вул. Дендеші, 10 (виготовлення проектно-кошторисної документації);

- капітальний ремонт приміщень ЗОШ І-ІІ ст. № 13 по вул. Дендеші, 23.

Капітальний ремонт ЗОШ №14 був неможливий у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Державна реєстрація земельної ділянки під ЗОШ № 14 була здійснена 14.03.2018 року.

Відтак, вказані обставини спростовують доводи касаторів про неналежне матеріально-технічне забезпечення ЗОШ №13 та №14, що унеможливлює повноцінну реалізацію дітьми позивачів права на освіту та свідчить про непряму дискримінацію за етнічною ознакою.

За таких обставин суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що учні ЗОШ № 13 та ЗОШ №14 м. Ужгорода перебувають у рівних умовах з учнями інших загальноосвітніх навчальних закладів міста для здобуття загальної середньої освіти, ознак непрямої дискримінації по відношення до дітей позивачів у сфері освіти не виявлено, а сторонами у свою чергу не доведено.

33. Посилання скаржника у касаційній скарзі на рішення Великої палати ЄСПЛ від 13 листопада 2007 року у справі "D. H. та інші проти Чеської Республіки" (скарга №57325/00) як на підставу допустимості і доречності наданих позивачами статистичних даних у якості доказів на підтвердження фактів непрямої дискримінації в освіті ромських дітей є необґрунтованим з огляду на таке.

Велика Палата ЄСПЛ дійшла висновку про наявність ознак непрямої дискримінації дітей ромської національності у Чеській Республіці з огляду на -законодавче закріплення спеціальних шкіл для дітей з особливими потребами, в тому числі, із психічними захворюваннями та таких, що належать до соціально чутливих верств населення. Заявники стверджували, що за результатами відбору, що складався із психологічного тесту та тесту на оцінку інтелектуальних здібностей, до таких шкіл потрапляли більшість дітей ромської національності. Навчання у таких школах провадилося за альтернативною програмою, спеціально розробленою для дітей ромського походження.

Розглядаючи дану справу Європейський Суд з прав людини дійшов висновку про порушення державою-відповідачем норм статті 14 Європейської Конвенції з прав людини.

Суд зазначив, що: «….Велика Палата далі зазначає, що тести, які використовуються для оцінки здібностей дітей до навчання або складнощів, що виникають у них у зв`язку, викликали суперечливі оцінки та продовжують залишатися предметом наукових дискусій та досліджень. Незважаючи на визнання Великою Палатою того, що не в її компетенції оцінювати достовірність таких тестів, різні фактори у цій справі тим не менше дають підстави для висновку, що результати тестів, проведених в обговорюваний період часу, не можуть розглядатися як об`єктивне та розумне обґрунтування з метою застосування статті 14 Конвенція….. Європейський Суд вважає, що щонайменше існує небезпека того, що тести були необ`єктивними і що їхні результати не аналізувалися у світлі особливостей і характеристик циганських дітей, що їх проходили...».

Разом з тим, у справі, що розглядається, ЗОШ №13 та №14 у місті Ужгород не являються спеціалізованими навчальними закладами для дітей із вадами розвитку. Це загальноосвітні навчальні заклади, де навчальний процес організовується відповідно до навчальних планів і програм для загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України. Крім того, для зарахування до першого класу законодавством не передбачено проведення спеціальних тестів для перевірки інтелектуальних здібностей, що, в свою чергу, виключає можливість впливу органів місцевого самоврядування на процес зарахування дітей до конкретних шкіл.

Відтак, висновки, викладені у рішенні Великої палати ЄСПЛ від 13 листопада 2007 року у справі "D. H. та інші проти Чеської Республіки" (скарга №57325/00), не можуть бути застосовані при вирішенні даної справи, а доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують правильність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

34. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

35. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

37. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

38. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року по справі №308/5010/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій