Рішення

від 08.06.2022 по справі 911/2610/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2022 р. Справа № 911/2610/20 (911/2789/21)

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - арбітражний керуючий Дейнегіна Вікторія Миколаївна

про стягнення 533 344, 00 грн

в межах справи № 911/2610/20

за заявою боржника ОСОБА_2

про неплатоспроможність

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2610/20 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2020 відкрито провадження у справі № 911/2610/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства та введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_2 .

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 здійснено судом 02.10.2020, номер публікації якого 65313.

Провадження у справі № 911/2610/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 перебуває на стадії процедури реструктуризації боргів боржника.

До господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява вих. № 807 від 20.09.2021 (вх. № 2777/21 від 21.09.2021) про стягнення з ОСОБА_2 533 344, 00 грн, отриманих останнім згідно розписки від 19.11.2020.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2021 прийнято заяву ОСОБА_1 вих. № 807 від 20.09.2021 (вх. № 2777/21 від 21.09.2021) про стягнення з ОСОБА_2 533 344, 00 грн до розгляду та відкрито провадження щодо розгляду даної заяви у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2610/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , розгляд даної заяви вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.11.2021 та зобов`язано сторін надати суду певні документи.

17.11.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача - ОСОБА_2 надійшов відзив б/н від 16.11.2021 (вх. № 26602/21 від 17.11.2021) на заяву ОСОБА_1 про стягнення 533 344, 00 грн, у якому він заперечує проти задоволення вказаної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2021 в усному порядку заявив клопотання про залучення до участі у розгляді даної справи керуючого реструктуризацією боржника - ОСОБА_2 арбітражного керуючого Дейнегіну Вікторію Миколаївну.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2021 залучено до участі у розгляді справи № 911/2610/20 (911/2789/21) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача керуючого реструктуризацією боржника - ОСОБА_2 арбітражного керуючого Дейнегіну Вікторію Миколаївну; зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази про що надати суду; зобов`язано відповідача направити на адресу третьої особи копію відзиву на позов та доданих до нього документів, докази про що надати суду; зобов`язано третю особу - керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Дейнегіну Вікторію Миколаївну надати суду нормативно обґрунтовані та документально підтвердженні письмові пояснення по суті спору у порядку, передбаченому статтями 168, 179 Господарського процесуального кодексу України; розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 02.12.2021; зобов`язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 22.10.2021 у даній справі.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 848 від 26.11.2021 (вх. № 27449/21 від 29.11.2021), до якого додано докази направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви та доданих до неї документів.

01.12.2021 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява б/н від 01.12.2021 (вх. № 27685/21 від 01.12.2021) про долучення до матеріалів справи пояснень ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 02.12.2021 судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про допит в якості свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з огляду на відсутність відповідних заяв та згод вказаних осіб, як того вимагають приписи ч. 3 ст. 87, ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, наявність яких має передувати виклику свідків до суду.

Також, у судовому засіданні 02.12.2021 судом відмовлено у задоволенні усного клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи № 911/2610/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не є учасником вказаної справи.

Разом з тим, у судовому засіданні 02.12.2021 судом відкладено розгляд даної справи у підготовчому засіданні на 20.12.2021.

До господарського суду Київської області від третьої особи - арбітражного керуючого Дейнегіної Вікторії Миколаївни надійшли письмові пояснення № 02-01/72 від 09.12.2021 (вх. № 28535/21 від 10.12.2021) по суті спору у даній справі.

20.12.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання вих. № 866 від 20.12.2021, вих. № 867 від 20.12.2021 (вх. № 29401/21 від 20.12.2021, вх. № 29400/21 від 20.12.2021) про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2021 подав клопотання вих. № 868 від 20.12.2021 (вх. № 29822/21 від 2012.2021) про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого судом відмовлено, про що постановлена ухвала.

Також, у судовому засіданні 20.12.2021 представником позивача заявлено усне клопотання про допит в якості свідка позивача - ОСОБА_1 , про що останній надав усну згоду, а тому відповідно до ч. 3 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України судом задоволено вказане клопотання, позивачем надано пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.01.2022.

У судовому засіданні 20.01.2022 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду даної справи у підготовчому засіданні, у зв`язку з чим судом оголошено перерву до 27.01.2022.

26.01.2022 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання вих. № 03.3 від 25.01.2022 (вх. № 1782/22 від 26.01.2022) про долучення документів до матеріалів справи та заява свідка на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2021.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2022 закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні 21.02.2022, викликано в якості свідка для допиту у судове засідання 21.02.2022 у справі № 911/2610/20 (911/2789/21) ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 21.02.2022 судом оголошено перерву до 04.03.2022. Крім того, ухвалою суду від 21.02.2022 викликано в якості свідка для допиту у судове засідання 04.03.2022 у справі № 911/2610/20 (911/2789/21) ОСОБА_1 .

Судове засідання, призначене на 04.03.2022, не відбулося, у зв`язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2022 розгляд справи призначено на 09.06.2022 та викликано в якості свідка для допиту у судове засідання 09.06.2022 у справі № 911/2610/20 (911/2789/21) ОСОБА_1 .

До господарського суду Київської області від третьої особи - арбітражного керуючого Дейнегіної Вікторії Миколаївни надійшло клопотання № 02-1/4 від 31.05.2022 (вх. № 5928/22 від 01.06.2022) про розгляд справи без її участі за наявними у матеріалах справи доказами.

У судове засідання 09.06.2022 з`явилися позивач - ОСОБА_1 , представники позивача та відповідача, третя особа не з`явилася. Представники сторін, що з`явилися у судове засідання, повідомили, що вважають за можливе розглядати справу за відсутності третьої особи.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності третьої особи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.06.2022 допитано як свідка, згідно із статтями 211, 212 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 .

Присутні у судовому засіданні 09.06.2022 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні 09.06.2022 заперечили проти задоволення позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 09.06.2022, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 стверджує, що маючи намір придбати земельну ділянку, площею 0,0750 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5444, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, на пропозицію відповідача - ОСОБА_2 , який виступав як представник продавця земельної ділянки - ОСОБА_3 , передав відповідачу грошові кошти в сумі 20 000, 00 доларів США та отримав від нього в підтвердження цього розписку від 19.11.2020.

19.11.2020 позивач купив вищезазначену земельну ділянку у ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2020 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 233345142 від 19.11.2020.

Позивач зазначає, що він сплатив ОСОБА_3 згідно експертної оцінки 124 810, 00 грн, вказані кошти, як представник ОСОБА_3 , отримав відповідач.

В подальшому, згідно позовної заяви позивача, останній звернувся до відповідача з вимогою повернути передані йому грошові кошти, проте відповідач відмовився, мотивувавши це тим, що ці кошти підуть на сплату послуг та робіт, пов`язаних з підключенням до комунікацій (електроенергії, водопостачання, водовідведення тощо) будинку, який розташований на земельній ділянці.

Позивач зазначає, що оскільки на вищезазначені земельній ділянці знаходиться помешкання його родини, то він був змушений погодитися з умовами відповідача, але він вимагав від відповідача належного оформлення договірних відносин.

Так, 11.12.2020 ОСОБА_4 була складена розписка, якою гарантовано те, що помешкання родини позивача повністю підключено до комунікацій і ніяких платежів з боку позивача робити з цього приводу не буде потрібно.

Влітку 2021 року з`ясувалося, що помешкання родини позивача не має підключення ні до постачання електроенергії, ні до водопостачання, ні до водовідведення.

Таким чином, оскільки позивач змушений за власні кошти здійснювати роботи, пов`язані з підключенням до комунікацій, то він вважає, що відповідач повинен повернути йому, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, 20 000, 00 доларів США, сплачених згідно розписки від 19.11.2020, що становить 533 344, 00 грн за офіційним курсом НБУ станом на 17.09.2021, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вищезазначені обставини викладені позивачем у його позовній заяві та озвучені ним під час допиту його в якості свідка у судовому засіданні 09.06.2022.

Відповідач - ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві стверджує, що він на виконання повноважень, які надані довіреністю, як представник ОСОБА_3 - власника відповідної земельної ділянки, вчинив юридично значимі дії щодо укладення договору купівлі-продажу, як наслідок грошові кошти у розмірі 20 000, 00 доларів США, про які зазначає позивач, були отримані в рахунок сплати щодо придбання земельної ділянки, кадастровий номер 3222484001:01:023:5444, та мали цільове призначення про що і зазначено в розписці від 19.11.2020, що в свою чергу свідчить про відсутність об`єктивних підстав для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України до даних правовідносин. Разом з тим, відповідач зазначає, що вимога про повернення/стягнення грошових коштів у розмірі 533 344, 00 грн за укладеним договором купівлі-продажу може бути пред`явлена тільки до ОСОБА_3 , як колишнього власника земельної ділянки, яка отримала виконання за зазначеним договором, а не до ОСОБА_2 , який діяв від імені та в інтересах відповідного власника за довіреністю.

Третя особа - арбітражний керуючий Дейнегіна Вікторія Миколаївна у своїх письмових поясненнях зазначає, що позивачем не доведено обставин наявності саме у відповідача обов`язку щодо повернення грошових коштів у розмірі 533 344, 00 грн, при цьому, надання цих грошових коштів мало цільове призначення, що свідчить про безпідставність вимог позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2016 ОСОБА_3 видано ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважено відповідача бути представником ОСОБА_3 , крім іншого, з питань розпорядження всім її рухомим та нерухомим майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, а також майновими правами, а в зв`язку з цим укладати, змінювати або розривати (припиняти) всі передбачені законом правочини, в тому числі по управлінню та розпорядженню цим майном, а саме, купувати, продавати, приймати в дар подароване майно, обмінювати будови та інше майно, здавати в найм (оренду), позичку жилі будинки, квартири, земельні ділянки, транспортні засоби та інше майно, в тому числі укладати договори забезпечувального характеру, зокрема іпотечні договори, за якими вона є боржником, іпотекодавцем, заставодавцем, кредитні договори, договори позики, за якими вона є позичальником або боржником, передавати грошові кошти без обмежень в розмірі, проводити розрахунки за укладеними правочинами, виконувати всі необхідні розрахунково-касові операції; для чого відповідачу надано право, крім іншого, ставити підпис на договорах, заявах та інших документах, що пов`язані з виконанням цієї довіреності, підписувати і подавати від її імені будь-які документи та інформацію, що пов`язані з виконанням цієї довіреності. Дана довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам строком на сім років і дійсна до 11.08.2023.

Вказана довіреність підписана ОСОБА_3 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрована в реєстрі за № 654.

19.11.2020 відповідачем була складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_2 (відповідач) отримав від ОСОБА_1 (позивач) 20 000, 00 доларів США в рахунок сплати земельної ділянки 7,5 соток, яка належить його дочці ОСОБА_3 та розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:023:5444.

19.11.2020 між ОСОБА_1 (покупець - позивач) та ОСОБА_3 (продавець), яка діє в особі представника ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої Семенець О.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11.08.2016, за реєстровим № 654 (представник продавця - відповідач), укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає у власність (продає), а покупець (позивач) приймає у власність (купує) земельну ділянку, площею 0,0750 га, кадастровий номер 3222484001:01:023:5444, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, і оплачує її вартість у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 38802321, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2200947232224.

Згідно з п. 1.3 договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка).

Пунктом 1.6 договору передбачено, що земельна ділянка, що продається візуально оглянута покупцем (позивачем) до підписання цього договору. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню земельної ділянки за призначенням, на момент огляду виявлено не було, на земельній ділянці не розміщено будівель та споруд.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж земельної ділянки вчинено за 124 810, 00 грн, які продавець одержав від покупця (позивача) до дня підписання цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку за продану земельну ділянку, одержання від покупця (позивача) грошей в сумі 124 810, 00 грн та відсутність по відношенню до нього будь-яких претензій фінансового характеру.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_3 , відповідно до довіреності від 11.08.2016, уповноважила відповідача на вчинення від її імені певних юридично значимих дій, який, в свою чергу, отримав від позивача кошти в розмірі 20 000, 00 доларів США в рахунок сплати земельної ділянки та уклав з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки.

11.12.2020 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає у власність (продає) покупцю, а покупець приймає (купує) від продавця квартиру за номером АДРЕСА_2 і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за твердженням покупця, він володіє достатньою інформацією про відчужувану квартиру, задоволений її якісним станом, встановленим шляхом огляду до укладення цього договору. Будь-яких недоліків або дефектів, що перешкоджали б використанню квартири за призначенням, самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкції квартири та/або її складових частин на момент огляду виявлено не було. Претензій до продавця щодо якісних, технічних характеристик та відповідності квартири наданим для посвідчення договору документам покупець не має.

11.12.2020 ОСОБА_4 , яка є власником комунікацій (електроенергія, каналізація, водопостачання, газифікація) по АДРЕСА_1, було складено лист - розписку, у якому вона гарантує, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 підключена до всіх комунікацій, додаткової оплати за підключення не буде, заборгованості по комунальним платежам по квартирі та боргів по будівництву дороги не має.

Отже, з викладеного вбачається, що договір купівлі-продажу квартири від 11.12.2020 і лист - розписка від 11.12.2020 укладені та складені третіми особами, які не є учасниками даної справи та які не мають відношення до коштів, переданих згідно розписки від 19.11.2020 і договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2020.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Частиною 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до положень статей 1003, 1004 та 1006 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. До обов`язків повіреного відноситься, зокрема, і негайне передання довірителеві усього одержаного у зв`язку з виконанням доручення.

Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем, а договір доручення - довірителем і повіреним. Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав.

Аналіз вищевказаних норм цивільного законодавства дозволяє дійти висновку, що обов`язок з повернення коштів, наданих представнику на виконання довіреності щодо купівлі-продажу земельної ділянки, покладається саме на довірителя, оскільки вчинений представником правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, і при цьому повноваження, яке виникає у представника за цією довіреністю, не має зачіпати його майнових або особистих немайнових прав, враховуючи характер одностороннього правочину.

З матеріалів даної справи вбачається, що власник земельної ділянки - ОСОБА_3 , на підставі довіреності від 11.08.2016, уповноважила відповідача, серед іншого, розпоряджатися її майном, в тому числі земельними ділянками, укладати правочини, продавати майно, проводити розрахунки за правочинами та передавати грошові кошти без обмежень в розмірі.

Станом на 19.11.2020, коли відповідачем була складена розписка та укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, представництво за довіреністю від 11.08.2016 не припинилось, довіреність не була скасована.

Зі змісту розписки від 19.11.2020 вбачається, що відповідач отримав кошти від позивача в рахунок оплати земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 і вказану у розписці земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу позивач купив у ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв відповідач відповідно до довіреності від 11.08.2016.

Таким чином, саме у ОСОБА_3 виникли права і обов`язки у правовідносинах, що пов`язані із купівлею-продажем земельної ділянки, які були вчинені її представником ОСОБА_2 - відповідачем у даній справі.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частинами 3, 4 ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно з ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Статті 47, 48 Господарського процесуального кодексу України визначають порядок та умови участі у справі кількох відповідачів, залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Приписами ст. 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Виходячи з принципу диспозитивності господарського процесу, саме позивач визначає особу, що порушила його право та до якої він пред`являє вимогу, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним, або залучати до участі у справі іншого співвідповідача з власної ініціативи.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Предметом позову у даній є справі є вимоги позивача - ОСОБА_1 до відповідача - ОСОБА_2 про стягнення 20 000, 00 доларів США, сплачених згідно розписки від 19.11.2020, що становить 533 344, 00 грн за офіційним курсом НБУ станом на 17.09.2021.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем, як представником на підставі наданої йому довіреності, в інтересах ОСОБА_3 , було вчинено юридично значимі дії, що стосуються предмету позову, а саме: отримано від позивача кошти в розмірі 20 000, 00 доларів США в рахунок сплати земельної ділянки та укладено з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Таким чином, оскільки вчинений представником правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, і при цьому повноваження, яке виникає у представника за довіреністю, не має зачіпати його майнових або особистих немайнових прав, враховуючи характер одностороннього правочину, то суд вважає, що позовні вимоги у даній справі стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу земельної ділянки.

Проте, ОСОБА_1 пред`явлено позовні вимоги до ОСОБА_2 , який з огляду на підстави заявленого позову і суть порушеного права позивача не є зобов`язаною особою у спірних правовідносинах та є неналежним відповідачем у цій справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини, встановленні під час розгляду даної справи, суд вважає, що позивачем - ОСОБА_1 не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявності вказаних ним у позові підстав для стягнення з відповідача - ОСОБА_2 , на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, 20 000, 00 доларів США, сплачених згідно розписки від 19.11.2020, що становить 533 344, 00 грн за офіційним курсом НБУ станом на 17.09.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, що викладені в заяві № 807 від 20.09.2021 (вх. № 2777/21 від 21.09.2021), у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 2, 73-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.06.2022.

Суддя Т.В. Лутак