Постанова

від 22.06.2022 по справі 815/5697/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 815/5697/16Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Дата і місце ухвалення 30.11.2016р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єреміївське» до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Єреміївське» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 7 травня 2012 року за № 460/А-2012 «Про надання гр. ОСОБА_1 та іншим громадянам (всього 3 особи) дозволу на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів)».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року задоволено позов ТОВ «Єреміївське».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що оскаржене розпорядження не порушує прав та інтересів ТОВ «Єреміївське». Вважає, що наявні у справі матеріали не місять доказів у підтвердження наявності у позивача права користування земельною ділянкою, відносно якої їй надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства.

У зв`язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою ТОВ «Єреміївське» відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2021 року скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року, справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року, суд касаційної інстанції зазначив, що подання даного позову зумовлено захистом прав ТОВ «Єреміївське» на земельну ділянку від їх порушення третіми особами, тобто у даному випадку виник спір про право, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього, Верховний суд зазначив, що для правильного вирішення цієї справи, з урахуванням розмежування судової юрисдикції спору, суду апеляційної інстанції необхідно з`ясувати дійсний правовий статус спірних земельних ділянок, надати належну правову оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам цієї справи стосовно наявності у Товариства права постійного користування земельними ділянками, щодо отримання у власність яких звернулись треті особи, а також перевірити ці обставини належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами із наведенням у своєму судовому рішенні відповідних мотивів з цього приводу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 10.10.1995 року серії ОД № 20-150 Колективному сільськогосподарському підприємству Єреміївське на підставі рішення Єреміївської сільської ради від 2 червня 1995 року за № 4-XXII було передано у колективну власність 5642,8 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва.

В подальшому КСП «Єреміївське» було реорганізовано у ТОВ «Єреміївське» на підставі рішення загальних зборів членів КСП» Єреміївське».

Розпорядженням Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 07.05.2012 №460/А-2012 ОСОБА_1 та іншим громадянам (всього 3 особи) надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів).

На думку ТОВ «Єреміївське» вищевказане розпорядження є незаконним, оскільки земельні ділянки на які претендують треті особи перебувають у користуванні КСП «Єреміївське», правонаступником якого є позивач, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірні земельні ділянки, на які претендують треті особи перебувають у користуванні КСП «Єреміївське», оскаржуване розпорядження є неправомірним та підлягає скасуванню. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно правовим, а отже має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підсудності даної справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження..

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;.

Відповідно до частини другої частини 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа № 761/33504/14-а), від 18 квітня 2018 року (справа № 802/950/17-а), від 14 листопада 2018 року (справа № 826/240/16).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є законність розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 7 травня 2012 року за № 460/А-2012 «Про надання гр. ОСОБА_1 та іншим громадянам (всього 3 особи) дозволу на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів)».

Судова колегія зазначає, що з метою встановлення правового статусу спірних земельних ділянок, ухвалами суду від 24.11.2021 року, та від 11.02.2022 року суд апеляційної інстанції витребував у Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області письмові відомості стосовно того, у якому саме земельному масиві, а саме площею 5642,8 га, переданому Товариству у колективну власність, або ж площею 829,4 га, переданому позивачу у постійне користування, знаходяться спірні земельні ділянки.

Проте, в надісланих на виконання судових рішень відповідях, уповноважені органи повідомили суд апеляційної інстанції про відсутність витребуваної інформації.

Разом з цим, з наявних у справі матеріалів, вбачається, що в провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебувала справа №511/1724/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, ТОВ Єреміївське , треті особи Відділу Дергеокадастру в Роздільнянському районі Одеської області, Відділу статистики в Роздільнянському районі, Центр надання адміністративних послуг Роздільнянської районної державної адміністрації, про припинення права колективної власності на земельну ділянку площею 5642,8 га, надану Колективному сільськогосподарському підприємству Єреміївське (код ЄДРПОУ 03767914) для сільськогосподарського виробництва згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ОД №20-150 від 10 жовтня 1995 року, виданого на підставі рішення Єреміївської сільської Ради народних депутатів від 02 червня 1995 року за №4-XXII; визнання недійсним та скасування Державного акту на право колективної власності серії ОД №20-150 від 10 жовтня 1995 року на земельну ділянку площею 5642,8 га для сільськогосподарського виробництва, виданий КСП «Єреміївське» Єреміївською сільською Радою народних депутатів Роздільнянського району Одеської області на підставі власного рішення від 02 червня 1995 року за №4-XXII.

За наслідками розгляду вищевказаної судової справи, 05 березня 2018 року Роздільнянським районним судом Одеської області прийнято постанову, що набрала законної сили, якою позивачам відмовлено у задоволенні позову.

Ознайомившись зі змістом вищевказаного судового рішення, судом апеляційної інстанції встановлено, що в рамках даної справи Роздільнянським районним судом Одеської області було встановлено, що земельні ділянки, на які ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, фактично перебувають у користуванні КСП «Єреміївське».

Таким чином, оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населених пунктів)», які фактично перебувають у користуванні КСП «Єреміївське», правонаступником якого є ТОВ «Єреміївське».

Тобто, спір у даній справі, стосується захисту прав позивача, як правонаступника КСП «Єреміївське» щодо користування вказаною вище земельною ділянкою.

Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Отже, спір, що виник у цій справі належить розглядати у порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи помилково застосовані норми процесуального права, а тому, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про закриття провадження по справі.

Керуючись статтями 308, 309, 238, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі №815/5697/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єреміївське» до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Судді: А.Г. Федусик

О.А. Шевчук