Ухвала

від 15.06.2022 по справі 283/384/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/384/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах ТОВ «ДІБРІВСЬКА ЗОРЯ ПОЛІССЯ» на ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року,

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 та накладено арешт у формі позбавлення права на відчуження, розпорядження майном, а саме на земельні ділянки: 1823483200:06:000:0240, площа (га): 6.2699, 1823483200:06:000:0241, площа (га): 22.2445, 1823483200:06:000:0242, площа (га): 9.987, 1823483200:06:000:0243, площа (га): 9.1074, 1823483200:06:000:0244, площа (га): 11.8248, 1823483200:06:000:0245, площа (га): 35.0378, 1823483200:06:000:0246, площа (га): 40.338, 1823483200:06:000:0247, площа (га): 19.7049, 1823483200:06:000:0248, площа (га): 15.0262, 1823483200:06:000:0249, площа (га): 6.9426, 1823483200:06:000:0250, площа (га): 40.1644, 1823483200:06:000:0251, площа (га): 15.9719, 1823483200:06:000:0252, площа (га): 2.1743, 1823483200:07:000:0198, площа (га): 5.7689, 1823483200:07:000:0199, площа (га): 5.6809, 1823483200:07:000:0200, площа (га): 28.6925, 1823483200:07:000:0201, площа (га): 1.8676, 1823483200:07:000:0202, площа (га): 25.5335, 1823483200:08:000:0209, площа (га): 6.4032, 1823483200:08:000:0210, площа (га): 27.0775, 1823483200:08:000:0211, площа (га): 4.98, 1823483200:08:000:0212, площа (га): 2.6031, 1823483200:08:000:0213, площа (га): 12.4164, 1823483200:08:000:0214, площа (га): 3.0274, 1823483200:08:000:0215, площа (га): 35.0123, 1823483200:08:000:0216, площа (га): 27.2123, 1823483200:08:000:0217, площа (га): 3.8703, 1823483200:08:000:0218, площа (га): 2.5231, 1823483200:08:000:0219, площа (га): 24.2601, 1823483200:09:000:0018, площа (га): 25.4709, 1823483200:09:000:0019, площа (га): 4.0337, 1823483200:09:000:0037, площа (га): 4.7026, 1823483200:09:000:0038, площа (га): 6.7471, 1823483200:09:000:0039, площа (га): 8.8135, 1823483200:09:000:0040, площа (га): 2.9827, 1823483200:09:000:0041, площа (га): 4.5736, які розташовані на території бувшої Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції № Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 .

При цьому, звертає увагу на те, що слідчий суддя постановивши оскаржувану ухвалу про накладення арешту на земельні ділянки без виклику власників майна, за відсутності в матеріалах справи доказів належного повідомлення сторін. Тобто, за відсутності належних правових підстав слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без участі власника майна, що є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді. Також, в порушення норми ч.2. ст.171 КПК України слідчий не надав доказ того, що вище зазначені земельні ділянки були комунальною власністю, як і доказів того, що законодавство вимагає, перед тим, як бути членом СВК, мати обов`язково майновий сертифікат. Звертає увагу, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.190 КК України, а саме за фактом заволодіння невідомою особою шляхом здійснення реєстрації земельних ділянок у приватну власність за ТОВ "ДІБРІВСЬКА ЗОРЯ ПОЛІССЯ" та СВК «ЗОРЯ ПОЛІССЯ», що зафіксовано у ЄРДР. Разом із тим, посилання слідчого в клопотанні про арешт майна на те, що зазначені земельні ділянки були комунальною власністю, є безпідставними та не відповідають припущенням слідчого, який не надав підтверджуючі докази. Крім того, слідчим не доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт, відповідає критеріям ст.98 КПК України. Наголошує, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на земельні ділянки у кримінальному провадженні не доведено необхідності арешту майна, подане клопотання не містить будь-яких доказів існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом. Звертає увагу, що матеріали судового провадження не містять документів, як підтверджують подію злочину, передбачену ч.2 ст.190 КК України, при цьому, слідчим суддею не враховано, що у кримінальному провадженні № 12022060510000029 від 28.01.2022 про підозру нікому не повідомлено, де клопотання про арешт майна не долучено документів, які свідчать про існування позову пред`явленого до власника арештованого майна. Зазначає, що слідчим до клопотання про арешт майна додано інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими держава визнала і підтвердила факт набуття речових прав на нерухоме майно за заявником, всупереч цьому, слідчим не спростовано та не надано доказів незаконності такого набуття, тобто, слідчий ОСОБА_8 не спростував фактів законного набуття, а слідчий суддя не перевірив наявності фактів та доказів спростування і виніс 07.02.2022 незаконну ухвалі у справі.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвоката прокурор Малинського відділу Коростенської прокуратури ОСОБА_6 вважає, що апеляційні вимоги останнього є безпідставними, а ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката, який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вважає апеляційний суд, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно (а.п.1-9), в провадженні СВ №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12022060510000029 від 28.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб за попередньою змовою між собою та посадовими особами державних органів в 2021 році, з метою незаконного заволодіння земельними ділянками комунальної власності, включили себе до складу засновників СВК «Зоря Полісся» (ЄДРПОУ: 30878919), який з 2005 року перебував в стані ліквідації та мав більше 50 засновників - членів кооперативу, також внесли в статутні документи неправдиві відомості що вищевказаний кооператив являється правонаступником реформованого КСП «Зоря Полісся» Дібрівської сільської ради Малинського району, а також виключили зі складу засновників всіх інших осіб.

Зазначена вище група осіб ніколи не були членами (пайовиками) реформованого КСП «Зоря Полісся», майновий сертифікат (пай) вказаного КСП не отримували особисто, у спадщину та не викупляли, що підтверджується витягом з Державного реєстру речового права на нерухоме майно, а відповідно майнових прав на розпайовані землі не мали. Також відповідно до даних Державного реєстру речового права на нерухоме майно СВК «Зоря Полісся» у власності (статутному капіталі) будь яких земельних ділянок до 08.04.2021 року не мало.

02.02.2022 слідчий звернувся до слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області з зазначеним клопотанням про арешт вище зазначеного майна, за результатами судового розгляду слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.

В свою чергу, слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб. Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

Зокрема, у відповідності до норм ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Тобто, розгляд клопотання слідчого, без повідомлення та відповідної участі сторін, проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України. При цьому, апеляційним судом створені всі умови для реалізації права на захист та доступу до суду власників майна, подання ними клопотань, заперечень, тощо.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.

При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновків, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року, якою накладено арешт у формі позбавлення права на відчуження та розпорядження майном, а саме на земельні ділянки: 1823483200:06:000:0240, площа (га): 6.2699, 1823483200:06:000:0241, площа (га): 22.2445, 1823483200:06:000:0242, площа (га): 9.987, 1823483200:06:000:0243, площа (га): 9.1074, 1823483200:06:000:0244, площа (га): 11.8248, 1823483200:06:000:0245, площа (га): 35.0378, 1823483200:06:000:0246, площа (га): 40.338, 1823483200:06:000:0247, площа (га): 19.7049, 1823483200:06:000:0248, площа (га): 15.0262, 1823483200:06:000:0249, площа (га): 6.9426, 1823483200:06:000:0250, площа (га): 40.1644, 1823483200:06:000:0251, площа (га): 15.9719, 1823483200:06:000:0252, площа (га): 2.1743, 1823483200:07:000:0198, площа (га): 5.7689, 1823483200:07:000:0199, площа (га): 5.6809, 1823483200:07:000:0200, площа (га): 28.6925, 1823483200:07:000:0201, площа (га): 1.8676, 1823483200:07:000:0202, площа (га): 25.5335, 1823483200:08:000:0209, площа (га): 6.4032, 1823483200:08:000:0210, площа (га): 27.0775, 1823483200:08:000:0211, площа (га): 4.98, 1823483200:08:000:0212, площа (га): 2.6031, 1823483200:08:000:0213, площа (га): 12.4164, 1823483200:08:000:0214, площа (га): 3.0274, 1823483200:08:000:0215, площа (га): 35.0123, 1823483200:08:000:0216, площа (га): 27.2123, 1823483200:08:000:0217, площа (га): 3.8703, 1823483200:08:000:0218, площа (га): 2.5231, 1823483200:08:000:0219, площа (га): 24.2601, 1823483200:09:000:0018, площа (га): 25.4709, 1823483200:09:000:0019, площа (га): 4.0337, 1823483200:09:000:0037, площа (га): 4.7026, 1823483200:09:000:0038, площа (га): 6.7471, 1823483200:09:000:0039, площа (га): 8.8135, 1823483200:09:000:0040, площа (га): 2.9827, 1823483200:09:000:0041, площа (га): 4.5736, які розташовані на території бувшої Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :