Постанова

від 07.06.2022 по справі 648/2392/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 648/2392/19

провадження № 61-15120св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року в складі колегії суддів Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання прав та обов`язків забудовників, зокрема, в порядку спадкування, скасування реєстраційного запису, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивував тим, що за час шлюбу його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Указував, що технічна документація на будинок свідчить, що його будівництво завершено в 1992-1993 роках, однак на момент смерті матері у лютому 2017 року вказаний будинок в експлуатацію введений не був, державна реєстрація права власності не проведена. За таких обставин позивач уважав, що його матері на момент смерті разом з його батьком в рівних частках (по Ѕ частці кожному) належали права та обов`язки забудовників на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Указував, що на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 разом з нею постійно проживали: він, його сестра ОСОБА_4 та їх батько ОСОБА_2 , що свідчить про прийняття ними спадщини в рівних частках як спадкоємцями першої черги. Вважав, що кожен із спадкоємців успадкував права та обов`язки забудовника на 1/6 частку в праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Разом із тим у квітні 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на будинок в одноособовому порядку, а в жовтні 2017 року відчужив його ОСОБА_3 . Зазначав, що оформлення ОСОБА_2 на своє ім`я права власності на спірний будинок та подальше його відчуження на користь ОСОБА_3 є перешкодою для позивача у прийнятті ним спадщини за законом.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:

визнати на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права та обов`язки забудовників в рівних частках, а саме по Ѕ частці за кожним, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

визнати за позивачем права та обов`язки забудовника на 1/6 частку в праві спільної власності на вказаний будинок у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ;

скасувати реєстраційний запис № 20350390, вчинений 25 квітня 2017 року, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладений 05 жовтня 2017 року;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено:

скасовано реєстраційний запис № 20350390, вчинений 25 квітня 2017 року, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;

визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, укладений 05 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

визнано станом на 28 лютого 2017 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права та обов`язки забудовників у рівних частках (по 1/2 частці за кожним) в праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;

визнано за ОСОБА_1 права та обов`язки забудовника на 1/6 частку в праві спільної власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний будинок побудовано в період 1992-1993 років, тобто в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки будинок до смерті ОСОБА_5 не було введено в експлуатацію, то подружжю належали права та обов`язки забудовників житлового будинку в рівних частках. При цьому суд зробив висновок, що права та обов`язки забудовника на Ѕ частку в праві спільної власності на будинок увійшли до спадщини після смерті ОСОБА_5 , яку прийняли спадкоємці першої черги: позивач, його сестра ОСОБА_4 , та їх батько ОСОБА_1 . Оскільки реєстрація права власності на весь будинок за ОСОБА_1 та його подальше відчуження ОСОБА_3 порушує права позивача як спадкоємця за законом першої черги, суд уважав наявними підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що спірний будинок було добудовано та введено в експлуатацію після смерті ОСОБА_5 , оскільки технічна документація на будинок свідчить про завершення його будівництва до 05 серпня 1992 року. Апеляційний суд указав, що реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_2 відбулася на підставі законодавства, яке регулює порядок реєстрації житлових будинків, побудованих до 05 серпня 1992 року, на спростування чого позивач доводів не наводив. Колегія суддів зазначила, що у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Разом із тим позивач не надав доказів щодо прийняття спадщини після смерті матері як шляхом подання заяви про прийняття спадщини, так і в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України. Колегія суддів уважала, що за наведених обставин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір з приводу перерозподілу спадщини в порядку статті 1280 ЦК України, а підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним відсутні.

Аргументи учасників справи

08 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки тій обставині, що на момент смерті ОСОБА_5 спірний будинок не було введено в експлуатацію, а право власності на нього не було зареєстровано. За таких обставин до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 увійшли її права та обов`язки як забудовника щодо Ѕ частки в праві спільної власності на будинок. Зазначає, що до прийняття будинку в експлуатацію та здійснення державної реєстрації речових прав на нього будинок є сукупністю використаних у його будівництві матеріалів. Посилається на те, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про недоведеність факту прийняття позивачем спадщини, незважаючи на встановлений факт реєстрації місця проживання позивача та спадкодавиці за однією адресою та відсутність доказів на спростування їх спільного проживання на момент смерті ОСОБА_5 .

У грудні 2021 року від Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, пред`явивши позовну вимогу про скасування реєстраційного запису про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, оскільки на момент розгляду справи судами редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» серед способів захисту передбачала виключно скасування рішення державного реєстратора або скасування державної реєстрації як такої. Вказує, що застосування положень про спадкування прав та обов`язків забудовника в справі, що переглядається, є недоцільним, оскільки суди встановили факт завершення будівництва спірного будинку в 1992-1993 роках. Зазначає, що ОСОБА_3 як добросовісний набувач нерухомого майна покладалася на відсутність зареєстрованих будь-яких прав на будинок, крім права власності ОСОБА_2 .

У лютому 2022 року від представника ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких відповідачка посилається на те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася, а доказів прийняття спадщини позивач суду не надав. Указує, що оцінка правомірності укладення оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку вже надавалася в справі № 648/961/19 за позовом ОСОБА_4 . При цьому суд у вказаній справі зробив висновок про те, що договір відповідає вимогам закону, а позивачка не надала доказів належності спірного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що як позивач, так і ОСОБА_4 були обізнані про відчуження батьком спірного житлового будинку, всіляко йому допомагали та супроводжували укладення угоди в нотаріуса.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 1990 року.

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , виділеній згідно рішення Білозерської селищної ради № 16 від 30 січня 1992 року, подружжя побудувало житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Відповідно до технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок, виготовлений 12 квітня 2017 року, будівлі та споруди домоволодіння були повністю завершені будівництвом у 1992-1993 роках. Станом на квітень 2017 року державна реєстрація права власності на будинок не проведена.

Згідно з довідкою Білозерської селищної ради Херсонської області № 02-23/3027 від 27 грудня 2018 року ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: донька ОСОБА_4 , чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 та онука ОСОБА_7 .

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 57142200 від 08 серпня 2019 року після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася, з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

На підставі висновку про технічний стан приватного житлового будинку (серія та номер: 47, виданий 12 квітня 2017 року) за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 87,2 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, який посвідчено приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Гребенюк Т. М. та зареєстровано в реєстрі за № 805.

Для виконання своїх обов`язків за договором купівлі-продажу житлового будинку, а саме сплати його ціни, між ОСОБА_3 та Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі було укладено кредитний договір № 8188-к (придбання житла з подальшою реконструкцією) від 09 жовтня 2017 року.

27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 та Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі уклали договір іпотеки, за яким відповідачка передала фонду в іпотеку придбане нерухоме майно (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ).

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 отримав за відчужений будинок кошти в розмірі 240 000 грн.

Згідно з висновком експерта Фесун Л. А. № 38 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 648/961/19 ОСОБА_3 здійснила ремонтні роботи в указаному будинку після 05 жовтня 2017 року, вартість яких станом на травень 2019 року склала 256 186 грн.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 19 червня 2020 року в справі № 648/961/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку.

Позиція Верховного Суду

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позов про визнання за ним у порядку спадкування за законом після смерті матері прав та обов`язків забудовника на 1/6 частку в праві спільної власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації за батьком права власності на нерухоме майно як такої, що проведена без урахування прав та інтересів усіх спадкоємців після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20) зроблено висновок, що: «належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням».

Суд першої інстанції встановив, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України є ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (чоловік) та ОСОБА_4 (донька), які постійно проживали зі спадкодавицею на момент її смерті.

За таких обставин належними відповідачами у справі є всі інші спадкоємці, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , а не один із них.

Разом із тим ОСОБА_4 залучена до участі в справі як третя особа. Клопотань про залучення її до участі в справі як співвідповідача позивач не заявляв. З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог про визнання прав та обов`язків забудовників і скасування державної реєстрації права власності слід було відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

У задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним слід відмовити з огляду на її похідний від вирішення інших вимог характер.

Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , проте помилився з мотивами такої відмови, у зв`язку з чим оскаржена постанова підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) та від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20), дають підстави для висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміни постанови апеляційного суду з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук