Постанова

від 10.09.2018 по справі 308/5010/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6028/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представника позивачів адвоката ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року (головуючий суддя Плеханова З.Б.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород о 13 год. 34 хв. час складення повного тексту рішення не вказано у справі №308/5010/17 за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління освіти Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради треті особи Ужгородська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №14 Ужгородської міської ради Закарпатської області, Ужгородська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №13 Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 26.05.2017 року звернулися в суд з уточненим позовом до Управління освіти Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради треті особи Ужгородська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №14 Ужгородської міської ради Закарпатської області, Ужгородська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №13 Ужгородської міської ради Закарпатської області в якому просять визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Ужгородської міської ради та Ужгородської міської ради, яка полягає у несвоєчасному виявленні дискримінації в школах міста Ужгорода та за невжиття ефективних заходів для припинення дискримінації учнів ромського походження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8), які навчаються в Ужгородській ЗОШ №13 та Ужгородській ЗОШ №14, зобов'язати Управління освіти Ужгородської міської ради не пізніше трьох місяців з дня набуття рішенням суду законної сили розробити та затвердити програму ефективної протидії дискримінації учнів ромського походження в школах міста Ужгород для їх інтеграції в українське суспільство, зобов'язати Управління освіти Ужгородської міської ради вжити позитивні дії, а саме: надати учням ромського походження, які навчаються в Ужгородських ЗОШ№13 та ЗОШ№14 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8), необхідне додаткове навчання за рахунок місцевого бюджету м. Ужгород для ефективного опанування ними навчальних програм минулих років і поточних навчальних програм для підготовки їх переходу до інших шкіл міста Ужгорода.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Представник позивачів адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норми матеріального та процесуального права.

Ужгородська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивачів адвокат ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Представники Управління освіти Ужгородської міської ради ОСОБА_7, Ужгородської міської ради ОСОБА_8 заперечили проти апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідними дітьми ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Відповідно до довідки, що видана Ужгородською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеня №14 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчаються у Ужгородській загальноосвітній школі І-ІІ ступеня №14 Ужгородської міської ради. ОСОБА_6 навчається у 5 класі з 2013 року, ОСОБА_5 навчається у 8 класі з 2010 року. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у 8 класі Ужгородській загальноосвітній школі №13, що підтверджує довідка №169 від 13.05.2017 року.

15.11.2016 року представник позивача у листі на адресу начальника Управління освіти Ужгородської міської ради зазначив, що він звертається з проханням звернути увагу на порушення прав учнів ромського походження, які навчаються у ЗОШ № 13 та № 14, де ним вказана інформація, яку він зібрав під час дослідження роботи шкіл Ужгорода з наведенням міжнародного досвіду у даних питаннях та просив: - звернути увагу та визнати факт дискримінації учнів ромського походження у школах № 13 та № 14, просив розглянути питання щодо десегрегації шкіл та припинити поділ дітей за етнічною ознакою.

30.11.2016 року начальник Управління освіти Ужгородської міської ради Бабунич О. у листі № 01-9/1397 надав відповідь, що учні вказаних шкіл перебувають у рівних умовах з учнями інших шкіл Ужгорода і причиною у низькій успішності учнів ромського похождення є неналежні умови для розвитку та виховання, що є виною батьків.

Відповідно до інформації наданої Ужгородською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів № 14 щодо навчання дітей ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вбачається що такі учні засвоїли програмовий матеріал на середньому рівні, школу відвідують систематично, що підтверджує лист Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 14 від 28.04.2017 року №676.

Згідно листа Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 13, ОСОБА_3, який навчається у даній школі, систематично пропускає навчальні заняття без поважних причин та зарахований до складу учнів ЗОШ І-ІІ ступенів № 13 на підставі заяви його матері ОСОБА_2.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учня 8-го класу ЗОШ І-ІІ ступенів №14 ОСОБА_5 такий школу відвідує систематично. Учневі властива тривожність у ситуації перевірки знань, домашні завдання не виконує, труднощі в навчанні пов'язані з недостатньо розвинутим емоційно-вольовим контролем, схильністю до девіантної поведінки вище середнього. Неодноразово проводилися бесіди з учнем та його мамою про схильність до порушень дисципліни, ОСОБА_5 викликався з цього приводу на засідання ради профілактики (02.12.2014, 08.12.2016, 12.12.2017), учень стоїть на внутрішньошкільному обліку як схильний до правопорушень.

Згідно психолого-педагогічної характеристики учениці 5 класу ЗОШ І-ІІ ступенів в„–14 Адам Вероніки, така школу відвідує систематично. Анкетування шкільним психологом відношення до школи і навчання показало наступні результати: школу ОСОБА_6 вважає кращою за інші, іде до школи з радістю, вчителі справедливі - завжди, відносяться неупереджено, пояснюють навчальний матеріал зрозуміло - завжди, оцінювання знань об'єктивне. Рівень мотивації до навчання помірний. Ставлення до навчання нестійке позитивне. Ставлення до школи та вчителів позитивне. Приймає активну участь у житті школи, художній самодіяльності, гуртковій роботі тощо. Учениці властива тривожність у ситуації перевірки знань, домашні завдання часто не виконує. Рівень схильності до девіантної поведінки низький.

Судом встановлено, що згідно інформації, наданої управлінням освіти Ужгородської міської ради від 26.03.2018 року спортивні зали у даних школах відсутні у зв'язку з тим, що генеральними планами будівель (рік будівництва ЗОШ № 13 - 1905, ЗОШ № 14 - 1926) їх не було передбачено. Для проведення занять з фізичного виховання на території вказаних шкіл наявні спортивні та ігрові майданчики.

Відповідно до Програми економічного і соціального розвитку міста на 2018 рік, затвердженої рішенням XVIII сесії міської ради VII скликання 21.12.2017 року № 941 передбачено наступне: - реконструкція будівлі під початкові класи ЗОШ І ст. № 13, вул. Дендеші, 10 (виготовлення проектно-кошторисної документації); - капітальний ремонт приміщень ЗОШ І-ІІ ст. № 13 по вул. Дендеші, 23.

Капітальний ремонт ЗОШ І-ІІ ст. № 14 був неможливий у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку (державна реєстрація земельної ділянки за адресою м. Ужгород, вул. К. Тімірязєва, 12 (під ЗОШ № 14) була здійснена 14.03.2018 року).

Управлінням освіти Ужгородської міської ради затверджуються Статути шкіл, відповідно до якого Ужгородська загальноосвітня школа № 14, керується у своїй діяльності законами України та Конституцією України є юридичною особою. Основним документом, що регулює навчально-виховний процес є робочий навчальний план, що складається на основі типових планів, розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України.

Згідно листа Ужгородської міської ради від 30.11.2016 року №01-9/1397, мережа навчальних закладів міста Ужгород включає 28 загальноосвітніх навчальних закладів, серед яких: - дві загальноосвітні школи І-ІІ ступенів; вісім загальноосвітніх шкіл І-Ш ступенів; - п'ять спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів; - шість навчальних закладів нового типу. Серед цих закладів є заклади з викладанням угорською мовою (ЗОШ I-III ст. №10 ім. Дойко Габора, НВК ЗОШ І ст. з угорською мовою навчання - угорськомовна гімназія ; викладанням словацькою мовою (СЗОШ І-Ш ст. №4 з поглибленим вивченням словацької мови), викладанням російською мовою СШ І-Ш ст. №3 з поглибленим вивченням англійської мови).

Зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за наказом директора, що видається на підставі особистої заяви (для неповнолітніх - заяви батьків або осіб, які їх замінюють), а також свідоцтва про народження (копії), медичної довідки встановленого зразка), документи про наявний рівень освіти (крім дітей, які вступають до першого класу).

Загальньосвітні школи І-ІІ ступенів №13 та №14 - це загальноосвітні навчальні заклади, де навчальний процес забезпечують педагоги з відповідно вищою освітою, вчителі з вищою кваліфікаційною категорією, вчителі І кваліфікаційної категорії, вчителі - спеціалісти І та II категорії. Навчальний процес у школах, де навчаються діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8) організовується відповідно до навчальних планів і програм для загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_10, який є представником Закарпатського обласного молодіжного ромського обєднання Романі Черхень та депутатом Ужгородської міської ради пояснив, що ніяких звернень він як представник ромського населення, депутат міської ради від батьків - позивачів щодо ознак дискримінації їх дітей у школах - не отримував. Батьки та їх діти проживають у місці розташування шкіл, де навчаються і де також проживають і більшість ромського населення міста. Школи мають всі необхідні умови для роботи. Також при школі функціонує група дошкільного віку, де виховуються ромські діти для підготовки до школи. Оскільки більшість батьків дітей-ромів не працюють, або працюють на сезонних роботах, виїжджають на заробітки, то діти не отримують належного виховання, що позначається на їх відвідуванні шкіл та успішності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю..

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 3 Закону України Про освіту від 05.09.2017 року № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Згідно статті 5 Закону України Про освіту державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Закону України Про освіту засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності серед яких є забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності, прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень, свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб'єктів освітньої діяльності, академічна доброчесність, академічна свобода, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом, єдність навчання, виховання та розвитку, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками

Стаття 12 Закону України Про освіту вказує, що метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти.

Відповідно до статті 9 Закону України Про загальну середню освіту здобуття загальної середньої освіти забезпечують: початкова школа - заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту; гімназія - заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту; ліцей - заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту. Початкова школа, гімназія і ліцей можуть функціонувати як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи іншого закладу освіти (зокрема закладу загальної середньої освіти I-II, II-III чи I-III ступенів). Ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи. Заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність. Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також такі заклади освіти: спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку; санаторна школа - заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування; школа соціальної реабілітації - заклад загальної середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих умов виховання; навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку. Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти. Положення про зазначені заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України Про загальну середню освіту встановлено, що мiсцевi органи виконавчої влади або органи мiсцевого самоврядування закрiплюють за загальноосвiтнiми навчальними закладами вiдповiднi територiї обслуговування i до початку навчального року облiковують учнiв, якi мають їх вiдвiдувати. Зарахування учнiв до загальноосвiтнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на пiдставi заяви, за наявностi медичної довiдки встановленого зразка i вiдповiдного документа про освiту (крiм учнiв першого класу).

Згідно статті 19 Закону України Про загальну середню освіту наведений перелік учасників навчально-виховного процесу в загальноосвiтнiх навчальних закладах. а саме: учнi (вихованцi); керiвники; педагогiчнi працiвники, психологи, бiблiотекарi; iншi спецiалiсти; батьки або особи, якi їх замiнюють.

А статтею 29 Закону України Про загальну середню освіту визначається, що батьки або особи, якi їх замiнюють, мають право: вибирати навчальнi заклади та форми навчання для неповнолiтнiх дiтей; приймати рiшення щодо участi дитини в iнновацiйнiй дiяльностi загальноосвiтнього навчального закладу; обирати i бути обраними до органiв громадського самоврядування загальноосвiтнiх навчальних закладiв; звертатися до вiдповiдних органiв управлiння освiтою з питань навчання i виховання дiтей; захищати законнi iнтереси дiтей.

Батьки або особи, якi їх замiнюють, зобов'язанi: забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освiти за будь-якою формою навчання; постiйно дбати про фiзичне здоров'я, психiчний стан дiтей, створювати належнi умови для розвитку їх природних здiбностей; поважати гiднiсть дитини, виховувати працелюбнiсть, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сiм'ї, старших за вiком, державної i рiдної мови, до народних традицiй i звичаїв; виховувати повагу до нацiональних, iсторичних, культурних цiнностей Українського народу, дбайливе ставлення до iсторико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

Згідно статті 35 Закону України Про загальну середню освіту управлiння системою загальної середньої освiти здiйснюється Мiнiстерством освiти України, iншими центральними органами виконавчої влади, яким пiдпорядкованi навчальнi заклади, зазначенi у частинi другiй статтi 9 цього Закону, Мiнiстерством освiти Автономної Республiки Крим, вiдповiдними органами управлiння освiти обласних, Київської та Севастопольської мiських, районних, районних у мiстах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, а також органами мiсцевого самоврядування.

Відповідно до Порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684, який визначає механізм обліку дітей шкільного віку та учнів, що ведеться з метою забезпечення здобуття ними загальної середньої освіти. Облік дітей шкільного віку ведеться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, району у місті, селища, села). Районні, районні у містах держадміністрації та міські, селищні, сільські ради, у тому числі об'єднаних територіальних громад, їх виконавчі органи (далі - уповноважені органи) із залученням відповідних територіальних органів Національної поліції та служб у справах дітей організовують ведення обліку дітей шкільного віку.

Уповноважені органи: 1) організовують ведення обліку дітей шкільного віку, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, шляхом створення та постійного оновлення реєстру даних про них (на кожний рік народження окремо) (далі - реєстр); 2) визначають структурний підрозділ (посадову особу), відповідальний за створення та постійне оновлення реєстру (далі - структурний підрозділ); 3) закріплюють територію обслуговування за загальноосвітніми навчальними закладами, що належать до сфери їх управління (крім загальноосвітніх навчальних закладів, зарахування до яких здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору або за направленням в установленому порядку).

У разі переведення учня до іншого навчального закладу або його відрахування в установленому порядку навчальний заклад, з якого переводиться або відраховується учень, подає не пізніше 15 числа наступного місяця відповідному структурному підрозділу дані такого учня, у тому числі місце продовження здобуття ним загальної середньої освіти (навчальний заклад).

Під час переведення учня до іншого навчального закладу до навчального закладу, з якого він переводиться, подаються: заява батьків (одного з батьків) учня чи інших його законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або заява учня (для повнолітніх учнів); письмове підтвердження або його сканована копія з іншого навчального закладу про можливість зарахування до нього відповідного учня.

На підставі вказаного Порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів визначається територія обслуговування, а позивачі батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі заяв віддали своїх дітей в ЗОШ №13, №14, позивачі не обмежені у виборі школи для навчання по всьому місті Ужгорода, жодних підтвержених фактів, доказів відмови керівниками інших шкіл щодо зарахування їхніх дітей до навчальних закладів не надано, судом не встановлено, а тому доводи скаржника про прояви непрямої дискримінації позивачів відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06.09.2012 року №5207-VI (далі - Закон № 5207-VI) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними

Як зазначено у статті 6 Закону № 5207-VI, відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються. Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Згідно статті 12 Закону № 5207-VI державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень: готують пропозиції щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію дискримінації; здійснюють позитивні дії; дотримуються принципу недискримінації у своїй діяльності; співпрацюють з громадськими організаціями щодо дотримання принципу недискримінації; сприяють науковим розробкам у сфері запобігання та протидії дискримінації; провадять просвітницьку діяльність з питань запобігання та протидії дискримінації.

Тобто, метою правового регулювання вищеназваного Закону є захист основних прав та свобод людини і громадянина, що належать у рівній мірі всім громадянам незалежно від їх соціальної, професійної чи іншої належності. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо розроблення та затвердження програми ефективної протидії дискримінації учнів ромського походження в школах міста Ужгород для їх інтеграції в українське суспільство не має, а такі дії щодо позивачів та їхніх дітей не встановлені.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що звернення до суду з даним позовом зумовлене необхідністю захисту прав дітей позивачів на здобуття загальної середньої освіти, вжиття позитивних дій для ефективного опановування ними навчальних програм минулих років і поточних навчальних програм для підготовки їх переходу до інших шкіл міста Ужгорода, а не загальних прав та свобод людини і громадянина, що належать у рівній мірі всім громадянам України, також представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду та в апеляційній скарзі наводить статистичні доводи на його думку протиправних дій щодо учнів ромського походження, однак вказані доводи переглядаються судом в межах можливих порушених прав позивачів та їхніх прав, порушення яким скаржником не доказано.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством встановлено обов'язковість загальної середньої освіти, однак не встановлено обов'язковості її здобуття лише у конкретному навчальному закладі, що спростовує позовні вимоги скаржника про зобов'язання Управління освіти Ужгородської міської ради вживати позитивні дії, а саме: надавати учням ромського походження, які навчаються в Ужгородських ЗОШ №13 та ЗОШ №14 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8), необхідне додаткове навчання за рахунок місцевого бюджету м. Ужгород для ефективного опанування ними навчальних програм минулих років і поточних навчальних програм для підготовки їх переходу до інших шкіл міста Ужгорода, оскільки перехід в іншу школу здійснюється відповідно до заяв батьків, які відсутні в матеріалах справи та наявність таких представником позивачів не вказувалось, на думку колегії суддів примусове переведення на підставі рішення суду до інших шкіл міста, буде порушенням Закону України Про освіту .

Матеріали справи не містять доказів неможливості здобуття дітьми позивачів, в інтересах яких заявлено даний позов, загальної середньої освіти у школах №13 та №14. Відтак, судовою колегією не встановлено обставин, які б свідчили про позбавлення неповнолітніх дітей позивачів гарантованого Конституцією України права на освіту.

На підставі аналізу законодавчих норм, які регулюють дані правовідносини, апеляційним судом не встановлено належних та допустимих доказів прямої або непрямої дискримінації дітей позивачів, оскільки батьки дітей - позивачі добровільно звернулися до керівників навчальних закладів, де наразі навчаються діти, із заявами про зарахування їх до даних шкіл. Дані школи входять до загальної мережі навчальних державних закладів із навчальними програмами, які також наявні в усіх інших школах. Згідно наявної у справі інформації діти позивачів мають середній та нижче середнього рівень успішності та мають місце пропуски шкільних занять без поважних причин. У процесі навчання беруть участь як самі учні, так педагоги та батьки дітей, які мають як права, такі і обов'язки.

Щодо вказаного в апеляційній скарзі представником позивачів адвокатом про врахування дослідження, таке на думку суду є викладенням на думку скаржника порушенням прав ромського населення в місті Ужгороді, що на думку суду виходить за межі позовних вимог, оскільки суд перевіряє дії чи бездіяльність відповідачів та третіх осіб, щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а не усіх ромів, які проживають в місті Ужгороді.

Щодо порушення Закону України Про загальну середню освіту , як вказує скаржник, судом не встановлено, а батьки дітей ромської народності мають право, як і всі інші громадяни України, вибирати будь який навчальний заклад в місті, як правило, відповідно до території, де проживають, подання заяв до інших шкіл міста Ужгорода і відмови у прийнятті ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не встановлено судом та протилежного представником позивачів в судовому засіданні апеляційного суду не доведено, діти позивачів приймають участь у гуртках школи, творчих заходах, вільно спілкуються на ромській мові, однак мають пропуски занять та низький та середній рівень успішності, однак всі учні навчальних закладів міста Ужгорода навчаються за навчальними планами, знаходяться в одинаковому становищі, доводи щодо успішності учнів ромів та здобуття в подальшому вищої освіти чи професійної спеціальної не впливають на порушені права позивачів та залежать від успішності дітей ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Порушення прав ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі Закону України Про освіту , Закону України Про загальну середню освіту не доведено належними та допустимим доказами, а щодо відсутності третього ступеня навчання не може вважатися порушеним правом, оскільки позивачі навчаючись в школі в подальшому після успішного завершення навчальних програм ЗОШ І-ІІ ступенів №13 та №14 в праві перейти в інший навчальних заклад.

Колегія суддів вважає, що діти які навчаються у вищезгаданих школах мають рівні умови навчання в порівнянні з іншими дітьми в інших школах. В даних школах здійснюється поточні ремонти, закуповується все необхідне для навчання обладнання, що підтверджується договором про закупівлю товарів №13/ІІ від 20.04.2017 року, договорами підряду, дефектним актом, оголошенням про проведення відкритих торгів, звітом про результати проведення процедури закупівлі.

Отже, можна зробити висновок, що учні ЗОШ № 13 та ЗОШ №14 м. Ужгорода перебувають у рівних умовах з учнями інших загальноосвітніх навчальних закладів міста Ужгорода для здобуття загальної середньої освіти, що підтверджується належним фінансуванням та покращенням матеріально-технічної бази даних навчальних закладів на рівні з іншими школами міста Ужгород.

Посилання скаржника на некваліфікованість педагогічних працівників, що може свідчити про ознаку непрямої дискримінації учнів позивачів не доведено, а повноваження суду щодо надання оцінки вказаним позивачем обставинам в межах даної справи - відсутні.

Тобто, судом не встановлено наявність певних ознак, за якими виникають менш сприятливі умови або становище у дітей позивачів порівняно з іншими дітьми інших шкіл міста та різниці, виключення, обмеження або надання переваги за якою-небудь ознакою, а тому вимоги позивачів та обставини, на які вони посилаються у позову не знайшли свого підтвердження.

Також судом не встановлено наявність обов'язку в даному випадку згідно Положення про управління освіти (Додаток 29 до рішення ХІІ сесії міської ради від 30 березня 2017 року № 624) щодо надання дітям позивачів додаткового навчання за рахунок місцевого бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, розглядаючи питання порушення оскаржуваними діями відповідачів прав або інтересів позивачів, матеріалами справи такі порушення не підтверджується, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі та доводи скаржника відхиляються.

Доводи апеляційної скарги про наявність дискримінації є не підтвердженими матеріалами справи та будь якими доказами.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є безпідставними і недотримання їх відповідачами вищевказаних положень норм законів не знайшло свого підтвердження, мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представника позивачів адвоката ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року у справі № 308/5010/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Т.І. Шинкар

М.А. Пліш

Повний текст постанови складено 13.09.2018 року