Постанова
від 19.06.2022 по справі 478/1551/20
МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.06.22

22-ц/812/459/22

Єдиний унікальний номер судової справи 478/1551/20

Номер провадження 22-ц/812/459/22 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

20 червня 2022 року місто Миколаїв справа № 478/1551/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Калашник А.О.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2021 року, яке ухвалене у складі головуючого судді Томашевського О.О., в приміщенні цього ж суду о 16 годині 00 хвилині, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Володимирівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, про визнання заповіту недійсним,

установив:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Володимирівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 57 років помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,22 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою та спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

За життя батько позивача склав заповіт, відповідно до якого вищезазначену земельну ділянку заповів ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 за життя у зв`язку із зловживанням алкоголю був фізично і психічно нездоровим, потребував постійного догляду та сторонньої допомоги, за станом свого здоров`я не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг підписати заповіт, а також вважаючи, що волевиявлення останнього при складанні заповіту не відповідало його волі, позивач просила суд позов задовольнити та визнати заповіт недійсним.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала. Зазначала, що оскаржуваний заповіт посвідчено у встановленому законом порядку, а твердження позивача, що її батько на час посвідчення заповіту перебував у стані, який не дозволяв йому розуміти значення своїх дій, не відповідають дійсності. Вказувала на те, що у зв`язку із складними стосунками спадкодавця з позивачем, саме вона піклувалася про ОСОБА_3 з яким проживала із січня 1992 року, у зв`язку із чим останній і склав заповіт на неї.

Заперечуючи проти позову Володимирівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, посилаючись на медичні довідки зазначала, що ставити під сумнів, як фізичне, так і психічне здоров`я спадкодавця неможна, а тому вважала заповіт дійсним, оскільки ніякого порушення законодавства під час укладення заповіту не було.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 08вересня2021року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стороною позивача на підтвердження своїх позовних вимог не надано жодного належного доказу, що підтверджує хворобливий стан ОСОБА_3 , внаслідок якого він не міг пересуватись, та/або не усвідомлював значення своїх дій та/або не міг керувати ними під час складання оспорюваного заповіту та доведеності факту підписання заповіту саме ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення районного суду та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для доведення обставин справи, на які посилалася позивач як на підставу своїх вимог, що в кінцевому результаті призвело б до винесення судом першої інстанції правильного рішення, представником позивача ОСОБА_4 було надано клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_5 , який працював лікарем та міг надати суду роз`яснення стосовно діагнозу заповідача. Проте ухвалою від 08 вересня 2021 року в задоволенні цього клопотання відмовлено та ухвалено оскаржуване рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість її доводів, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення районного суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача на підтвердження своїх позовних вимог не надано жодного належного доказу, що підтверджує хворобливий стан ОСОБА_3 , внаслідок якого він не міг пересуватись, та/або не усвідомлював значення своїх дій та/або не міг керувати ними під час складання оспорюваного заповіту та доведеності факту підписання заповіту саме ОСОБА_3 ..

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (т.1а.с.23). Після його смерті залишилось спадкове майно, до складу якого увійшла земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,22 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (т.1а.с.80).

19 липня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Перевєрзєвою С.М., яким заповідав вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_2 (т.1а.с.24). Текст заповіту містить особисто зроблений ОСОБА_3 запис про те, що він ним прочитаний вголос та власноручно підписаний.

У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу РожкоО.О. звернулись дочка померлого ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 (т.1а.с.42,52,72,79).

22 жовтня 2020 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом (т.1 а.с.91).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи за №СЄ19/115-21/5600-ПЧ від 14травня2021року встановлено, що підпис у графі «підпис» посередині Заповіту від 09липня2018року посвідченого секретарем Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Перевєрзєвою С.М. та внесеного у реєстр за №52, виконаний ОСОБА_3 (т.1а.с.222-226).

Судом першої інстанції при вирішенні спору досліджені медична документація довідки Володимирівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 17грудня2020року №64 та від 18 вересня 2018 року №20.

Із зазначених документів відомо, що ОСОБА_3 дійсно знаходився під наглядом сімейного лікаря ОСОБА_5 з 2016 року з діагнозом: токсична полінейропатія, кардіопатія у вигляді тремору рук, порушення функції ходьби та функції органів малого тазу, внаслідок зловживання алкоголем. Погіршення стану за 20 днів до смерті (т.1 а.с.25,111).

На обліку у лікаря-нарколога за місцем проживання не перебував, за останні п`ять років за наркологічною допомогою не звертався (т.1а.с.112).

Дані про перебування ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра за місцем проживання матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції також допитані свідки. Деякі з них підтвердили зловживання спадкодавцем алкогольними напоями, а також його знаходження в лежачому стані в серпні 2018 року, тобто після вчинення ним заповіту. Свідки не підтвердили наявність ознак психічного розладу в поведінці спадкодавця станом на час укладення заповіту.

Клопотань про призначення судової психіатричної експертизи позивач в суді першої та апеляційної інстанцій не заявляв.

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до визначення, яке міститься в статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Норми статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 650/1252/17 (провадження № 61-18032св20).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №554/11179/13-ц (провадження №61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі №326/81/15 (провадження №61-837св19), від 16 вересня 2021 року у справі №496/2925/17 (провадження №61-4247св21)..

У частині першій статті 103 ЦПК України визначено сукупність умов, за яких суд призначає експертизу у справі: зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Враховуючи, що для встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними необхідні спеціальні знання у психіатрії, допустимим засобом доказування є саме висновок експерта з поставлених питань.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, а саме, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину робиться, насамперед, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29лютого2012 року, справа № 6-9цс12, та від 28 вересня 2016 року, справа № 6-1531цс16.

Встановивши зазначені обставини, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності та виходячи з презумпції психічного здоров`я фізичної особи, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність достатніх та допустимих доказів того, що на час складання заповіту 09липня2018 року ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не встановив підстав для визнання заповіту від 09 липня 2018 року недійсним на підставі статті 225 ЦК України.

У силу вказаних положень законодавства, колегія суддів не погоджується з посиланнями заявника в апеляційній скарзі на можливу доведеність показами лікаря ОСОБА_5 дійсних ознак психічного розладу в поведінці ОСОБА_3 у липні 2018 року.

Той факт, що заповідач у період складання заповіту мав хвороби внаслідок зловживання алкоголем без доведеності ознак психічного розладу, не може бути достатньою підставою для визнання заповіту недійсним за правилами статті 225 ЦК України, оскільки суд не встановив факт неспроможності ОСОБА_3 в момент укладення спірного правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Так само факт вживання алкогольних напоїв у цей період не може слугувати підставою для визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України.

До того ж, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання представника позивача про виклик свідка ОСОБА_5 , оскільки воно було подано в ході судового розгляду цивільної справи по суті без обґрунтування наявності об`єктивних причин його неподання протягом встановленого процесуальним законом строку в процесі підготовчого провадження.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у допиті зазначеного вище свідка, не заслуговують на увагу, оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням положень ЦПК України на підставі всебічно, повно і об`єктивно досліджених доказів з огляду на належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємозв`язок у їх сукупності.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК відшкодуванню відповідачу не підлягає судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги на судове рішення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 21 червня 2022 року.

Дата ухвалення рішення19.06.2022
Оприлюднено24.06.2022

Судовий реєстр по справі —478/1551/20

Постанова від 19.06.2022

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Самчишина Н. В.

Постанова від 19.06.2022

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Самчишина Н. В.

Ухвала від 15.02.2022

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Самчишина Н. В.

Ухвала від 07.02.2022

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Самчишина Н. В.

Ухвала від 29.11.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Ухвала від 13.10.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Рішення від 08.09.2021

Цивільне

Казанківський районний суд Миколаївської області

Томашевський О. О.

Ухвала від 08.09.2021

Цивільне

Казанківський районний суд Миколаївської області

Томашевський О. О.

Ухвала від 24.06.2021

Цивільне

Казанківський районний суд Миколаївської області

Томашевський О. О.

Ухвала від 01.06.2021

Цивільне

Казанківський районний суд Миколаївської області

Томашевський О. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні